Ухвала

від 02.04.2024 по справі 910/10780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.04.2024Справа № 910/10780/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши подання головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про тимчасове обмеження керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" Осипчук Ірини Валеріївни виїзду за межі України без вилучення паспортного документа у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Мороза Максима Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс"

про стягнення 994 207,98 грн,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/10780/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Мороза Максима Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" про стягнення 994 207,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/10780/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" на користь Фізичної особи-підприємця Мороза Максима Михайловича заборгованість у розмірі 629 600 (шістсот двадцять дев`ять тисяч шістсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 55 177 (п`ятдесят п`ять тисяч сто сімдесят сім) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 309 378 (триста дев`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 912 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 35 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" на користь Фізичної особи-підприємця Мороза Максима Михайловича 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 48 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 видано накази 16.10.2023 та 08.11.2023 відповідно.

Головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" Осипчук Ірини Валеріївни у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

В обґрунтування подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначає, що ним здійснено всі заходи примусового виконання рішень в межах Закону України «Про виконавче провадження» з метою неупередженого, ефективного та своєчасного виконання рішення суду у справі №910/10780/23. Однак, станом на момент звернення до суду з поданням керівник боржника-юридичної особи не виконує покладені на нього обов`язки у виконавчому провадженні та не надає пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 подання призначено до розгляду.

За приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено право виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Частиною другою статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України визначено як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Відповідно до положень частини 5 статті 19 зазначеного Закону, боржник, зокрема, зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Надаючи оцінку наведеному, суд враховує, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). (Згідно роз`яснень Верховного Суд України в листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").

Проте, дослідивши обставини примусового виконання рішення у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 вчиняються дії, які б були направлені на ухилення від виконання наказів Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та від 08.11.2023.

Окрім цього, згідно з положеннями частини 1 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку виконання наказів державним виконавцем у виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти та майно боржника постановами від 30.10.2023 та від 04.12.2023.

Згідно з отриманого повідомлення з АТ КБ «Приватбанк» у боржника наявні відкриті розрахункові рахунки в банківської установи. Державним виконавцем 17.11.2023, 30.11.2023, 19.01.2024 направлено платіжні вимоги на списання грошових коштів до АТ КБ «Приватбанк».

Разом із тим, державним виконавцем не надано жодних документально підтверджених відомостей стосовно неможливості виконання рішення суду у справі шляхом стягнення належних сум з відкритих рахунків боржника.

Також, 27.11.2023 виконавцем на адресу боржника надсилався виклик до виконавця з питання сплати боргу за виконавчим документом у справі №910/10780/23 або надання підтверджуючих документів про сплату, однак керівник боржника - юридичної особи на виклик не з`являлась, за місцем реєстрації боржник відсутній, про що було складено відповідні акти.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики державного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Крім того, суд враховує, що свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).

У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Суд звертає увагу головного державного виконавця, що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом, саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершуючої стадії правозахисної функції держави.

Отже, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх та виключних підстав для задоволення подання головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" Осипчук Ірини Валеріївни виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/10780/23.

Керуючись статтями 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Оазіс" Осипчук Ірини Валеріївни виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Ю.Кирилюк