Ухвала

від 03.04.2024 по справі 991/2122/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/2122/24

провадження № 11-сс/991/244/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2024 р. про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и л а:

26.03.2024 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку передано судді-доповідачу 01.04.2024 року.

З апеляційної скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , поданого в інтересах власника майна ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у межах кримінального провадження № 42022042010000044 від 12.05.2022 р.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вищевказаної ухвали слідчого судді та постановлення нової, про задоволення клопотання, скасування арешту майна та зобов`язання детективів повернути ОСОБА_2 майно, вилучене у нього під час обшуку 06.12.2023 року.

Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, можливість оскарження якої прямо не передбачена відповідними нормами КПК України, адвокат ОСОБА_3 послався на ухвалу колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024 р., яка зробила висновок про необхідність розширеного тлумачення п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у їх взаємозв`язку зі ст. ст. 170, 173, 174 КПК України, та як наслідок - про можливість апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні, оскільки вказані рішення призводять до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або про відмову в арешті майна.

Перевіривши доводи на обґрунтування необхідності відкриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначений ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Вказаний висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку з ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний Суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи.

Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.

При прийнятті рішення суддя-доповідач також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 р. у справі № 569/17036/18. Зокрема, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухвала слідчого судді за наслідком розгляду клопотання про скасування арешту майна не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, Верховний Суд наголосив, що в аспекті положень ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень ст. 434-1, ст. 434-2 КПК України та ст. 13, ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», логічним є висновок про те, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду (постанова Касаційного кримінального суду від 13.02.2019 р. у справі № 130/1001/17).

За таких обставин та враховуючи, що висновок про застосування норм права, викладений в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 569/19829/21, посилання на яку міститься в апеляційній скарзі, є протилежним до висновку, викладеному в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19.02.2019 р. у справі № 569/17036/18, застосуванню підлягає саме останній, доки він не буде змінений Об`єднаною палатою у зв`язку із необхідністю відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що відповідні спроби змінити позицію суддів Об`єднаної палати у питанні апеляційного оскарження рішень про скасування арешту майна чи відмову у ньому останнім часом дійсно мали місце, але не були успішні. Зокрема, 28.11.2023 року Об`єднана палата Касаційного кримінального суду постановила ухвалу у справі № 569/19829/21, якою повернула матеріали провадження на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду для прийняття рішення по суті, зазначивши про відсутність підстав для відступу від висновку про застосування нор права, викладеного в ухвалі Об`єднаної палати у справі № 569/17036/18.

Відтак, саме він підлягає застосуванню у подібних правовідносинах, зокрема у даному випадку, тому посилання адвоката ОСОБА_3 на іншу судову практику не є слушними.

Враховуючи, що у чинному кримінальному процесуальному законодавстві прямо не передбачена можливість окремого оскарження ухвал, постановлених слідчим суддею або судом в порядку ст. 174 КПК України, слід також зауважити на таке. Згідно з ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Виключними повноваженнями на прийняття законів в Україні наділена тільки Верховна Рада України, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України. Натомість, відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя.

Відтак, суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями змінювати їх.

Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді від 19.03.2024 р. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, суддя-доповідач, -

п о с т а н о в и л а:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2024 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1