Рішення

від 05.03.2024 по справі 302/2055/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/2055/23

Провадження № 2/302/59/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И 05.03.2024 року смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Міжгірської селищноїради Хустськогорайону Закарпатськоїобласті (адреса місцезнаходження: смт.Міжгір`я вул.Шевченка, буд.77 Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350910) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

27.11.2023 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гренджа В.Ю., звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, та у пред`явленому позові позивач просить визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в цілій частці, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Верхній Бистрий Хустського району Закарпатської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ).

Позивач вказує, що померла ОСОБА_2 доводилася йому бабусею по лінії матері.

Родинні відносини між позивачем та померлою ОСОБА_2 позивач підтверджує: свідоцтвом про народження на ім`я позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; свідоцтвом про народження матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_3 ; свідоцтвом про укладення шлюбу між його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 .

Дідусь позивача - ОСОБА_6 , який доводився чоловіком ОСОБА_2 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Позивач вказує, що у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилося у шлюбі троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати позивача), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Мати позивача - ОСОБА_9 , 1971 року народження померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , у віці 34 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 .

Позивач вказує, що за життя ОСОБА_2 склала три заповітні розпорядження.

Перший заповіт ОСОБА_2 склала 09 червня 2005 року, яким розпорядилася передати своєму внуку ОСОБА_1 все належне їй на день смерті майно.

07 березня 2007 року ОСОБА_2 склала другий заповіт, яким на випадок своєї смерті розпорядилася передати своєму сину ОСОБА_7 житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 , земельну ділянку та все інше майно, що буде їй належати на день смерті.

06.06.2017 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер у віці 56 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .

Та після смерті свого сина ОСОБА_7 , - ОСОБА_2 12.06.2017 року склала третій (останній) заповіт, яким розпорядилася після її смерті наступним чином: житловий будинок, що розміщений по АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, земельну ділянку, прилеглу до житлового будинку площею 0,07 га (нивка біля гаражу, городчик біля хати) - передати своєму онуку ОСОБА_1 , а всю іншу земельну ділянку, яка використовується для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,50 га, заповіла дочці - ОСОБА_10 .

Цей заповіт за життя ОСОБА_2 не змінено та не скасовано. Заповіт посвідчено секретарем виконкому Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Жабляк Н.В. 12.06.2017 року та зареєстровано в реєстрі за № 07.

Позивач вказує, що він прийняв спадщину до майна померлої бабусі ОСОБА_2 шляхом подання 14.05.2020 року заяви про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю.М. На підставі його заяви про прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_2 нотаріусом було заведено спадкову справу за номером 21/2020, номер у спадковому реєстрі № 65821907.

Інша спадкоємиця за заповітом ОСОБА_2 - її дочка ОСОБА_10 реалізувала своє спадкове право в позасудовому порядку, шляхом отримання у нотаріуса Свідоцтва про право на спадщину за заповітом земельні ділянки.

Позивач зазначає, що реєстрація права власності на вказаний у заповіті житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 , 1937 року народження за життя проведена не була. За цих підстав у ОСОБА_2 на час смерті був відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яким вона володіла та користувалася за життя. Земельна ділянка, виділена під будівництво та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 за життя бабусею не була приватизована, Державний акт про право власності на земельну ділянку не видавався.

Незважаючи, на той факт, що спадкове майно ОСОБА_2 не є спірним, позивач є належним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєв Ю.М. на його заяву про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виніс 21.11.2023 року Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на дане спадкове майно відсутні правоустановчі документи, та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.12.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.36).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19.12.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання по розгляду справи по суті, з викликом сторін (а.с.153).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гренджа В.Ю. не з`явилися, про день та час проведення судового розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду подано письмову заяву представника позивача ОСОБА_11 з проханням розглянути справу без її участі та за відсутністю її довірителя ОСОБА_1 , за наявними у справі матеріалами. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити за наведеними у позовній заяві підставами.

Представник відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про день та час проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомлено, відзив на позов ОСОБА_1 , заперечень проти заявлених ним позовних вимог на адресу суду не подано. Проте, до суду подано 03.01.2024 року письмову заяву Міжгірської селищної ради, в якій відповідач просить розглянути справу без участі уповноваженої особи селищної ради, за наявними у даній справі матеріалами, проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно не заперечують, такі підтримують, додаткових заяв, клопотань, доповнень не мають.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи №302/2055/23, у повному обсязі з`ясувавши обставини у даній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 03.02.2020 року Виконавчим комітетом Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, серії НОМЕР_1 , копія якого є в матеріалах справи (а.с.7).

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , позивач у справі, народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , та у вказаному свідоцтві про народження в графі «мати» зазначена ОСОБА_3 , в графі «батько» - ОСОБА_4 (а.с.8).

З свідоцтва про укладення шлюбу між батьками позивача серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 30 липня 1988 року, актовий запис № 5 та після реєстрації якого дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_12 (а.с.10).

Згідно свідоцтва про народження матері позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_3 , графі «мати» зазначена ОСОБА_2 , а в графі «батько» - ОСОБА_6 (а.с.9).

Отже, з наданих документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 , 1990 року народження є онуком по материнській лінії - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 15.01.2001 року (а.с.12).

Згідно довідки, виданої виконкомом Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за вих.№ 276 від 13.05.2020 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1937 року народження була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею на день її смерті ніхто не проживав і зареєстрований ніхто не був (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, при житті ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений 12.06.2017 року секретарем Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та зареєстрований в реєстрі за №07, який є останнім за датою складання (а.с.15,16,17), та відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, а саме: житловий будинок, що розміщений по АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, земельну ділянку, прилеглу до житлового будинку площею 0,07 га (нивка біля гаражу, городчик біля хати) визначено передати онукові ОСОБА_1 , а всю іншу земельну ділянку, яка використовується для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,50 га, - заповіла дочці ОСОБА_10 (а.с.17).

Даний заповіт від 12.06.2017 року не змінювався, не скасовувався та на теперішній час є чинним, що підтверджується відомостями зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за Інформаційними довідками, сформованими приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. за № 60176039 від 14.05.2020 року (а.с.18) та за № 75164636 від 17.12.2023 року (а.с.147) та з вказаних відомостей вбачається наявність заповіту, посвідченого 12.06.2007 року Верхньобистрянською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №07, та який на теперішній час є чинним, та скасовує дію попередніх заповітних розпоряджень. складених ОСОБА_2 та посвідчених 09.06.2005 року, 07.03.2007 року (а.с.147-148).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 60177274, виданого 14.05.2020 року та сформованого приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю.М. вбачається, що вказаним приватним нотаріусом заведена спадкова справа за № 21-2020 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів витребуваної судом спадкової справи № 21/2020 (а.с.45-145), до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю.М. із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , 1937 року народження звернулася 14 травня 2020 року її донька - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.46) та ІНФОРМАЦІЯ_12 звернувся онук померлої - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у даній справі (а.с.54).

Отже, згідно матеріалів спадкової справи № 21/2020, заведеної 14.05.2020 року приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. вбачається, що 14.05.2020 року до вказаного нотаріуса звернулися спадкоємці за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 : її онук ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.46,54).

Також з матеріалів спадкової справи №21/2020 вбачається, що приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. було повідомлено спадкоємця ОСОБА_13 про право на обов`язкову частку за законом на спадкування щодо майна померлої ОСОБА_2 та нотаріусом запропоновано вказаній особі звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк до 01.08.2020 року (а.с.64). Однак, будь-яких заяв від ОСОБА_14 до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , матеріали даної спадкової справи, не містять.

Разом з тим, спадкоємицею, яка має право на обов`язкову частку до майна померлої ОСОБА_2 ОСОБА_13 , подано до суду 22.01.2024 року письмова заява, в якій остання зазначає, що їй відомо про існування заповіту ОСОБА_2 та лист нотаріуса від 15.05.2020 року, проте вона не претендує на спадкове майно, оформлювати обов`язкову частку у майні померлої матері, не бажає.

Також, з матеріалів спадкової справи № 21/2020 вбачається, що 02.11.2020 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю.М. видано спадкоємцю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який посвідчений 12.06.2017 року секретарем Верхньобистрянської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області Жабляк Н.В., зареєстрований в реєстрі № 07. Спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,4110 га, кадастровий номер земельної ділянки 2122480600:01:004:0035, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території АДРЕСА_2 (а.с.83).

18.09.2023 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю.М. видано спадкоємцю ОСОБА_10 Свідоцтво про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_2 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано вказане Свідоцтво, складається з (однієї другої) частки у праві власності на земельну ділянку площею 6,7542 га, яка розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки - 3522881600:02:000:0067, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 003056, виданого Губівською сільською радою від 01.10.2001 року, що належала сину ОСОБА_2 ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , спадкоємцем якого на частку була його мати ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.136).

21.11.2023 року позивач ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Хустського районного нотаріального округу Дунаєву А.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.99).

Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю.М. від 21.11.2023 року відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу по справі, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , який була постійною мешканкою АДРЕСА_1 з тих підстав, що відповідно до п.4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, на вищевказаний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи, також відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна (а.с.21).

З виписки з погосподарської книги, виданої Верхньобистрянським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області за вих.№ 100 від 05.08.2022 року вбачається, що громадянка ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), була власницею житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці орієнтовною площею до 0,07 га, в с.Верхній Бистрий Міжгірського району Закарпатської області та за нею дійсно закріплений особовий рахунок (номер об`єкта погосподарського обліку) № 0-0493-1. Земельна ділянка не приватизована. Кадастровий номер відсутній. Житловий будинок побудований орієнтовно в 1958 році, свідоцтво про право власності на вказаний будинок не видавалося (а.с.23).

Як вбачається з довідки, виданої Комунальним підприємством «Міжгірське БТІ» за № 136 від 13.10.2023 року, станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.24).

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: в АДРЕСА_1 , та виготовленого КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» станом на 10.08.2022 року на замовлення ОСОБА_1 вбачається, що вказаний будинок споруджений у 1958 році та складається з: господарського приміщення площею 6,60 кв.м., кухні площею 18,22 кв.м., кладової площею 8,91 кв.м., житлової кімнати площею 16,44 кв.м., загальною площею приміщень 50,17 кв.м., житлова площа складає - 16,44 кв.м., допоміжна 33,73 кв.м.. Біля будинку споруджено літню кухню площею 18,81 кв.м.; сарай площею 39 кв.м., гараж площею 20,72 кв.м., згідно копії технічного паспорту, який є в матеріалах справи (а.с.26).

Як вбачається зі Звіту про оцінку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складеного оцінювачем ПП «Експерт-Сервіс» Третяковим В.Г. зазначено, що станом на дату оцінки 21.11.2023 року вартість вищевказаного об`єкту нерухомого майна становить 100165,00 гривень (а.с.157).

Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно з нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з п.п.1,2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв`язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не має можливості оформити спадкове майно за заповітом у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у виді житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому питання визначення належності нерухомого майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наданими позивачем документами та витребуваними судом матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , що дає суду підстави для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини по даній справі, а також визнання позову відповідачем Міжгірською селищною радою, та ті обставини, що прийняттям спадщини за заповітом позивачем ОСОБА_1 , з огляду на положення ст.ст.1258,1265 ЦК України, права інших осіб (спадкоємців) не порушуються, оскільки спадкоємиця за заповітом, складеним ОСОБА_2 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вже реалізувала своє спадкове право та отримала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом до майна її померлої матері ОСОБА_2 та, крім того, 22.01.2024 року ОСОБА_10 подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що не заперечує проти позову ОСОБА_1 та просить визнати за позивачем право власності на вищевказаний житловий будинок, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, спадкоємець за законом обов`язкової частки до майна померлої ОСОБА_2 ОСОБА_13 (донька померлої) 22.01.2024 року подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що на спадкове майно померлої матері, вона не претендує, обов`язкову частку у спадщині не приймала, та в подальшому немає наміру заявляти вимоги щодо надання їй додаткового строку для прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_2 та у поданій заяві не заперечує щодо заявленого ОСОБА_1 позову, просить визнати за останнім право власності на вищевказаний житловий будинок, як за спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Всебічно дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також матеріали спадкової справи № 21/2020, та оцінивши у сукупності наявні у цивільній справі докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Приймаючи ті обставини, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_1 , позивач по даній справі, та реєстрація об`єкту нерухомого майна у виді житлового будинку АДРЕСА_1 своєчасно не була проведена та правовстановлюючі документи на вищевказаний житловий будинок відсутні, та приймаючи до уваги ті обставини, що спадкоємиця за заповітом ОСОБА_10 реалізувала своє право на спадщину шляхом отримання Свідоцтв про право на спадщину до майна померлої матері ОСОБА_2 , спадкоємиця, яка має право на обов`язкову частку до майна померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_13 , на вказане спадкове майно, не претендує, про що подала до суду письмову заяву. Крім того, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відповідачем не оспорені, відзив, письмові заперечення проти позову відповідачем не подані, а тому суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 бабусі ОСОБА_2 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в загальній сумі 1073,63 грн. /а.с.1/. Натомість, враховуючи що стороною позивача за окремо поданою завою не заявлялено вимог про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, тому на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.328,331,392,1216-1218,1258,1265,1268,1276, 1297 ЦК України, ст.ст.9,12,13 76, 81 133, 137, 259, 263-265 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) - право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Міжгірський районний суд Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО