Постанова

від 25.03.2024 по справі 915/1257/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1257/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни - не з`явився;

Від Миколаївської міської ради - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 (повний текст складено та підписано 30.10.2023)

по справі №915/1257/23

за позовом Миколаївської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни

про скасування державної реєстрації змін та припинення права оренди,

(суддя першої інстанції: Семенчук Н.О., дата та місце ухвалення рішення: 16.10.2023 року, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул.Фалєєвська,14),

У серпні 2023 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни (далі - ФОП «Зоріна М.Д.), в якій просила суд скасувати державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 18 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652830848101, внесених до реєстру 02.03.2021 (дата, час державної реєстрації: 24.02.2021 10:18:22) здійснену державним реєстратором Брагаром Геннадієм Йосиповичем, виконавчий комітет Первомайської міської ради, Миколаївська область, індексний номер рішення: 56884852; припинити за Зоріною Марією Дмитрівною, реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , право оренди на земельну ділянку площею 18 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, адреса: м. Миколаїв, Миколаївська область, цільове призначення: для подальшого обслуговування торгового кіоску "Хліб"; судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.05.2009 між Миколаївською міською радою та ФОП Зоріним Валерієм Олексійовичем, було укладено Договір оренди землі №6574, дію якого було неодноразово продовжено, останній раз до 15.05.2020 на підставі Договору про зміни №65-15 від 28.05.2015. Разом з тим, всупереч умовам п.7.1 Договору №6574, ФОП Зорін В.О. з 15.05.2020 не повернув позивачу земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання-передачі. За інформацією з ЄДРЮОФОП, ФОП Зорін В.О. 08.12.2020 припинив підприємницьку діяльність, підстава внесення запису: у зв`язку зі смертю особи. Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2022 №300519738) державним реєстратором Брагарем Геннадієм Йосиповичем здійснено державну реєстрацію змін іншого речового права (права оренди), а саме внесено зміни щодо терміну дії (до 15.05.2025) Договору оренди на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, позивач зазначав, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відомостях про суб`єкта іншого речового права зазначено, що орендарем є Зоріна Марія Дмитрівна , що свідчить про те, що державним реєстратором Брагарем Г.Й. здійснено заміну орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:002:0057. Дії державного реєстратора щодо здійснення реєстрації змін до іншого речового права (права оренди) ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 18 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057 поблизу ринку "Колос" по пр. Миру є такими, що суперечать приписам ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". В свою чергу, державна реєстрація внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін щодо реєстрації іншого речового права (продовження права оренди, заміна орендаря) ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку має бути скасованою. Крім того, саме по собі право оренди на підставі Договору №6574 також припинилося в у зв`язку з закінченням строку дії Договору ще до внесення оскаржуваних змін іншого речового права (права оренди), міською радою ніколи не передавалось право оренди на дану земельну ділянку ОСОБА_1 , зміни в Договір щодо орендаря не вносились, тому державна реєстрація права оренди за ОСОБА_1 є протиправною та підлягає припиненню.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 позовні вимоги Миколаївської міської ради задоволено; скасовано державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 18 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652830848101, внесених до реєстру 02.03.2021 (дата, час державної реєстрації: 24.02.2021 10:18:22) державним реєстратором Брагаром Геннадієм Йосиповичем, виконавчий комітет Первомайської міської ради, Миколаївська область, індексний номер рішення: 56884852; припинено за Зоріною Марією Дмитрівною ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 ) право оренди на земельну ділянку площею 18 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, адреса: м.Миколаїв, Миколаївська область, цільове призначення: для подальшого обслуговування торгового кіоску " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, код ЄДРПОУ 04056612) судовий збір у розмірі 5 368 грн.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що всупереч умовам Договору оренди землi та Договору про зміни, які стали підставою для державної реєстрацiї речового права, у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором за вiдповiдачем було зареєстровано право оренди на земельну дiлянку на підставі Договору, який на дату проведення державної реєстрації вже був припинений, у зв`язку iз закінченням строку, на який його було укладено. Крім того, заміна державним реєстратором сторони в Договорі №6574 є необґрунтованою та безпідставною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (іншого речового права - права оренди земельної ділянки) не відповідає вимогам Закону та умовам Договорів на підставі яких здійснено оскаржуваний запис.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Миколаївської міської ради в повному обсязі.

Відповідач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, відповідач зазначає, що ФОП Зоріним В.О. за шість місяців до закінчення терміну дії Договору оренди (03.10.2019 реєстраційний №000675) здійснено звернення до Миколаївської міської ради стосовно продовження дії Договору оренди землі на новий строк, проте зазначене звернення так і не було розглянуто.

Після смерті ФОП Зоріна В.О. відповідач звернувся 21.01.2021 до Миколаївської міської ради із заявою, проектом додаткової угоди та іншими документами стосовно продовження Договору оренди землі на ім`я відповідача, однак відповіді на дане звернення ним отримано не було.

У зв`язку з зазначеним, відповідачем 02.03.2021 було зареєстровано право оренди. Як зазначає апелянт, підставою для здійснення реєстраційних дій є діючий Договір №6574 від 15.05.2009 та Договір про зміни №65-15 від 28.05.2015, так як офіційно на час реєстрації права оренди так і на даний час, зазначений договір є чинним, виходячи з того, що Миколаївською міською радою рішення про його припинення не приймалось.

Отже, на переконання апелянта термін дії Договору продовжено на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі» та ст.126-1 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Апелянт у своїй скарзі стверджує, що дії державного реєстратора з реєстрації права оренди землі за відповідачем були законними, оскільки на виконання вимог ст. ст. 5, 22, 27 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 ФОП Зоріна М.Д. подала необхідні документи, а відтак відсутні підстави для відмови у такій реєстрації. Навпаки, недобросовісна поведінка позивача (порушення строків розгляду заяви щодо поновлення права оренди в порядку ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та не прийняття вчасного рішення про погодження або відмову) порушує право відповідача на вільне користування землею.

Посилаючись на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №367/2022/15-ц від 29.05.2019, №915/127/18 від 04.09.2018, №925/1265/16 від 22.08.2018, відповідач зазначає, що вимога позивача щодо припинення права оренди не може бути припинена в судовому порядку, так як розпорядниками земельних угідь міста є територіальна громада, яка наділена повноваженнями щодо реалізації права розпорядження землею.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем не доведено чим саме порушено його право на підставі реєстрації права оренди за ФОП Зоріною М.Д., в матеріалах справи не міститься доказів конкурсного аукціону та списку претендентів на земельну ділянку. Крім того, апелянт звертає увагу суду, що він продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою на рахунок ГК ДКСУ у Миколаївській області по теперішній час.

З огляду на зазначене, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити Миколаївській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку неусунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

04.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8052 грн.

07.12.2023 Південно-західним апеляційним господарським судом складено довідку у якій зазначено, що зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у сумі 8052 грн., перерахованого ФОП Зоріною Марією Дмитрівною згідно квитанції №6246-9697-7719-1391 від 04.12.2023, який був сплачений через АТ "Таскомбанк", відомостями, що надійшли від Державної казначейської служби України (Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та реєстр підтверджень оплат із Казначейства в КП "Діловодство суду") до Південно-західного апеляційного господарського суду станом на 06.12.2023, не підтверджується.

12.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни надійшло клопотання, у якому апелянт зазначає, що через технічні причини роботи банку судовий збір не було зараховано вчасно на розрахунковий рахунок суду, з огляду на що апелянт просить суд продовжити строки на усунення недоліків пов`язаних із зарахуванням коштів на рахунок суду.

Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та реєстр підтверджень оплат із Казначейства в КП "Діловодство суду" від 18.12.2023, судовий збір у розмірі 8052 грн., сплачений ФОП Зоріною Марією Дмитрівною згідно квитанції №6246-9697-7719-1391 від 04.12.2023, який був сплачений через АТ "Таскомбанк" - зараховано.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1257/23.

25.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 законним та обґрунтованим.

Позивач зазначає, що між Миколаївською міською радою та ФОП Зоріною М.Д. не було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі про його поновлення, отже Договір оренди землі не є поновленим на підставі вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», статті 1261 Земельного кодексу України; державна реєстрація внесених до Державного реєстру речових на нерухоме майно змін щодо реєстрації іншого речового права (продовження права оренди) має бути скасованою.

Миколаївська міська рада зазначає, що здійснення державної реєстрації оскаржуваних дій порушує права територіальної громади, в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки, а саме: перешкоджає її вільному користуванню та розпорядженню; не дозволяє міській раді передавати спірну земельну ділянку в користування за конкурсом згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України.

Отже, зважаючи на зазначене, а також погоджуючись з висновками суду першої інстанції, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 залишити без змін.

29.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1257/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 на 19.02.2024 року о 14-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

Враховуючи положення п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25, 2.3.50 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 15.02.2024 року по 23.02.2024 року, розпорядженням керівника апарату суду №40 від 15.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1257/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.02.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 справу №915/1257/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 до: 25.03.2024 о 12-45 год.

25.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, також представник повторно підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2009 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП Зорін В.О. (орендар) укладено Договір оренди землі №6574 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.01.09 за №32/43 передає, а ФОП Зорін В.О. приймає в оренду земельну ділянку для подальшого обслуговування торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр.Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/ (а.с.32-35).

У відповідності до п.2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Згідно з п.2.2 Договору, на земельній ділянці знаходиться торговий кіоск «Хліб» ФОП Зоріна В.О. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору він діє протягом 3 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, що до продовження строку дії договору.

У подальшому, 07.06.2012 між Миколаївською міською радою та ФОП Зорін В.О. було укладено Договір про зміни №172-12 згідно якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.04.12 за №16/40 продовжує ФОП Зоріну В.О. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр.Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно Договору про зміни №172-12, п.3.1 доповнили в такій редакції: «Термін оренди продовжений до 15.05.13. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця» (а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи, договором про зміни №240-12 від 05.10.2012 термін оренди продовжено до 15.05.2015 (а.с.29.)

28 травня 2015 року між Миколаївською міською радою та ФОП Зорін В.О. укладено Договір про зміни №65-15, у відповідності до умов якого, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.03.2015 №46/46 продовжила ФОП Зоріну В.О. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр.Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно з п.2.1 Договору про зміни №65-15, в оренду передається земельна ділянка площею 18 кв.м. (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:02:002:0057). На земельній ділянці знаходиться торговий кіоск ФОП Зоріна В.О. (п.2.2).

Відповідно до п.3.1 Договору про зміни №65-15, договір діє до 15.05.2020. Орендар який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмового повідними про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору. Підставою для укладення Договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

У відповідності до п.5.1., п.5.2. Договору про зміни №65-15, земельна ділянка передається в оренду для подальшого обслуговування торгового кіоску «Хліб». Цільове призначення земельної ділянки: В.03.07.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, у разі закінчення строку оренди, припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання-передачі без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна, з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для подальшого використання.

Пунктом 9.4. Договору про зміни №65-15, передбачено, зокрема, обов`язок орендаря виконувати зобов`язання щодо об`єкта оренди (п.а); використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового та функціонального призначення (п.б); у разі наміру скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору, або повідомити про інший намір її використання, при цьому орендна плата за землю вноситься до дня звільнення земельної ділянки від споруд та приведення її у стан, придатний для використання (до повернення її за актом приймання-передачі) або до укладення нового Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості по орендній платі в повному обсязі, у тому числі з урахуванням плати за період після спливу строку цього Договору до дати повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі (п. ж).

Згідно з п. 11.1. Договору про зміни №65-15, всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі (якщо інше не встановлено цим Договором) за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього Договору. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Пунктом 11.3. Договору про зміни №65-15 передбачено, що дія Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (інформаційна довідка від 21.02.2022 №300519738), земельна ділянка, кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, площею 18 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652830848101 є комунальною власністю Миколаївської міської ради. При цьому, державним реєстратором Брагарем Г.Й. 24.02.2021 внесено зміни до реєстру щодо іншого речового права на земельну ділянку, а саме у відомостях про суб`єкта іншого речового права: додано: «Орендар: Зоріна Марія Дмитрівна »; видалено: «Орендар: ОСОБА_2 ». У змісті, характеристиці іншого речового права: строк дії: 15.05.2020 змінено на Дата укладання договору (після 2013)/Дата державної реєстрації (до 2013): 15.05.2009, Строк: 16 р., Дата закінчення дії: 15.05.2025, з посиланням на те, що термін дії договору продовжено на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу України (а.с.39-42).

На переконання Миколаївської міської ради, зазначені реєстраційні дії є протиправними, оскільки сторони за договором не вносили зміни до договору, судові рішення щодо таких змін не ухвалювались.

Крім того, вказані реєстраційні дії порушують права власника земельної ділянки - територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження на власний розсуд такою земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

З огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 27).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Відповідно до висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28) обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.

Таким чином, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

За змістом положень статей 14, 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позову у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом даного позову є вимога про скасування державної реєстрації змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 18 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652830848101, внесених до реєстру 02.03.2021 (дата, час державної реєстрації: 24.02.2021 10:18:22) державним реєстратором Брагаром Геннадієм Йосиповичем, виконавчий комітет Первомайської міської ради, Миколаївська область, індексний номер рішення: 56884852, а також припинення за Зоріною Марією Дмитрівною , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 , права оренди на земельну ділянку площею 18 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, адреса: м. Миколаїв, Миколаївська область, цільове призначення: для подальшого обслуговування торгового кіоску "Хліб".

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").

Натомість, у даній справі задоволення вимог про скасування державної реєстрації про право оренди відповідача та припинення такого права на спірну земельну ділянку не відновить права Миколаївської міської ради, як власника земельної ділянки та його права користування та розпорядженням належним йому майном.

Судова колегія зазначає, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Крім того, вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у відповідача.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги позивача у даній справі, судова колегія зазначає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянки з одночасним припиненням за Зоріною Марією Дмитрівною права оренди не є належним способом захисту порушеного права.

Вказана позиція узгоджується з позицією об`єднаної палати КЦС ВС від 19.02.2024 по справі№567/3/22.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки є неефективним.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на висновки суду апеляційної інстанції стосовно підстав для відмови у позові, а неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про задоволення апеляційної скарги та про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни про скасування державної реєстрації змін та припинення права оренди.

Стягнути з Миколаївської міської ради (54017, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20, ЄДРПОУ: 26565573) на користь Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , інд.код: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.І. Колоколов