Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/20191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/20191/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом»

про стягнення 1.315.632,40 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

29.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1.315.632,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-121-01-21-11005 від 21.12.2021 (далі - договір) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 982.994,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 14 від 23.12.2021 на суму 104.376,00 грн, № 15 від 28.12.2021 на суму 672.979,20 грн, № 16 від 30.12.2021 на суму 39.736,80 грн, № 17 від 31.12.2021 на суму 165.902,40 грн. За умовами п. 3.2 договору покупець повинен оплатити продукцію протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Позивач на адресу відповідача направив претензію № 5-П від 26.08.2023 про сплату заборгованості за поставлену продукцію, однак відповідь на неї не надано та борг не сплачено. У зв`язку з тим, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором не виконано, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.315.632,40 грн, з яких 982.994,40 грн основного боргу, 278.830,00 грн інфляційних втрат та 53.808,00 грн 3% річних.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 автоматичний розподіл даної позовної заяви не відбувся.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Яковенко А.В.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/267/24 від 11.01.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ (у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної позовної заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20191/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.01.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 20.01.2024 о 07:26 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 05.02.2024 включно.

23.01.2024 позивачем на адресу електронної пошти суду подано заяву про заміну відповідача у справі № 910/20191/23 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» його правонаступником - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

26.01.2024 позивачем до суду подано заяву, в якій просить суд залишити без розгляду подану ним на адресу електронної пошти суду заяву про заміну відповідача його правонаступником.

Суд, враховуючи дану заяву, дійшов висновку не розглядати подану позивачем 23.01.2024 заяву про заміну відповідача його правонаступником.

26.01.2024 позивачем до суду подано заяву про заміну відповідача у справі № 910/20191/23 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» його правонаступником - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20191/23 від 29.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром» про заміну відповідача його правонаступником задоволено; здійснено заміну відповідача у справі № 910/20191/23 Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

31.01.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що за умовами п. 3.3 договору оплата частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання покупцем від постачальник податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН. Проте позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів підтвердження факту направлення зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних на електронну адресу відповідача, тому твердження позивача про настання строку оплати цієї частини вартості товару в розмірі 163.832,40 грн є безпідставним. Відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин та відсутність вини відповідача посилаючись на те, що місто Енергодар та Запорізька АЕС з 04.03.2022 захоплені збройними силами рф та до теперішнього часу перебувають в окупації. Враховуючи те, що останній строк оплати поставленого товару припадає на 01.03.2022, тобто вже на період дії правового режиму воєнного стану, окупації м. Енергодар та Запорізької АЕС, наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань. Внаслідок втрати виробничих потужностей відповідачем у 2022 році отримано збиток в розмірі 12,4 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік. Відповідач враховуючи його майновий стан вбачає підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

02.02.2024 від представника позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло дві заяви про вступ у справу як представника.

05.02.2024 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що позивачем здійснено в ЄРПН реєстрацію податкових накладних № 6 від 23.12.2021 на суму 104.376,00 грн, № 7 від 28.12.2023 на суму 672.979,20 грн, № 8 від 30.12.2021 на суму 39.736,80 грн, № 9 від 31.12.2023 на суму 165.902,40 грн. Дані обставини підтверджуються квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 06.01.2022, від 06.01.2022, від 13.01.2022 від 13.01.2022 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.02.2022 додатку № 2 від 30.12.2021. Відповідачем не подано доказів не отримання ним в електронному кабінеті зареєстрованих позивачем податкових накладних, а тому заборгованість відповідача становить 982.994,40 грн. Зазначає, що відповідачем не було повідомлено позивача в порядку, визначеному п. 9.3 договору, про дію форс-мажорних обставин та неможливість виконати свої зобов`язання за договором. Відповідачем не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження форс-мажорних обставин саме в межах виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 53-121-01-21-11005 від 21.12.2021. Вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони не є штрафними санкціями.

21.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позивачем не виконано вимоги п. 4.5 договору в частині направлення зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних на електронну адресу відповідача, відтак твердження позивача щодо настання строку оплату вартості товару в частині суми ПДВ в розмірі 163.832,40 грн є безпідставні. Щодо неповідомлення про дію форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що введення воєнного стану та окупація м. Енергодар на території якого знаходиться Запорізька АЕС є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність відповідача та його можливість розрахунків з контрагентами відповідно. Тому з посиланням на позицію викладену судом в постанові від 27.09.2022 у справі № 924/278/22 вважає, що несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу. Відповідач в обґрунтування посилання можливості зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-11005 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар (30 найменувань побутової техніки) загальною вартістю 982.994,40 грн з ПДВ.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 982.994,40 грн та за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 278.830,00 грн інфляційних втрат та 53.808,00 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 12.1 договору останній вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP склад Вантажоодержувача, ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили строк поставки товару - грудень 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 982.994,40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 14 від 23.12.2021 на суму 104.376,00 грн, в тому числі ПДВ - 17.396,00 грн,

№ 15 від 28.12.2021 на суму 672.979,20 грн, в тому числі ПДВ - 112.163,20 грн,

№ 16 від 30.12.2021 на суму 39.736,80 грн, в тому числі ПДВ - 6.622,80 грн,

№ 17 від 31.12.2021 на суму 165.902,40 грн, в тому числі ПДВ - 27.650,40 грн.

