Ухвала

від 02.09.2024 по справі 915/1257/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

02 вересня 2024 року Справа № 915/1257/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

за участі секретаря судового засідання Артьомова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву б/н від 03.06.2024 (вх.№6605/24 від 04.06.2024) Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни про зміну способу і порядку виконання рішення суду, у справі

за позовом: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 )

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про: - скасування державної реєстрації змін;

- припинення права оренди

Фізична особа-підприємець Зоріна Марія Дмитрівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 03.06.2024 (вх.№6605/24 від 04.06.2024) в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення по справі №915/1257/23, яка була розглянута господарським судом Миколаївської області 16.10.2023 та Південно - західним апеляційним господарським судом 25.03.2024 шляхом стягнення з рахунків Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) на користь фізичної особи - підприємця Зоріної Марії Дмитрівни - грошові кошти зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі - 8 052,00 грн.

Згідно даних Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) 03.06.2024 на виконання вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024, у зв`язку з надходженням касаційної скарги Миколаївської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.20204, справу №915/1257/23 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2024 суд відклав вирішення питання про прийняття, повернення, залишення без руху заяви б/н від 03.06.2024 (вх.№6605/24 від 04.06.2024) Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни про зміну способу і порядку виконання рішення суду до повернення справи №915/1257/23 до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно супровідного листа Верховного Суду справу №915/1257/23 було повернуто Господарському суду Миколаївської області (вх.№9349/24 від 05.08.2024).

Судддя Семенчук Н.О. у період з 05.08.2024 по 19.08.2024 перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 22.08.2024 заяву призначено до розгляду на 02.09.2024

Боржник та стягувач у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені ухвалою суду від 22.08.2024, яка була направлена в електронний кабінет системи «Електронний суд» та отримана боржником та стягувачем 22.08.2024, про що свідчать довідки про доставку документа в кабінет електронного суду (т.2 а.с.106-107).

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 у справі №915/1257/23 скасовано державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 18 кв.м, кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652830848101, внесених до реєстру 02.03.2021 (дата, час державної реєстрації: 24.02.2021 10:18:22) державним реєстратором Брагаром Геннадієм Йосиповичем, виконавчий комітет Первомайської міської ради, Миколаївська область, індексний номер рішення: 56884852. Припинено за Зоріною Марією Дмитрівною право оренди на земельну ділянку площею 18 кв.м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, адреса: м.Миколаїв, Миколаївська область, цільове призначення: для подальшого обслуговування торгового кіоску " Хліб ". Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. (т.1 а.с.95-100).

Не погодившись із вказаним рішенням ФОП Зоріна М.Д. оскаржила його до Південно-західного апеляційного Господарського суду.

Постановою Південно-західного апеляційного Господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 задоволено. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 по справі №915/1257/23 скасовано. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни про скасування державної реєстрації змін та припинення права оренди. Стягнуто з Миколаївської міської ради (54017, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20, ЄДРПОУ: 26565573) на користь Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , інд.код: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн. (т.1 а.с.187-202)

10 квітня 2024 року на виконання постанови Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ (т.1 а.с.205).

У подальшому не погодившись із постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 Миколаївська міська рада оскаржила її до Касаційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2024 касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишено без задоволення. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №915/1257/23 залишено без змін (т.2 а.с.54-61).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Зоріна Марія Дмитрівна звернулась до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області із заявою №б/н від 01.05.2024 про виконання наказу суду.

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області листом №04-06/2-10/3412 від 03.05.2024 повернула оригінал наказу з доданими документами без виконання. Згідно вказано листа Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області розглянуло заяву ФОП Зоріної М.Д. від 01.05.2024 №б/н про виконання наказу суду та на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 залишило заяву без задоволення та повернуло наказ без виконання, у зв`язку з тим що боржник Миколаївська міська рада (код ЄДРПОУ 26565573) не обслуговується та не має відкритих рахунків у органах Казначейства Миколаївської області. Додатково повідомило, що в Управлінні Державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області відкриті рахунки Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (04056612) (а.с.73 т.2).

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд відзначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Суд зазначає, що зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17 та постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15.

Таким чином, в основу судового акту про зміну способу і порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, ухвалених судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (далі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку №845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У відповідності до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як убачається із матеріалів справи пред`явлений стягувачем до виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2024 був повернутий Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області без виконання з огляду на відсутність у органах Казначейства відкритих рахунків Миколаївської міської ради. При цьому, було повідомлено що в Управлінні Державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області відкриті рахунки Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (04056612).

Доказів наявності рахунків цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь якому іншому територіальному органі Казначейства у матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ч.1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч.6 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

За змістом частин 1, 8 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

У відповідності до ч.2 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

При цьому, пунктом 27 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

За умовами пункту 3 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Згідно з частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України визначено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийняте рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначені як захищені, в разі зазначення про це в судовому рішенні.

Суд зазначає, що складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.76,77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).

Отже, Миколаївська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має.

За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, оскільки виконання судового рішення по даній справі щодо стягнення судового збору з Миколаївської міської ради (органу місцевого самоврядування) є неможливим, оскільки остання не є розпорядником бюджетних коштів та не обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області. За таких обставин, є правомірними вимоги заявника про зміну порядку виконання постанови Південно - західного апеляційного Господарського суду від 25.03.2024. При цьому, зміна порядку виконання судового рішення жодним чином не змінює останнє по суті. Таким чином, стягнення судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 052,00 грн. на користь ФОП Зоріної Марії Дмитрівни слід здійснити з боржника Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Керуючись ст.ст.232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 03.06.2024 (вх.№6605/24 від 04.06.2024) Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни про зміну способу і порядку виконання рішення суду - задовольнити та змінити порядок його виконання.

2. Здійснити стягнення з відповідача Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , інд.код: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн.

3. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред`явлено до виконання протягом 3-х років.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 06.09.2024.

Суддя Н.О. Семенчук