Постанова

від 02.04.2024 по справі 320/10896/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 320/10896/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі

за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах

малолітньої дитини ОСОБА_2

до Комунального некомерційного підприємства

«Центр первинної медико-санітарної допомоги №1»

Деснянського району м. Києва

про визнання протиправним, скасування висновку та

зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач), який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо відмови у встановленні ОСОБА_3 статусу «дитини інваліда підгрупи А», викладений у протоколі засідання консультативно-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва від 30.11.2022 №24;

- зобов`язати консультативно-лікарську комісію Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва повторно розглянути заяву позивача щодо продовження ОСОБА_3 статусу «дитини інваліда підгрупи А» та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що Відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні заяви про встановлення його доньці, хворій на інсулінозалежний цукровий діабет (І типу), інвалідності підгрупи «А», у той час як дитина потребує постійного моніторингу цукру в крові, їй потрібна регулярна стороння допомога та нагляд, зокрема, при введенні адекватної дози інсуліну, тому вона не здатна до самообслуговування.

Позивач стверджує, що його дитина має основний діагноз - цукровий діабет, тип 1, важка форма, субоптимальний глікемічний контроль, стан після глікемічної коми, що підтверджується медичними висновками, а тому Відповідачем протиправно відмовлено спірним висновком у встановленні ОСОБА_2 статусу дитини з інвалідністю підгрупи «А».

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

При цьому, суд зазначив, що протокол від 30.11.2022 №24 не містить жодної інформації про підготовку в день проведення медико-соціальної експертизи медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» або щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням; як саме проводився огляд ОСОБА_2 та які медичні документи були досліджені; відсутні обґрунтування висновку про невідповідність ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А»; відсутня інформація щодо визначення комісією ступеня вираження під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності.

Таким чином, суд вважає, що відсутність у вказаному протоколі означеної вище інформації, унеможливлює прийняття Відповідачем обґрунтованого рішення щодо віднесення чи відмови у віднесенні ОСОБА_2 до підгрупи А першої групи інвалідності, оскільки без встановлення таких обставин неможливо встановити, чи є вона особою з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, які визначаються ЛКК.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушення Відповідачем законодавчо встановленого порядку при визначенні категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» або відмови у встановленні категорії при огляді ОСОБА_2 робить протиправним рішення у формі висновку, оформленого протоколом від 30.11.2022 №24.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову та наполягає на тому, що діяв відповідно до законодавства України.

Апелянт зазначає, що основною формою комісії є засідання. Постановою №917 від 21.11.2013 не зазначено як саме потрібно проводити підготовку.

При цьому, Апелянт повідомляє, що ЛКК проведено у присутності Позивача, його доньки та складу комісії: голови комісії, співголови комісії та п`яти членів комісії.

Щодо висновку суду, що у протоколі не зафіксовано як саме проводився огляд та які медичні документ були досліджені, Апелянт вказав, що в жодному нормативно-правовому акті не зазначено як саме має проводитися огляд. При цьому, він вказує на те, що ОСОБА_2 була присутня на комісії, з нею була проведена бесіда. Окрім того, на комісії була присутня її лікар педіатр, який веде її на амбулаторному прийомі та знає стан здоров`я дитини.

Також Апелянт зазначив, що суд при прийнятті рішення не врахував індивідуальну програму реабілітації (далі - ІПР) ОСОБА_2 згідно з якою у неї обмежень не виявлено, та повідомив, що саме в ІПР вказані критерії для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» та ступені вираження, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності.

Окрім того, Апелянт вважає, що Позивач оскаржив рішення саме до суду, оскільки знав, що рішення центральної комісії МОЗ буде для нього незадовільним.

Також Апелянт посилається на те, що суд не проаналізував відзив на позовну заяву, не врахував ІПР, не взяв до уваги аналогічну судову практику та роз`яснення завідувача відділу дитячої ендокринології УНПЦЕХ, ТЕОіТ МОЗ України експертині МОЗ України зі спеціальності «Ендокринологія, дитяча ендокринологія» Д.м.н., проф. Н.Б. Зелінської та просто погодився з позицією Позивача.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2023 та від 05.02.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 11.09.2010.

Посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Деснянським УПСЗН м. Києва підтверджується призначення ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства.

Відповідно до висновку ЛКК №45 від 05.07.2019 ОСОБА_2 встановлено діагноз: цукровий діабет, вперше виявлений, важка форма, глікемічний контроль з високим ризиком для життя.

Згідно висновку ЛКК №6 від 22.01.2020 ОСОБА_2 встановлено діагноз - цукровий діабет, вперше виявлений, важка форма, глікемічний контроль з високим ризиком. Висновок дійсний до 05.07.2021. дата переогляду - 05.06.2021.

Довідкою ЛКК №26/67 від 31.08.2022, виданою учениці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середньої шкоди №277, класу 6, підтверджено, що рішенням лікарсько-консультаційної комісії за станом здоров`я вона підлягає індивідуальному навчанню у 2022-2023 навчальному році. Звільнена з занять по фізичній культурі. Діагноз: цукровий діабет, І тип, важка форма, субоптимальний глікемічний контроль в анамнезі 07.01.2022.

Відповідно до протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії від 30.11.2022 №24 за наслідками розгляду звернення Позивача та ОСОБА_4 щодо встановлення інвалідності підгрупи «А» їх доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю за діагнозом «Цукровий діабет», І тип, вперше виявлений, важка форма, глікемічний контроль з високим ризиком для життя, Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як будь-яка неповнолітня дитина (здорова або хвора), потребує опіки з боку батьків. Як дитина з інвалідністю має залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду (п. 21 Порядку), проте за основними категоріями життєдіяльності (самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю поведінки, навчання) не має обмежень, здатна до самообслуговування (здатна самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни) та не підпадає під статус дитини з інвалідністю «підгрупи А».

Листом від 02.12.2022 №1565 Відповідач повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення від 28.10.2022, відповідно до яких ОСОБА_2 не підлягає встановленню статус дитини з інвалідністю «підгрупи А».

9. Позивач, вважаючи протиправними таке рішення Відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 6 жовтня 2005 року N 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон N 2961-IV).

Згідно зі статтею 7 Закону N 2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування - категорія "дитина-інвалід" підгрупи А.

Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності визначає Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» (далі - Положення № 917 ).

Відповідно до пункту 3 Положення № 917 лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центральна комісія МОЗ утворюється та функціонує за рішенням МОЗ у порядку, встановленому Міністерством.

Склад центральної комісії МОЗ та її чисельність затверджуються МОЗ.

Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров`я місцевих держадміністрацій.

У рішенні про утворення центральних комісій, комісій визначається їх персональний склад, місце та розпорядок роботи.

До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог.

У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).

Пунктами 4-6 Положення № 917 визначено, що організаційною формою роботи комісій є засідання. Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям також затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» (далі - Порядок № 917 ). Цей Порядок визначає механізм, умови та критерії встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів інвалідності дітям.

Пунктами 3-8 Порядку № 917 передбачено, що особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю підгрупи А".

Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.

На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи: історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров`я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров`я 10-го перегляду діагнозу та коду; план медичної реабілітації; документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.

Лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, готує та подає на розгляд комісії документи для встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А". При цьому зазначений лікар повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про стан дитини.

Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає документи, зазначені у пункті 4 цього Порядку, протягом семи робочих днів з дня їх надходження.

Комісії за місцем проживання дитини з інвалідністю мають право розглядати (переглядати) оглядові справи дітей, яким вже встановлено категорію "дитина з інвалідністю", з метою встановлення таким дітям категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А".

У разі встановлення зазначеній дитині категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" оформляється новий медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Оригінал зазначеного висновку у триденний строк надсилається (передається) комісією органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію.

Датою встановлення дитині категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку.

У разі встановлення інвалідності комісія складає на підставі плану медичної реабілітації індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю та здійснює контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми.

Відповідно до пунктів 13 - 17 Порядку № 917 класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Основними видами порушень функцій організму є:

порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);

порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше);

порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);

порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);

порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;

порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).

Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.

Основними категоріями життєдіяльності є здатність до: самообслуговування; самостійного пересування; орієнтації; спілкування; контролювання своєї поведінки; навчання; трудової діяльності.

Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:

1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни:

I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів;

II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;

2) здатність до самостійного пересування - здатність дитини самостійно переміщатися в просторі, зберігати рівновагу тіла під час пересування, перебування у спокої і під час зміни положення тіла, користуватися громадським транспортом:

I ступінь - здатність до самостійного пересування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час пересування і скорочення відстані з використанням у разі потреби технічних засобів;

II ступінь - здатність до самостійного пересування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до самостійного пересування і потреба в постійній допомозі інших осіб;

3) здатність до орієнтації - здатність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації:

I ступінь - здатність до орієнтації тільки у звичній ситуації самостійно та/або з використанням технічних засобів;

II ступінь - здатність до орієнтації з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреба в постійній допомозі та (або) нагляді інших осіб;

4) здатність до спілкування - здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації:

I ступінь - здатність до спілкування із зниженням темпу і обсягу отримання і передачі інформації; використання у разі потреби технічних засобів допомоги; здатність у разі ізольованого ураження органа слуху до спілкування з використанням невербальних способів і послуг сурдоперекладу;

II ступінь - здатність до спілкування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до спілкування і потреба в постійній допомозі інших осіб;

5) здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм:

I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції;

II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб;

III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб;

6) здатність до навчання - здатність дитини до сприйняття, запам`ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими):

I ступінь - здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів навчання, спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти;

II ступінь - здатність до навчання за спеціальними програмами у навчальних закладах або вдома чи спеціальних навчальних закладах з використанням у разі потреби спеціальних засобів для освіти;

III ступінь - значне обмеження здатності до навчання (здатність до здобуття лише певних освітніх рівнів (початкової загальної або базової загальної середньої освіти);

7) здатність до трудової діяльності - здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи:

I ступінь - здатність до провадження трудової діяльності;

II ступінь - здатність до провадження трудової діяльності у спеціально створених умовах праці, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях або вдома, з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей дитини, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання чи у разі потреби - зниження кваліфікації, рівня важкості, напруження та (або) зменшення обсягу роботи тощо, нездатність продовжувати роботу за основною професією у разі збереження можливості в звичайних умовах праці провадити трудову діяльність за більш низькою кваліфікацією;

III ступінь - здатність тільки до провадження елементарних видів трудової діяльності, що не потребують здобуття будь-якої освіти.

