Вирок

від 03.04.2024 по справі 711/4914/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/4914/20

Провадження № 1-кп/711/70/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_4 ,

представників цивільного позивача адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, українки, громадянки України, маючої вищу освіту, працюючої менеджером ПП «Атлант-Пласт», одруженої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, учасником бойових дій, ліквідації наслідків на ЧАЕС та депутатом не являється, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, в скоєнні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, -

встановив:

Епізод №1

ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона 19.08.2019 року в другій половині дня, більш точного часу під час досудового слідства не встановлено, перебуваючи на робочому місці, на посаді менеджера зі збуту ТзОВ «Елеваторбуд», а саме в приміщенні офісу ТзОВ «Елеваторбуд», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 352, усвідомлюючи свої посадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами у сумі 5 292 грн. 80коп., що належать потерпілій ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу, проводячи консультацію з ОСОБА_9 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне Вікно», запевнила останню у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому повідомивши про суму сплати за виконання послуги, та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпіла, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вказаному вище товаристві, добровільно погодилась на розрахунок у готівковій формі та передала власні грошові кошти в сумі 5292 грн. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останньою договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_9 комерційну пропозицію доручення №/03170 та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_9 компанії-виробнику, заволоділа отриманими грошовими коштами в сумі 5292 грн., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів та виконання замовлення, обернула їх на свою користь. Таким чином ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, внаслідок чого остання добровільно передала їй грошові кошти в сумі 5 292 грн., будучи впевненою у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 2 штук.

Епізод №2

Обвинувачена ОСОБА_7 , повторно,21.08.2019 року (точного часу під час досудового слідства не встановлено), перебуваючи на робочому місці на посаді менеджера зі збутуТзОВ «Елеваторбуд», а саме в приміщенні офісу ТзОВ «Елеваторбуд», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 352, знаючи свої посадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, та ін., до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», шляхом обману, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, заволоділа грошовими коштами у сумі 86368 грн. 80 коп., що належать потерпілому ОСОБА_10 .

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу, проводячи консультацію з ОСОБА_10 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне Вікно», запевнила останнього у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому, повідомивши про суму сплати за виконання послуги, та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпілий, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вказаному вище товаристві добровільно погодився на розрахунок у готівковій формі та передав власні грошові кошти в сумі 86368 грн. 80 коп. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останнім договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_10 комерційну пропозицію доручення №/03263, та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_10 компанії-виробнику, привласнила отримані грошові кошти в сумі 86368 грн. 80 коп., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів обернула їх на свою користь. Отже, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, внаслідок чого останній добровільно передав їй грошові кошти в сумі 86368 грн. 80 коп., будучи впевненим у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 22 штук.

Епізод №3

Обвинувачена ОСОБА_7 , повторно, 05.09.2019 року (точного часу в ході досудового слідства не встановлено), перебуваючи на робочому місці на посаді менеджера зі збуту ТзОВ «Елеваторбуд», а саме в приміщенні офісу ТзОВ «Елеваторбуд», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , знаючи свої посадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, та ін., до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», шляхом обману, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, заволоділа грошовими коштами у сумі 18298 грн., що належать потерпілому ОСОБА_11 .

Так, ОСОБА_7 перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу, проводячи консультацію з ОСОБА_11 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне Вікно», запевнила останнього у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому повідомивши: про суму сплати за виконання послуги 20558 грн., та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпілий, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вказаному вище товаристві, добровільно погодився на розрахунок у готівковій формі та передав власні грошові кошти в сумі 18298 грн. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останнім договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_11 комерційну пропозицію доручення №/06975, та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_11 компанії-виробнику, заволоділа отриманими грошовими коштами в сумі 18298 грн., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів обернула їх на свою користь. Отже, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, внаслідок чого останній добровільно передав їй грошові кошти в сумі 18298 грн., будучи впевненим у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 4 конструкції.

Епізод №4

Обвинувачена ОСОБА_7 , повторно,23.09.2019 року (точного часу під час досудового слідства не встановлено), перебуваючи на робочому місці на посадіменеджера зі збутуТзОВ «Елеваторбуд», а саме в приміщенні офісу ТзОВ «Елеваторбуд», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 352, знаючи свої посадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, та ін., до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», шляхом обману, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, заволоділа грошовими коштами у сумі 19280 грн., що належать потерпілому ОСОБА_12 . Таким чином її дії виразились в наступному: ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу, проводячи консультацію з ОСОБА_12 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», запевнила останнього у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому повідомивши: про суму сплати за виконання послуги, та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпілий, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вищевказаному товаристві добровільно погодився на розрахунок у готівковій формі та передав власні грошові кошти в сумі 19280 грн. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останнім договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_12 комерційну пропозицію доручення №/03793, та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_12 компанії-виробнику заволоділа отриманими грошовими коштами в сумі 19280 грн., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів, обернула їх на свою користь. Таким чином ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, в наслідок чого останній добровільно передав їй грошові кошти в сумі 19280 грн., будучи впевненим у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 4 конструкції.

Епізод №5

Обвинувачена ОСОБА_7 , повторно,30.09.2019 року (точного часу в ході досудового слідства не встановлено), перебуваючи на робочому місці на посаді менеджера зі збутуТзОВ «Елеваторбуд»,а самев приміщенніофісу ТзОВ«Елеваторбуд»,що розташованийза адресою:м.Черкаси,бульвар Шевченка,352,знаючи своїпосадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», шляхом обману, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, заволоділа грошовими коштами у сумі 4 424 грн., що належать потерпілому ОСОБА_13 .

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу, проводячи консультацію з ОСОБА_13 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», запевнила останнього у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому, повідомивши про суму сплати за виконання послуги, та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпілий, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вищевказаному товаристві, добровільно погодився на розрахунок у готівковій формі та передав власні грошові кошти в сумі 4 424 грн. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останнім договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_13 комерційну пропозицію доручення №/03930, та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_13 компанії-виробнику, заволоділа отриманими грошовими коштами в сумі 4424 грн., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів обернула їх на свою користь. Отже, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, внаслідок чого останній добровільно передав їй грошові кошти в сумі 4424 грн., будучи впевненим у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 1 конструкція.

Епізод №6

Обвинувачена ОСОБА_7 , повторно,02.10.2019 року (точного часу під час досудового слідства не встановлено), перебуваючи на робочому місці на посаді менеджера зі збутуТзОВ «Елеваторбуд»,а самев приміщенніофісу ТзОВ«Елеваторбуд»,що розташованийза адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 352, знаючи свої посадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, та ін., до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», шляхом обману, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, заволоділа грошовими коштами у сумі 3 500 грн., що належать потерпілому ОСОБА_15 .

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу, проводячи консультаціюз ОСОБА_15 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», запевнила останнього у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому, повідомивши про суму сплати за виконання послуги, та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпілий, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вказаному вище товаристві добровільно погодився на розрахунок у готівковій формі та передав в якості авансу власні грошові кошти в сумі 3 500 грн. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останнім договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_15 комерційну пропозицію доручення №/03988, та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_15 компанії-виробнику, заволоділа отриманими грошовими коштами в сумі 3 500 грн., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів обернула їх на свою користь. Таким чином, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, внаслідок чого останній добровільно передав їй грошові кошти в сумі 3 500 грн., будучи впевненим у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 2 конструкції.

Епізод №7

Обвинувачена ОСОБА_7 , повторно,04.10.2019 року (точного часу під час досудового слідства не встановлено), перебуваючи на робочому місці на посаді менеджера зі збутуТзОВ «Елеваторбуд», а саме в приміщенні офісу ТзОВ «Елеваторбуд», що розташований за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 352, знаючи свої посадові обов`язки щодо консультації покупців, оформлення замовлення з клієнтами, супроводження та реалізації замовлення, та ін., до яких не входить обов`язок отримання грошових коштів від клієнтів за надані послуги ТзОВ «Елеваторбуд», шляхом обману, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами без оприбуткування їх у вказаному товаристві, заволоділа грошовими коштамиусумі 3 000грн.,що належать потерпілому ОСОБА_14 . Так, ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою у вказаний період часу проводячи консультацію з гр. ОСОБА_14 з приводу замовлення на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», запевнила останнього у вигідній пропозиції по наданню послуг на виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно», при цьому, повідомивши про суму сплати за виконання послуги, та про можливість розрахунку готівкою за замовленням, яку вона особисто може прийняти. При цьому, потерпілий, усвідомлюючи що ОСОБА_7 перебуває на посаді у вказаному вище товаристві, добровільно погодився на розрахунок у готівковій формі та передав в якості авансу власні грошові кошти в сумі 3 000 грн. в рахунок оплати свого замовлення. Водночас ОСОБА_7 для реалізації свого злочинного умислу, не маючи на меті укладати з останнім договір про надання послуг в порядку передбаченому законом, з метою приховання своїх злочинних дій, надала ОСОБА_14 комерційну пропозицію доручення №/04049, та, не маючи на меті в межах своїх повноважень відображати отримані грошові кошти за замовлення клієнта та в той же час не відображати саме замовлення у програмному забезпеченні товариства, не передавши замовлення ОСОБА_14 компанії-виробнику, заволоділа отриманими грошовими коштами в сумі 3 000 грн., та, не маючи на меті повернення клієнтові отриманих грошових коштів обернула їх на свою користь. Отже, ОСОБА_7 реалізовуючи свій злочинний умисел, викликала у потерпілого впевненість про вигідність та обов`язковість передачі їй готівки на зазначену суму, внаслідок чого останній добровільно передав їй грошові кошти в сумі 3 000 грн., будучи впевненим у реальності виконання обумовлених послуг стосовно виготовлення вікон ТМ «Сучасне вікно» у кількості 3 конструкції.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

В судовомузасіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою винуу вчиненніінкримінованих їйправопорушень невизнала тапояснила,що вонадійсно працювалавТзОВ «Елеваторбуд» з 2018 року по жовтень 2019 року на посаді менеджера зі збуту. В її обов`язки входило надання інформації (пояснень) клієнту, приймання замовлення, передача замовлення в обробку для виготовлення металопластикових конструкцій. З клієнтом погоджувалась ціна та з`ясовувалось його бажання, яким чином він буде розраховуватись. Це міг бути або безготівковий розрахунок, або готівкою на картку ОСОБА_4 Клієнтом вносився аванс або проводився стовідсотковий розрахунок. Коли замовлення було виконане, то вона видавала замовлення. Суму замовлення бачили і бухгалтер, і директор. Коли замовлення було виконане, клієнт або сам забирав замовлення, або замовляв доставку. Якщо були готівкові розрахунки, кошти здавались в касу підприємства, їх приймав, або бухгалтер-касир, або директор підприємства. Біля кожної суми ставились підписи. Кожного понеділка відбувались наради з директором. Подавався бухгалтерський звіт по дебіторській заборгованості, в якому було вказано хто, по якому замовленню і яку суму отримав. Тобто директор був обізнаний про всі замовлення, які йшли в роботу. По бажанню клієнта він міг оплатити замовлення безготівковим платежем або через відділення АТ «ПолтаваБанк», або через «ПриватБанк». Вона (обвинувачена) особисто не відвозила гроші клієнтів в банк. Замовлення клієнт отримував після повного розрахунку. Щодо потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , то вони розраховувались в основному готівковими коштами і ці кошти відображались у програмі 1С, відображались у зошиті і потім здавались у касу підприємства. Розпорядження, що безготівкові кошти від клієнтів брати заборонено на той час на підприємстві не було. Все було за бажанням клієнта. По договору вона (обвинувачена) була матеріально відповідальною особою та брала на себе відповідальність за збереження цінностей та грошових коштів. Також пояснила, що готівкові кошти усіх потерпілих за їх замовленнями нею були внесені в касу підприємства.

В зошиті, який вівся на підприємстві, ставився порядковий номер, номер замовлення, прізвище клієнта, сума яка вносилась, підпис менеджера, який отримував кошти. Потім ще ставився підпис або головного бухгалтера, або директора. Якщо це був вихідний, гроші отримував безпосередньо директор. Коли вона ще працювала, то всі замовлення потерпілих були в обробці та виконувались. В її обов`язки входило відправити замовлення кієтнів в роботу на виробництво.

Також пояснила, що всі потерпілі у даному кримінальному провадженні розрахувалися за своє замовлення в готівковій формі в основному повністю, лише ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 були сплачені авансові платежі. ОСОБА_15 вніс аванс в розмірі 3500 грн. та міг отримати своє замовлення при доплаті в розмірі 671 грн. ОСОБА_11 вніс аванс в розмірі 18298 грн., ОСОБА_14 також вніс аванс в розмірі 3000 грн. При доплаті залишку коштів вони також могли забрати свої замовлення, оскільки вони всі були запущені в роботу. Доплати за замовлення приймалися уже без неї, їх приймав директор або інший менеджер. Вважає, що в її діях відсутній склад злочину, тому просила закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю складу злочину та відмовити в задоволенні цивільного позову.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_7 , вина останньої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності, кожен окремо та у їх взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Так, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (епізод1), підтверджується:

- заявою ОСОБА_9 від 26.11.2019 року про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 13-15 том 3);

- комерційною пропозицією № доручення/03170 від 19.08.2019 року (а.с.16-17, 66-68 том 3);

