Постанова

від 01.10.2024 по справі 908/3823/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3823/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Барчук А.В. (власні засоби EasyCon);

від відповідача: Левченко О.О. (власні засоби EasyCon);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 (повне рішення підписано 03.04.2024, суддя Зінченко Н.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС", (юридична адреса: 03176, м. Київ, вул. М.Ушакова, буд. 20-А, кв. 17; адреса для листування: 03115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, офіс 181)

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 649 492,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 649 492,61 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 22.10.2014/06.11.2014, в тому числі 479 566,00 грн. основного боргу за надані послуги, 27 157,89 грн. 3 % річних та 142 768,72 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг № 75/164-14 від 22.10.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС", 479 566 грн. 00 коп. основного боргу, 142 768 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 27 157 грн. 89 коп. 3 % річних, 7 000 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 9 742 грн. 39 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення відсотків річних, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача 25 157,89 грн 3% річних.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом не були застосовані норми матеріального права в частині визначення впливу обставин непереборної сили на дії відповідача та наслідки виконання умов договірних відносин в частині застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання (інфляційних втрат та 3% річних).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі №908/3823/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів оскарження ухвали на час надходження скарги, ухвалою суду від 19.04.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/3823/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

03.06.2024 матеріали справи №908/3823/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору (визначена сума сплати 3220,80 грн.) Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

13.06.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.06.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію від 12.06.2024 про сплату 3220,80 грн., докази того, що Жабровець О.І. обіймає певну посаду на підприємстві.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі №908/3823/23; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 01.10.2024.

У судовому засіданні 01.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

22.10.2014 Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТОМЕНЕРГОСЕРВІС", (Виконавець) укладено Договір № 75/164-14/48-121-01-14-00926 (06.11.20214) з відповідними додатками до нього (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Виконавець прийняв на себе зобов`язання надати Замовнику послуги: "Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС".

Вимоги до результатів послуг визначені у Технічних вимогах (Додаток № 2 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору.

До Договору № 75/164-14/48-121-01-14-00926 від 22.10.2014 (06.11.20214) сторонами укладено ряд додаткових угод.

Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 8 від 28.09.2016 вартість послуг з цим Договором визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до даної Додаткової угоди) та складає: 3 571 920,58 грн., крім того ПДВ 20 % - 714 384,11 грн., всього 4 286 304,69 грн.

Відповідні умови передбачені і в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 8 від 28.09.2016 "Протокол узгодження договірної ціни" т "Кошторис на надання послуги".

Крім того, сторонами складні і підписані Технічні вимоги на закупівлю послуги: "Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС" та Календарний план на надання послуги, що є Додатком № 3 до Договору.

За умовами п. 2.2, 2.3 Договору оплат наданих послуг по етапам 1, 2, 3, 4 буде здійснюватися в 2015 році. Оплата наданих послуг за етапами 5-9 здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Умовами п. 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.01.201 (№ 48-121-01-1400926 від 03.02.2015) встановлено, що Виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 957 від 22.09.2014, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану Єдиному реєстрі податкових накладних в (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною виконавець надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

За змістом п. 3.1 Договору в первісній редакції Договору Виконавець зобов`язується надати послуги в строк: жовтень 2014 року - листопад 2015.

Додатковими угодами № 1 від 13.11.2014 (№ 48-121-01-14-00926 від 04.12.2014), № 4 від 18.03.205 (№ 48-121-01-14-00926 від 31.03.2015), № 6 від 13.08.2015 (№ 48-121-01-01-14-00926 від 10.09.2015, № 7 від 10.05.2016 (№ 48-121-01-14-00926 від 15.06.2016) вносилися зміни до термінів надання послуг за етапами Календарного плану (Додаток № 3 до Договору).

Додатковими угодами № 9 від 17.08.2018 (№ 48-121-01-14-00926 від 31.08.2018), № 10 від 10.06.2019 (№ 48-121-01-14-00926 від 03.07.2019), № 11 від 22.04.2020 (№ 48-121-01-14-00926 від 30.04.2020), № 12 від 04.11.2020 (№ 48-0121-01-14-00926) № 13 (48-121-01-14-0926) від 05.04.2021, № 14 (48-121-01-14-00926) від 04.06.2021 № 15 від 08.09.2021 і № 16 (48-121-01-14-00926) від 09.11.2021 вносилися зміни до терміну надання послуги за етапом 9 та остаточно визначений такий строк - до 20.12.2021.

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що після погодження Замовником звітного документу по відповідному етапу Календарного плану (Додаток № 3) Виконавець не пізніше 25 числа звітного місяця надає Замовнику оформлений зі свого боку акт здачі-приймання наданих послуг в 3 екземплярах для оформлення.

З моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг до Замовника переходить право власності на результати послуг (п. 4.15 Договору).

Згідно п. 9.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 16 (48-121-01-14-00926) від 09.11.2021 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.04.2022.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2021 відповідачем здійснена передача позивачу послуги по етапу № 9 "Супровід, коригування та узгодження комплекту звітних документів та підсумкового звіту з Держатомрегулювання України з наданої послуги "Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС" за Договором № 75/164-14 від 22.01.2014: "Результати досліджень сейсмічних впливів. Розробка сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ) енергоблоку № 2 ЗАЕС", що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 9.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору у строки, передбачені для виконання етапу № 9 послуг згідно Договору (Додаткова угода № 16 (48-121-01-14-00926) від 09.11.2021), позивачем надані відповідачу обумовлені послуги, вартість яких склала 399 638,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 479 927,67 грн., всього 479 566,00 грн., що підтверджується Актом № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014.

Зазначений Акт № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014 містить підписи уповноважених представників Замовника і Виконавця та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідач надані позивачем послуги за вказаним Актом № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014 прийняв без зауважень і претензій, що не оспорюється сторонами у даній справі.

Отже, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата послуг у передбачені строки не здійснена, що стало причиною звернення із позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості за надані послуги у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 479 566,00грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав їх обґрунтованими та арифметично вірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору надання послуг, строки оплати наданих послуг, виникнення прострочки виконання зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору надання послуг є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору про надання послуг, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надані відповідачу обумовлені послуги, вартість яких склала 399 638,33 грн., крім того ПДВ 20 % - 479 927,67 грн., всього 479 566,00 грн., що підтверджується Актом № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014.

Відповідач факт надання позивачем послуг не заперечив.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов пункту 2.3 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати за надання послуг по етапам 5-9 протягом 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Отже, з моменту підписання сторонами у справі Акту № 9 від 20.12.2021 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 75/164-14 від 22.01.2014, враховуючи встановлений п. 2.3 Договору строк оплати, кінцевим терміном оплати наданих послуг є 19.01.2022 включно.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості за отримані послуги у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині повної оплати за надані послуги у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 479 566,00 грн.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 479 566,00 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена господарським судом.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 27 157,89 грн. 3 % річних та 142 768,72 грн. інфляційних втрат.

Скаржник не оскаржує правильність розрахунків стягнутих судом першої інстанції 3% річних, а просить зменшення 3 % річних, обґрунтовуючи це приписами ст. 216 ГК України, ч. 1 ст. 233 ГК України.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги, що також не спростовується відповідачем у апеляційній скарзі, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України.

Крім того, необхідно зазначити, що заборгованість, що входить до предмету спору, виникла ще у січні 2022 року, тобто до повномасштабного вторгнення та розпочатої агресії ворожими військовими угрупуваннями. Так, оплата відповідачем наданих послуг за актом № 9 від 20 грудня 2021 року мала бути проведена не пізніше 19 січня 2022 року (середа), а починаючи з 20 січня 2022 року має місце прострочення відповідача за вказаним актом.

Прострочення виконання має місце більше двох років, тобто тривалий час відповідач навіть частково не приступав до виконання свого обов`язку.

Доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних не відповідають дійсності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем підстави не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правильно стягнуто з Відповідача на користь Позивач, заявлені у позову суми, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку Відповідача мало місце.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У п. 6.3 договору визначено, що сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 днів, письмово повідомити іншу сторону про їх наявність.

В той же час, скаржник не направляв на адресу Позивача у визначений договором строк повідомлень про настання форс-мажорних обставин з відповідними документами.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Отже, відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається Скаржник, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача-як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі № 908/3823/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі № 908/3823/23 - залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков