Рішення

від 19.03.2024 по справі 369/7558/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7558/21

Провадження № 2/369/254/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу № 369/7558/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Посольство України в Республіці Австрія про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, -

В С Т А Н О В И В:

03.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він познайомився з ОСОБА_2 в 2008 році та 2015 року вони проживали однією сім`єю в Республіці Австрія, вели спільне господарство, разом працювали, вели спільний бізнес та інше. За час спільного проживання у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 зазначає, що дуже чекав сина та любить його понад усе. Відповідачка ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 постійно проживають закордоном - в Республіці Австрія.

На час народження сина ОСОБА_1 перебував у Республіці Австрія разом з ОСОБА_2 , та знаходився там до початку березня 2015 року

Позивач зазначає, що дуже любить свого сина та має велике бажання частіше бути з ним та проводити більше часу з сином, проте позивач має певні візові обмеження та не може перебувати в Австрії більше шести місяців на рік та не більше 90 днів у півріччя, що обумовлено візовим режимом Шенгенської зони, та не має фінансової можливості постійно проживати в Австрії, так як Австрія є одна із самих дорогих країн для проживання, позивач був змушений повернутися до України.

Влітку 2015 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 прийняли спільне рішення про окреме проживання та розірвання сімейних стосунків, проте залишилися партнерами по бізнесу.

Малолітній син - ОСОБА_3 постійно проживає в Республіці Австрія з ОСОБА_2 , позивач намагався якнайчастіше його бачити, особливо коли ОСОБА_3 підріс. ОСОБА_1 з дозволу відповідачки, забирав сина з України де вони жили разом декілька тижнів. Також, ОСОБА_2 декілька разів відвідувала Україну, та позивач мав змогу забирати сина до себе додому та проводити з ним більше часу.

Позивач вказує, що незважаючи на окреме проживання він постійно цікавився життям своєї дитини. Сторони погоджували дати візитів ОСОБА_1 до Австрії, для зустрічей з дитиною. Декілька разів, під час візитів до сина, з дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишався та проживав разом з сином та відповідачкою. ОСОБА_1 зазначає, що це були найщасливіші моменти життя, коли він міг проводити якомога більше часу з сином. Також, позивач зазначає, що він постійно купував продукти харчування, одяг, іграшки та подарунки для сина, навіть коли жив окремо він намагався якнайкраще забезпечити сина матеріально, брав участь у культурному розвитку, оздоровленню та відпочинку дитини.

На початку 2020 року ОСОБА_1 разом з сином відпочивав на гірськолижному курорті в Австрії. Відповідачка не брала участі у витратах на відпочинок. Також, позивач оплачував відпочинок відповідачки з сином на Майорці. Крім того, ОСОБА_1 постійно сплачував аліменти у сумі 20 000 грн. кожного місяця на утримання сина.

Оскільки малолітній ОСОБА_3 постійно проживає з відповідачкою в Австрії, позивач не має матеріальної можливості часто відвідувати Австрію для зустрічей з сином, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 змінити місце проживання дитини з Австрії на Україну, що на думку позивача зменшить витрати на утримання дитини, а також надасть можливість позивачу частіше бачитися та приділяти більше уваги сину.

Наразі матеріальне становище ОСОБА_1 погіршилося, фірма позивача не працює, погіршилися й ділові стосунки з відповідачкою, а також спілкування щодо виховання сина та побачень батька з сином.

Крім того, позивач відзначив, що ОСОБА_2 не дозволяє йому приїздити до Австрії, не повідомляє про свої візити до України разом з сином, не дозволяє відвідувати сина та навіть спілкуватися з ним по телефону. Тому позивач не має можливості брати участі у житті сина, відповідачка постійно обмежує його спілкування з сином, відміняє погодженні дати візиту, забороняє позивачу відвідувати сина в його день народження.

На підставі вище наведеного, позивач просив суд:

1) зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визначити позивачу ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:

- безперешкодний телефонний або відеозв`язок сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожного понеділка, середи та п`ятниці о 19.00-20.00 години та кожної суботи та неділі о 12.00 год. за Київським часом;

-спільне проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в літній період, не менше ніж один місяць, без участі ОСОБА_2 , з правом виїзду за кордон для відпочинку;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (з можливістю участі інших осіб) 22 грудня кожного року;

- зобов`язати ОСОБА_2 привозити сина ОСОБА_3 до України не менше ніж три рази в рік в період літніх, зимових та весняних канікул дитини;

- зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про її візити з сином ОСОБА_3 до України та надати безперешкодне спілкування та проведення часу батьку з дитиною під час цих візитів;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати безперешкодне спілкування та проведення часу сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_5 не менше ніж на три години кожного дня, під час візитів ОСОБА_1 до Австрії.

23.03.2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Пасльон Іриною Володимирівною через канцелярію суду було подано заяву про уточнення позовних вимог від 16 лютого 2022 року, згідно якої позивач просить суд:

- встановити такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною згідно графіка в такі дні:

- безперешкодний телефонний або відео зв`язок дитини з батьком кожного понеділка, середи та п`ятниці в проміжок часу з 19.15 до 20.00 год. кожної суботи, з 09.00 до 10.00 год., неділі з 20.00до 2100 год. за Київським часом;

- зобов`язати ОСОБА_2 привозити сина ОСОБА_3 до України для забезпечення спільного проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в літній період, не менше ніж на три тижні, без участі ОСОБА_2 , з правом виїзду за кордон для відпочинку (у разі зняття заборони на виїзд за кордон ОСОБА_1 ) - за умови обов`язкового повідомлення матері за місяць до поїздки, із погодженням відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;

- зобов`язати ОСОБА_2 привозити сина ОСОБА_3 до України для забезпечення безперешкодної участі у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (з можливою участю інших осіб) 22 грудня кожного року - за умови обов`язкового погодження плану спільного святкування дня народження сина;

- зобов`язати ОСОБА_2 привозити сина ОСОБА_3 до України для забезпечення спільного проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 - кожний останній тиждень (повних 7 днів) кожного другого місяця сезону: останні тиждень січня кожного року, останній тиждень квітня кожного року, останній тиждень липня, кожного року, останній тиждень жовтня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері про план відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час кожного візиту ОСОБА_1 до Австрії (у раз зняття заборони на виїзд за кордон ОСОБА_1 ) - за умови обов`язкового повідомлення матері за 1 місяць до приїзду, із погодженим планом відпочинку, місцем (адреси) проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із проживанням дитини спільно з батьком;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , в разі приїзду дитини з матір`ю або іншими особами до України - 50 % часу, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2021 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче провадження у справі. Також вказаною, ухвалою було витребувано від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08129, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого 1-А) письмовий висновок про участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.08.2021 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що уточнені позовні вимоги позивача, відповідач визнає частково та заначив наступне.

Дійсно, ОСОБА_2 та малолітній син - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на даний час постійно проживають за адресою: (орендоване житло): АДРЕСА_1 .

В Україні відповідач та малолітній син зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Малолітній син постійно проживає із матір`ю та перебуває повністю на її утриманні.

Із ОСОБА_1 відповідач познайомилася в лютому 2008 року. ОСОБА_2 постійно проживала та проживає на території Республіки Австрія, а ОСОБА_1 постійно проживав та проживає на території держава Україна в місті Києві.

Як зауважила ОСОБА_2 однією сім`єю разом сторони ніколи не проживали, у зареєстрованому шлюбі не перебували, спільного господарства не вели.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила сина - ОСОБА_3 , у місті Відень Республіка Австрія, де вона постійно проживала на той час та проживає зараз.

Пізніше, після народження дитини, ОСОБА_1 прийняв рішення визнати своє батьківство.

Однак, з часом відносини із ОСОБА_1 погіршувались та в червні 2015 року сторони остаточно припинили зустрічатися і спілкуватися. З травня по грудень 2015 року (включно) ОСОБА_1 до спільного сина не приїжджав та не спілкувався з останнім, участі у вихованні, утриманні сина не приймав та будь-якої допомоги не надавав, однак, згодом почав інколи приїжджати і зустрічатися із сином. Загальна кількість зустрічей, які відбулися між батьком та сином, з моменту народження сина, становить приблизно 15 (п`ятнадцять) разів.

Зі своєї сторони ОСОБА_2 ніколи не чинила перешкод батькові приїжджати та бачитись з сином та в майбутньому не має наміру перешкоджати їх спілкуванню, адже вважає участь батька у вихованні дитини надзвичайно важливою.

Також, було зазначено, що ОСОБА_2 під час досить нечастих візитів батька до Австрії з метою зустрічі та спілкування з сином, ОСОБА_1 постійно зупинявся в квартирі ОСОБА_2 , котру вона орендує, в кімнаті для гостей.

ОСОБА_1 , під час відвідування сина, безкоштовно (за рахунок ОСОБА_2 ) проживав в її квартирі в Австрії, за яку вона щомісячно сплачувала та сплачує на даний час значного розміру орендну плату, а також харчувався переважно за її рахунок (в тому числі продуктами, які вона купувала для сина та приносила до помешкання). Під час відвідування сина в Австрії ОСОБА_7 також неодноразово використовував автомобіль ОСОБА_2 .

Такі візити були хоча й дуже не частими, але затяжними, поки ОСОБА_2 не повідомила, що вона не має змоги оплачувати перебування (проживання, харчування) ОСОБА_1 в орендованій квартирі за її власний рахунок.

Як тільки ОСОБА_2 намагалась обговорити з батьком дитини питання сплати аліментів та витрат на утримання сина (виконання батьківського обов`язку), він одразу починав їй погрожувати, що не надасть дозволу на виїзд сина до Австрії та відбере дитину, оскільки син є громадянином України.

Така поведінка позивача також була пов`язана із припиненням спільного бізнесу.

Твердження позивача щодо оплати відпочинку ОСОБА_2 та сина «на Майорці, та багато іншого» «постійно додатково сплачував аліменти у сумі 20 000 грн. кожного місяця» відповідач заперечує і вважає, що такі обставини не підтверджені належними доказами.

В подальшому ОСОБА_1 усіляко чинив ОСОБА_2 та сину перешкоди вільно пересуватися і приїжджати вільно з Австрії до України та повертатися назад до Австрії, що підтверджується:

- заявою ОСОБА_1 від 30.06.2020 про відмову від заяви про надання згоди на тимчасові багаторазові поїздки сина за кордон;

- заявою ОСОБА_1 від 01.07.2020 про можливе порушення вимог законодавства до Державної прикордонної служби України;

- заявою ОСОБА_1 від 17.02.2021 про можливість повторного порушення вимог законодавства до Державної прикордонної служби України.

Також підтвердженням ухилення від виконання своїх прямих батьківських обов`язків по утриманню та вихованню дитини є несплата позивачем аліментів.

В Оболонському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 64629213 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліментів в розмірі - 20 000 грн. щомісячно, починаючи з 03.07.2020 і до повноліття дитини.

ОСОБА_1 постійно намагається ухилитись від сплати аліментів на утримання сина, оскарживши (подавши касаційну скаргу) до Верховного Суду (касаційна інстанції) постанову Київського апеляційного суду від 16.01.2021 згідно якої на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі - 20 000 грн. щомісячно.

На даний час існує заборгованість у значному розмірі - понад 500 000,00 гривень. ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів декілька років.

В той самий час ОСОБА_2 достовірно відомо, що ОСОБА_1 активно подорожував (до лютого 2022р.) за кордон, отримує стабільний дохід, є засновником, керівником, кінцевим бенефеціарним власником наступних юридичних осіб:

-Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІМАР-УКРАЇНА» (код ЄДРОПОУ: 35429544) Його частка статутного капіталу - 100%. Розмір внеску до статутного фонду 75 000,00 грн.

- Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТІ» (код ЄДРОПОУ: 43699740). Його частка статутного капіталу - 50%. Розмір внеску до статутного фонду 150 000,00 грн.

ОСОБА_2 самостійно оплачує дитячий садок, послуги логопеда, заняття із тренером по катанню на ковзанах, заняття по музиці, у зв`язку із чим звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, які вона фактично понесла у період з 2017 по 2020 роки (справа № 756/2998/21, провадження № 2/756/3498/21).

Як вже було зазначено, ОСОБА_2 ніколи не чинила перешкод батькові - ОСОБА_1 приїжджати і бачитись з сином та в майбутньому не має наміру перешкоджати їх спілкуванню, адже вважає участь батька у вихованні дитини надзвичайно важливою.

Так, підтвердженням спілкування (на постійній основі) є скрін шот переписки та відео дзвінки батька із малолітнім сином через телекомунікаційну мережу «Вайбер» протягом літа 2021 року. Батько і син мали безперешкодне спілкування протягом всього року.

Надані позивачем докази - скрін-шот переписки також є підтвердженням спілкування сторін та узгодження зустрічі сина із батьком. Як видно із наданих документів - саме позивач змінює дати та час зустрічей або взагалі відміняє зустрічі.

Матір відповідально ставиться до виховання сина, постійно планує відпочинок із детальним планом - дата від`їзду-приїзду, трансфер, квитки на літак, готель, режим дитини (сон/відпочинок/харчування), екскурсії.

Малолітній син дотримується режиму, не пропускає навчання. Навчання сина з наступного навчального року (осінь 2021 року) буде закінчуватися у будні дні рівно о 18-00 год. за Австрійським часом, (о 19-00 год - за Київським часом). Так, ОСОБА_3 буде приїжджати додому о 18-15 год. та буде вільним для спілкування із батьком.

На вихідні дні матір також постійно організовує активний розвиваючий відпочинок для сина (відвідування музеїв, виставок, зоопарку, екскурсій тощо). Так як дитина достатньо малого віку - ОСОБА_2 підлаштовує свій графік під сина і відповідно супроводжує його у даних поїздках. Враховуючи вищенаведене, комфортний та зручний час для сина спілкуватися із батьком під час вихідних днів є час, коли він вільний від активностей та перебуває дома: ранок суботи або вечір неділі.

ОСОБА_2 детально планує відпочинок та інші поїздки сина за 1-2 місяці із врахування можливості дитини поїхати (вільний від навчання період - канікули).

Тому відповідач вважає за необхідне зобов`язати батька - ОСОБА_1 повідомляти її за 1-2 місяці (мінімум за 2 тижні) про свій приїзд, план відпочинку дитини: дата від`їзду-приїзду, трансфер, квитки на літак/потяг, місце проживання, режим дитини (сон/харчування).

Таким чином ОСОБА_2 вважає за можливе визначити позивачу ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:

- безперешкодний телефонний або відео зв`язок сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожного понеділка, середи та п`ятниці о 19.15 - 20.00 год. та кожної суботи о 09.00 - 10-00 год., неділі о 20.00 - 21.00 год. за Київським часом.

- спільне проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в літній період, не менше ніж на три тижні, без участі ОСОБА_2 , з правом виїзду за кордон для відпочинку - за умови обов`язкового повідомлення матері за 1 місяць до поїздки із погодженим планом відпочинку, місця проживання та режимом харчування/сну дитини;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (з можливою участю інших осіб) 22 грудня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері за 2 тижні до 22 грудня про приїзд батька та погодженням плану спільного святкування дня народження сина;

- спільне проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 - кожній останній тиждень (повних 7 днів) кожного другого місяця сезону: останній тиждень січня кожного року, останній тиждень квітня кожного року, останній тиждень липня кожного року, останній тиждень жовтня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері про план відпочинку, місця проживання та режим харчування/сну дитини;

- спільне проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час кожного візиту ОСОБА_1 до Австрії - за умови обов`язкового повідомлення матері за 1 місяць до приїзду із погодженим планом відпочинку, місця проживання та режимом харчування/сну дитини.

Запропонований спосіб участі є більш обшнирим, ніж вимагає позивач у своєму позові, враховує інтереси малолітньої дитини, її графік навчання, відпочинок, сон.

02.09.2021 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Пасльон І. В. через канцелярію суду було подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ознайомившись з наданим представником відповідача відзивом на позовну заяву та документами до нього, зазначає, що з 2008 по 2015 року ОСОБА_1 проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 , вів спільне господарство, разом працювали та вели спільний бізнес. На час народження вина він перебував у Республіці Австрія, та знаходився до березня 2015 року. Оскільки позивач має певні візові обмеження та не може перебувати в Республіці Австрія більше шести місяців на рік та не більше 90 днів на півріччя, що обумовлено візовим режимом Шенгенської зони, та він не має фінансової можливості постійно проживати в Республіці Австрія, він був вимушений повернутися до України. ОСОБА_1 стверджує, що влітку 2015 року сторони прийняли рішення про окреме проживання та розірвання сімейних стосунків.

Декілька разів, під час візитів до сина, з дозволу відповідачки, позивач залишався та проживав у квартирі ОСОБА_2 .

Також, позивач заначив, що у зв`язку з пандемією коронавірусу його фірма скоротила свою діяльність, тому його матеріальне становище погіршилося та він немає змоги платити аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8 , визначені рішенням суду, у розмірі 20 000 грн.

Крім того, у відповіді на відзив було заначено, що стягнуті з нього аліменти перевищують розмір його заробітку, а також перевищують встановлений законом розмір аліментів.

Також, представник ОСОБА_1 адвокат Пасльон І. В. додав до відзиву довідку ТОВ «АНІМАР-УКРАЇНА» на підтвердження того, що дане товариство не проводило розподілу прибутку серед засновників.

13.09.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Горбовим Володимиром Анатолійовичем через канцелярію суду було подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти доводів позивача викладених у відповіді на відзив та просив суд відповідь представника позивача - адвоката Пасльон І. В. на відзив не приймати до уваги та заначив, що відповідач повністю заперечує твердження представника позивача у відповіді на відзив на позовну заяву щодо спільного проживання сторін однією сім`єю в Республіці Австрія, ведення спільного господарства.

Однією сім`єю разом сторони ніколи не проживали, у зареєстрованому шлюбі не перебували, спільного господарства не вели.

Як вже було зазначено у відзиві на позовну заяву -вУкраїні відповідач та малолітній син зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Малолітній син постійно проживає із матір`ю та перебуває повністю на її утриманні.

Із ОСОБА_1 відповідач познайомилася в лютому 2008 року. ОСОБА_2 постійно проживала і проживає на території Австрійської Республіки, а ОСОБА_1 постійно проживав та проживає на території держава Україна в місті Києві.

22.12.2014 ОСОБА_2 народила сина - ОСОБА_3 у місті Відень Респібліка Австрія, де вона постійно проживала на той час та проживає зараз.

Пізніше, після народження дитини, ОСОБА_1 прийняв рішення визнати своє батьківство. Однак, з часом відносини із ОСОБА_1 погіршувались та в червні 2015 року сторони остаточно припинили зустрічатися і спілкуватися.

З травня по грудень 2015 року (включно) ОСОБА_1 до спільного сина не приїжджав та не спілкувався з останнім, участі у вихованні, утриманні сина не приймав та будь-якої допомоги не надавав, однак, згодом почав інколи приїжджати і зустрічатися із сином. Загальна кількість зустрічей, які відбулися між батьком та сином, з моменту народження сина до 2021 року, становить приблизно 15 (п`ятнадцять) разів.

ОСОБА_2 ніколи не чинила перешкод батькові приїжджати і бачитись з сином та в майбутньому не має наміру перешкоджати їх спілкуванню, адже вважає участь батька у вихованні дитини надзвичайно важливою.

Твердження позивача щодо створення ОСОБА_2 йому перешкод у спілкуванні із сином не відповідають дійсності.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву було надано скрін шоти переписки та відео дзвінків батька із малолітнім сином через телекомунікаційну мережу «Вайбер» протягом літа 2021 року. Батько і син мали безперешкодне спілкування протягом всього року. В даних скрін шотах наявні відомості, що саме позивач змінює дати та час зустрічей або взагалі відміняє зустрічі.

Представник позивача адвокат Пасльон І.В. називає дані докази відповідача «нікчемними» та не належними доказами того, що ОСОБА_2 не чинить перешкод у спілкуванні батька з сином протягом всього року та дає можливість зустрічатися та турбуватися про дитину та проводити з ним час на постійній основі.

Варто зазначити, що чинним Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено такого поняття як нікчемний доказ, ознаки доказів, які встановлюють їх нікчемність та правові наслідки подання таких доказів.

Стосовно позиції представника позивача щодо неналежності наданих скрін шотів переписки та відео дзвінків батька із малолітнім сином через телекомунікаційну мережу «Вайбер», суд вважає зазначити наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 13.07.2020 року по справі №753/10840/19, провадження №61-22727св19 визнав скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber належними та допустимими доказами.

Позовна заява ОСОБА_1 стосується його немайнових особистих прав та обов`язків щодо участі у вихованні та утриманні сина.

Надані скрін шоти дозволяють у своїй сукупності повідомити реальні обставини справи, фактичне спілкування батька із сином через особисті засоби зв`язку (мобільний телефон, планшет із використанням власних мобільних номерів телефону).

Тому суд вважає, що вищевказані докази є належними, достатніми та достовірними.

Також, до заперечень на відповідь на відзив представником позивача було надано диск з відео записом від 02.09.2021, як малолітній син спілкується у вільний час із батьком по відео зв`язку через телекомунікаційну мережу «Вайбер», грає відео ігри, вільно спілкуються по гучномовцю в присутності відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, було надано додаткові скрін шоти переписки та відео дзвінків батька із малолітнім сином через телекомунікаційну мережу «Вайбер» протягом 2021 року, з яких видно номер телефону абонента, який записаний « Папа » на пристрої малолітнього ОСОБА_8 , зміст повідомлень, періодичність дзвінків, час дзвінків (що підтверджує можливість сина спілкуватися із батьком).

Суд приймає і погоджується з твердженням сторін (позивача та відповідача), що підчас досить нечастих візитів батька (позивача) до Австрії з метою зустрічі та спілкування з сином, ОСОБА_1 постійно зупинявся в квартирі відповідача ОСОБА_2 , котру вона орендує, в кімнаті для гостей.

Такі візити були хоча і дуже не частими, але затяжними, поки ОСОБА_2 не повідомила, що вона не має змоги оплачувати перебування (проживання, харчування) ОСОБА_7 в орендованій квартирі за її власний рахунок.

Представник позивача не надала до суду докази, які б спростовували та заперечували вказані обставини.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку матері створювати умови для реалізації прав батька на спілкування із сином шляхом надання власного житла для його проживання, продуктів харчування тощо.

Також суд приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_2 , про те, що тільки як вона намагалась обговорити з батьком дитини питання сплати аліментів та витрат на утримання сина (виконання батьківського обов`язку), він одразу починав їй погрожувати, що не надасть дозволу на виїзд сина до Австрії та відбере дитину, оскільки син є громадянином України.

Така поведінка позивача також була пов`язана із припиненням спільного бізнесу.

На цій підставі ОСОБА_1 почав усіляко чинити ОСОБА_2 та сину перешкоди вільно пересуватися і приїжджати вільно з Австрії до України та повертатися назад до Австрії. Доказом вищезазначеного є документи-докази, які позивач надав разом із позовною заявою.

Також підтвердженням умисного свідомого ухилення позивачем від виконання своїх прямих батьківських обов`язків по утриманню та вихованню дитини є несплата аліментів.

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів на утримання сина станом на 01.08.2021 складає 260 000,00 гривень.

Згідно Відповіді на відзив представником позивача спростовується інформація щодо отримання ОСОБА_1 доходу із ТОВ «АНІМАР-УКРАЇНА» (код ЄДРОПОУ: 35429544).

В той самий час взагалі відсутні пояснення щодо доходу від діяльності ТОВ «АВТОПАТІ» (код ЄДРОПОУ: 43699740).

Також, у запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Горбовий В. А. заначив, що напередодні (серпень 2021 року) ОСОБА_1 усно повідомив ОСОБА_2 , що він планує прибути до Республіки Австрія та бажає побачити сина.

Таким чином докази, що були додані до Відповіді на відзив та підтверджують розмір отриманих позивачем доходів не відповідають дійсності та є такими, що приховують реальне матеріальне становище позивача.

ОСОБА_2 самостійно оплачує дитячий садок, послуги логопеда, заняття із тренером по катанню на ковзанах, заняття по музиці, у зв`язку із чим звернулася до Оболонського районного суду м. Києва знаходиться із позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, які вона фактично понесла у період з 2017 по 2020 роки (справа № 756/2998/21, провадження № 2/756/3498/21).

Позивач заперечував проти вищезазначеного позову та ухиляється від своїх прямих батьківських обов`язків по сплаті аліментів та сплаті додаткових витрат на утримання дитини.

Зі свого боку відповідач не заперечує проти даного позову повністю, а навпаки запропонувала спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні сина, що враховує інтереси малолітньої дитини, її графік навчання, відпочинок, сон.

Запропонований спосіб є більш обшнирим, ніж вимагає позивач у своєму позові.

Позивач (в особі свого представника - адвоката Пасльон І.В.) не було надано своїх заперечень, міркувань, пояснень щодо даного способу, що також підтверджує відсутності інтересу батька в житті дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2021 року у справі № 369/7558/21 було повторно витребувано від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08129, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого 1-А) письмовий висновок про участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.08.2022 у справі № 369/7558/21 було витребувано у Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області оновлений письмовий висновок про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період (з урахуванням умов) військового часу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2022 у справі № 369/7558/21 було задоволено заяву Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та замінено третю особу Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області на Посольство України в Республіці Австрія (Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Австрія ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_6).

Також, третій особі для надання суду пояснень щодо позову або відзиву та доказів було становлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали, та попереджено, що у разі їх ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, даною ухвалою було витребувано у Посольства України в Республіці Австрія письмовий висновок про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період (з урахуванням умов) військового часу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.01.2024 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі № 369/7558/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Посольство України в Республіці Австрія про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї. Також, було призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 19.03.2024 року о 12 год. 15 хв.

Сторони та третя особа в судове засідання 19.03.2023 року не з`явилися.

Представник позивачаподав клопотання, в якому просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутність, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі (справа "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", рішення від 07.07.1989 року).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Суд зазначає, що право особи на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також приймаючи до уваги, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, у зв`язку з неявкою учасників справи.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про народження, актовий запит № 006756-2015 від 02.03.2015 батьками дитини заначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Статтею 43 ЦПК України серед іншого визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за цими правилами суд надає оцінку доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд зазначає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених обставин є обов`язковим, оскільки такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43, 57 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 229 ЦПК України, визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначено Сімейним Кодексом України. Відповідно до частин 9 та 10 статті 7 Сімейного Кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Так, згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 1 ст. 155 СК України передбачено здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), та в п. 100 рішення від 16 липня 2015 року «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Згідно частини другої статті 6 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини ч. 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За положеннями ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, питання щодо способів участі одного із батьків, баби та діда має вирішуватися судом не тільки з урахуванням інтересів кожного з них, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з бабою та дідом, що є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1). Виховання у колі сім`ї, як раз передбачає у повній сім`ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Статтею 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25.01.2022 № 6/17, комісія з питань захисту прав дитини про Борщагівській сільській раді вважає за доцільне встановлення наступного порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- безперешкодний телефонний або відео зв`язок дитини з батьком кожного понеділка, середи та п`ятниці в проміжок часу з 19.15 до 20.00 год. кожної суботи, з 09.00 до 10.00 год., неділі з 20.00до 21.00 год. за Київським часом;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в літній період, не менше ніж на три тижні, без участі ОСОБА_2 , з правом виїзду за кордон для відпочинку - за умови обов`язкового повідомлення матері за місяць до поїздки, із погодженням відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (з можливою участю інших осіб) 22 грудня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері за 2 тижні до 22 грудня про приїзд батька та погодження плану спільного святкування дня народження сина;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 - кожний останній тиждень (повних 7 днів) кожного другого місяця сезону: останні тиждень січня кожного року, останній тиждень квітня кожного року, останній тиждень липня, кожного року, останній тиждень жовтня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері про план відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час кожного візиту ОСОБА_1 до Австрії - за умови обов`язкового повідомлення матері за 1 місяць до приїзду, із погодженим планом відпочинку, місцем (адреси) проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із проживанням дитини спільно з батьком;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , в разі приїзду дитини з матір`ю або іншими особами до України - 50 % часу, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування з урахуванням положень ч. 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України, якими передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Встановлюючи порядок спілкування батька з сином, враховуючи докази які містяться в матеріалах справи, суд відступає та не приймає порядок, запропонований виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2022 у справі № 369/7558/21 було задоволено заяву Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та замінено третю особу Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області на Посольство України в Республіці Австрія (Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Австрія ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_6).

Також, третій особі для надання суду пояснень щодо позову або відзиву та доказів було становлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали, та попереджено, що у разі їх ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа, Посольство України в Республіці Австрія письмовий висновок про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період (з урахуванням умов) військового часу, який було витребувано ухвалою суду - до суду не надала.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Посольство України в Республіці Австрія про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Суд враховує ту обставину, що порядок участі у вихованні дитини не встановлювався, а тому права позивача не є порушеними та він не довів суду належними та допустимими доказами факт того, що відповідач своєю поведінкою чинила і чинить йому перешкоди у здійсненні ним свого права.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.19, 141, 150, 155, 159 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Посольство України в Республіці Австрія про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області від 18.05.2001, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт: серія НОМЕР_4 виданий Оболонським РГ ГУ МВС України в місті Києві 14.12.2000, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса постійного проживання за кордоном: АДРЕСА_5 .

Інформація про третю особу: Посольство України в Республіці Австрія (Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Австрія ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_6).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 03.04.2024 року.

Суддя А. В. Янченко