Постанова

від 11.12.2024 по справі 369/7558/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/7558/21 Головуючий у 1 інстанції: Янченко А.В.

Провадження №22-ц/824/11745/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Посольство України в Республіці Австрія про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.

Просив суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити позивачу для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином такі способи участі:

- безперешкодний телефонний або відеозв`язок сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 кожного понеділка, середи та п`ятниці о 19.00-20.00 години та кожної суботи та неділі о 12.00 год. за Київським часом;

-спільне проживання сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в літній період, не менше ніж один місяць, без участі ОСОБА_2 , з правом виїзду за кордон для відпочинку;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (з можливістю участі інших осіб) 22 грудня кожного року;

- зобов`язати ОСОБА_2 привозити сина ОСОБА_3 до України не менше ніж три рази в рік в період літніх, зимових та весняних канікул дитини;

- зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про її візити з сином ОСОБА_3 до України та надати безперешкодне спілкування та проведення часу батьку з дитиною під час цих візитів;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати безперешкодне спілкування та проведення часу сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 не менше ніж на три години кожного дня, під час візитів ОСОБА_1 до Австрії.

В обґрунтування позову зазначив, що він познайомився з ОСОБА_2 в 2008 році та 2015 року вони проживали однією сім`єю в Республіці Австрія, вели спільне господарство, разом працювали, вели спільний бізнес та інше. За час спільного проживання у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 зазначає, що дуже чекав сина та любить його понад усе. Відповідачка ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 постійно проживають закордоном - в Республіці Австрія.

На час народження сина ОСОБА_1 перебував у Республіці Австрія разом з ОСОБА_2 , та знаходився там до початку березня 2015 року

Позивач зазначав, що дуже любить свого сина та має велике бажання частіше бути з ним та проводити більше часу з сином, проте позивач мав певні візові обмеження та не міг перебувати в Австрії більше шести місяців на рік та не більше 90 днів у півріччя, що обумовлено візовим режимом Шенгенської зони, та не мав фінансової можливості постійно проживати в Австрії, так як ОСОБА_4 є одна із найдорожчих країн для проживання, позивач був змушений повернутися до України.

Влітку 2015 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 прийняли спільне рішення про окреме проживання та розірвання сімейних стосунків, проте залишилися партнерами по бізнесу.

Малолітній син - ОСОБА_3 постійно проживав в Республіці Австрія з ОСОБА_2 , позивач намагався частіше його бачити, коли ОСОБА_3 підріс. ОСОБА_1 з дозволу відповідачки, забирав сина з України, де вони жили разом декілька тижнів. ОСОБА_2 декілька разів відвідувала Україну, та позивач мав змогу забирати сина до себе додому та проводити з ним більше часу.

Позивач вказував, що незважаючи на окреме проживання він постійно цікавився життям своєї дитини. Сторони погоджували дати візитів ОСОБА_1 до Австрії, для зустрічей з дитиною. Декілька разів, під час візитів до сина, з дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишався та проживав разом з сином та відповідачкою. ОСОБА_1 зазначав, що це були найщасливіші моменти життя, коли він міг проводити якомога більше часу з сином. Позивач зазначав, що він постійно купував продукти харчування, одяг, іграшки та подарунки для сина, навіть коли жив окремо він намагався якнайкраще забезпечити сина матеріально, брав участь у культурному розвитку, оздоровленню та відпочинку дитини.

На початку 2020 року ОСОБА_1 разом з сином відпочивав на гірськолижному курорті в Австрії. Відповідачка не брала участі у витратах на відпочинок. Позивач оплачував відпочинок відповідачки з сином на Майорці. ОСОБА_1 постійно сплачував аліменти у сумі 20 000 грн. кожного місяця на утримання сина.

Оскільки малолітній ОСОБА_3 постійно проживав з відповідачкою в Австрії, позивач не мав матеріальної можливості часто відвідувати Австрію для зустрічей з сином, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 змінити місце проживання дитини з Австрії на Україну, що, на думку позивача, зменшило б витрати на утримання дитини, а також надало б можливість позивачу частіше бачитися та приділяти більше уваги сину.

На момент подачі позову матеріальне становище ОСОБА_1 погіршилося, фірма позивача не працюла, погіршилися й ділові стосунки з відповідачкою, а також спілкування щодо виховання сина та побачень батька з сином.

Крім того, позивач відзначив, що ОСОБА_2 не дозволяла йому приїздити до Австрії, не повідомляла про свої візити до України разом з сином, не дозволяла відвідувати сина та навіть спілкуватися з ним по телефону. Тому позивач не мав можливості брати участі у житті сина, відповідачка постійно обмежувала його спілкування з сином, відміняла погодженні дати візиту, забороняла позивачу відвідувати сина в його день народження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що порядок участі у вихованні дитини не встановлювався, а тому права позивача не є порушеними та він не довів суду належними та допустимими доказами факт того, що відповідач своєю поведінкою чинила і чинить йому перешкоди у здійсненні ним свого права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06 травня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року та ухвалити нове про задоволення позову , яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем у відзиві позовні вимоги визнано частково та запропоновано власні варіанти спілкування позивача з сином.

Судом першої інстанції не враховано висновок про участь позивача як батька у вихованні малолітньою дитини, затвердженого рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25.01.2022 № 6/17, в якому комісія з питань захисту прав дитини вказала своє бачення доцільного порядку спілкування позивача з дитиною.

Зазначив, що ухвалою від 13.12.2024 суд першої інстанції замінив третю сторону, проте виніс рішення, не отримавши висновок цього органу, що є порушенням чинного законодавства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Апелянт ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_7 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про народження, актовий запит № 006756-2015 від 02.03.2015 батьками дитини заначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно висновку про участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25.01.2022 № 6/17, комісія з питань захисту прав дитини про Борщагівській сільській раді вважає за доцільне встановлення наступного порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- безперешкодний телефонний або відео зв`язок дитини з батьком кожного понеділка, середи та п`ятниці в проміжок часу з 19.15 до 20.00 год. кожної суботи, з 09.00 до 10.00 год., неділі з 20.00до 21.00 год. за Київським часом;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 в літній період, не менше ніж на три тижні, без участі ОСОБА_2 , з правом виїзду за кордон для відпочинку - за умови обов`язкового повідомлення матері за місяць до поїздки, із погодженням відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;

- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (з можливою участю інших осіб) 22 грудня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері за 2 тижні до 22 грудня про приїзд батька та погодження плану спільного святкування дня народження сина;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 - кожний останній тиждень (повних 7 днів) кожного другого місяця сезону: останні тиждень січня кожного року, останній тиждень квітня кожного року, останній тиждень липня, кожного року, останній тиждень жовтня кожного року - за умови обов`язкового повідомлення матері про план відпочинку, місцем проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із переїздом та перельотом дитини;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час кожного візиту ОСОБА_1 до Австрії - за умови обов`язкового повідомлення матері за 1 місяць до приїзду, із погодженим планом відпочинку, місцем (адреси) проживання та режимом харчування/сну дитини, а також обов`язкової передоплати батьком витрат, пов`язаних із проживанням дитини спільно з батьком;

- спільне проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , в разі приїзду дитини з матір`ю або іншими особами до України - 50 % часу, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.1, ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

За правилами ч.2, ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Як регламентовано ч.1-2, ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути забезпечені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Колегія суддів наголошує, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не доведено, що відповідач своєю поведінкою чинила і чинить йому перешкоди у здійсненні ним свого права.

Так, об`єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою.

Колегія суддів вважає, що факт звернення позивача з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та заперечення відповідача щодо його задоволення свідчить про те сторони не можуть самостійно дійти згоди та між ними існують розбіжності.

Суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, № 3111/04 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18 зазначено, що «у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна сторона потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Рішення суду першої інстанції частково відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовну.

Встановити порядок спілкування і участі у вихованні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити спілкування сина ОСОБА_3 на зв`язку з ОСОБА_1 для телефонних та/або відеодзвінків через інтернет кожні вівторок і четвер з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. та кожні субота і неділя з 08 год. 30 хв. до 09 год. 30 хв. за київським часом;

Зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 у разі привезення нею за власним бажанням сина ОСОБА_3 до України повідомляти ОСОБА_1 про строки його приїзду не менш, ніж за два тижні, та надавати можливість під час відвідування сином України бачитися з його батьком ОСОБА_1 протягом строку не менше ніж половину строку перебування в Україні, без участі ОСОБА_2 , та з можливістю спільного відпочинку батька з сином за умови обов`язкового повідомлення матері до виїзду і погодженням місця відпочинку;

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про те, де його син ОСОБА_3 буде проводити літні та зимові канікули. У разі підтвердження ОСОБА_1 наявності права на виїзд закордон з території України, зобов`язати ОСОБА_2 надавати можливість проводити ОСОБА_1 відпустку з сином ОСОБА_3 протягом літніх та зимових канікул тривалістю не менше двох тижнів у будь-якій мирній країні за умови погодження з ОСОБА_2 країни відвідування, місця проживання, строків такої відпустки та оплати ОСОБА_1 такої відпустки за себе та сина;

Зобов`язати ОСОБА_2 під час кожного приїзду ОСОБА_1 в Австрію надавати можливість ОСОБА_3 жити (перебувати) з батьком ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання батька за наявності згоди дитини та за умови завчасного (не менш, ніж за два тижні) повідомлення ОСОБА_2 про строки та місце такого спільного проживання та відвідування;

Зобов`язати ОСОБА_2 невідкладно повідомляти ОСОБА_1 про зміни місця проживання, навчання та (або) будь-якої контактної інформації ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_3 (номеру телефону, адреси електронної кошти, адрес сторінок в соціальних мережах, адрес в месенджерах або інших можливих засобах зв`язку тощо);

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 1 135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді С.О. Журба

Т.О. Писана