Постанова

від 12.03.2024 по справі 904/3404/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3404/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Пархоменко Ю.С. (в залі суду)

від відповідача: Пашніна Анна Володимирівна (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 (повний текст складено та підписано 09.10.2023 суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/3404/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 292 735, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" про стягнення заборгованості за договором поставки № 3010-01 від 30.10.2020 у розмірі 1 292 735, 90 грн., з яких:

- 950 000, 00 грн. - основний борг;

- 276 669, 53 грн. - пеня;

- 49 418, 59 грн. - інфляційні втрати;

- 16 647, 77 грн. - 3 % річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 у справі №904/3404/23 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 292 735,90 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" пеню в розмірі 196 668,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 676,24 грн., 3% річних у розмірі 16 647,78 грн., судовий збір у розмірі 4 859,91 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 9 855,00 грн., про що видати наказ.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 950 000,00 грн. провадження у справі закрито.

Повернено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 250,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 2216 від 28.06.2023 на суму 19391,05 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов укладенного 30.10.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" договору поставки № 3010-01 за видаткових накладних № 312 від 12.11.2020, № 311 від 12.11.2020, № 320 від 17.11.2020, № 324 від 23.11.2020, № 331 від 26.11.2020, № 267 від 29.10.2020, № 354 від 07.12.2020, № 360 від 09.12.2020, № 390 від 16.12.2020, № 392 від 17.12.2020, № 393 від 17.12.2020, № 394 від 18.12.2020, № 396 від 18.12.2020, № 30 від 01.02.2021, № 36 від 10.02.2021, № 37 від 10.02.2021, № 44 від 19.02.2021, № 53 від 23.02.2021, № 54 від 23.02.2021, № 66 від 26.02.2021, № 65 від 26.02.2021, № 84 від 11.03.2021, № 85 від 11.03.2021, № 83 від 11.03.2021, № 89 від 12.03.2021, № 90 від 15.03.2021, № 99 від 17.03.2021, № 101 від 17.03.2021, № 100 від 17.03.2021, № 112 від 25.03.2021, № 147 від 16.04.2021, № 167 від 28.04.2021, № 168 від 28.04.2021, № 173 від 07.05.2021, № 174 від 07.05.2021, № 190 від 17.05.2021, № 189 від 17.05.2021, № 199 від 26.05.2021, № 208 від 04.06.2021, № 210 від 04.06.2021, № 220 від 17.06.2021, № 219 від 17.06.2021, № 218 від 17.06.2021, № 225 від 22.06.2021, № 244 від 05.07.2021, № 263 від 04.08.2021, № 272 від 12.08.2021, № 276 від 31.08.2021, № 324 від 18.10.2021, № 325 від 18.10.2021, № 329 від 23.10.2021, №338 від 27.10.2021, № 340 від 05.11.2021, №342 від 05.11.2021, №341 від 05.11.2021, № 343 від 08.11.2021, № 355 від 11.11.2021, № 356 від 15.11.2021, № 357 від 16.11.2021, № 371 від 25.11.2021, № 388 від 24.12.2021, № 387 від 24.12.2021, № 384 від 17.12.2021, № 379 від 09.12.2021, № 374 від 07.12.2021, № 376 від 07.12.2021, № 375 від 07.12.2021, № 372 від 01.12.2021, № 16 від 20.01.2022, № 17 від 20.01.2022, № 24 від 25.01.2022, № 25 від 26.01.2022, № 26 від 28.01.2022, № 28 від 31.01.2022, № 27 від 31.01.2022, № 29 від 31.01.2022, № 38 від 09.02.2022, № 37 від 09.02.2022, № 153 від 07.11.2022,№ 154 від 07.11.2022, № 1 від 11.01.2023, № 83 від 05.05.2023 у 2021-2023 роках позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 627 213,32 грн.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 10 677 213,32 грн, що підтверджується банківськими виписками (т.2, а.с. 60-71), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 950 000,00 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 950 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4400 від 05.07.2023 на суму 100 000,00 грн, №4410 від 06.07.2023 на суму 150 000,00 грн., № 4438 від 25.07.2023 на суму 200 000,00 грн., № 59 від 21.08.2023 на суму 200 000,00 грн., № 85 від 05.09.2023 на суму 100 000,00 грн., № 100 від 13.09.2023 на суму 200 000,00 грн.

Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати заборгованості в розмірі 950 000,00 грн., а також приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку, заявленної до стягнення пені у сумі 276669,53 грн., розрахованої за загальний період прострочення з 11.01.2023 по 26.06.2023, судом встановлено, що сума пені за вказаний загальний період більша, ніж встановлено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 276669,53 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій місцевий господарський суд, оцінивши :

звіт № 13/09-22 за результатами обстеження виробничих та господарських будівель за адресою вул. Терьошкіна, 23 зроблено 30.10.2022.

Крім того, доказів, що майно, яке знаходиться за цією адресою, належить відповідачу, останнім не надано.

Також відповідачем в підтвердження фінансового становища та неможливості сплатити вчасно вартість поставленого товару не надано фінансову звітність.

Однак, зважаючи на повну оплату відповідачем основного боргу, за оцінкою суду, справедливим та розумним буде зменшення заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 276669,53 грн. на 30% до 193668,67грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі, нарахованих за загальний період з 11.01.2023 по 26.06.2023р., судом встановлено, що сума 3% річних за вказаний загальний період більша, ніж встановлено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 16647,78 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у розмірі 49 418,59 грн за період з січня 2023 по травень 2023, суд виявив помилки у визначенні періодів нарахування, оскільки позивачем не враховано часткові оплати відповідача у спірний період, тому позовна вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 676,24 грн

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 18 742,35 грн. слід відмовити.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року у справі №904/3404/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Вєнус до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Павлоградський завод мостових металоконструкцій про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 292 735, 90 грн., у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що стягнення пені в розмірі 196 668,67 грн., інфляційних втрат розмірі ЗО 676,24 грн. та 3% річних у розмірі 16 647,78 грн. стане для Товариства обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВ «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ» тягарем та нинішніх умовах воєнного стану.

Апелянт звертає увагу, що ним було повністю погашено заборгованість перед Позивачем за договором поставки №3010-01 від 30.10.2020 р. у загальному розмірі 950 000,00 грн.

Окремо, Апелянт вважає за необхідне зазначити те, що причиною прострочення оплати за Договором стало те, що 11.09.2022 р. та 11.11.2022 року виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ», які розташовані за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23, підверглися ракетним ударам з боку російської федерації, внаслідок чого зазнали значних пошкоджень, що підтверджується відповідним Звітом про обстеження та оцінку технічного стану виробничих та господарських будівель.

Зазначене суттєво вплинуло на роботу та наклало додатковий тягар на Відповідача.

Вказує, що відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 757/20995/15-ц, зазначено, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги. Таким чином, Позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, отже позов у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує, що фактично апеляційна скарга не містить вказівок на жоден факт порушення судом першої інстанції процесуального права та/або неправильного застосування норм матеріального права з числа передбачених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року по справі № 904/3404/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" про стягнення заборгованості за договором поставки залишенню без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 06.11.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3404/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3404/23.

10.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3404/23.

Ухвалою суду від 28.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 у справі №904/3404/23 залишено без руху.

Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:

- належних та допустимих доказів щодо представництва інтересів Відповідача у суді апеляційної інстанції.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 у справі №904/3404/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.03.2024 о 10:30 годин.

12.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" укладений договір поставки № 3010-01 від 30.10.2020, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом продукція, а також, за необхідністю, постачальник надає послуги з доставки продукції (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору, сортамент, кількість, якість, ціна продукції, ціна доставки продукції та строки (періоди, дати) її поставки, в тому числі дати самовивозу продукції, погоджуються сторонами у належним чином оформленій специфікації (специфікаціях) та/ або рахунках- фактурах, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору.

Орієнтовна загальна сума договору протягом терміну його дії становить 3 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн. Загальна сума договору складається з вартості продукції, поставленої за видатковими накладними. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати продукції в національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін, і діє протягом року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 10 банківських днів до його закінчення, даний договір вважається продовженим (пролонгованим) на один наступний рік.(п.12.1. договору).

Відповідно до видаткових накладних № 312 від 12.11.2020, № 311 від 12.11.2020, № 320 від 17.11.2020, № 324 від 23.11.2020, № 331 від 26.11.2020, № 267 від 29.10.2020, № 354 від 07.12.2020, № 360 від 09.12.2020, № 390 від 16.12.2020, № 392 від 17.12.2020, № 393 від 17.12.2020, № 394 від 18.12.2020, № 396 від 18.12.2020, № 30 від 01.02.2021, № 36 від 10.02.2021, № 37 від 10.02.2021, № 44 від 19.02.2021, № 53 від 23.02.2021, № 54 від 23.02.2021, № 66 від 26.02.2021, № 65 від 26.02.2021, № 84 від 11.03.2021, № 85 від 11.03.2021, № 83 від 11.03.2021, № 89 від 12.03.2021, № 90 від 15.03.2021, № 99 від 17.03.2021, № 101 від 17.03.2021, № 100 від 17.03.2021, № 112 від 25.03.2021, № 147 від 16.04.2021, № 167 від 28.04.2021, № 168 від 28.04.2021, № 173 від 07.05.2021, № 174 від 07.05.2021, № 190 від 17.05.2021, № 189 від 17.05.2021, № 199 від 26.05.2021, № 208 від 04.06.2021, № 210 від 04.06.2021, № 220 від 17.06.2021, № 219 від 17.06.2021, № 218 від 17.06.2021, № 225 від 22.06.2021, № 244 від 05.07.2021, № 263 від 04.08.2021, № 272 від 12.08.2021, № 276 від 31.08.2021, № 324 від 18.10.2021, № 325 від 18.10.2021, № 329 від 23.10.2021, №338 від 27.10.2021, № 340 від 05.11.2021, №342 від 05.11.2021, №341 від 05.11.2021, № 343 від 08.11.2021, № 355 від 11.11.2021, № 356 від 15.11.2021, № 357 від 16.11.2021, № 371 від 25.11.2021, № 388 від 24.12.2021, № 387 від 24.12.2021, № 384 від 17.12.2021, № 379 від 09.12.2021, № 374 від 07.12.2021, № 376 від 07.12.2021, № 375 від 07.12.2021, № 372 від 01.12.2021, № 16 від 20.01.2022, № 17 від 20.01.2022, № 24 від 25.01.2022, № 25 від 26.01.2022, № 26 від 28.01.2022, № 28 від 31.01.2022, № 27 від 31.01.2022, № 29 від 31.01.2022, № 38 від 09.02.2022, № 37 від 09.02.2022, № 153 від 07.11.2022,№ 154 від 07.11.2022, № 1 від 11.01.2023, № 83 від 05.05.2023 у 2021-2023 роках позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 627 213,32 грн.

В порушення умов спірного договору відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 10 677 213,32 грн, що підтверджується банківськими виписками (т.2, а.с. 60-71), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 950 000,00 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 950 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4400 від 05.07.2023 на суму 100 000,00 грн, №4410 від 06.07.2023 на суму 150 000,00 грн., № 4438 від 25.07.2023 на суму 200 000,00 грн., № 59 від 21.08.2023 на суму 200 000,00 грн., № 85 від 05.09.2023 на суму 100 000,00 грн., № 100 від 13.09.2023 на суму 200 000,00 грн.

У зв`язку з цим позивач просить закрити провадження в частині стягнення основного боргу.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 196 668,67 грн, інфляційних втрат в розмірі 30 676,24 грн, 3% річних у розмірі 16 647,78 грн, судового збору у розмірі 4 859,91 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 9 855,00 грн.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що на виконання умов укладенного 30.10.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Вєнус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" договору поставки № 3010-01 за видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 627 213,32 грн; відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару на суму 10 677 213,32 грн, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 950 000,00 грн; що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 950 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 4400 від 05.07.2023 на суму 100 000,00 грн, №4410 від 06.07.2023 на суму 150 000,00 грн., № 4438 від 25.07.2023 на суму 200 000,00 грн., № 59 від 21.08.2023 на суму 200 000,00 грн., № 85 від 05.09.2023 на суму 100 000,00 грн., № 100 від 13.09.2023 на суму 200 000,00 грн.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів зауважує, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного суду констатує, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву. Натомість відповідачем подано пояснення на позовну заяву №2809 від 28.09.2023 (а.с. 141 т.2).

Як вбачається з пояснень на позовну заяву відповідача, останнім не заперечувався факт виникнення грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар, ні факт прострочення оплати, ні факт наявності у договорі відповідальності за прострочення такої оплати.

Колегія суддів також констатує, що контррозрахунок відповідачем не надавався.

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Апелянт повністю не погоджується із рішенням суду у цій частині на підставі

Так, у позовній заяві Позивач наводив розрахунок втрат від інфляції за період з січня по травень, пені та 3% річних за період з 11 січня 2023 р. по 26 червня 2023 р.

Водночас Позивачем жодним чином не було обґрунтовано нарахування неустойок саме за зазначені періоди.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Продукції є …

… Відповідно до п. 4 Специфікації №1 до Договору від 17 січня 2021 р. умови оплати: …

… Відповідно до п. 4 Специфікації №2 до Договору від 16 березня 2021 р. умови оплати: …

… Відповідно до п. 4 Специфікації №3 до Договору від 16 березня 2021 р. умови оплати: …

… Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку порушення строків розрахунків за …

… Так, Позивач у позові зазначає, що враховуючи, що товар поставлявся партіями, обов`язок Відповідача сплатити кожну конкретну партію товару, не оплачену до моменту поставки, виникав безпосередньо в момент передачі такої партії товару.

Поставка останньої на момент подання позовної заяви партії товару за Договором відбулась 05 травня 2023 року, з урахуванням якої сума заборгованості Відповідача склала 1 000 000,00 грн.

08 червня 2023 року Відповідачем було здійснено часткову оплату у розмірі 50 000,00 грн., що зменшило суму заборгованості за поставлений товар до поточної - 950000,00 грн. на момент подання позовної заяви.

Водночас, розрахунок неустойки, наведений Позивачем у позові не відповідає зазначеним датам, а здійснений починаючи з січня 2023 року. У зв`язку з цим, Апелянт не погоджується з розрахунком неустойки, а саме: пені, втрат від інфляції та трьох відсотків річних, вважає їх необгрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було врахов зазначеного.

Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, …

… Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 ГК України у разі якщо …

… При цьому повинно бути взято до уваги: …

… Апелянт зазначає, що стягнення пені в розмірі 196 668,67 грн., інфляційних втрат розмірі ЗО 676,24 грн. та 3% річних у розмірі 16 647,78 грн. стане для Товариства обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВ «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ» тягарем та нинішніх умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:…

… Апелянт звертає увагу, що Позивачем у позові не зазначалося про завдання збитки іншим учасникам господарських відносин.

Апелянт звертає увагу, що ним було повністю погашено заборгованість перед Позивачем за договором поставки №3010-01 від 30.10.2020 р. у загальному розмірі 95(1 000,00 грн.

Окремо, Апелянт вважає за необхідне зазначити те, що причиною прострочення оплати за Договором стало те, що 11.09.2022 р. та 11.11.2022 року виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ», які розташовані за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23, підверглися ракетним ударам з боку російської федерації, внаслідок чого зазнали значних пошкоджень, що підтверджується відповідним Звітом про обстеження та оцінку технічного стану виробничих та господарських будівель.

Зазначене суттєво вплинуло на роботу та наклало додатковий тягар на Відповідача.

Не зважаючи на вищезазначені обставини, Відповідач продовжував здійснювати оплату Позивачу та станом на сьогоднішній день виконав їх у повному обсязі.

Враховуючи викладене, Апелянт просив, зокрема, суд першої інстанції врахувати вищезазначене та ухвалюючи рішення, зменшити розмір неустойки та відмовити у задоволенні позову у частині стягнення неустойки, водночас судом першої інстанції, зважаючи на повну оплату Відповідачем основного боргу, було зменшено заявлену Позивачем до стягнення пені у сумі 276669,53 грн. на 30% до 193668,67грн…» відхиляються колегією суддів як такі, на які відповідач позбавляється права посилатися з підстав визначених в частині 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладенного, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 196 668,67 грн, інфляційних втрат в розмірі 30 676,24 грн, 3% річних у розмірі 16 647,78 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині «… Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

У позові Позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., водночас не навів відповідних розрахунків, з чого саме складається вказана сума.

Судом першої інстанції у рішенні було вирішено стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 9 855,00 грн.

Апелянт не погоджується із зазначеним на підставі наступного.

Так, відповідно правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 757/20995/15-ц, зазначено, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги. Таким чином, Позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, отже позов у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не підлягає задоволенню у повному обсязі. …» колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, сторони уклали також додаткову угоду № 12 від 13.06.2023 до договору про надання правової допомоги №21/08/2020/01 від 21.08.2020, згідно п.1.1. якої сторони домовились, що Адвокат бере на себе зобов`язання щодо виконання наступних дій: Складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 3010-01 від 30.10.2020 р. між ТОВ "ТК ВЄНУС" та ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ".

Сторони домовились, що винагорода Адвоката за цією Додатковою угодою становить 20000,00грн. та сплачується Клієнтом протягом трьох робочих днів з дня підписання цієї Додаткової угоди на підставі виставленого Адвокатом рахунку. (п. 1.2. договору).

27.06.2023 Адвокат Пархоменко Юлія Сергіївна виставила клієнту рахунок на оплату №27/06/23 на суму 20000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №2217 від 28.06.2023 клієнт сплатив адвокатському бюро винагороду у розмірі 20000,00грн. (т.2, а.с. 81).

28.06.2023 сторони також підписали акт виконаних робіт, згідно якого Виконавець виконав, а Клієнт прийняв та оплатив послуги з надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 21/08/2020/01 від 21 серпня 2020 р. та Додаткової угоди № 12 від 13 червня 2023 р., а саме:

1. Вивчення Договору поставки № 3010-01 від 30.10.2020 між ТОВ "ТК ВЄНУС" та ТОВ ВКП ПЗММ та первинних документів за договором.

2. Розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 3010-01 від 30.10.2020.

3. Складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, організація направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

4. Подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 3010-01 від 30.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ВЄНУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ".

Вартість гонорару за актом склала 20 000,00 грн.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 року у справі №357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.

При цьому, у платіжній інструкції №2217 від 28.06.2023 дорученні призначенням платежу 20 000,00 грн. зазначено Оплата за надання правової допомоги за договором №21/08/202/01 від 21.08.2020р, дод.угода №12 від 13.06.2023р. Без ПДВ. (а.с. 81 т.2).

Акт виконаних робіт згідно Договору про надання правової допомоги №21/08/2020/01 від 21 серпня 2020 (а.с.82 т.2) містить перелік наданих адвокатом Пархоменко Ю.С. послуг та виконаних робіт, а також посилання на вказаний вище договір про надання правової допомоги.

Отже відповідні доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 у справі №904/3404/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 29086,57 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 у справі №904/3404/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 у справі №904/3404/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 29086,57 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус