Постанова

від 03.04.2024 по справі 698/624/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 698/624/23Провадження № 22-ц/821/535/24категорія: 304000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретаря: Ярошенко Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Різник Вікторія Павлівна

відповідач: : Мокрокалигірська сільська рада Звенигородського району Черкаської області

розглянув у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Різник Вікторії Павлівни на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

15.08.2023 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з вказаним вище позовом в обґрунтування якого зазначив, що 02.07.2004 року між ним та СВАТ «Надвисся» від імені якого згідно постанови господарського суду Черкаської області від 26.12.2003 року у діяв ліквідатор Пшеничний С.М., було укладено письмовий договір купівлі - продажу нежитлової будівлі - столової, яка належала СВАТ «Надвисся» на праві власності. Згідно зазначеного договору позивач сплатив відповідачу 2200 грн..

Також позивачем зазначено, що 29.09.2005 року діяльність СВАТ «Надвисся» була припинена, а правонаступники останнього відсутні.

З огляду на ведені вище обставини, позивач стверджує, що можливість нотаріального посвідчення договору від 02.07.2004 року є втраченою та на підставі ст.ст.209,220,526,657 ЦК Українипросить суд визнати договір купівлі - продажу від 02.07.2004 року - дійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність законних підстав для їх задоволення, оскільки визнає, що підписаний сторонами договір є неукладеним та таким, що не створює для сторін прав та обов`язків, а отже, є нікчемним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Різник Вікторія Павлівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, постановленого з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без врахування правових позицій Верховного Суду, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвокатаРізник ВікторіїПавлівни мотивована тим, що суд 1 інстанції дійшов висновку, що підписаний сторонами договір є неукладеним та таким, що не створює для сторін прав та обов`язків, а отже є нікчемним, в зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову. Однак, стверджує, що всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу будівлі столової і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.

Вказує, що зі змісту договору купівлі-продажу від 02.07.2004 року вбачається, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та скріплено їх підписами сторін,доказом досягнення домовленості щодо усіх істотних умов договору являється письмовий договір від 02.07.2004, між сторонами відбулося повне виконання його умов, зокрема продавцем передано покупцю будівлю столової, а покупцем оплачено її вартість, що підтверджується актом приймання-передачі, арбітражний керуючий, який діяв від імені продавця СВАТ «Надвисся» на момент укладення договору ухилився від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи відсутністю можливості прибути до нотаріуса в зв`язку з загруженістю роботою по ліквідації СВАТ «Надвисся», що в послідуючому стало взагалі неможливим через припинення юридичної особи СВАТ «Надвисся».

Державна реєстрація СВАТ «Надвисся» припинена 29 вересня 2005 року, правонаступники товариства відсутні, в зв`язку з цим можливість нотаріального посвідчення спірного правочину на даний час втрачена.

Вважає, що суд вправі застосувати до спірних правовідносин приписи частини другої статті 220 ЦК України, оскільки між позивачем ОСОБА_1 та СВАТ «Надвисся» в особі арбітражного керуючого відбулось повне виконання умов договору, продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно та сплатив його вартість, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу від 02.07.2004 неможливо, оскільки СВАТ «Надвисся» ліквідоване і правонаступники відсутні, тому спірний правочин можливо визнати дійсним, так як інші способи захисту порушеного права позивача відсутні.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

09 лютого 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Різник Вікторії Павлівни на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що з договору купівлі - продажу від 02.07.2004 року та додатків до нього вбачається, що його сторонами є ОСОБА_1 та СВАТ «Надвисся» від імені якого згідно постанови господарського суду Черкаської області від 26.12.2003 року діяв ліквідатор Пшеничний С.М. Предметом вказаного договору купівлі - продажу є приміщення нежитлової будівлі - столової, яка належала СВАТ «Надвисся» на праві власності. Згідно зазначеного договору позивач сплатив відповідачу 2200 грн.(а.с.13-16)

З довідки Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 24.04.2023 року вбачається, що СВАТ «Надвисся», яке знаходилось в межах вказаної вище сільської ради, припинило свою діяльність 29.09.2005 року. Також вбачається, що вказане товариство не має правонаступників.(а.с.17)

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Різник Вікторії Павлівни не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно довимогст. 657 ЦК України(в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу)договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3ст. 640 ЦК УкраїниУкраїни (в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4ст. 334 ЦК України(в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

В той же час, згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України«Просудову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від06.11. 2009року№ 9зазначено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягаєнотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно врахувати, що норми ч. 2ст. 220 ЦК Українине застосовуютьсящодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочиніввідповідно до статей210та640 ЦК Українипов`язуєтьсяздержавною реєстрацією, тому вонине є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Як вбачаєтьсязпункту 8постановиПленуму Верховного Суду Українивід 06.11. 2009 року№ 9рішенням суду не може бути зобов`язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадамцивільного законодавства - свободі договору ( пункт 3 частини1статті 3 ЦК України.Норма частини 3ст. 182 ЦК України щодо можливостіоскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухиленнявід державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовуються лише щодо дій ( бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що що з договору купівлі - продажу від 02.07.2004 року та додатків до нього вбачається, що його сторонами є ОСОБА_1 та СВАТ «Надвисся» від імені якого згідно постанови господарського суду Черкаської області від 26.12.2003 року діяв ліквідатор Пшеничний С.М. Предметом вказаного договору купівлі - продажу є приміщення нежитлової будівлі - столової, яка належала СВАТ «Надвисся» на праві власності. Згідно зазначеного договору позивач сплатив відповідачу 2200 грн.(а.с.13-16)

З довідки Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 24.04.2023 року вбачається, що СВАТ «Надвисся», яке знаходилось в межах вказаної вище сільської ради, припинило свою діяльність 29.09.2005 року. Також вбачається, що вказане товариство не має правонаступників (а.с.17).

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок досліджених доказів у їх сукупності, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність законних підстав для їх задоволення, оскільки визнає, що підписаний сторонами договір є неукладеним та таким, що не створює для сторін прав та обов`язків, а отже, є нікчемним, а тому у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта про можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 220 ЦК України, оскільки між позивачем ОСОБА_1 та СВАТ «Надвисся» в особі арбітражного керуючого відбулось повне виконання умов договору, продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно та сплатив його вартість, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу від 02.07.2004 неможливо, оскільки СВАТ «Надвисся» ліквідоване і правонаступники відсутні, тому спірний правочин можливо визнати дійсним, так як інші способи захисту порушеного права позивача відсутні, є помилковими.

Оскільки, згідно із частиною другою статті220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається

Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Однією з умов застосування частини другоїстатті 220 ЦК Українита визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину.

Так, вбачається, що матеріали справи не містять доказів того, що СВАТ «Надвисся» в особі арбітражного керуючого ухилявся від нотаріального посвідчення спірного правочину, що є обов`язковою умовою для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Різник Вікторії Павлівни залишити без задоволення.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2024 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : О.В. Карпенко

Л.І. Василенко