Постанова

від 26.03.2024 по справі 923/923/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/923/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Генічеської міської ради Херсонської області - Станчук А.Ю.;

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Генічеської міської ради Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021

по справі №923/923/20

за позовом Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд

до відповідача-1: Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області;

до відповідача-2: Дочірнього підприємства "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" Приватного акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Генічеська міська рада Херсонської області

про визнання договору недійсним,

(суддя першої інстанції: Нікітенко С.В., дата та місце ухвалення рішення: 26.02.2021, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)

16 вересня 2020 року Приватне акціонерне товариство "Управління будівництва "Укрводбуд" (ПАТ «Управління будівництва «Укрводбуд») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області та до Дочірнього підприємства "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" Приватного акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд" (далі ДП «Оздоровчий комплекс «Меліоратор», в якій просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 17 листопада 2006 року між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області і Дочірнім підприємством "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд" та зареєстрований в Генічеському районному відділі Херсонська регіональна філія ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 січня 2007 року за №4АА002202-040772000003.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 228, 236 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по даній справі позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди землі, укладений 17 листопада 2006 року між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області і ДП Оздоровчий комплекс Меліоратор Відкритого акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд, який зареєстрований в Генічеському районному відділі Херсонська регіональна філія ДП Центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 січня 2007 року за № 4АА002202-040772000003, стягнуто з Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області на користь ПрАТ Управління будівництва Укрводбуд суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1051,00 грн., стягнуто з ДП "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" Приватного акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд" на користь Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1051,00 грн.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що Генічеська районна державна адміністрація, укладаючи з Дочірнім підприємством "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" Приватного акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд" Договір оренди землі від 17.11.2006, передаючи земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування у позивача, яке є безстроковим та набуте згідно з Державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав, порушила право постійного користування земельною ділянкою ПрАТ "Управління будівництва "Укрводбуд".

Крім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХС №002449 від 15.04.1995 станом на 17.11.2006 (час укладення спірного договору) визнано недійсним, нечинним, незаконним, протиправним або скасовано, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Щасливцівська сільська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по справі №923/923/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення місцевого господарського суду необґрунтованим, у зв`язку з порушенням пп. 1-3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, а саме: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивач добровільно відмовився від права на землю, про що свідчать наявні матеріали справи.

Також заявник апеляційної скарги вказує, що позов поданий до неналежного відповідача, хоча позивачу ПрАТ «Укрводбуд» та відповідачу-2 ДП «ОК «Меліоратор» ПрАТ «Управління будівництва «Укрводбуд» було достеменно відомо, що земельна ділянка з 12.07.2017 перебуває у комунальній власності Щасливцівської сільської ради та вийшла з відання Генічеської РДА.

Також апелянт вказав, що договір оренди 17.11.2006, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 є дійсним, доказами чого є його належне виконання.

Крім того, сторонами не надано доказів наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, в одноособовому порядку, у відповідності до положень ст.32 Закону України «Про оренду землі».

26.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПрАТ «Укрводбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги Шасливцевської сільської ради, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

05.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Генічеської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без представника, за наявними в матеріалах справи документами, яке судовою колегією задоволено.

Крім того, 13.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколог», в якій апелянт просить рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по справі №923/923/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Заявник апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував обставини, за яких припинено право постійного користування Орендному підприємству «Укрводбуд» земельною ділянкою площею 10,673 га, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Еколог» на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по справі №923/923/20, оскільки ТОВ «Еколог» не доведено порушення або обмеження його речових прав на земельну ділянку саме внаслідок визнання недійсним договору оренди іншої земельної ділянки, ніж та, що належить Товариству, що виключає існування правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

12.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Щасливцевської сільської ради надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, в якому третя особа просить долучити Технічну документацію із землеустрою щодо укладання договору оренди та передачі земельної ділянки в оренду ДП «Оздоровчий комплекс «Меліоратор» для розміщення пансіонату площею 9,8276 га, розташованого за адресою с.Генічеська Гірка по вул.Набережній, 30, Протокол №7 засідання наглядової ради ПАТ УБ «Укрводбуд» від 12.06.2012, клопотання від 20.01.2020.

Розглянувши клопотання про прийняття нових доказів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним Господарського процесуального кодексу України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки на підставі частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України останній, не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

26.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Генічеської міської ради Херсонської області надійшло клопотання про заміну сторони Щасливцевської сільської ради на правонаступника Генічеську міську раду, в якому зазначено, що згідно рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 16.12.2020 почалась процедура реорганізації Щасливцевської сільської ради шляхом приєднання до Генічеської міської ради.

В судовому засіданні 31.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №923/923/20 до 14.06.2021 року до 15-00 год.

14.06.2021 відповідно до розпорядження керівника апарату суду №140, у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Головея В.М. у відпустці з 14.06.2021 року по 27.07.2021 року, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/923/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 визначено наступний склад суддів: головуючий Принцевська Н.М., судді Колоколов С.І., Діброва Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 справу №923/923/20 за апеляційною скаргою Щасливцевської сільської ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 прийнято у новому складі суддів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 задоволено клопотання Генічеської міської ради Херсонської області про заміну сторони Щасливцевської сільської ради на правонаступника Генічеську міську раду Херсонської області; відкладено розгляд справи №923/923/20 за апеляційною скаргою Щасливцевської сільської ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на: 27.07.2021 року об 11-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №923/1205/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд до Дочірнього підприємства "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" Приватного акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд" та Генічеської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 поновлено провадження по справі №923/923/20 за апеляційною скаргою Генічеської міської ради Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на: 11.03.2024 о 12-30 год.

Разом з тим, у зв`язку з оголошенням по Одеській області повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №923/923/20, призначене на 11.03.2024, не відбулось, у зв`язку з чим колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність призначення справи №923/923/20 до розгляду на іншу дату: 26.03.2024 року о 10-30 год.

В судове засідання з`явився представник апелянта, який підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників справи, які не з`явились, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Херсонської обласної Ради народних депутатів від 14 лютого 1995 року №56 Орендному підприємству "Укрводбуд" надано у постійне користування 10,6073 га. землі для оздоровчого комплексу "Меліоратор" на Арабатській Стрілці і очисних споруд.

В свою чергу Генічеська районна рада Херсонської області 13 квітня 1995 року видала Орендному підприємству "Укрводбуд", після зміни найменування на Публічне акціонерне товариство "Управління будівництва "Укрводбуд" (позивач) Державний акт на право постійного користування землею № 002449 для оздоровчого комплексу "Меліоратор" на Арабатській Стрілці і очисних споруд, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна № 1-АТ від 11.01.1995 року, на базі Орендного підприємства «Укрводбуд» було створено Відкрите акціонерне товариство, яке є правонаступником ОП Укрводбуд.

Відповідно до Наказу №24 від 10.02.1995 року та згідно рішення Суворовського райвиконкому м. Херсона від 24.01.1995 року, Орендне підприємство Укрводбуд було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство управління будівництва Укрводбуд.

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ Укрводбуд від 20.04.2012 року, назву Товариства було приведено у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства, а саме: найменування товариства було змінено на Публічне акціонерне товариство Управління будівництва Укрводбуд.

21.04.2017 року рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд було змінено тип Товариства з Публічного акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство.

Згідно Наказу Відкритого акціонерного товариства «Укрводбуд» №14 від 07.02.2002 вирішено:

1.Із загальної площі земельної ділянки 10,6073 гектарів, яка згідно Державного акту на право користування зареєстрованого в книзі записів державних актів за №360, 88326 м.кв. передати в постійне користування Дочірньому підприємству «Оздоровчий комплекс «Меліоратор»;

2.Територію очисних споруд 7747 м.кв. залишити за управлінням ВАТ «Укрводбуд».

3.Доручити директору ОК «Меліоратор» вирішити у районній адміністрації питання розподілу та оформлення Державних актів на право користування землею як для ДП ОК «Меліоратор», так і для ВАТ «Укрводбуд».

Згідно рішення Виконкому Щасливцевської сільської ради від 26.03.2003 №37 та свідоцтва про право власності САА №717324 від 03.04.2003, об`єкти нерухомого майна належать юридичній особі Дочірньому підприємству «Оздоровчий комплекс «Меліоратор» ВАТ «Укрводбуд». (т.2. а.с. 148-150)

Також, з матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 19.04.2006 №252 надано згоду на припинення права постійного користування орендного підприємства «Укрводбуд» на земельну ділянку площею 10,6073 га (державний акт на право постійного користування землею площею 10,6073 га серія ІІ-ЧС №002449, зареєстрований 13 квітня 1995 року №360) для оздоровчого комплексу «Меліоратор» і очисних споруд. (т.1 а.с.89)

17 листопада 2006 року між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області (орендодавець або відповідач-1) і Дочірнім підприємством Оздоровчий комплекс Меліоратор Відкритого акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд (надалі - орендар або відповідач-2) укладений договір оренди землі (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець на підставі Розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 02 жовтня 2006 року № 758 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за межами населеного пункту села Генічеська Гірка із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області (п. 1 Договору).

Об`єктом оренди визначено земельну ділянку загальною площею 9,8276 га (п.2 Договору).

Відповідно до п.3 Договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать підприємству на підставі свідоцтва про власність на нерухоме майно серія САА№717324 від 03.04.2003.

Договір укладено строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має преважне право поновлення на новий строк (п. 8 Договору).

Сторонами договору погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення існуючого пансіонату. Цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення (п. 15, п. 16 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації від 08.06.2010 №528 скасовано Розпорядження Генічеської райдержадміністрації від 02.10.2006 №758 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки та про передачу земельної ділянки в оренду", на підставі якого було укладено договір оренди землі від 17.11.2006.

Позивач стверджує, що предметом Договору оренди землі від 17 листопада 2006 року являється земельна ділянка, яка з 13 квітня 1995 року належить ПрАТ Укрводбуд на праві постійного користування.

За твердженням позивача, укладення Договору оренди землі від 17.11.2006 між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області і Дочірнім підприємством Оздоровчий комплекс Меліоратор відкритого акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд загальною площею 9,8276 га. на підставі рішення Генічеської райдержадміністрації від 02.10.2006 №758 відбулось з порушенням чинного законодавства.

Позивач вказує, що він не відмовлявся від права постійного користування земельною ділянкою, оскільки не подавав таку заяву про відмову, а також не надавав жодної згоди на вилучення належної позивачу земельної ділянки, що стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

З огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 27).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Відповідно до висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28) обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.

Таким чином, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

За змістом положень статей 14, 269, 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позову у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В даному випадку позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами по справі.

Судова колегія звертає увагу, що право розпоряджатися земельною ділянкою має власник, а укладення договору оренди є добровільним проявом волі власника земельної ділянки, яким в даному випадку є Щасливцевська сільська рада.

Суд апеляційної інстанції вказує, що визнання в даному випадку недійсним договору оренди земельної ділянки, стороною якого не є позивач, жодним чином не поновлює права Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд, які на його думку є порушеними та за захистом яких останній звернувся до суду, натомість будь-яких вимог про витребування, повернення земельної ділянки позивачем не заявлено.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки є неефективним.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права без ще одного звернення до суду, а тому не спроможний надати ефективний захист, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на висновки суду апеляційної інстанції стосовно підстав для відмови у позові, а неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про задоволення апеляційної скарги та про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Таким чином, розглянувши справу по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Щасливцевської сільської ради, правонаступником якої є Генічеська міська рада Херсонської області підлягає задоволенню, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області та Дочірнього підприємства "Оздоровчий комплекс "Меліоратор" Приватного акціонерного товариства "Управління будівництва "Укрводбуд" про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Генічеської міської ради Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по справі №923/923/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.02.2021 по справі №923/923/20 скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 17.11.2006 між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області і Дочірнім підприємством «Оздоровчий комплекс «Меліоратор» Відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва «Укрводбуд», який зареєстрований в Генічеському районному відділі Херсонська регіональна філія ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.01.2007 року за №4АА002202-040772000003.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Управління будівництва Укрводбуд (74800, Херсонська область, вул.Соборності, 130, інд.код: 01036201) на користь Генічеської міської ради Херсонської області (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул.Міська, 8, інд.код: 35248359) судовий збір у розмірі 3153,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.І. Колоколов