- постановою від 24.12.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження, якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження комерційну пропозицію № доручення/03170 від 19.08.2019 року (а.с. 19 том 3);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 23.01.2020 року (а.с. 21 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_9 (а.с. 48 том 3);

-показами потерпілої ОСОБА_9 ,даними всудовому засіданні29.05.2023року,яка пояснила,що знаєобвинувачену ОСОБА_7 ,як менеджеразі збутуТзОВ «Елеваторбуд».19.08.2019року вона(потерпіла)замовляла черезменеджера ТзОВ«Елеваторбуд» ОСОБА_7 виготовлення двохметалопластикових конструкцій. Менеджер ОСОБА_16 сказала,що коштинеобхідно сплатитиїй,що вона(потерпіла)і зробилата отрималакомерційну пропозиціюз відповідною відміткою менеджера про отримання 100% оплати. Дане замовлення вона оплачувала через ОСОБА_17 . Однак, замовлення вона вчасно не отримала, оскільки, як виявилося, таке замовлення не було оплачене. Менеджер пояснювала це тим, що багато роботи і що потрібно трохи почекати. В результаті, замовлення вона отримала значно пізніше, внаслідок особистого втручання директора товариства ОСОБА_4 .

Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України підтверджується наступними доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні:

За епізодом № 2 (щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_10 ):

- заявою ОСОБА_10 від 09.10.2019 року про скоєння злочину (а.с. 129-130 том 1);

- комерційною пропозицією № доручення/03263 від 21.08.2019 року (а.с. 131-135 том 1);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 26.11.2019 року № 01/2611 (а.с. 7 том 3);

- постановою від 06.12.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження, якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження комерційну пропозицію № доручення/03263 від 21.08.2019 року (а.с. 9 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_10 (а.с. 48 том 3);

- показами потерпілого ОСОБА_10 , даними в судовому засіданні 19.04.2022 року, який пояснив, в серпні 2019 року він замовляв через ТзОВ «Елеваторбуд» металопластикові конструкції. Дане замовлення на суму 86368 грн. 80 коп. в нього приймала менеджер ОСОБА_7 , якій він повністю, в готівковій формі, оплатив дане замовлення. Менеджер ОСОБА_7 видала йому комерційну пропозицію, засвідчену її підписом, з відміткою про 100% оплату такого замовлення. Оскільки замовлення було з доставкою, то він чекав доставки, однак замовлення йому не доставляли. В телефонному режимі він спілкувався з ОСОБА_7 і вона пояснювала, що відправила сина на навчання до Польщі та попросила почекати, говорила що візьме кредит та перекриє такі витрати. Пізніше він (потерпілий) вимушений був звернутися з цим питанням до керівника товариства ОСОБА_4 , який повідомив, що за його (потерпілого) замовленням оплата не надходила. Потім була розмова між ним, директором товариства та ОСОБА_7 , остання обіцяла що поверне кошти і їй був наданий певний час для вирішення цього питання. Також пояснив, що ОСОБА_7 зізнавалася, що гроші вона отримала та використала на власні потреби, пояснюючи це тим, що в неї скрутне матеріальне становище, що син навчається в Польщі. Однак, кошти остання так і не внесла. Замовлення йому було видане вже за особистою вказівкою ОСОБА_4 . Матеріальна шкода йому завдана не була, оскільки фактично замовлення йому було виготовлене та видане.

За епізодом № 3 (щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_11 ):

- заявою ОСОБА_11 від 13.11.2019 року про вчинення злочину (а.с. 137-138 том 1);

- комерційною пропозицією № пропозицією/06975 від 05.09.2019 року (а.с. 140-144 том 1);

- протоколом огляду предметів від 23.11.2019 року, а саме комерційної пропозиції № доручення/06975 (а.с.145-146,том 1);

- постановою від 23.11.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження, якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження комерційну пропозицію № доручення/06975 від 05.09.2019 року (а.с. 147-148, том 1);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 26.11.2019 року №04/2611 (а.с. 31 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_11 (а.с. 48 том 3);

- показами потерпілого ОСОБА_11 , даними в судовому засіданні 02.05.2022 року, який пояснив, що 05.09.2019 року він через ТзОВ «Елеваторбуд» замовляв металопластикові конструкції. З ним був укладений договір у вигляді комерційної пропозиції на суму 20558 грн. та ним, через менеджера ОСОБА_7 , було внесено готівкою передоплату на суму 18298 грн., про що менеджером було зроблено відповідну відмітку на комерційній пропозиції. Так, як його замовлення не було виготовлене, він намагався зв`язатися із ОСОБА_7 в телефонному режимі, однак вона на зв`язок не виходила. В нього не було іншого вибору, окрім як зробити нове замовлення, що і було зроблено. Було укладено нову угоду на таке ж замовлення, але за виключенням деяких елементів його складових. Кошти за це замовлення ним уже були перераховані через банк. Друге замовлення він отримав своєчасно. Через деякий час він зустрічався із обвинуваченою і в приватній бесіді вона повідомила, що кошти за його (потерпілого) замовленням нею були внесені на інші замовлення - замовлення інших клієнтів. Також вони домовилися, що обвинувачена поверне йому (потерпілому) кошти за перше замовлення, про що вона склала розписку на повну суму цього замовлення та віддала йому частину коштів у загальному розмірі 9686 грн. Більше коштів обвинувачена йому не повернула. Також пояснив, що кошти за перше замовлення він передавав готівкою особисто ОСОБА_7 , інших варіантів оплати йому не пропонувалося.

За епізодом № 4 (щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_12 ):

- протоколом прийняття усної заяви від ОСОБА_12 про вчинене кримінальне правопорушення від 10.10.2019 року (а.с. 32 том 3);

- комерційною пропозицією №доручення/03793 від 23.09.2019 року (а.с. 34-37 том 3);

- постановою від 24.10.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, згідно якої комерційну пропозицію № доручення/03793 від 23.09.2019 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та приєднано до матеріалів провадження (а.с. 38-39 том 3);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 26.11.2019 року вих. №03/2611 (а.с. 41 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_12 (а.с. 48 том 3);

- показами потерпілого ОСОБА_12 , даними в судовому засіданні 19.04.2022 року, який пояснив, що обвинувачену ОСОБА_7 знає з 2017 року, спілкувалися часто. У вересні 2019 року він через менеджера ТзОВ «Елеваторбуд» ОСОБА_7 робив замовлення на виготовлення двох металопластикових вікон на суму 19280 грн. Дане замовлення було оформлено у вигляді комерційної пропозиції, строк його виконання складав два тижні. Оскільки дане замовлення виготовлене не було ані в зазначений строк, ані пізніше, він вимушений був звернутися до директора товариства, який повідомив, що оплату його (потерпілого) замовленням не було здійснено. Тому він звернувся із відповідною заявою до поліції. Також пояснив, що кошти за замовлення у розмірі 19 280 грн. він передавав особисто ОСОБА_7 , а вона видала йому комерційну пропозицію, завірену її підписом, з відміткою про 100% оплату такого замовлення. Після закінчення строків на виготовлення замовлення він спілкувався в телефонному режимі із ОСОБА_7 і остання йому повідомляла, що є певні проблеми з виготовленням замовлення через відсутність його складових. Вже після звернення до правоохоронних органів його замовлення було виготовлене і йому видане за рахунок підприємства.

За епізодом № 5 (щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_13 ):

- заявою ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення (злочину) від 12.12.2019 року (а.с. 42 том 3);

- комерційною пропозицією № доручення/03930 від 30.09.2019 року (а.с. 43 том 3);

- постановою від 23.12.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, якою визнано речовим доказом а приєднано до матеріалів кримінального провадження комерційну пропозицію № доручення/03930 від 30.09.2019 року (а.с. 44 том 3);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 23.01.2020 року вих. №04/23-0120 (а.с. 46 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_13 (а.с. 48 том 3);

- показами потерпілого ОСОБА_13 , даними в судовому засіданні 19.04.2022 року, який пояснив, що 30 вересня 2019 року він замовляв через ТзОВ «Елеваторбуд» одну металопластикову конструкцію. Дане замовлення на суму 4424 грн. в нього приймала менеджер ОСОБА_7 , якій він повністю, в готівковій формі, оплатив дане замовлення. Менеджер ОСОБА_7 видала йому комерційну пропозицію, засвідчену її підписом, з відміткою про 100% оплату такого замовлення. Через два тижні він з`явився в офіс, де вже інший менеджер йому пояснила, що його замовлення виготовлене, але воно не оплачене. Оскільки сама ОСОБА_7 , на зв`язок не виходила, тому він (потерпілий) вимушений був звернутися з цим питанням до керівника товариства ОСОБА_4 і вже за втручання останнього йому (потерпілому) замовлення було видане.

За епізодом № 6 (щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_15 ):

- заявою ОСОБА_15 від 07.11.2019 року про скоєння злочину (а.с. 52 том 3);

- комерційною пропозицією № доручення/03988 від 02.10.2019 року (а.с. 55-56 том 3);

- постановою від 21.12.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження комерційну пропозицію № доручення/03988 (а.с. 59 том 3);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 26.11.2019 року вих. №05/2611 (а.с. 58 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_15 (а.с. 48 том 3);

- показами потерпілого ОСОБА_15 , даними в судовому засіданні 02.05.2022 року, який пояснив, що 02.10.2019 року він замовляв метелопластикові вироби через ТзОВ «Елеваторбуд». Замовлення оформляла менеджер ОСОБА_16 , якій він сплатив за замовлення аванс у готівковій формі в розмірі 3500 грн. Йому було видано комерційну пропозицію з відміткою менеджера про оплату авансу. Замовлення мало бути виготовлене 16.10.2019 року, але 15.10.2019 року йому зателефонував менеджер Вітер ОСОБА_18 та повідомив, що обвинувачена перебуває на лікарняному, а замовлення не виготовлене, оскільки немає оплати. В зв`язку з цим він (потерпілий) звертався до директора, показав своє замовлення, де було зазначено про внесення авансу в розмірі 3500 грн., на що директор повідомив, що буде вирішувати це питання та що треба доплатити решту коштів. Доплату в 670 грн. він сплатив директору, про що останній зробив відповідну відмітку на замовленні. Після цього його замовлення було виготовлене та йому видане. Також пояснив, що готівкові грошові кошти від нього за замовлення отримала особисто менеджер ОСОБА_7 в приміщенні офісу.

За епізодом № 7 (щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно потерпілого ОСОБА_14 ):

-заявою ОСОБА_14 від 05.12.2019 року про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 124 том 1);

- комерційною пропозицією № доручення/04021 від 04.10.2019 року (а.с. 128 том 1, а.с. 49 том 3);

- протоколом огляду речових доказів від 24.12.2019 року, а саме огляду комерційної пропозиції № доручення/04021(а.с. 126 том 1);

- постановою від 24.12.2019 року про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження комерційну пропозицію № доручення/04021 (а.с. 127 том 1);

- наказом (розпорядженням) №7-к від 10.04.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 на посаду менеджера із збуту з 11.04.2018 року (а.с. 8 том 3);

- посадовою інструкцією менеджера із збуту ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_7 (а.с. 22-24 том 3);

- актом №1104/18 від 11.04.2018 року про ознайомлення ОСОБА_7 із посадовою інструкцією менеджера із збуту (а.с. 25 том 3);

- договором № 02 від 02.01.2019 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між ТзОВ «Елеваторбуд» та ОСОБА_7 (а.с. 26-29 том 3);

- листом - відповіддю ТзОВ «Елеваторбуд» від 23.01.2020 року вих. №05/23-0120 (а.с. 51 том 3);

- листом - відповіддю АТ «ПОЛТАВА - БАНК» від 21.01.2020 року про ненадходження грошових коштів за замовлення ОСОБА_14 (а.с. 48 том 3);

- показами потерпілого ОСОБА_19 , даними в судовому засіданні 02.05.2022 року, який пояснив, що в жовтні 2019 року він замовляв металопластикові вікна через ТзОВ «Елеваторбуд». Замовлення оформляла менеджер ОСОБА_7 . Була складена комерційна пропозиція, в якій була зазначена кількість вікон та їх вартість. Пізніше йому зателефонувала обвинувачена та повідомила, що необхідно оплатити замовлення, щоб воно пішло в роботу. Так як в нього особисто не було змоги прибути до офісу, то він попросив свою сестру завезти гроші на оплату замовлення. 04.10.2019 року його сестрою було передано аванс за його (потерпілого) замовлення в готівковій формі в розмірі 3 000 грн. та отримано комерційну пропозицію, в якій була зазначена сума замовлення, сума внесеного авансу, дата та підпис менеджера. Термін виготовлення замовлення мав складати 10 днів. Після закінчення цього строку, він (потерпілий) звернувся за отриманням замовлення, але йому повідомили, що замовлення ще не готове. Пізніше він особисто прийшов до офісу, де йому повідомили, що замовлення не виготовлене, оскільки не було здійснено оплати. Після цього він звернувся до директора, який підтвердив, що замовлення не було запущене в роботу через відсутність оплати. На це, ним (потерпілим) було надано комерційну пропозицію з відміткою менеджера про отримання авансу в розмірі 3000 грн. Решту суми, різницю в 1125 грн., він оплатив на місці директору після чого, останній зробив відмітку «оплачено» та запустив замовлення у виробництво. Також пояснив, що замовлення пішло у виробництво та було отримано ним після втручання директора. Сама обвинувачена на дзвінки не відповідала.

Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України, (епізоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) підтверджується показами свідка ОСОБА_20 , свідка ОСОБА_21 та поясненнями представника цивільного позивача ТзОВ «Елеваторбуд» ОСОБА_4 .

Так, свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 29.07.2022 року пояснив, що знає обвинувачену ОСОБА_7 так, як працював разом із нею на ТзОВ «Елеваторбуд». Коли він влаштовувався на роботу, то ОСОБА_7 вже працювала і він проходив в неї стажування. Саме вона його навчала як працює програма з оформлення та виконання замовлень. ОСОБА_7 працювала із постійними клієнтами. Боковим зором він бачив випадки як ОСОБА_7 отримала в чергового клієнта кошти і поклала їх в шухляду. Куди ці кошти вона дівала в подальшому йому не відомо. При цьому, зазначив, що менеджери взагалі не мають права брати від клієнтів готівкові кошти, оскільки клієнт має вносити їх безпосередньо на розрахунковий рахунок підприємства. З часом стало відомо, що ОСОБА_7 отримувала від клієнтів готівкові кошти, але не вносила їх на рахунок підприємства. У вересні 2019 року він також був свідком того, як приходили клієнти підприємства та висловлювали свої скарги на те, що вони кошти сплатили, а їх замовлення не були виконані. Серед таких клієнтів був ОСОБА_10 , який скаржився на те, що передав пачку грошей, більше 80 тис.грн. готівкою, а його замовлення не було виготовлене з причин невнесення за нього коштів. Також відомо, що клієнт ОСОБА_11 також не отримав своє замовлення, хоча його оплатив. В подальшому, замовлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були виготовлені та видані, але цим питанням вже особисто займався директор.

Щодо процедури оформлення замовлення, то пояснив, що при оформленні замовлення спочатку робиться попередній прорахунок для з`ясування потреб клієнта, який вноситься в програму. Потім інженерна програма розраховує вартість замовлення. Якщо клієнта все влаштовує, то складається рахунок-фактора з реквізитами підприємства та видається клієнту для оплати. Після того, як клієнт здійснює оплату в розмірі 70% або 100% передоплати, менеджер запускає замовлення у виробництво і в подальшому повідомляє клієнта про його виконання та перевіряє чи в повному обсязі оплачений рахунок за дане замовлення. Основним документом при оформленні замовлення є комерційна пропозиція. Оплата замовлення проводиться безготівковим розрахунком. В якості виключення, менеджер може отримати від клієнта готівкові кошти, а в кінці робочого дня поїхати в банк АТ «ПолтаваБанк», філіал якого є в м. Черкаси, і внести їх особисто на рахунок підприємства, однак, керівництво підприємства не одобрює такого порядку. Якщо ж клієнт оплачує кошти готівкою, щоб потім менеджер вніс їх на рахунок підприємства, то менеджер може поставити йому про це якусь відмітку. Бухгалтера на підприємстві, який би приймав готівкові кошти від клієнтів немає. Запуск замовлення у виробництво здійснювався після підтвердження надходження коштів про його плату, але на той час (2019 рік) була можливість запуску замовлення у виробництво без оплати на ризик самого менеджера. Блокування такої операції було введено вже після звільнення ОСОБА_7 із підприємства.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні 29.07.2022 року пояснила, що вона прийшла працювати на ТзОВ «Елеваторбуд» у квітні 2019 року. З ОСОБА_7 разом вони пропрацювали більше півроку. На підприємстві з клієнтами вівся лише безготівковий розрахунок через Черкаську філію « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 це клієнти ТзОВ «Елеваторбуд». В 2019 році від цих осіб за комерційні замовлення на рахунок підприємства оплата не надходила. Клієнт може взяти рахунок на оплату і оплатити його в будь-якому відділенні будь-якого банку, але була і можливість отримання менеджером готівкових коштів. Також існувала можливість оформлення менеджером підприємства знижки для будь якого роздрібного клієнта, але оформлення замовлення проводилося лише після його оплати. Самий більший конфлікт був із ОСОБА_10 , він звертався до директора з приводу того, що йому не видають його замовлення, яке він повністю оплатив. Насправді його замовлення було готове, але його не відвантажували, бо на розрахунковому рахунку не було коштів по його оплаті. Потім виявилось, що обвинувачена їх привласнила. По клієнту ОСОБА_15 також був випадок, що замовлення його виконали, але оплата на розрахунковий рахунок ТзОВ «Елеваторбуд» не надійшла, а клієнт стверджував, що розрахувався із ОСОБА_7 .

Також пояснила, що вона особисто готівкових коштів від ОСОБА_7 за прийняті нею від клієнтів замовлення не отримувала. Менеджери взагалі не мали права брати готівкові кошти від клієнтів хоча мали таку можливість. Звіт по боргах клієнтів в той період формувався кожного тижня і директор особисто розбирався з боржниками.

Представник цивільного позивача ТзОВ «Елеваторбуд» - ОСОБА_4 в судовому засіданні 18.04.2023 року пояснив, що обвинувачена ОСОБА_7 з 11.04.2018 року працювала менеджером зі збуту ТзОВ «Елеваторбуд». Вона приймала замовлення від клієнтів, видавала рахунки, комерційні пропозиції, а після оплати замовлення видавала рахунки фактури, запускала замовлення у виробництво. Коли почали надходити дзвінки від клієнтів про те, що зроблені ними замовлення були проплачені, а відвантажень немає, він особисто спілкувався із клієнтами та виявив, що грошові кошти в готівковій формі були отримані ОСОБА_7 . Тоді і стало відомо, що ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами, які були сплачені клієнтами за їх замовленнями. Він особисто, спілкувався із ОСОБА_7 і вона пояснювала, що гроші їй необхідні для навчання сина. Також пояснив, що всі замовлення клієнтів, грошовими коштами за замовленнями яких заволоділа обвинувачена, були виготовлені та їм видані. Тому цивільний позивач, не отримавши таких коштів, але видавши потерпілим їх замовлення, поніс матеріальну шкоду на загальну суму 232965 грн. 90 коп., яку і просив стягнути із обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ТзОВ «Елеваторбуд». При цьому пояснив, що в зазначену суму збитків також входять і збитки по іншим особам, які не є потерпілими в даному кримінальному провадженні. Додатково пояснив, що розрахунки за замовлення здійснюються виключно у безготівковій формі. Проведення розрахунків у готівковій формі це була виключно ініціатива менеджера ОСОБА_7 .

Щодо пояснень свідка зі сторони захисту ОСОБА_23 , то слід зазначити наступне. Так, допитана в судовому засіданні 06.12.2022 року свідок ОСОБА_23 , суду пояснила, що вона з 24.05.2017 року по 29.08.2017 року виконувала обов`язки головного бухгалтера ТзОВ «Елеваторбуд» та бачила всю систему, як формується, оплачується і виконується замовлення. Потік коштів директор контролював щодня і по кілька разів на день. Він телефонував і уточняв безготівкові розрахунки, звірку йому скидали на Вайбер. Виконати замовлення без приходу коштів і щоб це пройшло мимо директора, було неможливо. Всі безготівкові розрахунки директор контролював особисто. Бухгалтер також бачив лише безготівкові розрахунки. В кінці дня приходила мама директора ОСОБА_24 і отримувала від менеджерів готівкові кошти. Ці кошти клались в сейф директора, а не зараховувались на рахунок підприємства. Ніяких ні прибуткових касових ордерів, ні видаткових касових ордерів не було. Кожне замовлення мало свій номер, який записувався в зошит, бо були перебої зі світлом та з інтернетом. Клієнтам видавалось «замовлення» і ніяких касових ордерів ніколи не було. Офіційно касира на ТзОВ «Елеваторбуд» ніколи не було, був лише головний бухгалтер. При цьому, вона (свідок), як головний бухгалтер, ніколи не отримувала готівкові кошти, що надходили від клієнтів, вона займалась виключно безготівковими коштами. Тим зошитом займалась неофіційний касир. Протягом робочого дня він був у менеджера на столі, а в кінці дня його забирала неофіційний касир ОСОБА_24 і віддавала його директору. Кошти клались на рахунок підприємства лише за необхідності проведення безготівкових розрахунків самого підприємства. Всі звірки по клієнтах були прозорі і всі на підприємстві мали до них доступ. Без оплати, замовлення не запускалося б у виробництво. Також пояснила, що про обставини отримання обвинуваченою в 2019 році від клієнтів готівкових грошових коштів їй нічого не було відомо, про ці обставини їй стало відомо пізніше від самої обвинуваченої. Між нею (свідком) та ТзОВ «Елеваторбуд» дійсно мали місце судові спори.

Разом з тим, зазначені пояснення свідка хоча і вказують на наявність на підприємстві певного зошита про який вказує і обвинувачена, в якому фіксувалися готівкові замовлення клієнтів, однак, не спростовують того факту, що готівкові кошти, які були отримані обвинуваченою ОСОБА_7 від потерпілих у даному кримінальному провадженні, не були передані останньою на рахунок підприємства, а були використані на власний розсуд, тобто, не виправдовують її. При цьому, суд також враховує, що факт існування такого зошита не був встановлений органом досудового розслідування. Окрім того, про нього не заявляли і інші свідки, які також були працівниками підприємства, зокрема ОСОБА_20 та ОСОБА_22 .

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно із ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Стаття 86 КПК України встановлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення вимог прав та свобод людини, гарантованими Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998р., параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978р., «Коробов проти України» від 21.10.2011р. «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, такі докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотних порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів судом також встановлено, що надані державним обвинуваченням докази є достовірними та достатніми, оскільки не протирічать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченої поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

При цьому, при доведеності винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 12 червня 2018 року у справі №712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387), а також правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

Оцінюючи вказані вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України встановлена згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст. 17 КПК України).

Невизнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК КК України, суд розцінює як обрану обвинуваченою позицію свого захисту. Проте, така позиція обвинуваченої повністю спростовується показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та показами свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , якібудучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та приведені до присяги, чітко, ретельно та послідовно свідчили на підтвердження вини обвинуваченої.Підстав сумніватися у показах потерпілих та свідків або недовіряти їм - суд не вбачає, оскількивони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами кримінального провадження, дослідженими судом.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згіднозі ст. 23 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні стороною захисту не було надано суду жодного належного доказу у частині її заперечень щодо вчинення обвинуваченою інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів.

Відповідно до положень ст.190КК України обман при шахрайстві - це неправдиве утвердження винною особою про такі факти, які завідомо не відповідають дійсності, або умисне замовчування таких фактів, подій тощо, повідомлення яких було обов`язкове з метою викривлення дійсних інтересів потерпілого. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 711/5284/18 (провадження № 51-1508км19).

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні ОСОБА_7 покараннясуд констатує про відсутність обставин, які пом`якшують покарання, а також обставин, які обтяжують покарання.

Суд також враховує дані про перше притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, її офіційне працевлаштування, позитивну характеристику за місцем проживання.

Водночас, слід зазначити, що не визнання обвинуваченою своєї вини, тяжкість та суспільна небезпечність вчинених діянь, не обумовлюють неможливість прийняття рішення суду про остаточне визначення ОСОБА_7 такого виду покарання, як обмеження волі із застосуванням до неї положень ст.ст. 75, 76 КК України. При цьому, суд враховує і позицію прокурора, який просив обрати обвинуваченій запобіжний захід, хоч і пов`язаний із позбавленням волі, але з умовним його відбуванням.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для обвинуваченої ОСОБА_7 , та попередження вчинення нею нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання обвинуваченій, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме її особі.

Разом з тим, суд враховує і наступне. До сукупності вчинених ОСОБА_7 діянь віднесено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, за яке передбачена можливість призначення покарання у виді штрафу до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, громадських робіт на строк від двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Оскільки з часу вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК Ураїни, незважаючи на переривання його перебігу вчиненням злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, минув строк три роки, і вину у цьому діянні вона не визнає, то за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, особа повинна бути звільнена від призначеного покарання.

Вирішуючи питання цивільного позову, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду цивільний позивач у кримінальному провадженні №12019251010005845 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд», в особі свого представника адвоката ОСОБА_5 , звернувся до суду з цивільним позовом від 15.05.2020 року про стягнення із ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» 140163 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Зазначена матеріальна шкода складається із коштів, привласнених ОСОБА_7 , які були отримані нею за замовленнями потерпілих у даному кримінальному провадженні на виготовлення металопластикових конструкцій: 19.08.2019 року на суму 5292 грн. 90 коп. потерпіла ОСОБА_9 ; 21.08.2019 року на суму 86368 грн. 80 коп. потерпілий ОСОБА_10 ; 05.09.2019 року на суму 18298 грн. потерпілий ОСОБА_11 ; 23.09.2019 року на суму 19 280 грн. потерпілий ОСОБА_12 ; 30.09.2019 року на суму 4424 грн. потерпілий ОСОБА_13 ; 02.10.2019 року на суму 3 500 грн. потерпілий ОСОБА_15 ; 04.10.2019 року на суму 3 000 грн. потерпілий ОСОБА_14 (а.с. 43-44 том 1).

В подальшому, представником цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» - адвокатом ОСОБА_5 було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути із ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» збитки, завдані кримінальним правопорушенням в розмірі 232965 грн. 90 коп. Заява про збільшення позовних вимог мотивована тим, що окрім фактів встановлених органом досудового розслідування, цивільним позивачем ТзОВ «Елеваторбуд» було виявлено і інші факти отримання обвинуваченою ОСОБА_7 грошових коштів від клієнтів ТзОВ «Елеваторбуд», які остання не оприбуткувала у касі підприємства та привласнила, а саме: 04.09.2019 року на суму 2414 грн. 40 коп. клієнт ОСОБА_9 ; 30.05.2019 року на суму 21460 грн. 80 коп. клієнт ОСОБА_25 ; 03.06.2019 року на суму 24051 грн. 60 коп. клієнт ОСОБА_25 ; 07.10.2019 року на суму 3329 грн. клієнт ОСОБА_26 ; 19.07.2019 року на суму 41546 грн. 40 коп. клієнт ОСОБА_26 . Виконавши такі замовлення цивільний позивач фактично не отримав за них плату з вини обвинуваченої ОСОБА_7 , в зв`язку з чим ним понесено збитків ще на суму 92802 грн. 20 коп. Тому, просив стягнути із ОСОБА_7 на користь ТзОВ «Елеваторбуд» збитки, завдані кримінальним правопорушенням в розмірі 232965 грн. 90 коп. (а.с. 61-63 том 3).

В подальшому, представником цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» - адвокатом ОСОБА_5 було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути із ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» збитки, завдані кримінальним правопорушенням в розмірі 202302 грн. 50 коп. Дану заяву обґрунтовує тим, що внаслідок кримінального правопорушення розмір збитків, які поніс цивільний позивач та які підтверджуються фактом видачі товару, складає 123693 грн. 45 коп., з яких збитки по наступних клієнтах: 20.09.2019 року на суму 5292 грн. 90 коп. потерпіла ОСОБА_9 ; 17.10.2019 року на суму 86368 грн. 80 коп. потерпілий ОСОБА_10 ; 28.10.2019 року на суму 20 558 грн. потерпілий ОСОБА_11 ; 05.11.2019 року на суму 19280 грн. 41 коп. потерпілий ОСОБА_12 ; 15.11.2019 року на суму 4424 грн. 39 коп. потерпілий ОСОБА_13 ; 19.11.2019 року на суму 4171 грн. 20 коп. потерпілий ОСОБА_15 ; 21.11.2019 року на суму 4 135 грн. 20 коп. потерпілий ОСОБА_14 . Крім того, зазначає, що цивільним позивачем нараховано, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні збитки на загальну суму 65098 грн. 16 коп. та 3% річних на загальну суму 13511 грн. 34 коп. Тому, просить стягнути із ОСОБА_7 на користь цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в загальній сумі 202302 грн. 50 коп.

В подальшому, представником цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» - адвокатом ОСОБА_5 було подано до суду заяву про виправлення описки в зв`язку з допущенням в арифметичному підрахунку шкоди, спричиненої злочином, в якій останній вказує, що вірною є сума шкоди - 144230 грн. 90 коп. Відповідно, на зазначену суму і загальна сума інфляційних втрат буде складати 75906 грн. 54 коп., а загальна сума 3% річних буде складати 10953 грн. 58 коп. Тому, просить стягнути із ОСОБА_7 на користь цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в загальній сумі 235 891 грн. 20 коп. (а.с. 189-191 том 3).

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник адвокат ОСОБА_8 цивільний позов цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» не визнали та просили відмовити в його задоволенні.

При вирішенні даного позову суд керується вимогами ст.ст. 128, 129 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового слідства було встановлено, що в результаті злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_7 цивільному позивачу ТзОВ «Елеваторбуд» було завдано майнової шкоди. Щодо суми збитків (шкоди), то слід зазначити наступне.

Так, обвинувачена ОСОБА_7 незаконно заволоділа готівковими грошовими коштами, які були внесені потерпілими в даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 в рахунок оплати їх замовлень з виготовлення металопластикових конструкцій. Не зважаючи на заволодіння такими грошовими коштами обвинуваченою, цивільним позивачем замовлення потерпілих все ж таки були виконані та видані їм без повторної оплати тих сум (авансів та повних оплат), які ними (потерпілими) були сплачені та якими заволоділа обвинувачена, за виключенням потерпілого ОСОБА_11 .

Так, 19.08.2019 року потерпілою ОСОБА_9 за комерційною пропозицією №доручення/03170- від 19.08.2019 року було здійснено 100% оплату в розмірі 5292 грн. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, однак, дане замовлення потерпілої ОСОБА_9 було виготовлене та видане останній 20.09.2019 року, що стверджується видатковою накладною №ЭБ-0001327 /а.с. 151 том 3/ та показами потерпілої ОСОБА_9 , даними в судовому засіданні. Відповідно, розмір завданої цивільному позивачу шкоди по даному факту складає 5292 грн.

21.08.2019 року потерпілим ОСОБА_10 за комерційною пропозицією №доручення/03263- від 21.08.2019 року було здійснено 100% оплату в розмірі 86368 грн. 80 коп. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, однак, дане замовлення потерпілого ОСОБА_10 було виготовлене та видане останньому 17.09.2019 року, що стверджується видатковою накладною №ЭБ-0001573 /а.с. 152 том 3/ та показами потерпілого ОСОБА_10 , даними в судовому засіданні. Відповідно, розмір завданої цивільному позивачу шкоди по даному факту складає 86368 грн. 80 коп.

23.09.2019 року потерпілим ОСОБА_12 за комерційною пропозицією №доручення/03793- від 23.09.2019 року було здійснено 100% оплату в розмірі 19280 грн. 41коп. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, однак, дане замовлення потерпілого ОСОБА_12 було виготовлене та видане останньому 05.11.2019 року, що стверджується видатковою накладною №ЭБ-0001723 /а.с. 154 том 3/ та показами потерпілого ОСОБА_12 , даними в судовому засіданні. Відповідно, розмір завданої цивільному позивачу шкоди по даному факту складає 19280 грн. 41 коп.

30.09.2019 року потерпілим ОСОБА_13 за комерційною пропозицією №доручення/03930- від 30.09.2019 року було здійснено 100% оплату в розмірі 4424 грн. 39 коп. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, однак, дане замовлення потерпілого ОСОБА_13 було виготовлене та видане останньому 15.11.2019 року, що стверджується видатковою накладною №ЭБ-0001806 /а.с. 155 том 3/ та показами потерпілого ОСОБА_13 , даними в судовому засіданні. Відповідно, розмір завданої цивільному позивачу шкоди по даному факту складає 4424 грн. 39 коп.

02.10.2019 року потерпілим ОСОБА_15 за комерційною пропозицією №доручення/03988- від 02.10.2019 року на суму 4171 грн. 20 коп. було здійснено авансову оплату в розмірі 3500 грн. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, однак, дане замовлення потерпілого ОСОБА_15 було виготовлене та видане останньому 19.11.2019 року, що стверджується видатковою накладною №ЭБ-0001814 /а.с. 156 том 3/ та показами потерпілого ОСОБА_13 , даними в судовому засіданні. При цьому, суд враховує, що потерпілим за дане замовлення було внесено лише авансову суму в розмірі 3500 грн., яку і привласнила обвинувачена ОСОБА_7 Решту суми 1171 грн. потерпілим було доплачено вже директору товариства цивільного позивача. Тому, відповідно, розмір завданої цивільному позивачу шкоди по даному факту складає лише 3500 грн., тобто кошти, якими незаконно заволоділа ОСОБА_7 .

04.10.2019 року потерпілим ОСОБА_14 за комерційною пропозицією №доручення/04021- від 04.10.2019 року на суму 4135 грн. 20 коп. було здійснено авансову оплату в розмірі 3000 грн. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, однак, дане замовлення потерпілого ОСОБА_14 було виготовлене та видане останньому 21.11.2019 року, що стверджується видатковою накладною №ЭБ-0001837 /а.с. 157 том 3/ та показами потерпілого ОСОБА_14 , даними в судовому засіданні. При цьому, суд враховує, що потерпілим за дане замовлення було внесено лише авансову суму в розмірі 3000 грн., яку і привласнила обвинувачена ОСОБА_7 Решту суми 671 грн. потерпілим було доплачено вже директору товариства цивільного позивача. Тому, відповідно, розмір завданої цивільному позивачу шкоди по даному факту складає лише 3000 грн., тобто кошти, якими незаконно заволоділа ОСОБА_7 .

Таким чином розмір завданих цивільному позивачу збитків (шкоди), за підрахунками суду, складає 121865 грн. 60 коп.

Щодо потерпілого ОСОБА_11 , то слід зазначити, що 05.09.2019 року потерпілим ОСОБА_11 за комерційною пропозицією №доручення/06975- від 05.09.2019 року на суму 20 558 грн. було здійснено авансову оплату в розмірі 18 298 грн. Вказані кошти не були внесені обвинуваченою на рахунок цивільного позивача, а були привласнені. Разом з тим, в судовому засіданні з пояснень потерпілого ОСОБА_11 встановлено, що, не отримавши замовлення за комерційною пропозицією №доручення/06975- від 05.09.2019 року, він зробив повторне замовлення металопластикових конструкцій, оплату за яке уже здійснив через банківську установу. Таке замовлення йому було виготовлене та видане своєчасно. Крім того, згідно пояснень потерпілого ОСОБА_11 , обвинуваченою ОСОБА_7 частину привласнених нею коштів за перше замовлення, а саме 9686 грн. йому було повернуто. Решту суми обвинувачена зобов`язувалася йому повернути, однак, так цього і не зробила. Разом з тим, слід зазначити, що надана цивільним позивачем видаткова накладна №ЭБ-0001637 від 28.10.2019 року /а.с. 153 том 3/ не підтверджує факту виготовлення та видачі потерпілому ОСОБА_11 саме першого замовлення, а навпаки вказує на те, що потерпілому було видане інше замовлення, а саме замовлення за дорученням/03490-, а не тим, кошти за яке привласнила обвинувачена, що також підтверджує покази потерпілого ОСОБА_11 про існування іншого замовлення, яке йому і було видане.

Таким чином, з викладеного вбачається, що цивільний позивач видав ОСОБА_11 друге замовлення за дорученням/03490-, кошти за яке потерпілий, згідно ж його пояснень, перераховував в безготівковому порядку. Тому, в даному випадку, цивільний позивач не зазнав матеріальних збитків і, відповідно, підстав для їх відшкодування ні на суму внесену потерпілим як аванс 18298 грн., ні на повну суму 20558 грн., як про це просить цивільний позивач, немає.

По даному факту, незаконними діями обвинуваченої ОСОБА_7 збитки були завдані лише потерпілому ОСОБА_11 у вигляді різниці між сплаченою ним сумою за перше замовлення 18298 грн., яка була привласнена обвинуваченою, та коштами відшкодованими нею потерпілому в добровільному порядку. Разом з тим, суд враховує, що потерпілий ОСОБА_11 не заявляв цивільного позову до ОСОБА_7 про відшкодування такої шкоди (збитків).

За таких підстав, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову цивільного позивача - ТзОВ «Елеваторбуд», а саме на суму 121865 грн. 60 коп.

Що стосується позовних вимог цивільного позивача в частині відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці неодноразово зазначала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.(постанова ВП ВС від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц).

Разом з тим, передумовою застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України є допущення боржником прострочення виконання його зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В цьому контексті слід звернути увагу, що норми Цивільного кодексу України не визначають конкретного проміжку часу, протягом якого завдавач шкоди зобов`язаний її відшкодувати потерпілому. До того ж в Україні діє презумпція невинуватості відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 17 КПК України).

Отже, з урахуванням того, що належним підтвердженням вини завдавача шкоди є судове рішення про визнання його винуватим у її завданні (в даному випадку обвинувальний вирок суду), то прострочення відшкодування шкоди може мати місце лише після набрання відповідним судовим рішенням (вирок суду) законної сили.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченої компенсаційних нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, що нараховані на суму завданих цивільному позивачу майнових збитків та обчислені за період з 22.11.2019 року по 13.07.2023 року, - є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 обраний ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2020 року у вигляді особистого зобов`язання після вступу вироку в законну силу скасувати.

Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 ККУкраїни звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 1 ст. 190 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки -у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК України з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» про стягнення із ОСОБА_7 завданої нею шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторбуд» завдану матеріальну шкоду в загальній сумі 121865 грн. 60 коп.

Речові докази: оригінал комерційної пропозиції (доручення №03170), оригінал комерційної пропозиції (доручення №03263-), оригінал комерційної пропозиції (доручення №04021-), оригінал комерційної пропозиції (доручення №03930-), оригінал комерційної пропозиції (доручення №03988-), копію комерційної пропозиції (доручення №06975), копію комерційної пропозиції (доручення №03793-), копію комерційної пропозиції (доручення №02337-), копію комерційної пропозиції (доручення №04338-), які долучені до матеріалів провадження - залишити при матеріалах провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 обраний ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2020 року у вигляді особистого зобов`язання після вступу вироку в законну силу скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

У відповідності до ч. 15ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1