Постанова

від 29.03.2024 по справі 183/8230/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2024 року

м. Київ

справа № 183/8230/13-ц

провадження № 61-78св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія горизонт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Лана Плюс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Смагіним Віталієм Георгійовичем , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося з позовом до позичальника ОСОБА_1 , та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Лана Плюс», про солідарне стягнення на погашення кредитної заборгованості станом на 03 вересня 2013 року 1 085 975,42 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі судді: Городецького Д. І., від 29 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Лана Плюс» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11377798000 від 30 липня 2008 року в сумі 135 865,81 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03 вересня 2013 року (за 1 дол. США - 7,993 грн) становить відповідно 1 085 975,42 грн, що складається з: тіла кредиту - 73 965,51 дол. США, що складає відповідно 591 206,33 грн; відсотки за користування кредитним коштами - 61 900,30 дол. США, що складає відповідно 494 769,09 грн, а також, судові витрати в сумі 3 441 грн, а всього - 1 089 416,42 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області в складі колегії суддів Пономарь З. М., Баранніка О.П., Посунся Н. Є., від 30 листопада 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року скасовано в оскарженій частині - в частині присудження до стягнення грошових сум з ОСОБА_4 . Відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В. Г., подала апеляційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року цивільну справу № 183/8230/13-ц витребувано з суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В. Г., на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

апеляційний суд вважав, що у відкритті апеляційного провадження за вказаною вище апеляційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав. В апеляційній скарзі відповідачкою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В. Г., заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року. В клопотанні зазначено, що відповідачка ОСОБА_2 не знала про розгляд справи, жодних повідомлень або документів по ній не отримувала;

згідно із частиною другою статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У частині третій статті 354 ЦПК України зазначено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2014 року у відкритому судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення та складено повне судове рішення. Апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 03 листопада 2023 року, тобто із порушенням строку на апеляційне оскарження, що встановлений частиною першою статті 354 ЦПК України;

при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд виходить з наступного: 05 жовтня 2017 року відповідачкою ОСОБА_4 було оскаржено рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого відповідачкою ОСОБА_2 28 жовтня 2017 року (а. с. 119) остання була повідомлена про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 на зазначене рішення. Також відповідачка ОСОБА_2 була обізнана про розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка була розглянута 23 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманого відповідачкою ОСОБА_2 25 січня 2020 року (а. с. 209);

безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19. Тому апеляційний суд вважав, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В. Г., про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року, не заслуговують на увагу. За таких обставин, апеляційний суд зробив висновок, що підстав для відкриття апеляційного провадження не вбачається. Отже, застосування апеляційним судом процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції від 29 травня 2014 року відповідає принципу юридичної визначеності та не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.

Аргументи учасників справи

27 грудня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником Смагіним В. Г. , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року, в якій просила:

оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;

справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду;

розподілити судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

в оскарженій ухвалі суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження. Обґрунтовуючи таке рішення, суд виходив з лише того, що відповідачка ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 на зазначене вище рішення, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого 28 жовтня 2017 року (а. с. 119), а також була обізнана про розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка була розглянута 23 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманого відповідачкою ОСОБА_2 25 січня 2020 року (а/с. 209);

відповідачка ОСОБА_2 про розгляд апеляційної скарги іншого відповідача ОСОБА_4 та про розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні жодним чином не повідомлялася. Будь-яких листів від суду за рекомендованими повідомленнями, що знаходяться на аркушах справи № 119 та № 209, не отримувала, а самі повідомлення не підписувала і прізвище своє в них не писала;

доводи апеляційної скарги іншого відповідача ОСОБА_4 стосуються виключно її особи, як такої, а вимоги такої скарги не розповсюджені на захист прав та інтересів ОСОБА_2 по справі, оскільки остання залишилася солідарним боржником за спірним рішенням місцевого суду. У такому випадку апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, у порядку, передбаченому статтею 370 ЦПК України;

апеляційним судом порушені вимоги частини 3 та 4 статті 357 ЦПК України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві; визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Проте суд апеляційної інстанції зазначені положення процесуального закону не застосував та апеляційну скаргу без руху не залишав;

поза увагою та оцінкою суду апеляційної інстанції залишилися апеляційні аргументи Відповідачки про факти щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року, а саме: суд першої інстанції не повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи і такий розгляд у суді першої інстанції відбувся без участі та її відома; суд першої інстанції не вручав та не направляв рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року ОСОБА_2 ; рішення місцевого суду отримано лише 17 жовтня 2023 року з Єдиного Державного реєстру судових рішень, після блокування платіжної картки Відповідачки 13 жовтня 2023 року виконавчою службою (докази а. с. 221);

внаслідок порушення зазначених вище норм процесуального права апеляційний суд не з`ясував дійсні причин пропуску строку на апеляційне оскарження та їх поважність, на які посилалася ОСОБА_2 у своїй скарзі, і, відповідно, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

19 березня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року: клопотання ПАТ «Дельта Банк» про залучення до участі в справі правонаступника позивача задоволено; залучено до участі в справі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія горизонт» як правонаступника ПАТ «Дельта Банк»; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 січня 2024 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що:

«загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:

«відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див., зокрема, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 186/972/18 (провадження № 61-19251св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954 св 23)).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку (у разі її не подання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку неповажними) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 759/109/18 (провадження № 61-18373ск20),

постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 755/4704/20 (провадження № 61-12449св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року в справі № 361/9667/21 (провадження № 61-10340св22)).

У справі, що переглядається:

при відмові у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд вважав, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В. Г., про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року, не заслуговують на увагу;

апеляційний суд не звернув уваги, що згідно частини третьої статті 357 ЦПК України неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаних в заяві чи апеляційній скарзі є підставою для залишення апеляційної скарги без руху; протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.

як свідчить аналіз матеріалів справи апеляційний суд ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не постановляв, а тому зробив передчасний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як наслідок оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Смагіним Віталієм Георгійовичем , задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков