Рішення

від 26.03.2024 по справі 522/13773/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

26.03.24

Справа № 522/13773/21

Провадження № 2/522/2572/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Купцова С.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГО «Одеське товариство пенсіонерів» про зобов`язання повернути майно та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ГО «Одеське товариство пенсіонерів» про зобов`язання повернути майно та стягнення грошових коштів.

Позивач просив зобов`язати ГО «Одеське товариство пенсіонерів» повернути обігрівач «Уфо», вартістю 1200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700 гривень, медичну тростину, вартістю 150 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку двухконфортну, вартістю 650 гривень (на загальну суму 3750, 00 гривень), які були передані у тимчасове користування по акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.09.2018 року; стягнути на її користь поворотну фінансову допомогу в розмірі 21000, 00 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що з 2018 року ОСОБА_1 є членом ГО «Одеське товариство пенсіонерів». 21 серпня 2018 року між позивачем та відповідачем в особі голови правління ГО «Одеське товариство пенсіонерів» Кабачек Я.П. була укладена угода, згідно якої позивач надав відповідачеві поворотну фінансову допомогу у розмірі 8000,00 гривень, яку відповідач повинен був використати на погашення боргу за комунальні послуги у 2018 році, та боргу за оренду приміщення. 20 вересня 2018 року між позивачем та відповідачем був укладений акт прийому-передачі матеріальних цінностей, згідно якого позивач передав відповідачу у тимчасове користування обігрівач «Уфо», вартістю 1 200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700, 00 гривень, медичну тростину, вартістю 150,00 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку, вартістю 650,00 гривень. 08 квітня 2019 року згідно квитанції до прибуткового касового ордеру та розписки відповідачем прийнято від позивача поворотну фінансову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. 15 травня 2020 року згідно квитанції до прибуткового касового ордеру та розписки від 14.05.2020 року відповідачем було прийнято від позивача поворотну фінансову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

01 червня 2021 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням повернути матеріальні цінності, передані 20.09.2018 року у тимчасове користування, а також повернути грошові кошти у розмірі 21000,00 гривень, які були передані відповідачу 21.08.2018 року, 08.04.2019 року та 15.05.2020 року, проте відповідач не здійснив повернення зазначених матеріальних цінностей та грошових коштів, у зв`язку з чим, позивач змушений був звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 27 липня 2021 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 18 серпня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

19 жовтня 2021 року від ГО «Одеське товариство пенсіонерів» до суду надійшли заперечення до позовної заяви про зобов`язання повернути майно та стягнення грошових коштів, відповідно до яких зазначили, що докази надання фінансової допомоги та матеріальних цінностей, які надала ОСОБА_1 є сфальсифіковані та не можуть вважатись допустимими. ОСОБА_1 жодного разу не надавала ГО «Одеське товариство пенсіонерів» поворотної фінансової допомоги, матеріальні цінності, які ОСОБА_1 передавала ГО «Одеське товариство пенсіонерів» частково були повернуті Позивачу (обігрівач «Уфо», медичні милиці та медична трость), частково знаходяться в офісі ГО «Одеське товариство пенсіонерів» (поламана електрична плитка, особисті речі). Також зазначили, що не заперечують, якщо ОСОБА_1 їх може забрати.

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року у задоволенні клопотання голови ГО «Одеське товариство пенсіонерів» про зупинення провадження у справі відмовлено.

07 лютого 2022 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 15 грудня 2022 року у задоволенні клопотання представника Відповідача про залучення третьої особи відмовлено.

01 березня 2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення.

05 квітня 2023 року від представника Позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

29 серпня 2023 року від представника Відповідача до суду надійшли письмові пояснення до заперечення на позовну заяву.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав процесуальної поведінки сторін по справі.

В судовому засіданні 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 надала свої пояснення стосовно обставин справи, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Шепель В.А. підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача надав свої пояснення стосовно обставин справи, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом оглянуті оригінали доказів.

20 лютого 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Шепель В.А. до суду надійшла письмова промова у судових дебатах.

В судовому засіданні 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 зазначила, що інколи допомагала бухгалтеру під час прийняття грошових коштів, які надавались ГО, оскільки бухгалтер є людиною похилого віку та часто хворіла, а відтак за усним розпорядженням голови правління виконувала відповідні функції.

Представник Відповідача зазначив, що грошові кошти від позивача до ГО не надходили, на підтвердження чого надали довідки головного бухгалтеру про відсутність грошових коштів щодо яких зазначає Позивач. Також заначили, що речі які просить повернути Позивач знаходяться у членів ГО та безпосередньо у самій організації, які Позивача може забрати.

26 березня 2024 року від Позивача до суду надійшли письмові заперечення на довідку головного бухгалтеру.

В судовому засіданні 26 березня 2024 року ОСОБА_1 та її адвокат Шепель В.А. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти задоволенні позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовпідлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо вимог про зобов`язання ГО «Одеське товариство пенсіонерів» повернути позивачу речі на загальну суму 3750, 00 гривень, які були передані у тимчасове користування по акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.09.2018 року, суд зазначає наступне.

20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ГО «Одеське товариство пенсіонерів» був укладений акт прийому-передачі матеріальних цінностей, згідно якого Позивач передав Відповідачу у тимчасове користування обігрівач «Уфо», вартістю 1 200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700, 00 гривень, медичну тростину, вартістю 150,00 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку, вартістю 650,00 гривень.

01 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до голови правління ГО «Одеське товариство пенсіонерів» з заявою про повернення матеріальних цінностей у відповідності до акт прийому-передачі від 20 вересня 2018 року.

Як встановлено судом під час судового засідання, матеріальні цінності, які ОСОБА_1 передавала ГО «Одеське товариство пенсіонерів» не повернуті Позивачу (обігрівач «Уфо», вартістю 1200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700 гривень, медичну тростину, вартістю 150 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку двухконфортну, вартістю 650 гривень (на загальну суму 3750, 00 гривень).

Згідно зстаттею 1212 ЦК України,зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави - це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положеньчастини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-122 цс14).

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від02 березня 2016 рокуу справі № 6-3090цс15 вказано на те, що положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 висловив правову позицію, що конструкціястатті 1212 ЦК, як і загалом нормглави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 також вказано на те, що положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 вказано на те, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України.

Фактично, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертається з вимогами про зобов`язання ГО «Одеське товариство пенсіонерів» повернути ОСОБА_1 обігрівач «Уфо», вартістю 1200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700 гривень, медичну тростину, вартістю 150 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку двухконфортну, вартістю 650 гривень (на загальну суму 3750, 00 гривень), які були передані у тимчасове користування по акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.09.2018 року.

Факт передачі та отримання зазначених речей не заперечувався Відповідачем.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача, що частина речей була повернута позивачці, оскільки не надано доказів, актів на підтвердження отримання позивачкою речей, що були отримані відповідачем за актом від 20.09.2018 року.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГО «Одеське товариство пенсіонерів» повернути ОСОБА_1 обігрівач «Уфо», вартістю 1200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700 гривень, медичну тростину, вартістю 150 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку двухконфортну, вартістю 650 гривень (на загальну суму 3750, 00 гривень), які були передані у тимчасове користування по акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.09.2018 року підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в розмірі 21000, 00 гривень.

Позивач вказує, що ГО «Одеське товариство пенсіонерів» отримало від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 21000, 00 гривень, та на підтвердження чого було надано відповідні розписки.

21 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ГО «Одеське товариство пенсіонерів» в особі голови правління ОСОБА_2 була укладена угода, згідно якої ОСОБА_1 надала ГО «Одеське товариство пенсіонерів» поворотну фінансову допомогу у розмірі 8000,00 гривень, яку відповідач повинен був використати на погашення боргу за комунальні послуги у 2018 році та боргу за оренду приміщення 1-го поверху будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14).

08 квітня 2019 року ОСОБА_1 передала Відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 10000, 00 гривень (а.с. 15).

15 травня 2020 року ОСОБА_1 передала Відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 3000, 00 гривень (а.с. 16-17).

01 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до голови правління ГО «Одеське товариство пенсіонерів» з заявою про повернення поворотної грошової допомоги в загальній сумі 21000, 00 гривень, які були надані ОСОБА_1 21 серпня 2018 року, 08 квітня 2018 року та 15 травня 2020 року, що підтверджується самим листом та квитанцією про його направлення (а.с. 18).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Саме стандарт доказування, поряд із внутрішнім переконанням судді, дозволяє оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суддю у своїй версії, що робить оцінку доказів об`єктивною та більш обґрунтованою.

Судові акти різних національних судових інстанцій (Верховного Суду - справи № 917/1307/18, № 916/2403/18, № 910/18036/17, № 905/2382/17), як і Європейського суду з прав людини і основоположних свобод (рішення по справі «Бендерський проти України») орієнтують судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), або як його ще називають «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence), що притаманний саме приватно-правовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності, але менш високий в порівнянні з кримінальною справою.

Саме за цим стандартом доказування, тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.

Позивач зазначає, що ГО «Одеське товариство пенсіонерів» отримало від неї грошові кошти в розмірі 21000, 00 гривень, що підтверджується відповідним розписками.

Відповідач заперечує зазначені факти, з підстав того, що з відповідних розписок вбачається, що ОСОБА_1 передала грошові кошти до ГО «Одеське товариство пенсіонерів». Разом з цим, вбачається, що сама ОСОБА_1 безпосередньо сама у себе приймала зазначені грошові кошти, а з врахування довідки бухгалтера про рух коштів за 2018-2020 роки вбачається відсутність надходження зазначених коштів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надала пояснення у відповідності до яких повідомила, що вона інколи виконувала функціональні обов`язки бухгалтера ГО «Одеське товариство пенсіонерів». Коли отримувала грошові кошти в касу ГО, відразу сплачувала комунальні послуги чи клала на рахунок ГО через банківську установу.

Також, ОСОБА_1 було надано оригінали відривних корінців до прибуткового касового ордеру.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти, які надані на підставі розписок від 21 серпня 2018 року, 08 квітня 2019 року та від 15 травня 2020 року надходили на банківські рахунки Відповідача.

Також, суд враховує ту обставину, що з журналу бухгалтерського обліку за 2018-2020 роки не вбачається надходження відповідних грошових коштів.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, які полягають у тому, що громадянкою ОСОБА_1 сфальсифіковані документи, у зв`язку з чим до суду було надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню 12021163500002398 від 21.10.2021 року, оскільки з зазначеного витягу вбачається наступний короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення «21.10.2021 року надійшла ухвала Приморського районного суду м. Одеси справа № 522/18051/21 провадження № 1-кс/522/9722/21 по факту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за звернення ОСОБА_3 щодо шахрайських дій невстановленої особи».

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд погоджується з доводами Відповідача відносно того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач була матеріально відповідальною особою та мала право на отримання грошових коштів та як наслідок складання відповідних касових ордерів на які вона посилається.

Доводи Відповідача щодо відсутності вказаних доказів ґрунтуються поясненнями голови правління ОСОБА_3 , журналами бухгалтерського обліку.

Разом з цим, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не змогла пояснити той факт, що вона сама у себе приймала грошові кошти та видавала відповідні квитанції до прибуткового ордеру.

Слід зазначити, що суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 мала доступ до печатки ГО та виписних квитанцій до касового прибуткового ордеру, що дає підстави ставити під сумнів розписки та квитанції до касового прибуткового ордеру.

Питання як про достовірність конкретного доказу, так і про достатність їх у сукупності суд вирішує у кожному випадку виходячи з конкретних обставин справи. З іншого боку, принциповим можна вважати положення щодо неможливості доказування на основі припущень.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, яких може бути достатньо для встановлення певного факту або усієї сукупності фактів, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторони. Однак це має місце поки існування цього факту не буде заперечене іншими доказами. Тобто такі докази не є безспірними, але якщо протилежна сторона не надасть належні докази для їх спростування, вони є достатніми для ухвалення рішення на користь особи, котра їх подала.

Відповідно доч.3ст.12ЦПК Україникожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду, стороною Позивача не надано достатньо доказів на підтвердження сплати відповідних грошових коштів, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 84, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ГО «Одеське товариство пенсіонерів» про зобов`язання повернути майно та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Зобов`язати ГО «Одеське товариство пенсіонерів» (код ЄДРПОУ 20986894) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обігрівач «Уфо», вартістю 1200, 00 гривень, медичну милицю, вартістю 700 гривень, медичну тростину, вартістю 150 гривень, медичний столик, вартістю 350 гривень, електричну плитку двухконфортну, вартістю 650 гривень (на загальну суму 3750, 00 гривень), які були передані у тимчасове користування по акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.09.2018 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ГО «Одеське товариство пенсіонерів» про стягнення грошових коштів залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 квітня 2024 року.

Суддя Чернявська Л.М.