Рішення

від 03.04.2024 по справі 908/3823/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/251/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 Справа № 908/3823/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС», (юридична адреса: 03176, м. Київ, вул. М.Ушакова, буд. 20-А, кв. 17; адреса для листування: 03115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, офіс 181)

до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 649 492,61 грн.

26.12.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 641 від 18.12.2023 (вх. № 4204/08-07/23 від 26.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС», м. Київ до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 649 492,61 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 22.10.2014/06.11.2014, в тому числі 479 566,00 грн. основного боргу за надані послуги, 27 157,89 грн. 3 % річних та 142 768,72 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 справу № 908/3823/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3823/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/251/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 до участі у справі № 908/3823/23 залучено правонаступника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору про надання послуг № 75/164-14 від 22.10.2014 (реєстр. № 48-121-01-14-00926 від 06.11.2014) та положень чинного законодавства в частині повної оплати за надані послуги згідно підписаного сторонами без заперечень і зауважень Акту № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 479 566,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 142 768,72 грн. і 3 % річних в сумі 27 157,89 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 649 492,61 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 75/164-14 від 22.10.2014 (реєстр. № 48-121-01-14-00926 від 06.11.2014), в тому числі 479 566,00 грн. основного боргу за надані послуги, 27 157,89 грн. 3 % річних та 142 768,72 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн. при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2023 у справі № 908/3823/23 відповідачу запропоновано у строк до 15.01.2024, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 12.02.2024, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 29.01.2024, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

11.01.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України надійшов Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 11.01.2024 (вх. № 637/08-08/24 від 11.01.2024). У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне: між сторонами дійсно укладений договір № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 06.11.2014, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги «Результат досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС» у визначені договором строки, а відповідач зобов`язався здійснити оплату послуг в порядку і на умовах, вказаних в п. 2.3 договору. Відповідач також не заперечує, що позивачем надані обумовлені договором послуги, що підтверджується Актом № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по договору № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 06.11.2014, який підписаний обома сторонами без зауважень і претензій. Відповідач надані позивачем послуги за вказаним актом прийняв. Разом із тим, відповідно до п. 2.3 договору сторони передбачили, що оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Умовами п. 4.5 договору встановлено, що виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 957 від 22.09.2014, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану Єдиному реєстрі податкових накладних в (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною виконавець надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Згідно з п. 5.7 договору сплата частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється замовником після отримання від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, відповідач вважає, що умовами договору № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 06.11.2014 сторони розмежували строки сплати ПДВ від вартості наданих послуг та вартість самих послуг, тобто, вартість наданих послуг сплачується протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг, а ПДВ сплачується після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та отримання від позивача належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, що сторони обумовили в п. 5.7 договору. Тобто, відповідач вважає, що умовами договору строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений. Матеріали позовної заяви містять копію податкової накладної № 2 від 20.12.2021 разом із квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.01.2022. Проте, позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження факту направлення вказаної податкової накладної разом із електронною квитанцією про її реєстрацію на електронні адреси відповідача: pdv@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Таким чином, позивачем не дотримано обов`язку, встановленого п. 4.5 договору, відтак позивачем не доведено факту настання строку оплати вартості послуг в частині сплати суми ПДВ в розмірі 79 927,67 грн. Також відповідач просить суд врахувати, що у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме: веденням на території України воєнних дій у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією військами Російської Федерації м. Енергодар Запорозької області де знаходяться виробничі потужності відвідача, відповідач не має об`єктивної можливості виконання в повному обсязі зобов`язань за спірним договором. З цього приводу відповідач просить суд врахувати лист ТТП України від 28.02.2022 № 204/02.0-7.1. Таким чином, у відповідача, як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору через вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача. У зв`язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю. Також у відзиві на позовну заяву відповідач із посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України просить суд у разі задоволення позовних вимог, враховуючи наявність надзвичайних обставин, спричинених дією правового режиму воєнного стану в Україні, окупацією м. Енергодар та проммайданчику ВП ЗАЕС, з огляду на втрату відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, зважаючи на необхідність в таких умовах підтримувати безпеку інших атомних електростанцій, зменшити суми інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягають стягненню.

16.01.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана Відповідь на відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 16.01.2024, (вх. № 1021/08-08/24 від 16.01.2024), в якій позивач заперечив проти доводів відповідача. Зокрема, позивач вважає, що доводи відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ за виконані послуги та вартості самих послуг за договором, є безпідставними, оскільки положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті замовником за надані послуги, не розділяють вартість самих послуг та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 договору, включається у загальну ціну договору, зазначену у п. 2.1 договору. Зауваження щодо оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не змінює строку щодо оплати повної вартості послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни і не підлягає відокремленню. Враховуючи положення пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 відповідач отримав зазначену податкову накладну № 2 від 20.12.2021 та квитанцію від 11.01.2022 про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції. Оскільки позивачем підтверджено виконання умов договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрацію в ЄРПН у межах строків, встановлених Податковим кодексом України, то відповідач повинен був здійснити повну оплату наданих послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 30 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання наданих послуг. Стосовно посилань відповідача щодо можливості зменшення судом (звільнення) заявлених до стягнення інфляційних втрат та річних відсотків, то позивач просить суд врахувати, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Наведені відповідачем доводи заслуговують на увагу, але діючим законодавством не передбачено можливості зменшення інфляційних втрат, оскільки за своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України. Посилання відповідача на загальний лист ТПП від 28.02.2022 року у даному випадку позивач вважає безпідставним, оскільки строк виконання грошового зобов`язання за спірним договором настав до повномасштабного вторгнення та розпочатої агресії ворожими військовими угрупуваннями. У січні 2022 року зазначені відповідачем обставини не існували, та не можуть обґрунтовувати неналежне виконання умов договору. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

12.02.2024 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшла Заява про розподіл судових витрат вих. № б/н від 10.02.2024 (вх. № 3335/08-08/24 від 12.02.2024), якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/3823/23 докази понесенням ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 грн. та покласти судові витрати позивача на правничу допомогу в цій сумі на відповідача.

Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 29.01.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити/розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення - 03.04.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

22.10.2014 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС», (Виконавець, позивач у справі) укладено Договір № 75/164-14/48-121-01-14-00926 (06.11.20214) з відповідними додатками до нього (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Виконавець прийняв на себе зобов`язання надати Замовнику послуги: «Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС».

Вимоги до результатів послуг визначені у Технічних вимогах (Додаток № 2 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору.

До Договору № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 22.10.2014 (06.11.20214) сторонами укладено ряд додаткових угод.

Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 8 від 28.09.2016 вартість послуг з цим Договором визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до даної Додаткової угоди) та складає: 3 571 920,58 грн., крім того ПДВ 20 % - 714 384,11 грн., всього 4 286 304,69 грн.

Відповідні умови передбачені і в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 8 від 28.09.2016 «Протокол узгодження договірної ціни» т «Кошторис на надання послуги».

Крім того, сторонами складні і підписані Технічні вимоги на закупівлю послуги: «Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС» та Календарний план на надання послуги, що є Додатком № 3 до Договору.

За умовами п. 2.2, 2.3 Договору оплат наданих послуг по етапам 1, 2, 3, 4 буде здійснюватися в 2015 році. Оплата наданих послуг за етапами 5-9 здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Умовами п. 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.01.201 (№ 48-121-01-1400926 від 03.02.2015) встановлено, що Виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 957 від 22.09.2014, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану Єдиному реєстрі податкових накладних в (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною виконавець надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

За змістом п. 3.1 Договору в первісній редакції Договору Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: жовтень 2014 року - листопад 2015.

Додатковими угодами № 1 від 13.11.2014 (№ 48-121-01-14-00926 від 04.12.2014), № 4 від 18.03.205 (№ 48-121-01-14-00926 від 31.03.2015), № 6 від 13.08.2015 (№ 48-121-01-01-14-00926 від 10.09.2015, № 7 від 10.05.2016 (№ 48-121-01-14-00926 від 15.06.2016) вносилися зміни до термінів надання послуг за етапами Календарного плану (Додаток № 3 до Договору) та погоджено наступні етапи:

- Етап 2 - на листопад 2017 року;

- Етап 3 - на січень 2018 року;

- Етап 4 - н лютий 2018 року;

- Етап 5 - на лютий 2018 року;

- Етап 6 - на березень 2018 року;

- Етап 7 - на квітень 2018 року;

- Етап 8 - на квітень 2018 року;

- Етап 9 - на вересень 2018 року.

Крім того, Додатковими угодами № 9 від 17.08.2018 (№ 48-121-01-14-00926 від 31.08.2018), № 10 від 10.06.2019 (№ 48-121-01-14-00926 від 03.07.2019), № 11 від 22.04.2020 (№ 48-121-01-14-00926 від 30.04.2020), № 12 від 04.11.2020 (№ 48-0121-01-14-00926) № 13 (48-121-01-14-0926) від 05.04.2021, № 14 (48-121-01-14-00926) від 04.06.2021 № 15 від 08.09.2021 і № 16 (48-121-01-14-00926) від 09.11.2021 вносилися зміни до терміну надання послуги за етапом 9 та остаточно визначений такий строк - до 20.12.2021.

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що після погодження Замовником звітного документу по відповідному етапу Календарного плану (Додаток № 3) Виконавець не пізніше 25 числа звітного місяця надає Замовнику оформлений зі свого боку акт здачі-приймання наданих послуг в 3 екземплярах для оформлення.

З моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг до Замовника переходить право власності на результати послуг (п. 4.15 Договору).

Згідно п. 9.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 16 (48-121-01-14-00926) від 09.11.2021 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.04.2022.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2021 відповідачем здійснена передача позивачу послуги по етапу № 9 «Супровід, коригування та узгодження комплекту звітних документів та підсумкового звіту з Держатомрегулювання України з наданої послуги «Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС» за Договором № 75/164-14 від 22.01.2014: «Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС», що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 9.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору у строки, передбачені для виконання етапу № 9 послуг згідно Договору (Додаткова угода № 16 (48-121-01-14-00926) від 09.11.2021), позивачем надані відповідачу обумовлені послуги, вартість яких склала 399 638,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 479 927,67 грн., всього 479 566,00 грн., що підтверджується Актом № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014.

Зазначений Акт № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014 містить підписи уповноважених представників Замовника і Виконавця та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідач надані позивачем послуги за вказаним Актом № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014 прийняв без зауважень і претензій, що не оспорюється сторонами у даній справі.

Отже, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту Договору № 75/164-14 від 22.01.2014, зокрема пункту 2.3 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати за надання послуг по етапам 5-9 протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Отже, з моменту підписання сторонами у справі Акту № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014, враховуючи встановлений п. 2.3 Договору строк оплати, кінцевим терміном оплати наданих послуг є 19.01.2022 включно.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати наданих за Договором послуг.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата послуг у передбачені строки та взагалі не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 903 ЦК України не виконав умови Договору № 75/164-14 від 22.01.2014 в частині оплати наданих послуг, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за надані позивачем послуги, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за надані послуги в сумі 479 566,00 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги в повному обсязі суду не надав.

Заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ суд відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Матеріали справи свідчать, що позивачем 20.12.2021 складена податкова накладна № 2на загальну суму 479 566,00 грн. за надані послуги «Супровід, коригування та узгодження комплекту звітних документів та підсумкового звіту з Держатомрегулювання України з наданої послуги «Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС» за Договором № 75/164-14 від 22.01.2014, яка 11.01.2022 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9411298084, про що свідчить відповідна квитанція з відміткою: «Документ прийнято».

Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Таким чином, відповідач, як Замовник послуг, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.

Крім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних.

Положення Договору, які визначають його ціну (вартість послуг за Договором), що підлягає сплаті Замовником за надані йому послуги, не розділяють вартість самої послуги та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Аналіз положень Договору дає змоги дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 Договору включається у загальну вартість послуг, зазначену і цьому ж пункті Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю наданих послуг.

Положення п. 5.7 Договору, на який посилається у своїх запереченнях відповідач, щодо оплати Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуги і не підлягає відокремленню.

Зазначення у п. 5.7 Договору, що оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати вартості наданих послуг в частині суми ПДВ.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 30-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг.

Факт отримання послуги в повному обсязі (на суму 479 566,00 грн.) відповідач підтвердив підписанням Акту № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014, відтак кінцевим строком оплати наданих послуг з урахуванням суми ПДВ було 19.01.2022. Отже, момент виникнення заборгованості починається з 20.01.2022.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір № 75/164-14 від 22.01.2014 і надавши відповідачу обумовлені послуги, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за надані послуги.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги у передбачені строки і у повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 479 566,00 грн. за надані послуги станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 479 566,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов`язань за спірним Договором суд зауважує на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 13.05.2024.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Умовами розділу 6 «Форс-мажор» спірного Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.

У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість вчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідачем не надано суду таких документів Торгово-промислової палати України/інших компетентних органів, установ, які стосуються саме правовідносин сторін в рамках Договору № 75/164-14 від 22.01.2014.

Більш того, матеріали справи свідчать, що станом на 24.02.2022 (початок військовою агресією Російської Федерації проти України) вже мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за спірним Договором.

На підставі ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за спірним Договором.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 157,89 грн. 3 % річних за період з 20.01.2022 по 09.12.2023 та 142 768,72 грн. інфляційного збільшення боргу за час прострочення за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за надані послуги за Договором № 75/164-14 від 22.10.2014, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків за надані послуги та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 27 157,89 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 142 768,72 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення, в тому числі основного боргу, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суду не наданий.

Розглядаючи клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення розміру річних відсотків та інфляційних нарахувань, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Однак, в даній справі відповідачем не визначено до якого розміру він просить суд зменшити розмір нарахованих річних відсотків, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які просив стягнути їх з відповідача, а саме 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції.

12.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/3823/23 докази понесенням ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 грн. та покласти судові витрати позивача на правничу допомогу в цій сумі на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання правничої допомоги № 20-23 від 0.12.2023, укладений між позивачем та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, Акт №2 від 05.02.2024 про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору про надання правничої допомоги № 20-23 від 0.12.2023 на загальну суму 7 000,00 грн., в якому викладено детальний опис виконаних робіт та який підписано позивачем в особі Генерального директора Лисенка С.В. та адвокатом Барчук А.В.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач заперечень проти покладення на нього витрат на правничу допомогу суду не надав.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За результатами вирішення спору у даній справі суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до п. 1 Договору про надання правничої допомоги № 20-23 від 0.12.2023 Адвокат зобов`язується здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту (ТОВ «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС») у спорах із Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та/або Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення заборгованості, зокрема за Договором № 75/164-14 від 22.10.2014 (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. № 48-121-01-14-00926 від 06.11.2014).

Згідно з п. 9. 1 цього Договору гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 75/164-14 від 22.10.2014 (ДП НАЕК «Енергоатом» реєстр. № 48-121-01-14-00926 від 06.11.2014) в суді першої інстанції складає 7 000,0 грн.

Повноваження Барчук А.В. як адвоката у даній справі підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011.

На підставі Договору про надання правничої допомоги № 20-23 від 01.12.2023 адвокатом виписано Ордер серії АХ № 1172125 від 10.02.2024 на надання правничої (правової) допомоги позивачу.

На рахунок адвоката позивачем сплачено 21.12.2023 передплату в сумі 2 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку адвоката.

Актом про надання правничої допомоги (виконаних робіт) № 2 від 05.02.2024, який підписано позивачем із адвокатом Барчук А.В., засвідчено факт надання адвокатом правничих послуг позивачу на суму 7 000,00 грн., що включають підготовку позовної заяви із розрахунком стягуваних сум, відповіді на відзив, заяви про процесуальне правонаступництво відповідача. Також цим актом засвідчено внесення передоплати в сумі 2 000,00 грн. та залишок суми до сплати в розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. є підтвердженими.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті про надання правничої допомоги (виконаних робіт) № 2 від 05.02.2024 за Договором про надання правничої допомоги № 20-23 від 0.12.2023 на суму 7 000,00 грн., надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС» витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. не є завищеними, є співмірними складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та ціною позову (649 492,61 грн.).

На підставі зазначеного, враховуючи приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в заявленій позивачем сумі 7 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС», м. Київ до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 649 492,61 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 75/164-14 від 22.10.2014 (№ 48-121-01-14-00926 06.11.2014) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМЕНЕРГОСЕРВІС», (юридична адреса: 03176, м. Київ, вул. М.Ушакова, буд. 20-А, кв. 17; адреса для листування: 03115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, офіс 181, ідентифікаційний код юридичної особи 30860482) 479 566 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 142 768 (сто сорок дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 27 157 (двадцять сім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 89 коп. 3 % річних, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 9 742 (дев`ять тисяч сімсот сорок дві) грн. 39 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 03» квітня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.