Постанова

від 03.04.2024 по справі 908/1920/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1920/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 (повний текст складено та підписано 14.09.2023 суддя Корсун В.Л.) у справі №908/1920/23

за позовною заявою: Концерну Міські теплові мережі, 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал, 69054, м.Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 13

про стягнення 40 754,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

12.06.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 07.06.23 № 06/128 з вимогами концерну Міські теплові мережі (далі концерн МТМ) до товариства з обмеженою відповідальністю Аріал (надалі ТОВ Аріал) про стягнення заборгованості згідно типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 02.10.21 № 72215611 у розмірі 40 754,93 грн. за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 у справі №908/1920/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на користь концерну Міські теплові мережі 40 754 грн 93 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72215611 від 01.11.21 за період з листопада 2021 р. по квітень 2023 р. включно. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на користь концерну Міські теплові мережі 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40 754,93 грн. за вказаний період обґрунтованими, заснованими на договорі та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, через не надання відповідачем у цій справі доказів на спростування тверджень позивача, а також не доведення відповідачем відсутності надання позивачем послуги з постачання теплової енергії за договором № 72215611 від 01.11.21 у період з листопада 2021 по квітень 2023 включно, приймаючи до уваги стандарт доказування (вірогідність доказів), суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на споживання теплової енергії, згідно виставлених позивачем рахунків, в обсязі більшому, ніж у попередньому опалювальному періоді (на думку представника відповідача) є неправомірним (оскільки базується лише на твердженнях відповідача без надання будь-яких доказів на їх підтвердження).

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Аріал подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апелянт зазначає, що відносини між Позивачем та Відповідачем з 01.04.2007 року були врегульовані умовами договору №202861 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (з врахуванням додаткових угод).

Жодної події, передбаченої умовами вказаного пункту Договору по дату складання цієї апеляційної скарги не відбувалося. Згідно умов договору підстав для його припинення не було.

Позивачем Відповідачу виставлені рахунки за постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року та до матеріалів позовної заяви долучені реєстри відправки вказаних рахунків (всіх разом) від 05.06.2023 року, тобто через декілька місяців після закінчення опалювального періоду.

Вказані рахунки Відповідачам не сплачувались через їх не відповідність наявним чинним договірним відносинам.

Копії Рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради №382 від 23.10.2021 року, №126 від 29.03.2022 року, №410 від 31.10.2022 року, яким впроваджено та закінчено опалювальний сезон у м. Запоріжжі. Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради про закінчення опалювального сезону 2022-2023р.р. позивачем не додано по матеріалів справи.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року за №72215611 не є укладеним.

Станом на 01.04.2021 рік виконавцем (Концерном МТМ) не виконаний обов`язок по укладенню нових договорів (а саме на виконавців покладено обов`язок укласти договір) у відповідності до положень Закону України №2189-VIII, а отже попередній договір вважався продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 01.04.2022 року.

Жодного письмового документа, жодної форми, яка б надала можливість встановити погодження (акцепт) ТОВ «Аріал» з умовами Типового договору не існує.

ЗАЯВА-ПРИЄДНАННЯ до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яка міститься в матеріалах справи не підписана споживачем та повністю не заповнена, хоча вона є невід`ємною частиною Типового договору.

Щодо факту отримання послуги, слід зазначити, що жодних документів які б свідчили про факт отримання теплової енергії ТОВ «Аріал» в нежитловому приміщенні Позивачем не надано.

До позовної заяви не додано в якості доказів акти про зняття показань приладів обліку теплової енергії. Акти мають містити інформацію, яка у подальшому була б використана для підрахунків.

До матеріалів справи не подано акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії.

Тож, належних та допустимих доказів отримання теплової енергії Відповідачем у належному йому приміщенні до суду не надано.

Вважає, доведеною констатацію того, що юридичний факт укладення між Позивачем та Відповідачем Типового договору відсутній, а отже у Відповідача є всі підстави вважати діючим попередній договір від 01.04.2007 року №202861 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Належних та допустимих доказів надання теплопостачання до приміщення Відповідача Позивачем не надано.

Також, позивачем не надано документів, які б свідчили про здійснену господарську операцію.

Рахунки, які надані Позивачем не відповідають первинним документам, адже Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року (Закон № 996-ХІУ) в статті 1 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд не звернув увагу на те, що згідно поняття передбаченого Методикою 315 - опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря (п. 2 розділу 1 Методики 315).

Тобто, згідно методики, суттєвим є нормативна температура повітря, а не наявність опалювальних пристроїв, транзитних мереж, факту підключення або не підключення.

Суд не перевірив жодного розрахунку та не звернув увагу на вихідні дані для них в тому числі на відсутні окремі вихідні дані.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано, натомість останнім подано письмові пояснення на апеляційну скаргу. В яких позивач погоджується з оскаржуваним рішенням Господарського суду Запорізької області. Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до над №908/1920/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1920/23.

08.11.2023 року матеріали справи №908/1920/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 року у справі №908/1920/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 у справі №908/1920/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Концерн Міські теплові мережі (у даному випадку позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1. Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2. Статуту).

02.10.21 на офіційному вебсайті Концерну МТМ опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (договір).

Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну Міські теплові мережі. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно із п. 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.18 № 315 (далі Методика).

Згідно із п. 17 договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця

Споживач, відповідно до п. 30 договору, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32 договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії (п. 33 договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

За умовами пунктів 51, 52 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строку.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ТОВ Аріал (відповідач) на праві приватної власності належить нежиле приміщення ХV (або 15) першого поверху літ. А-4, загальною площею 80,8 кв.м. за адресою вул. Миру, 16 у місті Запоріжжі.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки за постачання теплової енергії № 72215611 за листопад 2021 р. по квітень 2023 р. на загальну суму 40 754,93 грн.

Вказані рахунки надіслано позивачем відповідачу рекомендованим листом 05.06.23, що підтверджується фіскальним чеком від 05.06.23 та списком № 214 згрупованих поштових відправлень від 05.06.23.

Житловий будинок за адресою вул. Миру, 16 у м. Запоріжжі оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, а саме Pollu Stat EX, заводський № 64160119, а приміщення № 15 відповідача оснащено приладом розподільного обліку теплової енергії, а саме: Supercal 430, заводський № 1057003.

Відповідно до листа за вих. від 20.12.21 № 20/12/2021, ТОВ Аріал заперечував позивачу щодо актів приймання-передачі послуг за листопад 2021 та наголошував на їх безпідставності, не прийняття типового публічного договору, звертав увагу на чинність укладеного договору від 01.04.07№ 202861 (при цьому, докази надсилання відповідачем вказаного листа позивачу та отримання позивачем цього листа в матеріалах справи відсутні та суду не надані).

Листом за вих. від 04.01.22 № 04/01/2022, ТОВ Аріал заперечив концерну Міські теплові мережі щодо актів взаємних розрахунків за період з 01.11.21 по 01.12.21, складених на підставі публічних договорів приєднання та звернув увагу на діючі договори купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, в т.ч. і договору № 202861 від 01.04.07 (докази надсилання відповідачем вказаного листа позивачу та отримання позивачем цього листа в матеріалах справи відсутні).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Частинами 1,3 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Частинами 1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч.7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.2 п.3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

За змістом п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідні доводи апеляційної скарги про те, що типовий індивідуальний про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 є неукладеним визнаються колегією суддів такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Частинами 2,3 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Враховуючи наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір №72215611 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м.Запоріжжя, вул. Миру,16.

При цьому, раніше укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії припинив свою дію.

Таким чином, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань.

Згідно з п.8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Зміст рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя" свідчить про те, що забезпечення Концерном "Міські теплові мережі" початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11.2021 (а.с. 28 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 №126 встановлено закінчення опалювального сезону у м.Запоріжжя з 31.03.2022 з проведенням Концерном "Міські теплові мережі" відключення споживачів теплової енергії (а.с.28 т. 1 на звороті).

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів", приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірне нежитлове приміщення відповідача в період з листопада 2021 року по квітень 2023 року на загальну суму 40 754,93 грн.

В період з листопада 2021 року по квітень 2023 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 40 754,93 грн. Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за договором № 72215611.

Рахунки були направлені позивачем на юридичну адресу Споживача (відповідача), що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченою копією реєстру на відправлення рекомендованих листів, а саме списку № 214 від 05.06.2023.

Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи, що діяли в розрахунковому періоді.

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 40754,93 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір купівлі-продажу теплової енергії є чинним, оскільки, як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, цей договір припинив свою дію внаслідок укладення 01.11.2021 року між сторонами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Безпідставними є посилання скаржника і на відсутність належних та допустимих доказів надання позивачем теплопотстачання в приміщення відповідача, оскільки факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 16, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо … Відносини між Позивачем та Відповідачем з 01.04.2007 року були врегульовані умовами договору №202861 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (з врахуванням додаткових угод).

Договір набув чинності з 01.01.2020 року (п. 10.1.)

Пунктом 10.4. Договору передбачено, що …

… Пункт 10.2. Договору містить перелік умов за яких …

… Жодної події, передбаченої умовами вказаного пункту Договору по дату складання цієї апеляційної скарги не відбувалося. Згідно умов договору підстав для його припинення не було.

Тобто, так само як і в попередні періоди, з 01.04.2021 року Відповідач мав легітимні сподівання про те, що строк дії договору №202861 було продовжено на наступний календарний рік до 01.04.2022 року.

Однак, у позовній заяві Позивачем зазначено, що станом на 01.11.2021 року укладеним між ним та Відповідачем є інший договір, а саме типовий індивідуальний договір №72215611 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року.

Позивач звертається до умов останнього договору які в свою чергу мають посилання на Закон України від 09.11.2017 №2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII) та на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року (далі - Методика №315).

На підставі вже вказаних нормативних документів Позивачем Відповідачу виставлені рахунки за постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року та до матеріалів позовної заяви долучені реєстри відправки вказаних рахунків (всіх разом) від 05.06.2023 року, тобто через декілька місяців після закінчення опалювального періоду.

Вказані рахунки Відповідачам не сплачувались через їх не відповідність наявним чинним договірним відносинам.

Крім того, 20.12.2022 року, 04.01.2022 року ТОВ «Аріал» звертався до Позивача із не погодженням з тим, що, зокрема, договір №72215611 є укладеним та звертали увагу на чинність договору №202861 по якому Концерном МТМ не виставлялись рахунки за період опалювального періоду з листопада 2021 року по квітень 2023 року.

ПРЕДМЕТ ПОЗОВУ

Предметом позову є стягнення нарахованої заборгованості з ТОВ «Аріал» на користь Концерну МТМ за постачання теплової енергії в нежиле приміщення розташоване за адресою по пр. Металургів, 16 на підставі типового індивідуального договору №72215611 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року.

ДОКАЗИ ПОЗИВАЧА

Правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості Відповідача .

Типовий індивідуальний договір без номеру про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року разом з Додатком (не заповненою ЗАЯВОЮ-ПРИЄДНАННЯМ до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії без жодних заповнених даних).

Рахунки за постачання теплової енергії з однаковим номером №72215611 за період листопад 2021 по квітень 2023р. без зазначення дати їх складення з доказами їх направлення поштою від 05.06.2023 року .

Також надано розрахунок за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року на загальну суму 40754.93 грн.

Акти про зняття показань приладів обліку теплової енергії в матеріалах справи відсутні.

Копії Рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради №382 від 23.10.2021 року, №126 від 29.03.2022 року, №410 від 31.10.2022 року, яким впроваджено та закінчено опалювальний сезон у м. Запоріжжі. Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради про закінчення опалювального сезону 2022-2023р.р. позивачем не додано по матеріалів справи.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Перш за все позиція відповідача базується на тому, що типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року за №72215611 не є укладеним через наступне.

Умовами Закону №2189-УІІ1, обставини набрання чинності новими договорами пов`язані з одночасним припиненням договорів, які були укладені до введення в дію цього Закону (01.05.2019 року).

При цьому, абзаци перший та другий ч. 5 ст. 13 Закону №2189-УІП не передбачають припинення раніше укладених договорів:

«у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг».

Умова припинення раніше укладених договорів міститься в абзаці третьому ч. 5 ст. 13 Закону №2189-УІІІ, проте за умови обрання співвласниками моделі організації договірних відносин та укладання нового Договору:

«У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.)».

Щодо вищезазначеного, слід зазначити, що про факт прийняття або не прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги Відповідач дізнався виключно від представника Позивача в суді зі слів, які не підтверджені жодними доказами.

Крім положень ч. 5 статті 13 зазначеного Закону, взаємопов`язаність попередніх договорів та нових прослідковується в п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону де зазначено наступне:

«Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах».

04.09.2019 року набули чинності Правила надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Постанова №830) які були прийняті на виконання положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189- VIII.

Тобто, істотним є вирішення питання про чинність у часі як договору купівлі-продажу теплової енергії №202861 від 01.04.2007 року так і договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року за №72215611.

01.04.2021 року дію Договору №202861 було продовжено на строк до 01.04.2022 року за відсутності обставин, вказаних в. п. 10.2 Договору (припинення договору), за відсутності факту укладення нового договору та за відсутності будь-яких дій виконавця направлених на укладення нового договору.

Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання оприлюднено Концерном «Міські теплові мережі» на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на власному офіційному веб-сайті лише 02.10.2021 року.

Тобто, станом на 01.04.2021 рік виконавцем (Концерном МТМ) не виконаний обов`язок по укладенню нових договорів (а саме на виконавців покладено обов`язок укласти договір) у відповідності до положень Закону України №2189-VIII, а отже попередній договір вважався продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 01.04.2022 року.

Другим істотним чинником, який дає змогу встановити відсутність факту укладення договору приєднання у вказаних умовах є те, що ст.ст. 205, 207 208 ЦК України встановлена обов`язкова письмова форма для угод між юридичними особами, крім цього визначені конкретні форми прояву змісту угоди.

В самому договорі зазначено, що він укладається сторонами з урахуванням статей 633 (Публічний договір), 634 (Договір приєднання), 641 (пропозиція укласти договір (оферта), 642 (прийняття пропозиції) ЦК України (конклюдентні які дають змогу встановити бажання споживача укласти договір (ч. 2 ст. 642) та його акцепт з боку споживача, який безумовно прийняв всі істотні умови договору).

Жодного письмового документа, жодної форми, яка б надала можливість встановити погодження (акцепт) ТОВ «Аріал» з умовами Типового договору не існує.

Порядок укладання господарських договорів який передбачений ст.ст.180-181 Господарського кодексу України також не дотриманий.

ЗАЯВА-ПРИЄДНАННЯ до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, яка міститься в матеріалах справи не підписана споживачем та повністю не заповнена, хоча вона є невід`ємною частиною Типового договору.

Номер договору не міститься в самому договорі та сама історія його виникнення невідома. Без пояснень залишилося питання чи є цей номер особовим рахунком, адже до цього особовий рахунок був інший і про новий Позивач не повідомляв у жодний спосіб.

В примірнику договору, який наданий суду, відсутні будь-які ідентифікатори які можуть свідчити про відношення даного договору до ТОВ «Аріал» або до приміщення яке є власністю ТОВ «Аріал».

Наступним доводом щодо неможливості укладання нового договору є те, що докази на виконання умови п. 4 типового договору (будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір ) відсутні як у Позивача так і в дійсності, адже підписана заява-приєднання (додаток) до типового договору відсутня та не підписувалася представниками Відповідача, жодного рахунку виставленого за типовим договором, починаючи з листопада 2021 року по квітень 2023 року ТОВ «Аріал» не сплачувалось.

Щодо факту отримання послуги, слід зазначити, що жодних документів які б свідчили про факт отримання теплової енергії ТОВ «Аріал» в нежитловому приміщенні Позивачем не надано.

До позовної заяви не додано в якості доказів акти про зняття показань приладів обліку теплової енергії. Акти мають містити інформацію, яка у подальшому була б використана для підрахунків

Форма даного акту визначена Порядком прийняття приладу обліку на абонентський облік, які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 270 від 12 жовтня 2018 року.

До матеріалів справи не подано акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії.

Тож, належних та допустимих доказів отримання теплової енергії Відповідачем у належному йому приміщенні до суду не надано.

Крім того, слід звернути увагу на те, що діяльність Позивача у відповідності до Закону України «Про природні монополії» № 1682-ІП від 20.04.2020 року відноситься до сфери діяльності природних монополій в частині транспортування теплової енергії та до суміжних ринків в частині виробництва та постачання теплової енергії.

Пунктом 4.2. Статуту Концерну МТМ передбачено, що …

… Пунктом 1 розділу П Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води № 169 (затверджений наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 року) передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від цо та/або гвп приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення комісії.

В свою чергу комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від цо та/або гвп (п. 4 розділу і порядку № 169).

З огляду на вказане та системний аналіз законодавства виявляється, що постачання теплової енергії здійснюється виключно Позивачем за умови наявних мереж в будинку, та не залежить від волі Відповідача, в правах якого лише подати заяву до органу місцевого самоврядування (який контролює процес постачання теплової енергії), проте яка (заява) не несе за собою можливість не отримання послуги.

Звідси висновок, що факт отримання або не отримання послуги з теплопостачання не залежить від волі Відповідача.

Отже, вважаємо, доведеною констатацію того, що юридичний факт укладення між Позивачем та Відповідачем Типового договору відсутній, а отже у Відповідача є всі підстави вважати діючим попередній договір від 01.04.2007 року №202861 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Стосовно доказів у справі слід повторно зазначити, що належних та допустимих доказів надання теплопостачання до приміщення Відповідача Позивачем не надано.

Також, позивачем не надано документів, які б свідчили про здійснену господарську операцію.

Рахунки, які надані Позивачем не відповідають первинним документам, адже Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року (Закон № 996-ХІУ) в статті 1 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

В частині 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ зазначено, що …

… В супереч вищевказаному, додані рахунки не містять дати складання, не містять посаду особи, прізвище якої міститься в рахунку.

Відомостей про те, що вказані рахунки складені автоматично в електронній формі також додані рахунки не містять (відсутній ЕЦП).

Такий самий підхід до рахунку (інвойсу) міститься в судовій практиці, зокрема, Верховний Суд (Касаційний господарський суд) звернув увагу на це в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, зазначивши, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Міністерство фінансів України у листі від 16.02.17 року № 31-11410-06-5/4339 зазначило умови, коли …

… Як вже зазначалося рахунки Позивача не оплачувалися.

Крім цього вказані рахунки не відповідають вимогам та формі передбаченій наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 від 31 січня 2020 року з назвою «Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», які поширюються на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, що проводять господарську діяльність з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та є виконавцями відповідних комунальних послуг (п. 1).

Таким чином, рахунки не можуть бути прийняті в якості доказів як через юридичну нікчемність в якості доказів господарської операції так і за формою, яка не відповідає вимогам законодавства.

Розрахунок який містяться в матеріалах справи фактично не містить жодних розрахунків наданих послуг та не містить вихідних даних.

В свою чергу примірні форми, необхідні для розрахунку двоставкових тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води містяться в наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 162 від 17 липня 2019 року.

В розрахунках які надані Позивачем відсутні вищевказані форми та вихідні дані, які б надавали змогу вирахувати умовно-постійну частину опалення.

Отже, вважаємо, що розрахунки не базуються на первинних облікових документах та не є спроможними у зв`язку з невідповідністю законодавству та помилкам які в них маються.

Одночасно з цим, слід зазначити, що самі по собі вказані розрахунки не можуть вважатися доказами без інших первинних документів.

АРГУМЕНТАЦІЯ, ЩОДО НЕ ПОГОДЖЕННЯ З ВИСНОВКАМИ СУДУ

В установчій частині рішення, суд формально, перерахувавши окремі норми й положення Закону України №2189-У1ІІ та Цивільного кодексу констатував той факт що договір №72215611 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року укладений.

Відповідно до п.п.5 п.4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення зазначається …

… Разом з тим, суд, не надав оцінку аргументам відповідача щодо договору №207079 купівлі- продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2020 року, судом зазначено що договір втратив свою чинність з 01.11.2021 року.

Натомість суд, в рішенні (стор.5,7) зазначив, що житловий будинок №16 по вул.Мира оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Як, зазначалося вище, позивач не надав до матеріалів справи акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії.

Далі, суд не звернув увагу на те, що згідно поняття передбаченого Методикою 315 - опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря (п. 2 розділу 1 Методики 315).

Тобто, згідно методики, суттєвим є нормативна температура повітря, а не наявність опалювальних пристроїв, транзитних мереж, факту підключення або не підключення.

Таким чином, суд вдався до здогадок.

Сам факт надання теплопостачання суд пов`язав з рішеннями органу місцевого самоврядування, що само по собі не може бути доказом фактичного постачання.

Суд не перевірив жодного розрахунку та не звернув увагу на вихідні дані для них в тому числі на відсутні окремі вихідні дані.

Суд звернувся до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обмежившись констатацією того, що наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що позивачем не доведено первинними документами бухгалтерського обліку надання послуг в заявленому позивачем розмірі в спірний період та факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості.

Далі, суд, звернувшись до поняття «вірогідності доказів», проте нехтуючи вимогами ч. З ст. 13 ГПК про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, надавши вагому оцінку тому, що Відповідач не довів факту не надання йому послуг з постачання теплової енергії, прийняв рішення про стягнення з ТОВ «Аріал» суми в розмірі 40 754,93 грн.

Таким чином, борг з листопада 2021 року по квітень 2023 року ТОВ «Аріал» в розмірі 40754,93 грн. не є доведеним належними та допустимими доказами. … відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов`язку апелянта нести негативні наслідки, пов`язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема надання доказів на спростування доводів іншої сторони. Що, в свою чергу, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 у справі №908/1920/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 у справі №908/1920/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 у справі №908/1920/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Аріал.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв