Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/19888/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/19888/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД», м.Київ

про стягнення 198 471,04 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Крохіна О.А.

від відповідача: Висторорбець В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» про стягнення основного боргу в сумі 115 000 грн, пені в розмірі 52339,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 23667,89 грн та 3% річних в розмірі 7463,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №28/07/20 від 28.07.2020 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 15.01.2024 залишено позовну заяву без руху; надано позивачу строку для усунення недоліків.

29.01.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що з боку відповідача специфікації №15 від 20.07.2022, а відповідно і накладної №1246 від 20.07.2022 директор Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» не підписував. Відповідачем наголошено, що відсутність пластифікатору в кількості 2,4545 тон на суму 207 650,70 грн є нічим іншим, як нестачею за договором зберігання №05/10/21-В3 від 05.10.2021, яка виникла внаслідок обставин, які не залежали від дій відповідача.

Одночасно, разом із відзивом заявлено про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням відповідача.

Ухвалою від 05.03.2024 постановлено розгляд справи №910/19888/23 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін; призначено судове засідання у справі на 03.04.2024 о 10:10 год.

Представником позивача у судовому засіданні 03.04.2024 було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 03.04.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 між Товариством з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"» (продавець) та Товариством з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» (покупець) було укладено договір №28/07/20, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язався продати, а покупець зобов`язався прийняти і сплатити товар на умовах, вказаних у рахунках або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.3.1 договору №28/07/20 від 28.07.2020 ціни на товар встановлюються в гривнях і вказуються в рахунках або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору.

За умовами п.п.3.2-3.4 договору №28/07/20 від 28.07.2020 вартість кожної партії товару вказується в рахунку або специфікації на цю партію. Загальна ціна цього договору дорівнює сумі всіх рахунків та додатків (специфікацій) до нього. Умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в рахунках або специфікаціях.

Відповідно до п.4.3 договору №28/07/20 від 28.07.2020 датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

У п.6.1 договору №28/07/20 від 28.07.2020 вказано, що остання партія товару за даним договором може бути відвантажена не пізніше 31.12.2024.

Пунктом 11.3 договору №28/07/20 від 28.07.2020 передбачено, що в разі нездійснення покупцем платежу у строк, встановлений у рахунку або специфікації на конкретну партію товару, покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання повноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов`язань за даним договором (п.12.1 договору №28/07/20 від 28.07.2020).

У додатку №15 до договору №28/07/20 від 28.07.2020 сторонами затверджено специфікацію №15 від 20.07.2022, за умовами п.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити за товар, обумовлену цією специфікацією ціну, а саме пластифікатор ДОТФ (діоктилтерефлатат) у кількості 2,4585 т за ціною 70500 грн за тону без податку на додану вартість, загальною вартістю 207 650,70 грн.

Згідно п.2 додатку №15 до договору №28/07/20 від 28.07.2020 загальна вартість партії товару складає 207 650,70 грн.

Оплата погодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця на умовах: 100% з відтермінуванням 14 календарних днів від дати постачання товару (п.6 додатку №15 до договору №28/07/20 від 28.07.2020).

Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» прийнято товар згідно видаткової накладної №1246 від 20.07.2022 на суму 207 650,70 грн. З боку покупця товар було прийнято директором товариства Сопруненко А.О.

Проте, за твердженнями позивача, відповідачем товар згідно видаткової накладної №1246 від 20.07.2022 на суму 207 650,70 грн в повному обсязі оплачено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"» в розмірі 115 000 грн, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інялційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що з боку відповідача специфікації №15 від 20.07.2022, а відповідно і накладної №1246 від 20.07.2022 директор Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» не підписував. Відповідачем наголошено, що відсутність пластифікатору в кількості 2,4545 тон на суму 207 650,70 грн є нічим іншим, як нестачею за договором зберігання №05/10/21-В3 від 05.10.2021, яка виникла внаслідок обставин, які не залежали від дій відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено вище, згідно п.3.1 договору №28/07/20 від 28.07.2020 ціни на товар встановлюються в гривнях і вказуються в рахунках або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору.

За умовами п.п.3.2-3.4 договору №28/07/20 від 28.07.2020 вартість кожної партії товару вказується в рахунку або специфікації на цю партію. Загальна ціна цього договору дорівнює сумі всіх рахунків та додатків (специфікацій) до нього. Умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в рахунках або специфікаціях.

У п.6.1 договору №28/07/20 від 28.07.2020 вказано, що остання партія товару за даним договором може бути відвантажена не пізніше 31.12.2024.

У додатку №15 до договору №28/07/20 від 28.07.2020 сторонами затверджено специфікацію №15 від 20.07.2022, за умовами п.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити за товар, обумовлену цією специфікацією ціну, а саме пластифікатор ДОТФ (діоктилтерефлатат) у кількості 2,4585 т за ціною 70500 грн за тону без податку на додану вартість, загальною вартістю 207 650,70 грн.

Згідно п.2 додатку №15 до договору №28/07/20 від 28.07.2020 загальна вартість партії товару складає 207 650,70 грн.

Оплата погодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця на умовах: 100% з відтермінуванням 14 календарних днів від дати постачання товару (п.6 додатку №15 до договору №28/07/20 від 28.07.2020).

Відповідно до п.4.3 договору №28/07/20 від 28.07.2020 датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

Наразі, обгрунтовуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивачем було вказано, що Товариством з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА „НАФТАХІМ"» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» прийнято товар згідно видаткової накладної №1246 від 20.07.2022 на суму 207 650,70 грн. З боку покупця товар було прийнято директором товариства Сопруненко А.О.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідачем було вказано, що з боку покупця специфікації №15 від 20.07.2022, а відповідно і накладної №1246 від 20.07.2022 директор Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» не підписував. Відповідачем наголошено, що відсутність пластифікатору в кількості 2,4545 тон на суму 207 650,70 грн є нічим іншим, як нестачею за договором зберігання №05/10/21-В3 від 05.10.2021, яка виникла внаслідок обставин, які не залежали від дій відповідача.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Судом вказувалось, що на підтвердження поставки товару позивачем надано суду видаткову накладну №1246 від 20.07.2022.

Вказана накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками господарських товариств без жодних зауважень та заперечень.

Заперечуючи проти обставин поставки товару за вказаною накладною відповідачем вказувалось, що станом на 20.07.2022 директор відповідача перебувала за кокордоном, а Товариство з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» не здійснювало господарської діяльності.

Наразі, суд критично ставиться до вказаних заперечень відповідача, оскільки обставини прийняття відповідачем товару за видатковою накладною №1246 від 20.07.2022 на суму 207 560,70 грн підтверджується зокрема тим, що за наслідками здійснення господарської операції з поставки товару за вказаною накладною позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі накладних податкову накладу №708 від 20.07.2022 (квитанція про реєстрацію №1 від 09.08.2022).

До того ж, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення від 10.08.2022 про результат обробки документа податкову накладну було затверджено контрагентом - Товариством з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД».

Одночасно, судом також враховано, що в матеріалах справи наявні банківські виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА «НАФТАХІМ», згідно змісту яких Товариством з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» було внесено часткову оплату за товар згідно рахунку №422 від 20.07.2022.

У долученому до матеріалів справи рахунку №422 від 20.07.2022 містится посилання на договір №28/07/20 від 28.07.2020 та специфікацію №15 від 20.07.2022.

Тобто, надані позивачем докази у сукупності спростовують заперечення відповідача, які висловлено у відзиві.

При цьому, посилання відповідача на укладений між сторонами договір зберігання обставин виконня покупцем своїх обов`язків з оплати поставленого згідно видаткової накладної №1246 від 20.07.2022 на суму 207 560,70 грн за договором №28/07/20 від 28.07.2020 та специфікацію №15 від 20.07.2022.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА «НАФТАХІМ» до Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» в частині стягнення основного боргу в сумі 115 000 грн.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА «НАФТАХІМ» про стягнення пені в розмірі 52339,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 23667,89 грн та 3% річних в розмірі 7463,80 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 11.3 договору №28/07/20 від 28.07.2020 передбачено, що в разі нездійснення покупцем платежу у строк, встановлений у рахунку або специфікації на конкретну партію товару, покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №1246 від 20.07.2022 за договором №28/07/20 від 28.07.2020 та специфікацію №15 від 20.07.2022, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 52339,35 грн, інфляційні втрати в розмірі 23667,89 грн та 3% річних в розмірі 7463,80 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та нарахувань, що передбачені ст..625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА «НАФТАХІМ» до Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» про стягнення основного боргу в сумі 115 000 грн, пені в розмірі 52339,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 23667,89 грн та 3% річних в розмірі 7463,80 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ЮНІПЛАСТ ЛТД» (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 34а, квартира 19, ЄДРПОУ 42624501) на користь Товариства з обмеженою відповід альністю «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА «НАФТАХІМ» (04071, місто КИЇВ, вулиця Набережно-Лугова, будинок 8, ЄДРПОУ 36472721) основний борг в сумі 115 000 грн, пеню в розмірі 52339,35 грн, інфляційні втрати в розмірі 23667,89 грн та 3% річних в розмірі 7463,80 грн та судовий збір в сумі 2977,07 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2024.

Суддя В.В. Князьков