Рішення

від 27.03.2024 по справі 569/21082/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №569/21082/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у порядку загального позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про скасування усиновлення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просить скасувати усиновлення ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовну заяву мотивує тим, що він проживав з відповідачем починаючи з 04 серпня 2014 року. 24 січня 2015 року між ними було укладено шлюб.

01 лютого 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення про усиновлення ним малолітнього сина відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого в актовий запис про народження дитини були внесені відповідні зміни, а саме - змінено прізвище дитини на « ІНФОРМАЦІЯ_1 », по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Спільне життя між ним та відповідачем не склалося. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2020 року шлюб між ними був розірваний.

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2017 року з нього на користь відповідача були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року задоволено його позов та зменшено розмір аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_3 , на підставі судового наказу від 11 січня 2021 року на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , із 1/4 частки від всіх видів заробітку до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи із дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Він намагався стати батьком усиновленому ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але так і не став. Його стосунки, як батька, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як сина, не склалися не з його вини та незалежно від його волі, а тому виконувати свої батьківські обов`язки та використовувати батьківські права щодо усиновленого він не має можливості. Впливу на дитину він також не має, а тому виховання стало неможливим. Відповідач не сприяє налагодженню стосунків між ним та дитиною, в той же час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не визнає його батьком та не бажає з ним спілкуватися. Стосунки, що склались між ними, унеможливлюють їхнє спілкування і виконання ним, як усиновлювачем, своїх батьківських обов`язків.

Він неодноразово намагався налагодити відносини з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навіть звертався з відповідною заявою до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з сином, проте домовленостей з даного питання досягнуто не було. Відповідач всіляко перешкоджала його спілкуванню з сином. Як син, так і відповідач, заблокували йому доступ до своїх соціальних мереж та дзвінків на свої телефонні номери, що також унеможливило налагодженню стосунків між батьком та дитиною.

Відтак, між ним та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , незалежно від його волі, склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання ним своїх батьківських обов`язків, що є підставою для скасування усиновлення.

29 листопада 2023 року відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позову відмовити.

У відзиві вказала, що всі вимоги позивача у скасуванні усиновлення пов`язані саме з обов`язком щодо утримання усиновленої дитини - сплати аліментів. Позивач намагається уникнути сплати аліментів на дитину, яку свідомо усиновив та поклав на себе обов`язки щодо виховання дитини.

Позивач намагається довести, що між усиновлювачем та дитиною, незалежно від його волі, склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання ним своїх батьківських обов`язків, однак між усиновлювачем і дитиною склалися погані стосунки якраз через його прямі дії. Зокрема, позивач неодноразово вчиняв домашнє насильство. Зафіксованими є два факти: постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 липня 2020 року по справі № 569/8388/20 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства по відношенню до сина; постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2020 року по справі № 569/9503/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства по відношенню до дружини.

Позивачем не доведено, що є підстави для скасування усиновлення, в той час як докази відсутності таких підстав є очевидними.

05 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити та вказала, що позивач свого часу приклав немало зусиль задля того, щоб стати по-справжньому батьком усиновленому ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але його намагання були марними, їх стосунки від самого початку не склалися. Причому не з вини позивача та незалежно від його волі, а в тому числі і через небажання матері дитини вчинити певні дії виховного характеру задля налагодження стосунків позивача з сином, а тому виконувати свої батьківські обов`язки та використовувати батьківські права щодо усиновленого він не мав жодної можливості. Впливу на дитину позивач як не мав із самого початку, так і не має дотепер, а тому спілкування з усиновленим хлопчиком та його виховання було як тоді, так і є неможливим до теперішнього часу.

Відповідач ніколи не сприяла налагодженню стосунків між позивачем та дитиною, в той же час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не визнає позивача як батька та не бажає з ним спілкуватися взагалі. Стосунки, що склались між ними, унеможливлюють їхнє спілкування і виконання ним, як усиновлювачем, своїх батьківських обов`язків.

Усиновлена позивачем дитина ніколи не сприймала позивача, як близьку людину. При цьому відповідач жодним чином не намагалась хоч якось налагодити стосунки між її сином та позивачем, які були і продовжують бути напруженими. Дитина уникає спілкування з позивачем, не іде з ним на контакт.

На переконання позивача, заперечення відповідача щодо задоволення позову про скасування усиновлення носить виключно меркантильний характер. Її зовсім не цікавить питання спілкування дитини з усиновлювачем, сприйняття його батьком. Проте в даному випадку єдиним гострим питанням для відповідача є стягнення аліментів.

05 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 подала клопотання про заслуховування думи дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2024 року задоволено.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 просили позов задовольнити з підстав у ньому наведених.

Окрім того, позивач вказав, що йому не завжди вдавалося виконувати роль батька, після розірвання шлюбу з відповідачем дитина перестала з ним спілкуватись. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараз 17 років і впливати на його виховання та бути відповідальним за його вчинки він не може. Відповідач казала йому, що контакту з дитиною не буде і дитина не буде з ним спілкуватись. Де відповідач проживає разом з дитиною, де дитина вчиться йому не відомо, а тому він не може з нею контактувати. Хоча дійсно з грудня 2023 року він мав телефонний номер дитини, який був вказаних у її письмових поясненнях, які йому надала Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, однак дитині він не телефонував, оскільки випустив цей момент.

Відповідач в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Також, пояснила, що позивач не шукає ніяких способів спілкування з дитиною протягом останніх 4 років. При цьому, вона ніколи не заважала їх спілкуванню, а навпаки сприяла. За весь цей час позивач лише один раз звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, де йому відмовили, і більше він ні до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ні до суду не звертався.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Смаль Г.В. підтримала наданий висновок та пояснила, що позивач звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, однак йому відмовили, оскільки не було встановлено контакту з дитиною і позивача попередньо було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Наразі дитина хоч і заперечує проти скасування усиновлення, але сама ж і боїться побачень з батьком, а тому, щоб убезпечити дитину, слід скасувати усиновлення.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідача, представника третьої особи, допитавши свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 січня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.

Під час перебування у шлюбі рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 лютого 2017 року в справі №569/10465/16, яке набрало законної сили, заяву ОСОБА_1 про усиновлення малолітньої дитини задоволено, дозволено ОСОБА_1 усиновити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінивши прізвище дитини на « ІНФОРМАЦІЯ_1 », по-батькові на « ІНФОРМАЦІЯ_1 », батьком дитини записавши « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України».

На виконання рішення суду 28 квітня 2017 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стан Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його батьками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_3

13 липня 2020 року постановою Рівненського міського суду Рівненської області в справі №569/8388/20, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки 20 травня 2020 року ОСОБА_1 за спільним місцем проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив сварку з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якої голосно кричав, висловлювався в бік останнього нецензурною лайкою, вдарив його долонею лівої руки в голову, а саме в ділянку правої щоки.

07 серпня 2020 року постановою Рівненського міського суду Рівненської області в справі №569/9503/20, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з малозначністю скоєного діяння, однак судом встановлено, що 07 червня 2020 року за адресою проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив повторно до дружини ОСОБА_3 насильство в сім`ї, в ході якого ображав, кричав, погрожував.

22 грудня 2020 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в справі №569/7490/20, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

11 січня 2021 року судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області в справі №569/22020/20, який набрав законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

16 вересня 2021 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Карпюк В.В. обчислено розмір заборгованості зі сплати аліментів, який станом на 01 вересня 2021 року становив 14 433 грн. 05 коп.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року в справі №569/12513/21, яке набрало законної сили, зменшено розмір аліментів стягнутих із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі судового наказу від 11 січня 2021 року на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 із 1/4 частки від всіх видів заробітку та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи із дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

18 березня 2024 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матвійчук І.О. проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який станом на 31 січня 2024 року становив 338 420 грн. 70 коп.

