Постанова

від 22.11.2023 по справі 759/12550/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження:№ 22-ц/824/2729/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Київ

Справа № 759/12550/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Сенька М.Ф.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Фермерського господарства «Олімп» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( відповідач-1), Фермерського господарства «Олімп» ( відповілач-2) про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 10.07.2017 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , із спеціалізованим причепом «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2017 року винним у вказаній ДТП визнано водія ОСОБА_2 .

Власником автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , із спеціалізованим причепом «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , є ФГ «Олімп». Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/4454857 (автомобіль «DAF») від 30.05.2017 року та АК/4454857 (спеціалізований причеп «Bodex KIS 3WS») від 30.05.2017 року. Згідно із зазначеними полісами страхова сума, за шкоду заподіяну майну, становить 100 000 грн.

21.07.2017 року позивач подав до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заяву про страхове відшкодування, до якої долучив рахунок-фактуру від 20.07.2017 року № СМУ 00017664, наданий ТОВ «Саміт Моторз Україна», яке є офіційним дилером та авторизованою станцією технічного обслуговування автомобілів «Toyota». Згідно з вказаним рахунком-фактурою відновлювальний ремонт автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 85 217,17 грн.

05.10.2017 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 43 590,54 грн на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна».

Оскільки суми, перерахованої страховиком, недостатньо для проведення повного відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , то позивач 25.11.2017 року на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» перерахував суму коштів у розмірі 19 647,50 грн.

З метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі - вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 63 238,04 грн, позивач 27.11.2017 року повторно подав до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заяву про відшкодування страхової виплати, в задоволенні якої було відмовлено.

Таким чином, сума невиплаченого позивачу страхового відшкодування становить 19 647,50 грн (63 238,04 грн - 43 590,54 грн). Крім того, із ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року у розмірі 3 595,48 грн, 3% річних за період із 05.10.2017 року до 28.07.2020 року у розмірі 1 658,46 грн, пеня за період із 05.10.2017 року по 28.07.2020 року у розмірі 16 773,56 грн.

Також неправомірними діями відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позивачу заподіяна моральна шкода, що спричинена діями страхової компанії, які виразились у неповній виплаті страхового відшкодування, необхідності ведення тривалих та виснажливих переговорів із представниками підприємства автомобільного сервісу ( ТОВ «Саміт Моторз Україна») з приводу відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Внаслідок пошкодження автомобіля та необхідності витрати тривалого часу для його відновлення потерпілий втратив душевну рівновагу, був позбавлений можливості користуватись транспортним засобом, змушений був змінити звичний темп свого життя та виникла потреба використання громадського транспорту.

Розмір моральної шкоди, завданої йому ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» , позивач оцінює в розмірі 4167,50 грн., а Фермерським господарством «Олімп» - у розмірі 100 грн.

Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд:

- стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 647,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 3595,48 грн., пеню у розмірі 16 773,56 грн., 3 % річних у розмірі 1658,46 грн. та 4167,50 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з ФГ «Олімп» на його користь франшизу в розмірі 1000 грн. та 100 грн. на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути із ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ФГ «Олімп» на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 33 000 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ФГ «Олімп» на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 1000 грн. Стягнуто з ФГ «Олімп» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що з 28.12.2018 по 28.12.2021 він перебував на військовій службі у складі Збройних Сил України і у період часу з 14.03.2020 по 22.11.2020 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганський областях (АТО/ООС). Суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та у порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не зупинив провадження у справі. Зазначені дії суду позбавили позивача користуватися правами, передбаченими ст. ст. 43, 49 ЦПК України, зокрема, ознайомлюватися із матеріалами справи, подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Вказує, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 27.08.2017 року № 2280/17 викликає сумніви щодо правильності розрахунків вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», а для визначення такої вартості необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тому наявні підстави для призначення та проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», проведеного ТОВ «Саміт Моторз Україна», склала 63 238,04 грн, тобто в межах страхової суми, визначеної полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/4454857 (автомобіль «DAF XF 105.460») від 30.05.2017 року та АК/4454857 (спеціалізований причеп «Bodex KIS 3WS») від 30.05.2017 року. За таких обставин відповідач-1 повинен сплатити позивачу страхову виплату у розмірі 63 238,04 грн, тобто повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Corolla».

Крім того звертає увагу на те, що відшкодуванню витрат на правничу допомогу полягають не тільки витрати сторони, які нею вже оплачені, а також і ті, які підлягають сплаті в майбутньому (постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). Договір про надання правничої допомоги укладено 11.03.2020 року напередодні відбуття позивача з короткострокової відпустки для подальшого проходження служби в зоні проведення Операції об`єднаних сил. Зважаючи на зазначені обставини, додатком до договору про надання правничої допомоги від 11.03.2020 року визначено, що розрахунок за надання правничої допомоги буде здійснено після закінчення розгляду справи у судах усіх інстанцій та набрання рішенням законної сили в порядку, передбаченому ЦПК України, з огляду на що оплата праці адвоката не проводилась. Вказує, що неподання до суду першої інстанції документів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за договором про надання правничої допомоги від 11.03.2020 року, що підлягає сплаті позивачем Адвокатському об`єднанню «Печерське об`єднання адвокатів», обумовлено тим, що одразу ж після укладання цього договору і до закінчення розгляду справи позивач перебував на військовій службі та безпосередньо перебував у зоні проведення Операції об`єднаних сил

Також, вказує, що заподіяння позивачу моральної шкоди є очевидним, виходячи з доводів, викладених у позовній заяві щодо обставин, у чому така шкода полягала, а її розмір, у вигляді 10% від суми позову, до відповідачів є обґрунтованим, розумним, виваженим та справедливим. Зазначені доводи відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»- Пилипець А.Б., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Вказує, що причеп «Воdех», д.н.з. НОМЕР_2 (поліс АК/4454858) є транспортним засобом без власного джерела енергії і здійснював рух лише за допомогою тягача, а саме автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_1 (поліс АК/4454857), який перебував під керуванням ОСОБА_2 . Разом з тим, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, у разі, якщо ДТП сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою під час буксирування. Беручи до уваги, що причеп «Воdех», д.н.з. НОМЕР_2 , разом із тягачем «DAF XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_1 , був об`єктом ДТП, і був окремо застрахований від тягача - то відповідно до зазначених вище положень закону виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності лише щодо тягача, оскільки вказані транспортні засоби перебували у з`єднанні між собою.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 27.08.2017 року № 2280/17, що складений ТОВ «ЕАК Фаворит», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_4 , складає 44 590,54 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини. Враховуючи, що полісом АК/4454857 встановлена франшиза в розмірі 1000 грн, виплата страхового відшкодування сплачена в розмірі 43 590,54 грн, що незаперечується позивачем.

Крім того, у відповідача-1 відсутній обов`язок приймати до уваги наданий позивачем акт виконаних робіт/наданих послуг від 25.11.2017 року № 31527, оскільки вказаний документ не містить відомостей про коефіцієнт фізичного зносу, не підтверджує розміру вартості матеріального збитку, а є документом, який підтверджує тільки вартість відновлювального ремонту, що в розумінні спеціального закону не є належним доказом.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є похідними від стягнення страхового відшкодування, відповідно і вони не підлягають до задоволенню. Крім того, позивач просить стягнути із відповідача-1 пеню за період з 05.10.2017 року по 24.07.2020 року, тобто більше ніж за рік, тому відповідач-1 заявляв про застосування позовної давності до цих вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.

Представник відповідача-2 ФГ «Олімп» - Бичек В.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегією суддів визнано за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянути справу за його відсутності.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить долучити до матеріалів справи такі докази: - копію аркушів 1-3 військового квитка серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 ;

- копію контракту про проходження військової служби за контрактом від 28.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України;

- копію відпускного квитка ОСОБА_1 від 26.02.2020 року № 637/ОКП;

- копію довідки від 27.01.2022 року № 574/ОКП про безпосередню участь ОСОБА_1 у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях;

- трекінг поштового відправлення № 0103275371266 АТ «Укрпошта»;

- копію сервісної книжки автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_4 ;

- копію листа директору ТОВ «ЕАК Фаворит» від 16.08.2017 року;

- копію поштового повідомлення про вручення листа від 16.08.2017 року адресату;

- копію додатку до договору про надання правничої допомоги від 11.03.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Печерське об`єднання адвокатів»;

- акт виконаних робіт (надання послуг) по договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 АО «Печерське об`єднання адвокатів» від 10.01.2022 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що у період з 28.12.2018 року по 28.12.2021 року він перебував на військовій службі у складі Збройних Сил України і у період з 14.03.2020 року по 22.11.2020 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганський областях (АТО/ООС), а тому був позбавлений можливості подати такі докази до суду першої інстанції.

Вирішуючи клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявністьпідтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи у суді першої інстанції проходив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Згідно з наданою позивачем довідкою від 31.01.2022 року, виданою військовою частиною НОМЕР_6 , ОСОБА_1 дійсно в період із 14.01.2019 року по 12.09.2019 року, з 14.03.2020 року по 22.11.2020 року, з 14.07.2021 року по 03.08.2021 року, з 14.08.2021 року по 13.09.2021 року, з 29.09.2021 року по 19.10.2021 року, з 25.10.2021 року по 28.12.2021 року брав участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Враховуючи те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції (із 11.08.2020 року по 11.11.2020 року), який проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, позивач перебував у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, колегія суддів вважає, що наведені позивачем причини неподання доказів до суду першої інстанції є поважними, а тому клопотання необхідно задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до полісу № АК/445857 забезпеченим транспортним засобом є тільки автомобіль «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , що свідчить про те, що у позивача не має правових підстав для стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 647,50 грн, інфляційних витрати у розмірі 3 595,48 грн, пені у розмірі 16 773,56 грн та 3% річних у розмірі 1658,46 грн, оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в повному обсязі сплачено позивачу страхове відшкодування.

Враховуючи вимоги п. 36.6 ст. 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позовні вимоги в частині стягнення франшизи з ФГ «Олімп» на користь позивача в розмірі 1000 грн підлягають задоволенню.

Також суд вважав, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтував розмір її відшкодування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд відмовив позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 33 000 грн, оскільки такі витрати документально не підтверджено.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ УСК «Кгяжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової шкоди, та до Фермерського господарства «Олімп» про відшкодування моральної шкоди колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, власником автомобіля «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 02.06.2012 року (т.1 а. с. 19, 20).

13.10.2015 року ОСОБА_3 з метою виконання умов договору доручення, укладеного в усній формі з ОСОБА_1 , видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 02.06.2012 року, автомобілем «Toyota Corolla», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 . Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1695 (т. 1 а. с. 21, 22).

Власником автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого причепа «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , є Фермерське господарство «Олімп», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та НОМЕР_9 (т.1 а. с. 23, 24).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , - ФГ «Олімп» застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом № АК/4454857, строком дії з 31.05.2017 року до 30.05.2018 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн, франшиза - 1000 грн (т. 1 а. с. 23 зв.).

Цивільно-правова відповідальність власника спеціалізованого причепа «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , - ФГ «Олімп» застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом № АК/4454858, строком дії з 31.05.2017 року до 30.05.2018 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн (т. 1 а. с. 24 зв.).

10.07.2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , із спеціалізованим причепом «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, при перестроюванні не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.08.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а. с. 25).

Згідно з рахунком-фактурою від 20.07.2017 року № СМУ 00017664, складеним ТОВ «Саміт Моторз Україна», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 85 217,57 грн (т. 1 а. с. 33).

21.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування, у якій просив провести відшкодування ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , за рахунок страхової суми, визначеної у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.05.2017 року АК/4454857, на підставі рахунку-фактури від 20.07.2017 року № СМУ 00017664, шляхом переказу грошових коштів страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» (т. 1 а. с. 32).

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові колісного транспортного засобу, від 27.08.2017 року, наданого ТОВ «ЕАК «Фаворит», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 67 669,13 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 44 590,54 грн (т. 1 а. с. 88-110).

Листом від 05.10.2017 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомило ОСОБА_1 про те, що сума страхового відшкодування у розмірі 43 590,54 грн буде перерахована згідно із заявою на реквізити ТОВ «Саміт Моторз Україна» (т. 1 а. с. 35).

Згідно з актом виконаних робіт/послуг та передання/прийняття автомобіля від 21.11.2017 року № 31527, складеного ТОВ «Саміт Моторз Україна», вартість проведеного відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 63 238,04 грн (т. 1 а. с. 37).

27.11.2017 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» грошові кошти в розмірі 19 647,50 грн, що підтверджується квитанцією № 27965936 (т. 1 а. с. 36).

27.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування, у якій просив провести відшкодування ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 19 647,50 грн. за рахунок страхової суми, визначеної у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.05.2017 року АК/4454857, переказавши кошти на його особистий рахунок (т. 1 а. с. 38).

Листом від 15.12.2017 року № 6815 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовило ОСОБА_1 у виплаті вказаної суми коштів (т. 1 а. с. 39).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Виходячи з положень норми ч. 1 ст. 1172 ЦК України, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Сторони у справі не заперечували, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ФГ «Олімп» та на відповідній правовій підставі керував автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , із спеціалізованим причепом «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , що належать ФГ «Олімп», а тому саме ФГ «Олімп» відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України є особою, відповідальною за відшкодування шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП.

Судом встановлено, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , із спеціалізованим причепом «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , - ФГ «Олімп» була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Спеціалізований причіп «Bodex KIS 3WS», д.н.з. НОМЕР_2 , є транспортним засобом без власного джерела енергії і здійснював рух лише за допомогою тягача, а саме автомобіля «DAF XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував під керуванням винної у ДТП особи.

Системний аналіз наведених положень закону свідчить про те, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, у разі, якщо ДТП сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою під час буксирування.

Зазначений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 18.12.2019 року у справі № 569/13962/17.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило на користь позивача страхове відшкодування у сумі 43 590,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна».

Зазначений розмір страхового відшкодування визначений страховиком на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові колісного транспортного засобу, від 27.08.2017 року, наданого ТОВ «ЕАК «Фаворит», згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 44 590,54 грн (за виключенням франшизи - 1000 грн).

Водночас, позивач не погодився із виплаченим розміром страхового відшкодування у сумі 43 590,54 грн, оскільки вартість проведеного відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 63 238,04 грн, що підтверджується актом виконаних робіт/послуг та передання/прийняття автомобіля від 21.11.2017 року № 31527, складного ТОВ «Саміт Моторз Україна». За таких обставин, позивач вважав, що страховик зобов`язаний сплатити йому суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 647,50 грн = 63 238,04 грн (вартість проведеного відновлювального ремонту) - 43 590,54 грн (сума страхового відшкодування).

Проте доводи позивача про відшкодування вартості відновлювального ремонту, без урахування зносу деталей, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі № 910/5001/17.

Враховуючи наведене, пред`явлення позивачем до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним та суперечить вимогам закону, оскільки ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Тобто, даний Закон встановлює законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, розмір страхової виплати визначається з урахуванням зносу автомобіля, розрахованого у встановленому законом порядку, що, у свою чергу, згідно зі ст.1194 ЦК України, покладає на винуватця ДТП ( власника джерела підвищеної небезпеки) обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі її недостатності. Проте таких позовних вимог позивач ОСОБА_1 до відповідальної особи не заявляв.

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 27.08.2017 року № 2280/17 викликає сумніви щодо правильності розрахунків вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», оскільки при визначенні розміру матеріальних збитків оцінювачем була визначена ринкова вартість автомобіля , виходячи з її базової комплектації, тоді як на момент придбання автомобіля і в процесі експлуатації він був додатково обладнаний захистом двигуна, сигналізацією, замком, протитуманними фарами, парктроніком, денними вогнями, проведено тонування скла. Відповідно вартість автомобіля із вказаним додатковим обладнанням є вищою, ніж було прийнято для розрахунку оцінювачем.

Крім того, оскільки автомобіль «Toyota Corolla», д.н. НОМЕР_3 , є легковим колісним транспортним засобом, який вироблено не в країнах СНД, та якому на момент оцінювання було менше 7 років, то при визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку цього автомобіля коефіцієнт фізичного зносу повинен дорівнювати нулю. Тоді як в порушення вимог п.п. 7.38, 8.6.2 Методики оцінювачем прийнято для розрахунку коефіцієнт фізичного зносу 0,5, внаслідок чого розмір матеріального збитку зменшився із суми вартості відновлювального ремонту 67 669 грн. 13 коп. до суми 44 590 грн. 54 коп.

Позивач зазначав, що суд першої інстанції не врахував його клопотання про призначення справи до розгляду за загальними правилами позовного провадження, з метою призначення судом та проведення атотоварознавчої експертизи, адже для належного визначення матеріального збитку, з урахуванням зауважень позивача, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Однак, суд першої інстанції доводів позивача у позовній заяві щодо незгоди з розміром визначеного матеріального збитку не врахував, відмовляючи у клопотанні про призначення справи до розгляду з викликом сторін у судове засідання, не звернув уваги, що виходячи зі змісту клопотання представника позивача та обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи та призначення судової автотоварознавчої експертизи.

З метою правильного вирішення справи та прийняття законного і обґрунтованого судового рішення шляхом повного, об`єктивного з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, що потребує спеціальних знань і становлять предмет доказування, ухвалою суду від 06.10.2022 року призначено судову автотоварознавчу експертизу у справі.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 30.05.2023 року № 29841/22-54, виконаного судовим експертом Київського НДІСЕ Коробкою А.А., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , який було пошкоджено внаслідок ДТП, що сталася 10.07.2017 року, складає 67 983 грн. 03 коп., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 45 820,16 грн з ПДВ (т. 2 а. с. 119-131) . При цьому експертом встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля становить 0,54.

Висновок експерта є одним із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Враховуючи наведене, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача, колегія суддів приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 30.05.2023 року № 29841/22-54, виконаний судовим експертом Київського НДІ Коробкою А.А., який є належним та допустимим доказом у справі, експертиза була проведена на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Згідно з вказаним висновком експерта вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу колісного транспортного засобу марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 45 820 грн. 16 коп.

Таким чином, встановивши, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ФГ «Олімп» була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та страховик провів страхову виплату на користь потерпілої особи - ОСОБА_1 не у повному розмірі, колегія суддів вважає, що існують правові підстави для стягнення із ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 1229 грн. 91 коп. (45 820,16 грн - 43 590,54 грн - 1000 грн, де 45 820,16 грн - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, 43 590,54 грн - сума виплаченої страхової виплати, 1000 грн - франшиза).

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення із відповідача-1 на його користь 3 % річних, інфляційних витрат та пені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно із ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність страховика, передбачена п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить з того, що на момент звернення позивача до суду з позовом між ним та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виникли боргові зобов`язання, оскільки сума недоплаченого страхового відшкодування становить 1229,91 грн.

За таких обставин існують правові підстави для застосування до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» цивільно-правової відповідальності, передбаченої п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Нарахування 3% річних за кожен день прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України здійснюється за формулою:

Сума 3% річних = 3% річних / 365 днів ? сума боргу ? кількість днів прострочення/100.

Отже, сума 3% річних за період із 05.10.2017 року до 28.07.2020 року (1027 днів) із розрахунку заборгованості 1229,91 грн становить 103,92 грн.

Нарахування інфляційний втрат за період із жовтня 2017 року до липня 2020 року відповідно до ст. 625 ЦК України здійснюється за формулою: сума інфляційних втрат = (сума основного боргу ? індекс інфляції/100) - сума основного боргу. Індекс інфляції за спірний період становить 119, 4542 %

Отже, сума інфляційних втрат за період із 05.10.2017 року до 28.07.2020 року (1027 днів) із розрахунку заборгованості 1229,91 грн становить 239,27 грн.

Нарахування пені відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснюється за формулою:

Сума пені = суму боргу ? облікова ставка НБУ ? 2 / 365 ? кількість днів прострочення / 100.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-1 у відзиві на позов заявив про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах від 04.07.2018 року у справі №910/11534/13-ц, від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 23.06.2020 року у справі №536/1841/15-ц, викладала висновки щодо питання застосування спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Тому стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності, про застосування якої просить боржник. Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу. На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені. Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Отже, суд здійснює нарахування пені за прострочення виплати страхового відшкодування за період із 28.07.2019 року до 28.07.2020 року із розрахунку:

1229,91 грн ? 17% (ставка НБУ у період із 28.07.2019 року до 05.09.2019 року) ?2 / 365 днів ? 40 (кількість днів прострочення) / 365 = 45,83 грн;

1229,91 грн ? 16,5% (ставка НБУ у період із 06.09.2019 року до 24.10.2019 року) ?2 / 365 днів ? 49 (кількість днів прострочення) / 100 = 54,49 грн;

1229,91 грн ? 15,5% (ставка НБУ у період із 25.10.2019 року до 12.12.2019 року) ?2 / 365 днів ? 49 (кількість днів прострочення) / 100 = 51,19 грн;

1229,91 грн ? 13,5% (ставка НБУ у період із 13.12.2019 року до 30.01.2020 року) ?2 / 365 днів ? 49 (кількість днів прострочення) / 100 = 44,59 грн;

1229,91 грн ? 11 % (ставка НБУ у період із 31.01.2020 року до 12.03.2020 року) ?2 / 365 днів ? 42 (кількість днів прострочення) / 100 = 31,14 грн;

1229,91 грн ? 10 % (ставка НБУ у період із 13.03.2020 року до 23.04.2020 року) ?2 / 365 днів ? 42 (кількість днів прострочення) / 100 = 28,4 грн;

1229,91 грн ? 8 % (ставка НБУ у період із 24.04.2020 року до 11.06.2020 року) ?2 / 365 днів ? 49 (кількість днів прострочення) / 100 = 26,42 грн;

1229,91 грн ? 6 % (ставка НБУ у період із 12.06.2020 року до 23.07.2020 року) ?2 / 365 днів ? 42 (кількість днів прострочення) / 100 = 16,99 грн;

1229,91 грн ? 6 % (ставка НБУ у період із 24.07.2020 року до 28.07.2020 року) ?2 / 365 днів ? 4 (кількість днів прострочення) / 100 = 1,62 грн.

Загальний розмір пені становить 300,58 грн.

Таким чином, існують правові підстави для стягнення із ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 239,27 грн., 3% річних в сумі 103,92 грн., пені в сумі 300,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що пошкодження автомобіля у ДТП негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, пошкодження автомобіля спричинило необхідність вживати заходів до його відновлення, зміну життєвих планів позивача, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди власником джерела підвищеної небезпеки, працівник якого винен у ДТП. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, та існують правові підстави для покладення на ФГ «Олімп» зобов`язання відшкодувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в заявленому позивачем у позовній заяві розмірі 100 грн.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодування моральної шкоди в розмірі 4167 грн. 50 коп. - висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до страхової компанії про відшкодування моральної шкоди, оскільки положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язку страховика відшкодувати потерпілому моральну шкоду у разі пошкодження його майна, а також у зв`язку з незгодою потерпілого з розміром страхового відшкодування щодо визначеного розміру завданих матеріальних збитків.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути із відповідачів на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 33 000 грн. (т.1, а.с. 14).

11.03.2020 року ОСОБА_1 уклав із АО «Печерське об`єднання адвокатів» договір про надання правничої допомоги, згідно з умовами якого об`єднання зобов`язалося надати клієнту правову допомогу у справі № 759/12550/20, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (т. 1 а. с. 40).

За договором про надання правової допомоги від 11.03.2020 року між ОСОБА_1 та АО «Печерське об`єднання адвокатів» 10.01.2022 року складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), за яким вартість послуг за договором за час розгляду справи № 759/12550/20 судом першої інстанції складає 33 000 грн., що включає в себе вартість :

- надання клієнту усної консультації - 2 години, (т. 1 а. с. 176, 177).

- дослідження обставин ДТП, визначення правової позиції та першочергових дій, направлених на відновлення порушених прав клієнта - 12 год.,

- виготовлення та роздруківка фотокопій матеріалів ДТП - 2 год.,

- складання позовної заяви та направлення її до суду - 16 год.,

- складання клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, з викликом сторін в судове засідання - 2 год.,

- усні консультації у період з 11 березня 2020 року до 27 грудня 2021 року - 1 год.

Враховуючи, що вартість однієї години роботи адвоката становить 937,5 грн., а всього витрачено на надання послуг 38 годин, то загальна вартість витрат становить : ( 34 год х 937,5 грн.) + 4х0,3 х 937,5 год.) = 33 000 грн., які клієнт має сплатити адвокату після набрання рішенням суду законної сили. ( а.с. 117, т. 1)

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи, що до відповідача ФГ «Олімп» позовні вимоги задоволені у повному обсязі ( 1000 грн. - франшизи стягнуто судом першої інстанції, рішення в цій частині не оскаржувалось; та 100 грн. - моральної шкоди, у розмірі заявлених позивачем вимог, стягнуто судом апеляційної інстанції), а позовні вимоги до відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягають задоволенню на 4,08% , колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача ФГ «Олімп» підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування витрат на правничу допомогу 1000 грн., а з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 1346 грн. 40 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду(ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за проведення експертизи у справі 6606,95 грн, що підтверджується рахунком від 25.11.2022 року № 2620 (т. 2 а. с. 28).

Суд врахував висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 30.05.2023 року № 29841/22-54 як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія судів вважає, що витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи у справі, є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі : 6606,95 грн. х 4,08 % = 269,56 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повинен компенсувати позивачу витрати по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: 1261 грн. 20 коп. х 4,08 % = 51,46 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, до Фермерського господарства «Олімп» про відшкодування моральної шкоди, та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 1229 грн. 91 коп., інфляційні втрати в сумі 239 грн. 27 коп., 3% річних - 103 грн. 92 коп., пеню - 300 грн. 58 коп., а всього стягнути - 1873 грн. 68 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Олімп» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судові витрати: по сплаті судового збору - 51 грн. 46 коп., витрати на проведення судової експертизи - 269 грн. 56 коп., витрати на професійну правничу допомогу - 1346 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.