Рішення

від 29.03.2024 по справі 756/13517/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29.03.2024 Справа № 756/13517/21

Справа № 756/13517/21

Провадження № 2/756/219/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталії Вікторівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малиновської Олени Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.онлайн», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договорів недійсними, зобов`язання виключити запис про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, визнання електронних торгів недійсними та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Платинум Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малиновської О.Ю., треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів, додаткових договорів, зобов`язання виключити запис про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, визнання недійсними електронних торгів та відшкодування моральної шкоди, в якому просить: визнати недійсним договір про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним додатковий договір від 12.03.2008 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним додатковий договір від 12.05.2009 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ВАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним додатковий договір від 12.04.2010 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ВАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним додатковий договір від 12.11.2012 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним додатковий договір від 11.02.2013 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з усіма без винятку додатками; визнати недійсним додатковий договір від 12.05.2014 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним додатковий договір від 12.11.2014 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; визнати недійсним іпотечний договір № 1.07031135 від 16.03.2007 року, укладений між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Малиновською О.Ю. та зареєстрований в реєстрі 16.03.2007 року за № 836; зобов`язати приватного нотаріуса КМНО Малиновську О.Ю. виключити запис про заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 16.03.2007 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 837; визнати недійсним електронні торги, оформленні протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-25-000032-b від 17.07.2020 року; визнати недійсним договір № 401 від 04.09.2020 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, укладеними між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сліпченко Н.В., зареєстрований в реєстрі 04.09.2020 року № 2172; стягнути солідарно з ТОВ «Вердикт Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Платинум Банк», приватного нотаріуса КМНО Сліпченко Н.В., приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 600 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що договір про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, додатковий договір від 12.03.2008 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135, додатковий договір від 12.05.2009 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135, додатковий договір від 12.04.2010 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135, додатковий договір від 12.11.2012 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135, додатковий договір від 11.02.2013 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 з усіма без винятку додатками, додатковий договір від 12.05.2014 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135, додатковий договір від 12.11.2014 року до договору про іпотечний кредит № 1.07031135, суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» (п. п. г, ґ, д, і ч. 2, п. п. 2, 5, 6 та абз. 12 ч. 4, ч. 13 ст. 11, п. 5 ч. 3 ст. 18), що діяв на момент вчинення спірних правочинів, Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 10.05.2007 № 168, а також вказані договори від імені банків підписано особами, які не мали на це повноважень.

Разом з тим зазначає, що недійсність іпотечного договору зумовлена недійсністю основного зобов`язання.

Щодо недійсності електронних торгів та оформленого за їх результатом договору відступлення права вимоги позивачка зазначає, що переможець торгів пропустив визначений строк укладення договору купівлі-продажу права вимоги, на момент торгів заборгованість мала спірний характер, а також те, що її не було повідомлено про перехід права вимоги до нового кредитора.

Крім того зазначає, що з вини відповідачів їй завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінює у 600 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.09.2021 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.01.2022 року ухвалу суду першої інстанції від 09.09.2021 року скасовано, а справу направлено до Оболонського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишена без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків її позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року відкрито провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву фонд гарантування вкладів просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, зокрема зазначає, що електронні торги відбулися правомірно, підстави для їх оскарження відсутні та просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог визнання недійсними договору про іпотечний кредит з усіма додатковими договорами, а також іпотечного договору.

Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку у поданому відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог визнання недійсними договору про іпотечний кредит з усіма додатковими договорами, а також іпотечного договору.

ТОВ «Вердикт Капітал» у поданому відзиві просить відмовити у задоволенні позову з підстав його безпідставності та необґрунтованості, зокрема зазначає, що при укладенні між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року позивачка отримала повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, прийняла ці умови та погодилася з ними, принцип рівності сторін в договорі не порушено, а відтак відсутні підстави для визнання спірних договорів недійсними. Разом з тим у відзиві зазначає про пропуск позивачкою строку позовної давності в частині оскарження договору про іпотечний кредит та додаткових договорів до нього.

Приватний нотаріус Малиновська О.Ю. у своїх поясненнях зазначила, що нею посвідчено виключно договір іпотеки, а до договорів відступлення, проведення електронних торгів та усього іншого відношення вона не має.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Держзакупівлі.онлайн».

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 позов підтримав.

Представники ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення від 12.07.2001 року у справі Принц Ліхтенштейну ГансАдамс II проти Німеччини).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18 засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Так, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що 16.03.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № 1.07031135, згідно якого банк надав позичальникам кредит у сумі 95 000 доларів США строком на 180 місяців зі сплатою 9,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році та 30 днів у місяці. Кредит надавався для придбання у власність житлової нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 38-43)

Відповідно до абз. 3 п. 3.1 договору сума щомісячного ануітетного платежу за цим договором, що включає в себе частину суми кредиту та нарахованих за місяць процентів становить 992, 02 долари США.

Згідно п. 3.2 погашення відповідної частини кредиту та сплата нарахованих процентів за його користування здійснюються відповідно до умов, зазначених в ст. 9 цього договору шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника щомісячно 12 числа кожного календарного місяця в порядку та сумах, передбачених цим договором, при цьому до настання строків погашення відповідної частини кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування. Позичальник зобов`язується поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу кредитора (чи перерахування з іншого власного банківського рахунку) у сумі не менш суми чергового ануітетного платежу згідно з цим договором.

Того ж дня, 16.03.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Малиновською О.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 836. За даним договором іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку житлову нерухомість, а саме квартиру АДРЕСА_2 з метою забезпечення повного виконання зобов`язань іпотекодавця за договором про іпотечний кредит №1.07031135, укладеним іпотекодавцем з іпотекодержателем 16.03.2007 року та додатків до нього (т. 1 а.с. 58-59).

Також 16.03.2007 року приватним нотаріусом КМНО Малиновською О.Ю. у зв`язку із посвідчення договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , до припинення дії договору.

12.03.2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого внесені зміни до п. 1.1 кредитного договору, а саме: змінився розмір процентів за користуванням кредиту до 11,25 % річниз виходячи з 360 календарних днів у році та 30 днів у місяці. Сума ануітетного платежу за цим договором, що включає в себе частину суми кредиту та нарахованих за місяць процентів становить 1 089,66 доларів США. Всі інші умови кредитного договору залишаються незмінними.

12.05.2009 року між ВАТ «Платинум Банк», що є правонаступником ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого сторони погодились, що протягом періоду з 12.05.2009 року і до 11.05.2010 року позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 9,9 % річних. По закінченні зазначеного строку проценти за користування кредитом сплачуються у розмірі 11,25 % річних. Крім того сторони погодили, що протягом періоду з 12.05.2009 року і до 12.04.2010 року включно позичальник щомісячно сплачує кредитору проценти за користування кредитом, виходячи із залишку заборгованості основної суми за кредитом, яка станом на 12.05.2009 року становить 88 865,94 доларів США. При цьому платежі з погашення основної суми заборгованості за кредитом, протягом зазначеного у цьому пункті строку, позичальником не сплачуються. Разом з тим абз. 3 п. 3.1 договору викладений у новій редакції, згідно якого розмір щомісячного ануітетного платежу за цим договором, що включає в себе частину суми кредиту та нарахованих за місяць процентів, визначаються сторонами в графіку повернення кредиту та сплати процентів, який викладено в додатку 2 до кредитного договору та є його невід`ємною частиною (т. 1 а.с.45-46).

12.04.2010 року між ВАТ «Платинум Банк», що є правонаступником ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого сторони погодились, що протягом періоду з 12.04.2010 року до 12.03.2011 року включно позичальник щомісячно сплачує кредитору проценти за користування кредитом, виходячи із залишку заборгованості основної суми за кредитом, яка станом на 12.05.2009 року становить 88 865,94 доларів США. При цьому платежі з погашення основної суми заборгованості за кредитом, протягом зазначеного у цьому пункті строку, позичальником не сплачуються. Сторони погодились, що протягом періоду з 12.04.2010 року і до 11.04.2011 року позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 6,0% річних. По закінченні зазначеного строку проценти за користування кредитом сплачуються у розмірі 11,25 % річних. Викладено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції (т. 1 а.с. 47, 48).

12.11.2012 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого сторони погодились, що протягом періоду з 12.11.2012 року і до 11.11.2013 року позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 8 % річних. По закінченні зазначеного строку проценти за користування кредитом сплачуються у розмірі 11,25 % річних (т. 1 а.с. 49-51).

11.02.2013 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого сторони домовились, що всі права та обов`язки позичальника 1, уповноваженого від імені солідарних позичальників здійснювати всі дії, що пов`язані з договором про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року переходять до ОСОБА_4 , а права та обов`язки позичальника 2 переходять до ОСОБА_1 , змінено поточний рахунок, з якого необхідно здійснювати договірне списання (т. 1 а.с. 52-53).

ПАТ «Платинум Банк» надсилав ОСОБА_1 вимогу № 60-04-01/1401 від 16.01.2014 року із зазначенням про невиконання умов кредитного договору та наявністю простроченої заборгованості, у зв`язку із чим вимагає погасити загальну суму заборгованості за кредитним договором у сумі 74 843,66 доларів США та нараховані штрафні санкції у розмірі 5 263,73 доларів США (т. 3 а.с. 214).

12.05.2014 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовились змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом, а саме починаючи з 12.05.2014 року по 12.10.2014 року позичальник щомісячно сплачує платіж у сумі 700 доларів США, який складається з частини заборгованості за кредитом у розмірі 500 доларів США та частини нарахованих за місяць процентів у розмірі 200 доларів США, починаючи з 12.11.2014 року і до кінця строку користування кредитом позичальник щомісячно сплачує частину заборгованості за кредитом, розмір якої визначений у графіку повернення кредиту та сплати процентів, нараховані за попередній місяць процентів та частина процентів нарахованих та не сплачених протягом періоду з 12.05.2014 року по 12.10.2014 року (т. 1 а.с. 54-55).

12.11.2014 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07031135 від 16.03.2007 року, згідно якого з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовились змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом, а саме починаючи з 12.12.2014 року по 12.05.2015 року позичальник щомісячно сплачує платіж у сумі 750 доларів США, який складається з частини заборгованості за кредитом у розмірі 500 доларів США та частини нарахованих за місяць процентів у розмірі 200 доларів США, починаючи з 12.11.2014 року і до кінця строку користування кредитом позичальник щомісячно сплачує частину заборгованості за кредитом, розмір якої визначений у графіку повернення кредиту та сплати процентів, нараховані за попередній місяць процентів та частина процентів нарахованих та не сплачених протягом періоду з 12.12.2014 року по 12.05.2015 року (т. 1 а.с. 56-57).

Згідно протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-06-25-000032-b від 17.07.2020 року проведено електронний аукціон з продажу активів ПАТ «Платинум Банк», зокрема права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами 38 444 шт. Переможцем торгів визначено учасника - ТОВ «Вердикт капітал». Переможець зобов`язується піписати договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу(вів)(майна) протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону (т. 2 а.с. 175-176).

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1505 від 13.08.2020 року продовжено строк, передбачений для укладення договору купівлі-продажу майна (активів), за результатами електронних торгів, проведених 17.07.2020 року до 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів (т. 2 а.с. 192).

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1673 від 14.09.2020 року продовжено строк, передбачений для укладення договору купівлі-продажу майна (активів), за результатами електронних торгів, проведених 17.07.2020 року до 132 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів (т. 2 а.с. 193).

04.09.2020 року між ПАТ «Платинум банк», від імені якого діє виконуючий обов`язки уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали договір № 401 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки фізичних осіб, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сліпченком Н.В. (т. 1 а.с. 60-65).

Крім того, судом установлено, що з вересня 2021 року в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оспореними в межах цієї справи кредитними правочинами, провадження у якій зупинено.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України одним із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 1-3 ст. 6 ЦК України установлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами

Тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (с. 629 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК Кодексу одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору.

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»).

У п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України вказано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. ч. 1 і 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до п.п. г), ґ), д), і) ч. 2, та п. п. 2), 5), 6) абз.4 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів, станом на дату укладення договору про іпотечний кредит, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, йог обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до абз. 12 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону. Вказаний абзац доданий до статті на підставі Закону N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 року.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18Закону України «Про захист прав споживачів», станом на дату укладення договору про іпотечний кредит несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом установлено, що на час укладення спірного кредитного договору та додаткових договорів до нього у період з 2007 року по 2014 рік ОСОБА_1 не заперечувала зміст цих правочинів, а також умов на яких вони укладались про що вказує їх підписання сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; умови кредитного договору та додаткових договорів до нього викладені чітко та з наявністю повної інформації стосовно умов кредитування; позивачка підписала кожну сторінку кредитного договору, а також графік погашення кредиту, не заявляла додаткових вимог щодо умов первісного кредитного договору, виконувала його умови, укладала додаткові угоди до цього договору; зміст наявних в матеріалах справи копій цих правочинів вказує на дотримання банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів»; фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів указує на підписання цих правочинів від імені банку уповноваженою особою; спірний іпотечний договір та додаткові договори до нього за формою, в тому числі щодо додержання нотаріального посвідчення і державної реєстрації, та змістом відповідають вимогам закону; електронні торги та відступлення права вимоги за спірними правочинами відбулись без порушень вимог закону та прав ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, а її неповідомлення про відступлення права вимоги не є підставою для визнання недійсним правочину за яким таке право відступлено, суд дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 , а також недоведення нею у порушення вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України доводів невідповідності спірних правочинів вимогам закону.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Інші доводи позивачки не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків і виходять за межі підстав та предмету позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталії Вікторівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малиновської Олени Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.онлайн», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договорів недійсними, зобов`язання виключити запис про заборону відчуження об`єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, визнання електронних торгів недійсними та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя