Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/15415/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/15415/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас - Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензасоюзбуд»

про розірвання договору та стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22.02.2024)

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.04.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського міста Києва з позовом до відповідача про розірвання договору, зобов`язання повернути товар, стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2023.

У судовому засіданні 30.10.2023 представники позивача надали усні пояснення по справі, уповноважені представники відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 27.11.2023.

У судовому засіданні 27.11.2023 представники позивача надали усні пояснення по справі, уповноважені представники відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 18.12.2023.

У судовому засіданні 18.12.2023 представники позивача надали усні пояснення по справі, уповноважені представники відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 було відкладено розгляд справи на 22.01.2024.

У судовому засіданні 18.12.2023 представники позивача надали усні пояснення по справі, уповноважені представники відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.02.2024.

02.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас - Трейд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 було відкладено розгляд справи на 26.02.2024.

22.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас - Трейд» надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

22.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас - Трейд» надійшло клопотання про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить замінити позовну вимогу про витребування у Відповідача шляхом вилучення товару загальною вартістю 728 137,44 грн. на стягнення такої суми.

У судовому засіданні 26.02.2024 представник позивача надав пояснення на рахунок поданих клопотань та просив їх задовольнити, представники відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 було здійснено повернення на стадію розгляду справи № 910/15415/23 у підготовчому провадженні, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та відкладено розгляд справи на 18.03.2024.

У судовому засіданні 18.03.2024 представник позивача надав усні пояснення по справі, уповноважені представники відповідача не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.04.2024.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОНАС-ТРЕЙД» (далі Постачальник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тензасоюзбуд» (далі - Покупець/Відповідач) був укладений Договір поставки №246-21 від 22.11.2021 року (даті - Договір).

Відповідно до п. 2.1.1 Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов`язується поставити и та передати и Покупцю у власність вироби та продукцію виробничого призначення та інші товари (далі - Товар) окремими партіями, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити Товар в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. У відповідності до номенклатури та специфіки товару Постачальник здійснює монтаж та установку такого Товару на умовах, погоджених Сторонами у Специфікації.

Згідно п. 2.2. Договору найменування, ціна, загальна кількість, асортимент, номенклатура Товарів погоджуються Сторонами в порядку, визначеному цим Договором, та встановлюються в специфікаціях, рахунках - фактурах/видаткових накладних до даного Договору. Сторони погодили, що всі видаткові накладні про передачу товару від Постачальника до Покупця, які підписані уповноваженими представниками Сторін у період дії цього Договору, вважаються створеними на виконання цього Договору та на них розповсюджуються умови цього Договору, якщо у відповідній видатковій накладній прямо не вказано інше.

У відповідності до п. 9.1. Покупець здійснює оплату за цим Договором поетапно та в наступному порядку:

9.1.1. Перший етап: 70% (Сімдесят відсотків) від суми, що вказана в кожному відповідному Додатку та/або Специфікації до даного Договору - Замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання відповідного Додатку;

9.1.2. Другий етап: 30% (Тридцять відсотків) від суми, що вказана в кожному відповідному Додатку та/або Специфікації до даного Договору - Замовник сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Видаткової накладної та у випадку здійснення встановлення та монтажу Товарів Постачальником, з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (введення в експлуатацію).

Згідно умов пункту 6.2 Договору право власності на Товар переходить до Покупця з моменту повної оплати вартості товару.

Як зазначає Позивач, відповідно до умов зазначеного Договору поставки товарів № 246-21 від 22.11.2021 та Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до цього договору (копія Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору поставки товарів № 246-21 від 22.11.2021) Позивач та Відповідач домовились про поставку товару на загальну суму 2 028 274,34 грн.

Відповідачем на виконання зобов`язань за Договором було сплачено на рахунок Позивача передоплату відповідно до Додатку № 1 (Специфікації № 1 від 22.11.2021р.) на загальну суму 1 300 000,00 грн.

Товар, замовлений Відповідачем відповідно до умов Договору та Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору було поставлено та зібрано Позивачем в обумовленій кількості за адресою м. Київ, вул. Павлівська, 29а. що підтверджується Актом прийому-передачі товару за якістю № 1 від 20 січня 2022, на якому наявні підписи представників Відповідача.

До підписання Акта прийому-передачі товару за якістю № 1 від 20 січня 2022 р. між Відповідачем та Позивачем було підписано проміжний Акт прийому - передачі товару за якістю № 1 від 29 грудня 2021 р.. якій поетапно фіксував виконання умов Договору з боку Позивача, а також Акт прийому - передачі товару № 2 від 29 грудня 2021 р., за яким Позивач передавав на відповідальне зберігання до Відповідача матеріали, з яких згодом було складено решту Товару за Договором.

Як зазначає Позивач, після факту приймання-передачі поставленого (змонтованого/зібраного) Товару згідно Договору та Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021 р.) підприємство Позивач неодноразово звертався до Відповідача з приводу підписання видаткових накладних на поставлений Товар та з приводу виниклої Відповідача заборгованості перед Позивачем по оплаті Товару.

Листом Відповідача до Позивача вих. № 28/04/22-01 від 28 квітня 2022 року, Відповідач визнає виниклу у нього заборгованість перед Позивачем по оплаті згідно Договору та Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору за поставлений Відповідачу Товар та зазначає, що гарантує повністю погасити суму за Товар в розмірі 728274,34 грн. та посилається на те, що єдиною причиною, через яку Відповідач не здійснює оплату виниклої простроченої заборгованості перед Позивачем за Договором та Додатком № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору в розмірі 728 274,34 грн. є наявність форс - мажорних обставин (військова агресія рф проти України від 24.02.2022 року).

В свою чергу Позивачем 16.05.2022 було надіслано на електронну пошту Відповідача Лист-вимогу щодо виконання зобов`язань за договором.

Також, Супровідним листом №13-04 від 13.04.2023 року Позивач вкотре пропонував Відповідачу невідкладно погасити виниклу за Договором та Додатком № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору заборгованість або у випадку неможливості/небажання Відповідача здійснювати погашення заборгованості - невідкладно повернути Позивачу передані Товари, зважаючи на те, що право власності на Товари залишається за Позивачем до повної оплати переданих Товарів (згідно пункту 6.2 Договору), тож, відповідно, відмова Відповідача оплатити отримані Товари та надати доступ Позивачеві до Товарів з метою здійснення Позивачем вільного розпорядження Товарами, які є його власністю - є порушенням права власності Позивача.

Тим же поштовим відправленням, разом із супровідним листом №13-04 від 13.04.2023 року - Позивачем Відповідачу було надано видаткову накладну на поставлений за Договором Товар - для підписання з боку Відповідача, однак Відповідач від підписання видаткових накладних па отриманий Товар за Договором ухиляється.

Станом на момент звернення до суду із цією позовною заявою заборгованість Відповідача, що виникла у нього перед Позивачем по оплаті поставленого згідно Договору (та Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору) Товару в розмірі 728 274.34 грн. так і не була Відповідачем погашена.

З урахуванням викладеного Позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про розірвання Договору поставки від 22.11.2021 № 246-21, стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 728 274, 34 грн. та стягнення з Відповідача штрафних санкцій в розмірі 222 443,15 грн. - втрат від інфляції та 39 147, 24 - 3% річних, 99 361, 44 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується позовної вимоги Позивача щодо розірвання договору поставки від 22.11.2021 № 246-21.

У відповідності до п. 13.1 Договору, сторони мають право достроково в односторонньому порядку розірвати даний Договір при невиконанні іншою Стороною взятих на себе зобов`язань. При цьому така Сторона надсилає іншій Стороні повідомлення за 30 (тридцять) днів до запланованої дати розірвання Договору. До моменту розірвання даного Договору Сторони зобов`язані провести звірку взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем до позовної заяви не додано повідомлення, про яке зазначено у п. 13. 1 Договору надісланого Відповідачу про розірвання Договору, в зв`язку з чим у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 728 274, 34 грн. та стягнення з Відповідача штрафних санкцій в розмірі 222 443,15 грн. - втрат від інфляції та 39 147, 24 - 3% річних, 99 361, 44 грн. - пені., Господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Станом на момент звернення до суду із позовною заявою, заборгованість Відповідача, що виникла у нього перед Позивачем по оплаті поставленого згідно Договору (та Додатку № 1 (Специфікація № 1 від 22.11.2021р.) до Договору) Товару в розмірі 728 274.34 грн. так і не була Відповідачем погашена.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу країни якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 728 274.34 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 222 443,15 грн. - втрат від інфляції та 39 147, 24 - 3% річних, 99 361, 44 грн. - пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати Товару, встановлених договором, Покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення оплати.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців.

Отже, за розрахунком суду за вказаний період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в заявленому розмірі 99 361, 44 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі, а саме в розмірі 222 443, 15 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 39 147, 24 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕНЗАСОЮЗБУД» (Україна, 02154, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВОЗЗ`ЄДНАННЯ, будинок 21, офіс 9, ідентифікаційний код 39428764) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОНАС-ТРЕЙД» (Україна, 04073, місто Київ, ПРОВУЛОК КУРЕНІВСЬКИЙ, будинок 17, ідентифікаційний код 40968046) основний борг у розмірі 728 274 (сімсот двадцять вісім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 34 коп., пеню у розмірі 99 361 (дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят одна) грн. 44 коп., 3 % річних у розмірі 39 147 (тридцять дев`ять тисяч сто сорок сім) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 222 443 (двісті двадцять дві тисячі чотириста сорок три) грн. 15 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 338 (шістнадцять тисяч триста тридцять вісім) грн. 39 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.04.2024.

Суддя І.В. Алєєва