Також, судом встановлено, що 13 травня 2021 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26 травня 2021 року ОСОБА_3 надала Службі у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради пояснення, в яких вказала, що протягом всього періоду їх проживання з ОСОБА_1 окремо, він жодного разу не запропонував матеріальної допомоги, не брав участі в підготовці дитини до школи, не вітав сина з святами, не пропонував спільного відпочинку, саме тому у грудні 2020 року вона змушена була звернутися до суду з проханням примусового стягнення аліментів на утримання дитини. Аліменти були стягнуті, але він їх не сплачує в повному обсязі та має заборгованість. ОСОБА_1 забрав у дитини мобільний телефон, а інший мобільний телефон, який вона йому купила, розбив. Крім того, ОСОБА_1 забрав у дитини ноутбук, в зв`язку з чим дитина не змогла закінчити нормально дистанційне навчання в 2020 році. Інший ноутбук ОСОБА_1 викинув з вікна 9-го поверху. ОСОБА_1 забрав у сина електросамокат, особисту банківську кару, його закордонний паспорт. Після втручання поліції паспорт дитині він повернув, а інші особисті речі досі не повернуті і не відшкодовані. Вона жодного разу не чинила перешкод у спілкуванні та вихованні сина. Наразі ОСОБА_1 здійснює психологічний тиск, щоб вона відмовилась від аліментів. 29 квітня 2021 року вона розмовляла з ОСОБА_1 по телефону, але він в розмові не ставив питання про стан здоров`я, успішність чи побачення з дитиною, однак погрожував, що кине гранату під двері їх квартири. Також, він надсилає на її телефон погрози, що відкличе дозвіл для перетину кордону для дитини, напише на неї заяву в податкову. Тобто ОСОБА_1 цією заявою переслідує мету залякати її та змусити відмовитись від аліментів. Спілкування з дитиною йому не потрібне. Крім того, ОСОБА_1 зловживає алкоголем і здійснює домашнє насильство. За 2020 рік вона написала 14 заяв до поліції про здійснення ним відносно неї та дитини психологічного, фізичного та фінансового насильства. Він спілкується з дитиною виключно нецензурною лексикою, забирає у дитини особисті речі, телефон, паспорт, гроші, ключі від квартири, неодноразово виганяв її з дитиною, душив і бив її на очах у дитини, а також бив дитину. Тому, вона вважає, що його спілкування негативно відіб`ється на психологічному стані сина і є небезпечним для дитини.

Як вказала у судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_4 . ОСОБА_1 відмовлено у встановленні способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки не було встановлено контакту з дитиною і позивача попередньо було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Згідно Висновку органу опіки та піклування про доцільність скасування усиновлення неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає, що скасування усиновлення неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 є доцільним.

При цьому, у висновку вказано, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 одружились 24 січня 2015 року. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до служби із заявою про підготовку висновку щодо усиновлення сина дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати дитини ОСОБА_3 надала 12 липня 2016 року нотаріальну згоду на усиновлення. Батько дитини рішенням Рівненського міського суду від 18 червня 2009 року у справі № 2-2737/09 був позбавлений батьківських прав. Хлопчик не заперечував щодо усиновлення та надав письмову згоду. Було проведено обстеження умов проживання дитини та складено акт, з яким ознайомлено ОСОБА_1 . Вивчивши всі подані документи, врахувавши бажання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було підготовлено висновок органу опіки та піклування про доцільність усиновлення від 21 липня 2016 року № 08-1428. Згідно із рішенням Рівненського міського суду від 01 лютого 2017 року у справі №569/10465/16-ц ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було усиновлено ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було розірвано. Із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 та зменшено розмір аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_3

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були запрошені до Служби у справах дітей. ОСОБА_1 підтвердив намір скасувати усиновлення та вказав, що не має додаткових пояснень, окрім тих, що викладені у позовній заяві. ОСОБА_1 стверджує, що намагався стати батьком усиновленому, але так і не став, тому виконувати свої батьківські обов`язки та використовувати батьківські права щодо усиновленого він не має можливості. Впливу на дитину не має, а тому виховання стало неможливим. ОСОБА_1 намагався налагодити відносини з усиновленим, звертався із заявою до Служби у справах дітей про встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вищезазначена заява розглядалась на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 03 червня 2021 року, протокол № 11. Заяву ОСОБА_1 щодо визначення способу участі у вихованні сина ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із тим, що не встановлено контакт з дитиною. Інших звернень ОСОБА_1 щодо можливості налагодження стосунків із сином та призначенням побачень із дитиною до Служби не надходило. Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання.

До Служби у справах дітей від ОСОБА_3 30 листопада 2023 року надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 щодо скасування усиновлення. ОСОБА_3 у відзиві стверджує, що всі вимоги ОСОБА_1 у скасуванні усиновлення пов`язані з обов`язком щодо утримання дитини, а саме сплати аліментів. ОСОБА_3 зазначає, що між усиновлювачем і дитиною склалися погані стосунки через його дії, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства по відношенню до сина. Однак такі дії не звільняють ОСОБА_1 від обов`язку щодо виховання сина. Поведінка ОСОБА_1 також мала вплив на погіршення стосунків з дитиною. ОСОБА_3 заперечує щодо скасування усиновлення, оскільки це може тяжко травмувати сина та істотно відобразитися на його інтересах.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 26 грудня 2023 року неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає у 3-кімнатній квартирі разом із мамою, дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_2 . Для дитини відведено окрему кімнату, яка облаштована усім необхідним. Неповнолітній навчається у 11-А класі Рівненського ліцею № 7 РМР. ОСОБА_1 із батьком ОСОБА_1 не підтримує контакту. ОСОБА_1 26 грудня 2023 року надав письмове пояснення, у якому заперечує проти скасування усиновлення і стверджує, що хоче мати батька та не проти бачитись з ним при умові, що батько буде у тверезому стані та не буде погрожувати при зустрічі.

Встановивши дані обставини, керуючись рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 25 січня 2024 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради виснував, що скасування усиновлення неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 є доцільним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показав, що він проти скасування усиновлення, оскільки хотів, щоб ОСОБА_1 був його батьком. Він пишається тим, що ОСОБА_1 є військовим і вважає, що це добре мати такого батька. ОСОБА_1 з ним на контакт не виходить, хоча він лишав свою заяву Службі у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, де вказав номер свого телефону, однак ОСОБА_1 йому не дзвонив, а він не має його номеру телефону, щоб подзвонити. Загалом жити з ОСОБА_1 було непогано, вони ладили один з одним. ОСОБА_1 був строгий, однак він вважає це хорошою рисою, оскільки ОСОБА_1 його чомусь навчив. За час їхнього спільного життя проблема була в тому, що ОСОБА_1 чіплявся до нього чи до матері коли перебував в стані алкогольного сп`яніння. Після того, як батьки розійшлися, він дійсно був наляканий певний час, бо ОСОБА_1 його вдарив. Далі вони ніяк не контактували, але зараз він подорослішав і вже не відчуває страху. В нього є потреба у спілкування з батьком, зокрема, щоб було з ким порадитись. Він не проти спілкування, однак батько має бути в нормальному стані.

Згідно із ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей» від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу.

Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21).

З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Згідно зі ч. 1 ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до змісту ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Отже, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди між усиновлювачем та усиновленим в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інші обставини, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2022 року у справі № 343/1092/20 (провадження № 61-7355св21).

ЄСПЛ у рішенні від 24 березня 2015 року у cправі «Zaiet vs Romania» зазначив, що анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у цій справі підставою для скасування усиновлення зазначає те, що між ним та ОСОБА_3 припинені шлюбні відносини. Вони не спілкуються та не проживають разом. При цьому, відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, не сприяє налагодженню між ними відносин, що негативно впливає на їх відносини як батька і сина. Між ним та дитиною, незалежно від його волі, склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Натомість, судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі позивач вчиняв домашнє насильство, як відносно відповідача, так і відносно усиновленої ним дитини, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено судовими рішеннями. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показав, зокрема, що за час їхнього спільного життя ОСОБА_1 чіплявся до нього чи до матері коли перебував в стані алкогольного сп`яніння. Після того, як батьки розійшлися, він дійсно був наляканий певний час, бо ОСОБА_1 його вдарив.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що поведінка позивача безпосередньо мала вплив на погіршення стосунків з дитиною, тобто такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Майже через півроку після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_1 звертався із заявою до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак такі способи йому не були встановлені через відсутність у нього контакту з дитиною.

В подальшому ОСОБА_1 не звертався із заявами про встановлення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ні до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ні до суду. З дитиною не спілкувався і не намагався спілкуватися, участі в її утриманні не приймав.

Суд зважає, що в грудні 2023 року, вже під час розгляду справи у суді, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради надала позивачу письмові пояснення дитини, де був вказаний номер її телефону, що визнається позивачем, однак він протягом трьох місяців жодного разу дитині не зателефонував, ініціативи щодо спілкування з дитиною не виявив.

Доказів того, що мати дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином і відповідно він був позбавлений можливості виконувати свої батьківські обов`язки позивач суду не надав.

І також не надав доказів вжиття ним всіх можливих способів для налагодження із усиновленою дитиною спільної мови, повернення батьківського авторитету та збереження сімейних стосунків.

Загалом, з фактів, які дослідив суд, слід дійти висновку, що позивач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме не спілкується, не цікавиться життям дитини та не сплачує аліменти, має значну заборгованість.

Судом жодних об`єктивних причин для скасування усиновлення не виявлено. Обставини, передбачені ст. 238 СК України, для скасування усиновлення відсутні, оскільки позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що між ним, як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Позивач не до кінця усвідомив свою відповідальність за долю дитини, яку він усиновив.

Звернення позивача до суду з позовною заявою про скасування усиновлення, суд розцінює як свідоме небажання позивача встановити нормальні відносини з дитиною, зберегти родинний зв`язок та нести моральну та матеріальну відповідальність за життя та гармонійний розвиток усиновленої дитини.

У даному випадку скасування усиновлення буде порушувати права дитини та не відповідатиме її якнайкращим інтересам. Скасування усиновлення може завдати моральних страждань дитині, що є особливо небезпечним для дитини підліткового віку, яка при тому і заперечує щодо скасування усиновлення та бажає мати батька і спілкуватися з ним.

Також, щодо висновку органу опіки та піклування суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про доцільність скасування усиновлення, суд вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається зі змісту висновку, при його складенні взагалі не було враховано причин з яких позивач не спілкується з усиновленою дитиною, не враховано, що відповідач і не намагався встановити контакт з дитиною, як це йому було рекомендовано самою Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, не намагався з дитиною спілкуватись чи брати участь у її вихованні та утриманні, не враховано, що відповідач та дитина не заперечують щодо такого спілкування, дитина заперечує проти скасування усиновлення і стверджує, що хоче мати батька та не проти бачитись з ним. Жодних обґрунтувань, а тим більше мотивованих висновків необхідності скасування усиновлення не наведено, висновок суперечить інтересам дитини.

За таких обставин, суд доходить висновку, що стосунки, які склалися між позивачем та усиновленою дитиною, залежать виключно від його волі, а підстав, які незалежно від волі позивача позбавляли б його можливості виконувати батьківські обов`язки, передбачені статтею 150 СК України, не встановлено, оскільки саме позивач не має бажання спілкуватися з усиновленою дитиною, піклуватися про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, підстави, передбачені частиною першою статті 238 СК України для скасування усиновлення, відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про скасування усиновлення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 2, м. Рівне, код ЄДРПОУ 25675397.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2024 року.

Суддя О.О. Першко