Постанова

від 02.04.2024 по справі 922/4745/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4745/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Державної екологічної інспекції у Харківській області (вх. № 288 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 (повний текст судового рішення складений 08.01.2024, суддя Байбак О.І.)

у справі № 922/4745/23

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до ТОВ "ТДН", м. Харків

про стягнення 14 488,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДН" шкоди, заподіяної державі в наслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 14 488,57 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наявність у відповідача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами станом на період часу з 19.11.2017 по 15.10.2018 (за який позивачем нараховано шкоду стягнення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи) свідчить, що у діях відповідача відсутня зокрема неправомірність його поведінки та вина в заподіянні шкоди як основні елементи складу цивільного правопорушення, що в свою чергу унеможливлює притягнення його до відповідальності, та свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Державна екологічна інспекція у Харківській області, позивач, з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна екологічна інспекція у Харківській області посилається на наступне:

- оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 №6310136300-203 станом на період часу з 19.11.2017 по 15.10.2018 був діючим, однак при цьому не було з`ясовано саме на які джерела викидів був наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не досліджувався та не оглядався сам звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин (табл. 2.1, 2.2, 2.3) до цього дозволу, що є прямим порушенням норм. матеріального права;

- судом першої інстанції не було взято до уваги та надано належної правової оцінки тому факту, що акт перевірки № 210/01-04/02-09 від 06.04.2018 та припис №77/02-09 від 06.04.2018 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства прийнято та підписано без зауважень особисто директором підприємства Соляником І. В. без зауважень;

- беручи до уваги неоскарження відповідачем в судовому порядку припису про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а також наявні у матеріалах справах докази, місцевим господарським судом було фактично звільнено відповідача від відповідальності за порушення чинного законодавства, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.01.2024 для розгляду справи №922/4745/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №922/4745/23 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4745/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Харківській області (вх. №288 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №922/4745/23 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області (вх. № 288 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23 - залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду належні: докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (4 026,00грн); докази направлення копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення відповідачу; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

09.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі №922/4745/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області (вх. № 288 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі № 922/4745/23; встановлено учасникам справи строк до 27.02 2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 28.02.2024 без повідомлення учасників справи; повідомлено учасникам справи та їх представникам, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-IX щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС).

22.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "ТДН" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на наступне:

- та обставина, що відповідач не надавав заперечення до акту перевірки і не оскаржував дії позивача, не свідчить про те, що він згоден з його позицією, оскільки відповідне оскарження є правом, а не обов`язком відповідача;

- і перший і другий дозволи, а також результати інвентаризації викидів для ТОВ «ТДН» свідчать, що будівля відповідача за адресою: м.Харків, вул. Клочківська, 94 "А", відноситься до третьої групи об`єктів в розумінні частини 7 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря";

- зміст дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 не може мати більшу юридичну силу ніж норма Закону, на підставі якого цей дозвіл і був виданий, тому доводи апелянта є спростованими.

01.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому останній заперечує проти доводів останнього.

Будь-яких інших заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, відповіді на відзив доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем з метою виконання плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік затвердженого наказом Держекоінспекції № 710 від 30.11.2017 щодо проведення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства відповідачем, керуючись ст. ст. 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, відповідно до наказу від 19.03.2018 за № 210/01-04 та направлення, в термін з 26 по 30 березня проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Перевіркою (візуальним обстеженням) встановлено, що опалення приміщення будівлі автоцентру площею 1580 кв.м, а також підігрів гарячої води, здійснюється за допомогою двох котлів PROTHERM 120 SOR/ SOO, Потужністю 100 кВт кожний. Кількість спожитого природного палива вказаними котлами у 2017 році становить 34672 м. куб.; у січні, лютому 2018 року 11957 м. куб. Приміщення котельної в якому розташовуються дані котли обладнане витяжною трубою. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: котли PROTHERM 120 SOR/ SOO - 2 одиниці на момент перевірки відсутній.

За результатами перевірки господарської діяльності відповідача, позивачем складено акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 210/01-04/02-09 від 06.04.2018, який підписаний особисто директором підприємства Соляником І. В. - без зауважень.

06.04.2018 позивачем складено припис № 77/02-09, щодо усунення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, який підписано та отримано особисто директором підприємства Соляником І. В.

З метою перевірки виконання відповідачем припису від 06.04.2018 за № 77/02-09 відповідно до наказу позивача № 1041/12-02 та направлення № 1041/12-02/08-04 від 17.11.2020, керуючись ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, в термін з 19 по 20, з 23 по 25.11.2020 позивачем проведена позапланова перевірка виконання відповідачем вимог припису.