Відповідачем не запечуться факт поставки та отримання ним товару відповідно до наведених вище видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість товару за договором становить 819.162,00 грн, крім того ПДВ 20% - 163.832,40 грн, загальна вартість складає 982.994,40 грн.

Згідно з п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

За умовами пункту 7.6 договору у випадку неотримання покупцем в строк, визначений чинною редакцією ПК України електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ.

За невиконання п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі процентної ставки ПДВ за договором (7.8 договору).

Заперечення відповідача в частині того, що у останнього не настав строк оплати вартості поставленого товару в частині сплати ПДВ у розмірі 163.832,40 грн оскільки позивачем не виконано вимоги п. 4.5 договору, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне

З аналізу умов пунктів 3.2, 3.3, 7.6 договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, при цьому, оплата частини товару у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання зареєстрованої податкової накладної.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Матеріали справи містять складені позивачем податкові накладні № 6 від 23.12.2021 на суму 104.376,00 грн, № 7 від 28.12.2021 на суму 672.979,20 грн. № 8 від 30.12.2021 на суму 39.736,80 грн, № 9 від 31.12.2021 на суму 165.902,40 грн.

Також в матеріалах справи наявні копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних 06.01.2022 за № 9406265950 на суму 104.376,00 грн, 13.01.2022 за № 9415817757 на суму 672.979,20 грн, 06.01.2022 за № 9406878459 на суму 39.736,80 грн, 13.01.2022 за № 9415895801 на суму 165.902,40 грн.

Відповідно до пункту 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Судом враховано, що у відповідності до п. 4.5 договору позивач повинен був направити відповідачу електронну податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію на електронну адресу відповідача, проте не вважає, що недотримання даної умови призводить до відтермінування оплати робіт в частині ПДВ, оскільки з дати реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття її органам податкової служби) відповідач міг самостійно довідатись про її реєстрацію, оскільки вона відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України та він міг та повинен був дізнатись про її реєстрацію.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 7 від 21.12.2021 та № 8 від 21.12.2021 підтверджується, що позивачем поставлено повний обсяг товару, який визначено в п. 1.1 договору.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав виконати зобов`язання по сплаті товару у наступні строки

№ 14 від 23.12.2021 у строк до 21.02.2022 включно,

№ 15 від 28.12.2021 у строк до 28.02.2022 включно,

№ 16 від 30.12.2021 у строк до 28.02.2022 включно,

№ 17 від 31.12.2021 у строк до 01.03.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 982.994,40 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 982.994,40 грн.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п. 9.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 9.3 договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Пунктом 9.4 договору визначено, що наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором.

Суд відзначає, що порушення відповідачем зобов`язань по сплаті поставленого товару згідно накладної № 14 від 23.12.2021 мало місце до початку військової агресії російської федерації.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки № 53-121-01-21-11005 від 21.12.2021, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Слід відзначити, що умовами договору не визначено, що в разі настання форс-мажорних обставин виконання зобов`язань за договором може бути відтерміновано/відстрочено, а лише передбачено звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Враховуючи все вищевикладене суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 278.830,00 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 982.994,40 грн за період з березня 2022 року по листопад 2023 року) та 53.808,00 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 982.994,40 грн за період з 02.03.2022 по 27.12.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 278.830,00 грн інфляційних втрат та 53.808,00 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних підлягає відхиленню з огляду на наступне

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначені проценти та інфляційні втрати входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду звільнення сторони від сплати основного боргу або зменшувати основний борг. Тому і не може бути звільнено відповідача від сплати або зменшено розмір інфляційних втрат та процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору. При цьому предметом розгляду у справі № 902/417/18 не були вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 10/10, офіс 60; код ЄДРПОУ 30674659) 982.994 (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 40 коп. основного боргу, 278.830 (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) грн 00 коп. інфляційних втрат, 53.808 (п`ятдесят три тисячі вісімсот вісім) грн 00 коп. 3% річних, 19.734 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова