Рішення

від 27.03.2024 по справі 921/56/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

27 березня 2024 рокуСправа № 921/56/24Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув заяву ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" №б/н від 16.03.20243 про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи"

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Колосок"

про стягнення суми основної заборгованості 14 430 грн, пені в сумі 1 343,37 грн, штрафу в сумі 1 443 грн, інфляційних втрат в сумі 173,67 грн, та 3% річних в сумі 126,90 грн.

представники сторін не прибули.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2024 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Колосок" на користь ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" 14 430 грн основної заборгованості, пеню в сумі 1 343 грн 37 коп., штраф в сумі 1 443 грн, 173 грн 67 коп інфляційних втрат, 3% річних в сумі 126 грн 90 коп. та 2 422 грн 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.

В подальшому, на адресу суду через систему "Електронний суд" 18.03.2024 від ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" надійшла заява №б/н (вх. №2199) від 16.03.2024 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2024 заяву прийнято до розгляду.

У судове засідання 27.03.2024 представник позивача не прибув, однак через систему "Електронний суд" надіслав суду заяву №б/н (вх.№2481) від 26.03.2024 про проведення судового засідання без його участі.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання та не подав жодних письмових пояснень з приводу заявлених судових витрат .

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на наведену процесуальну норму суд вважає за можливе розглянути заяву щодо судових витрат за відсутності представників сторін.

При цьому господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивачем заявлено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн та зазначено, що їх документальне підтвердження буде надано додатково.

В свою чергу, із поданих документів слідує, що 03.01.2024 між адвокатом Ромасько Євгеном Валерійовичем (Адвокат/Виконавець) та ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" (Замовник та/або Клієнт), був укладений договір №ПД-03 про надання правових (юридичних) послуг, згідно із п.1.1 якого Виконавець приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові послуги на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.

Відповідно умов угоди сторони домовились, що вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг, порядок здачі - приймання наданих правових (юридичних) послуг, вартість наданих послуг та порядок їх оплати узгоджуються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід`ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору (п.п.1.2., 3.1., 4.1 правочину).

Даний договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 включно.

Учасниками договірних відносин 03.01.2024, як додаток до зазначеного вище правочину, підписано Завдання №1 на надання правових (юридичних) послуг, згідно із п. 1. якого до переліку правових послуг, що надаються Замовнику включено: судове врегулювання спору між Клієнтом та Селянським (фермерським) господарством "Колосок" щодо стягнення заборгованості за договором поставки №ВВС-К-24616 від 05.07.2023 в сумі 17 516,94 грн; Адвокату надається право представляти інтереси Клієнта в/у будь-яких судових установах, органах держказначейства України, органах державної виконавчої служби/приватних виконавців.

У п.2 Завдання №1 сторони погодили, вартість правових послуг, що надаються Замовнику, яка є фіксованою та складає 5000 грн. Вартість послуг, визначених у п.1.1. включає:

- правовий аналіз документів;

- підготовку позовної заяви, розрахунків штрафних санкцій, інших необхідних документів та подання їх до суду;

- супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості;

- отримання будь-яких процесуальних документів в суді першої інстанції.

Загальна вартість послуг, вказаних у п.п.2.1.,2.2 Завдання №1, сплачується Замовником у безготівковій формі на рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів після набрання законної сили рішенням суду. Вартість послуг зміні не підлягає. Акт приймання-здачі наданих послуг сторони складають в день підготовки позовної заяви Виконавцем та перед направленням її до суду. Сторони визначили, що в день підписання Акту ці послуги є такими, що надані Виконавцем в повному обсязі (п.п.2.3, 2.4 Завдання ).

Контрагентами також складено та підписано Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №1/ПД-03 від 03.01.2024, за даними якого Адвокатом надано правову допомогу згідно п.1.1. Завдання №1 від 03.01.2024 до договору на суму 5 000 грн.

Перелічені письмові докази та законодавчі вказівки слугували підставою для звернення позивача із заявою до суду про відшкодування йому судових витрат за рахунок відповідача.

Дослідивши доводи заявника у судовому засіданні суд зазначає про таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що положеннями ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Слід зазначити, що жодних клопотань з даного приводу від Селянського (фермерського) господарства "Колосок" не надходило.

Загальне правило розподілу судових витрат наведене у ч.4. ст. 129 ГПК України. У частині 5 наведеної правової норми визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).

У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26).

Однак, суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на, окрім уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62).

Відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "... за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили в Завданні № та в Акті здачі - приймання робіт №1/ПД-03, вказавши фіксований розмір адвокатського гонорару.

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови ВП ВС від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Тому, ціна позову не може бути єдиним критерієм складності справи.

У пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

В Завданні №1 позивач та адвокат зазначили, що сума винагороди в розмірі 5000 грн включає в себе: правовий аналіз документів; підготовку позовної заяви, розрахунків штрафних санкцій, інших необхідних документів та подання їх до суду; супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПКУ, без обмежень їх кількості; отримання будь-яких процесуальних документів в суді першої інстанції.

В той же час, на переконання суду, підготовка позовної заяви, розрахунків штрафних санкцій, інших необхідних документів та подання їх до суду включає в себе і правовий аналіз документів. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом Ромасько Є.В. фактично подано лише дві заяви (про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та про розгляд справи без участі представника) , обидві з яких не потребували застосування великої кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів.

Разом з тим суд зауважує, що такі послуги як отримання будь-яких процесуальних документів в суді першої інстанції не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять великої кількості письмових доказів, що підлягали дослідженню судом. Окрім цього варто зазначити, що спірні правовідносини регламентуються не надто значною кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до цієї суперечки.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення з відповідача СФГ "Колосок" на користь ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2500 грн, що становить 50% від заявленої суми понесених витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" №б/н від 16.03.20243 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Колосок" (вул. Миру, будинок 2, с. Чернихівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47370, ідент. номер 14044641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (проспект Слобожанський, будинок 29, кімната 416, м. Дніпро, 49083, ідент. код 36495890) - 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті заяви відмовити.

4. Копію додаткового рішення надіслати ТОВ "Компанія "Ваговимірювальні системи" відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

5. Копію ухвали надіслати відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: Селянському (фермерському) господарству "Колосок", вул. Миру, будинок 2, с. Чернихівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47370 .

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне додаткове рішення складено 03.04.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяО.В. Руденко