Перевіркою зафіксовано, що відповідач виконав вимоги припису, але невчасно, про що складено акт позапланової перевірки № 1041/12-02/08-04 від 25.11.2020, який підписано представником відповідача (за довіреністю) Братовченко М. А. без зауважень.

Так, в ході перевірки встановлено, що п/п № 1 припису № 77/02-09 від 06.04.2018 виконано з порушенням зазначеного у приписі терміну (до 06.07.2018).

Зокрема, встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за адресою: вул. Клочківська, 94-А, м. Харків, здійснювались від 1 організованого джерела викиду забруднюючих речовин, а саме: 2 котлів PROTHERM 120 SOR/ SOO (джерело викиду № 1 - димова труба).

Також зафіксовано, що 16.10.2018 відповідачем отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-4356, тобто джерело викиду № 1 працювало за відсутності відповідного дозволу у період з 19.11.2017 по 15.10.2018, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

З посиланням на зазначені обставини, на підставі ст. ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 № 414/34697 позивачем здійснено розрахунок заподіяних збитків.

З цією метою, 19.11.2020 позивачем направлено відповідачу Запит (вимогу), щодо надання інформації стосовно кількості часу роботи джерел викидів.

Відповідно до довідки від 25.11.2020 за № 2-11-20 за підписом директора підприємства відповідача, фонд роботи організованого джерела викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за вказаний період становить - 867,2 годин.

З посиланням на вказану вище Методику, позивачем розраховано, що відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря заподіяно шкоду в розмірі 14488,57 грн.

З метою досудового врегулювання спорів, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 1554-08-04 від 20.03.2023 із пропозицією добровільного відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 14488,57 грн.

Однак, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді, а викладені у ній вимоги без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

В процесі розгляду даної справи, відповідач не визнає заявлений позов, надав суду Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 25.07.2012 зі строком дії до 25.07.2017.

Відповідач вказує, що станом на проміжок часу за який позивачем нараховано шкоду (з 19.11.2017 по 15.10.2018) даний дозвіл був чинним на підставі статті 1-1 Прикінцевих положень Закону України Про охорону атмосферного повітря.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 2, 9 - 11 розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затверджене наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідного округу: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища; складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

За ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно преамбули Закону України "Про охорону атмосферного повітря" атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

За ст. 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 2-3, 5 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря")

За приписами абз. 5-6, 13 ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викидом є надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Системне тлумачення абз. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5 - 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" свідчить, що суб`єкти господарювання (незалежно від їх групи) можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами лише за наявності в них дозволу, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.

Тобто законодавцем встановлено обов`язок суб`єктів господарювання (незалежно від їх групи) отримувати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19).

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Грошовим виразом майнової шкоди є збитки.

За ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Пунктом "є" ч. 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 (далі - Порядок) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл на викиди) - це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб`єктам господарювання експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Пунктом 6 Порядку визначено, що для отримання дозволу суб`єкт господарювання, зокрема, готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно із законом.

Враховуючи наведене, відсутність у суб`єктів господарювання дозволу на викиди стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря свідчить про порушення нормативно визначених умов викидів таких речовин в атмосферу, зокрема абз. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5-6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та є протиправною формою поведінки в результаті якої завдано шкоду навколишньому природному середовищу, одним із природних ресурсів якого є атмосферне повітря.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

За ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Враховуючи наведене, збитки, завдані державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема викидів стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку, актом, складеним за результатами планового (поза планового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 1041/12-02/08-04 від 25.11.2020 встановлено, що відповідач за період з 19.11.2017 по 15.10.2018 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди.

Саме з посиланням на висновки, викладені в цьому акті, та на підставі Методики № 639 позивачем нараховану до відшкодування шкоду за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу на викиди.

Отже, основною підставою для нарахування позивачем шкоди є відсутність у відповідача необхідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 19.11.2017 по 15.10.2018.

Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 25.07.2012 було видано відповідачу Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 зі строком дії до 25.07.2017 на викиди за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 94 А. Джерела забруднення повітря котли.

За зазначеною адресою знаходиться приміщення автоцентру площею 1580 кв. м., де провадиться діяльність з продажу нових транспортних засобів та знаходиться станція технічного обслуговування автомобілів.

Опалення приміщення здійснюється природним газом, що встановлено позивачем в процесі перевірки.

З часу отримання дозволу № 6310136300-203, ані вид діяльності, ані перелік суб`єктів, що здійснюють цю діяльність, ані перелік обладнання для опалення не змінилися.

Пунктом 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону атмосферного повітря" установлено, що строк дії дозволу на викиди, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" та який на момент набрання чинності зазначеним Законом є дійсним, є необмеженим.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" набрав чинності 26.04.2014, тобто в той час, коли строк дії виданого відповідачу Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 був дійсним.

Відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.2002 № 177 «Про затвердження Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря», взяття на державний облік здійснюється за такими критеріями:

- об`єктів якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік;

- видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до Інструкції.

В результаті проведеної у 2018 році інвентаризації викидів для ТОВ «ТДН», присутності хоча б однієї забруднюючої речовини (або групи речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік, а також обсягів потенційних викидів рівних або таких, що перевищують порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до вищезазначеної Інструкції не виявлено.

Відповідно до Додатку 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 р. № 108 «Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організації та громадян-підприємців», визначено Перелік виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування.

В результаті проведеної у 2018 році інвентаризації викидів для відповідача, виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування, також не виявлено.

Як зазначено вище, єдиним видом діяльності відповідача є надання у оренду нежитлового приміщення за вищезазначеною адресою.

За цією адресою відсутнє будь-яке виробництво, що також засвідчено і позивачем в процесі перевірки в 2018 році, автосалон та СТО на державному обліку не перебувають.

Виходячи з цього, нежитлова будівля автоцентру, яка належить відповідачу, відноситься до третьої групи об`єктів в розумінні частини 7 статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

Також про те, що будівля автоцентру відноситься до третьої групи об`єктів в розумінні частини 7 статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря, зазначено також у самому дозволі № 6310136300-203, а, саме, у Додатку до нього (остання сторінка, розділ 5).

Наведене свідчить про те, що на підставі положень пункту 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону атмосферного повітря" строк дії Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203 був необмеженим (тобто діючим) до отримання відповідачем нового Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-4356 (яким попередній дозвіл № 6310136300-203 було анульовано).

Відповідач листом від 25.12.2020 повідомляв позивача про наявність в нього діючого станом на 2017-2018 роки дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-203, однак зазначені обставини позивачем були залишені поза увагою.

16.10.2018 відповідач отримав новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-4356.

У Додатку до нового дозволу № 6310136300-4356 від 16.10.2018 зазначено (остання сторінка, розділ 6): «…Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 № 6310136300-203 підлягає анулюванню (за зверненням суб`єкта господарювання) з моменту введення в дію дозволу від 16.10.2018р. № 6310136300-4356».

Зазначене також засвідчує той факт, що Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 № 6310136300-203 станом на період часу з 19.11.2017 по 15.10.2018 (за який позивачем нараховано шкоду стягнення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи) був діючим.

В свою чергу, наявність у відповідача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами станом на період часу з 19.11.2017 по 15.10.2018 (за який позивачем нараховано шкоду стягнення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи) свідчить, що у діях відповідача відсутня зокрема неправомірність його поведінки та вина в заподіянні шкоди як основні елементи складу цивільного правопорушення.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, адже не з`ясував саме на які джерела викидів був наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не дослідив та не оглядав звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведені положення процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем були надані належні та вірогідні докази на спростування факту здійснення ним неконтрольованого викиду в повітря забруднюючих речовин, натомість позивачем не спростовано наявність та допустимість наявного у відповідача у спірний період дозволу на викиди забруднюючих речовин, адже з дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 № 6310136300-203, виданого компетентним органом, вбачається надання дозволу на викид забруднюючих речовин котлами та зазначено про допустимі викиди оксидів азоту та вуглецю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, у даному випадку відповідачем не було допущено самовільного викиду шкідливих речових, оскільки на момент перевірки та винесення припису діяв дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 25.07.2012 № 6310136300-203, що у подальшому припинив свою дію 16.10.2018.

Зазначене в свою чергу унеможливлює притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, як на цьому наполягає позивач при поданні позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що саме по собі не оскарження відповідачем акту про порушення не може свідчити про безумовну підставу для задоволення позовних вимог, адже у розумінні положень цивільного законодавства для покладення на особу компенсації понесених збитків необхідна доведеність наявності усіх елементів цивільного правопорушення, натомість у даному випадку матеріалами справи спростовується наявність протиправної поведінки у діях відповідача та вини останнього.

Наявність неоскарженого акту про порушення, у тому числі підписаного без зауважень представником відповідача, за наявності доказів, що спростовують обґрунтованість позовних вимог, заявлених як стягнення збитків, не свідчить про доведеність заявлених позовних вимог, а факт заподіяння збитків підлягає доказуванню в загальному порядку.

Невиконання вимог припису про усунення правопорушення, складеного на підставі відповідного акту, може бути підставою для настання для особи адміністративної відповідальності, натомість не доводить автоматично існування між діями відповідача протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку, наявності вини та матеріального виразу збитків у розумінні положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та повними висновки місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга впозивача не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області (вх. № 288 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2024 у справі №922/4745/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.04.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко