Вирок

від 02.04.2024 по справі 466/13517/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/13517/23

Провадження № 1-кп/466/385/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141380001432 від 28 серпня 2023 року та за №12023141380001743 від 28.10.2023 року щодо обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич, Львівської області, українця, громадянина України, із середньою-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, раніше судимого, востаннє 30.01.2024 року Галицьким районним судом м.Львова за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, окрім того на розгляді Франківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023141370000726 від 18.08.2023 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 на даний момент утримується у державній установі «Львівська установа виконання покарань №19»

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , 27.08.2023, приблизно о 04:19 год., перебуваючи на відкритій літній терасі закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу викрав з морозильної камери закладу громадського харчування «Квадрат суші та піца» філе лосося, вагою 9,990 кг, вартістю 4765,23 грн. та садовий пилосос марки «Einhell», який знаходився за барною стійкою вищевказаного закладу громадського харчування, вартістю 4626 грн., в подальшому залишив літню терасу, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ФОП ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 9391,23 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 , 25.11.2023 приблизно о 19.05 год., перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину «Бурбон» ТзОВ «Гармонія ЮЕЙ», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 55Е, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину таємно викрав товар, а саме одну пляшку бурбона «Bulleit» (10 років, 45,6%), об`ємом 0,7 літра, вартістю 1527,90 грн., після чого, не розрахувавшись за вказаний товар, пройшов повз лінію касових апаратів та залишив приміщення магазину, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ТзОВ «Гармонія ЮЕЙ» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 30.11.2023, приблизно о 16:00 год., перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину «Бурбон» ТзОВ «Гармонія ЮЕЙ», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 55Е, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину таємно викрав товар, а саме одну пляшку віскі бурбона «Wild Turkey», об`ємом 0,7 літра, вартістю 674,84 грн., після чого, не розрахувавшись за вказаний товар, пройшов повз лінію касових апаратів та залишив приміщення магазину, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТзОВ «Гармонія ЮЕЙ» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 29.10.2023, приблизно о 15:00 год., перебуваючи у лісі, що за адресою: Львівська область, Львівський район, смт. Брюховичі, а саме неподалік пам`ятника Володимиру Івасюку, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав велосипед марки «Carver- Cinos160», сірого кольору, вартістю 7300 грн., в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 26.10.2023, приблизно о 22:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом пошкодження навісного замка, проник у господарське приміщення (сарай), звідки таємно викрав електросамокат марки

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у інше сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 11.12.2023, приблизно о 19:59 год., перебуваючи у приміщенні торгового залу аптеки «Подорожник» ПП «Соломія-Сервіс», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину таємно викрав товар, а саме тонометр марки «Мікролайф» моделі «ВР A2 Basic», вартістю 2078,55 грн. без врахування ПДВ, після чого, не розрахувавшись за вказаний товар залишив приміщення магазину, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ПП «Соломія-Сервіс» матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , представника ТзОВ «Гармонія ЮЕЙ» - ОСОБА_9 , представника ПП «Соломія - Сервіс» - ОСОБА_10 подали заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутності. Просять суд призначити покарання на розсуд суду в межах санкції статті (арк.спр.60-64).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що він дійсно викрав вище перелічене майно, а кошти використав на власні потреби.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні шести епізодів інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальних актах, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів у провадженні. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю і об`єктивно стверджується визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в ході судового розгляду, зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, його дії необхідно вірно кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України за ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, згідно довідок на обліку у психоневрологічному диспансері та наркодиспансері не числиться, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, в т.ч. тяжкі проти власності, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

Так, згідно вироку Галицького районного суду м.Львова від 30.01.2024 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та з урахуванням ст.70 КК України та призначено йому покарання у виді - 5 років 1 місяця позбавлення волі. Вирок набрав законної сили та приведений до виконання.

Згідно правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17 пр. № 51-8867кмо18 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, до постановлення вироку Галицьким районним судом м.Львова від 30.01.2024, відтак суд дійшов висновку, що покарання слід призначити із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, враховуючи вирок Галицького районного суду м.Львова від 30.01.2024 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжений обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова 07.02.2024 залишити до набрання вироком законної сили.

Клопотання прокурора від 27.03.2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід залишити без розгляду.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, із врахуванням вироку Галицького районного суду м.Львова від 30.01.2024, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Запобіжний захід тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Речові докази у справі відсутні.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання - 15 грудня 2023 року.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1