Рішення

від 03.04.2024 по справі 154/337/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 154/337/24

Провадження № 2/156/133/24

Рядок статзвіту № 60

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у сел. Іваничі цивільну справу № 156/337/24

за позовом ОСОБА_1

до Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

представник відповідача - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом від 03.07.2003 року, відповідно до якого ОСОБА_2 все майно, де б воно не було, і з чого воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті, і на що він буде мати право за законом, в тому числі земельну частку (пай), заповів позивачу ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що в житловому будинку, в якому проживав та був зареєстрований до смерті його батько, він зареєстрований не був. Заразом вважав, що фактично прийняв спадщину, оскільки він доглядав батька до самої смерті, здійснив похорон та протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2 .

В нотаріальному порядку ОСОБА_1 не може прийняти спадщину оскільки, пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини.

У зв`язку з наведеним позивач просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

ІІ. Позиція учасників справи

У судове засідання позивач не з`явився, однак у матеріалах справи наявна заява позивача про здійснення розгляду справи без його участі, підтримання позовних вимог у повному обсязі та прохання такі задовольнити (а.с. 28).

03.04.2024 року від сільського голови Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області Касянчук О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та визнання позовних вимог у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Іваничівської державної нотаріальної контори Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання - АДРЕСА_1 , а у разі наявності спадкової справи - її копію.

20.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.04.2024 року.

В судове засідання 03.04.2024 року учасники справи не з`явилися.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

26.11.2007 року відкрилась спадщина внаслідок смерті батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.6) та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Заставненської сільської ради Володимирського (колишнього Іваничівського) району Волинської області 03.07.2003 року за № 38. Спадкоємцем всього належного майна ОСОБА_2 є син, позивач по справі - ОСОБА_1 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно: земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 1,47 га, розташована на території Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області (колишньої Заставненської сільської ради Володимирського району Волинської області) (а.с.11) та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до копії Інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 75992350 від 27.02.2024, відомостей щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в реєстрі немає (а.с. 27).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області від 21.12.2023 року № 90 після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем є його син ОСОБА_1 , який доглядав за спадковим майном та обробляв присадибну ділянку. На день смерті разом з ОСОБА_2 у будинку ніхто не проживав та не був зареєстрований. Пережилого подружжя немає. Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчений Заставненською сільською радою 03.07.2003 року № 38.

Відповідно до копії відповіді державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Билень Н.П. від 28.12.2023 року № 1405/01-16 на усне звернення ОСОБА_1 , такому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв`язку з тим, що він у зазначений ст. 1270 ЦК України строк не подав заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 13).

Через такі обставини, позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК).

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

У відповідності до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

VI. Висновки суду

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.07.2003 року склав заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 38 та відповідно до якого все своє майно заповів сину - ОСОБА_1 .

Станом на 14.03.2024 року спадкова справа на ім`я ОСОБА_2 не заводилася, інші особи, які б фактично прийняли спадщину відсутні.

Беручи до уваги вищенаведені, викладені у позовній заяві пояснення ОСОБА_1 щодо пропуску ним строку для прийняття спадщини, які підтверджуються матеріалами справи, враховуючи те, що позивач є спадкоємцем майна за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , суд вважає, що вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, адже пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини. Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог і визначення позивачу додаткового строку терміном один місяць, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області рада про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном 2 (два) місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Литовезька сільська рада Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04335252, зареєстроване місце проживання: вул. Володимира Якобчука, буд. 11, с. Литовеж Володимирський р-н, Волинська обл.).

Суддя І. Є. Малюшевська