Ухвала

від 28.03.2024 по справі 127/8067/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/8067/24

Провадження №11-сс/801/251/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 року про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

за участю сторін кримінального провадження

прокурора: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8

обвинуваченого: ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 року клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_7 задоволено, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 години 50 хвилин 12 травня 2024 року.

Строк дії ухвали визначено до 12 травня 2024 року.

Заставу визначену ухвалою слідчого судді від 25.01.2024 залишено без змін у тому ж розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 року, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого мотивовано тим, що перебуваючи на волі до його затримання, обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України він не порушував, вважає, що суд першої інстанції однобічно та неповно розглянув клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не були витребуванні і дослідженні докази для підтвердження обставин, які мають істотне значення для вирішення даного клопотання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив задоволити його апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як убачається з рішення суду першої інстанції, суд, вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу врахував, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, ризики в обгрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають та останній може ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.

Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_6 фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду від 14.03.2024 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

Керуючись ст. 422 КПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4