Відповідно до пункту 18 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.

Згідно пункту 21 Порядку встановлення ЛКК інвалідності дітям підставою для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Відповідно до пунктів 11-12 Порядку №917 рішення центральної комісії може бути оскаржене до центральної комісії МОЗ.

Центральна комісія МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає центральній комісії повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, та/або розглядає всі наявні документи, які у триденний строк після надходження відповідного запиту надсилаються центральній комісії, а також вживає в межах повноважень інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

У разі потреби центральні комісії та центральна комісія МОЗ можуть направляти дітей для проведення додаткового медико-соціального експертного обстеження до закладів охорони здоров`я, науково-дослідних установ, визначених МОЗ.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду.

Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Отже, предметом спору у даній справі є рішення лікарсько-консультативної комісії щодо визначення відповідного ступеня інвалідності дитини.

12. При цьому, відповідно до приписів Закону №2961-IV лікарсько-консультативна комісія має дискреційні повноваження на проведення медико-соціальної експертизи дітей та встановлювати категорію «дитина-інвалід» або «дитина інвалід» підгрупи А - залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Задля встановлення категорії «дитина -інвалід» підгрупи А комісія повинна встановити рівень залежності дитини від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду, оскільки до цієї категорії належать особи до 18 років, які не здатні до самообслуговування.

13. Колегія суддів наголошує, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

14. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

15. Таким чином, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а.

16. Отже, перевіряючи доводи Апелянта в межах дотримання процедурних питань, слід зазначити, механізм проведення медико-соціальної експертизи визначений Положенням №917, відповідно до якого у рішенні про утворення визначається, зокрема, їх персональний склад.

17. Колегія суддів приймає до уваги посилання Апелянта на те, що ЛКК проведено у присутності Позивача, його доньки та складу комісії: голови комісії, співголови комісії та п`яти членів комісії.

Втім, абзацом сьомим пункту 3 Положення №917 передбачено, що до складу комісії, зокрема, входить голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог, проте відповідно до протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії від 30.11.2022 №24, лікар з реабілітації у складі комісії відсутній.

18. Разом з тим, пунктом 6 Порядку №917 передбачено, що комісія проводить огляд хворої дитини. Втім, у протоколі розширеного засідання ЛЛК від 30.11.2022 №24 взагалі відсутні відомості про проведення огляду ОСОБА_2 . Натомість, як вбачається з матеріалів справи, члени комісії заслухали батька дитини, проаналізували наявну медичну документацію, зокрема «Історію розвитку дитини» (форму №112/0), нормативні документи .

19. З урахуванням цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи Апелянта про те, що в жодному нормативно-правовому акті не зазначено як саме має проводитися огляд, оскільки вони суперечать пункту 6 Порядку № 917, а з матеріалів справи не вбачається, що огляд дитини відбувся.

20. Разом з тим, Апелянт вказав на те, що ОСОБА_2 була присутня на комісії, з нею була проведена бесіда. Однак, як вже зазначала колегія суддів, у протоколі вказано, що комісія заслухала лише батька дитини без огляду останньої.

21. Посилання Апелянта на те, що на комісії була присутня лікар педіатр ОСОБА_2 , яка веде її на амбулаторному прийомі та знає стан здоров`я дитини, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки присутність лікуючого лікаря не заміняє собою проведення огляду дитини саме комісією лікарів , як передбачено пунктом 6 Порядку № 917.

22. Переглядаючи оскаржуване рішення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що у протоколі розширеної комісії відсутні обґрунтування висновку про невідповідність ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А», а також що відсутня інформація щодо визначення комісією ступеня вираження під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності.

23. Колегія суддів зазначає, що у вказаному вище протоколі наявна лише загальна інформація про дітей, які мають діагноз цукровий діабет та відсутні будь-які визначені комісією відомості щодо відповідності критеріям та ступеням вираження, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності безпосередньо ОСОБА_2 .

24. При цьому, посилання Апелянта на те, що така інформація зазначена у ІПР, судова колегія не приймає до уваги, оскільки з протоколу №24 не вбачається, що комісія приймала висновок з урахуванням ІПР. Окрім того, така інформація має бути визначена безпосередньо в протоколі комісії.

25. Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_2 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що ІПР, яка була долучена Відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву заповнена 02.02.2023, тобто вже після проведення ЛКК, яка відбулася 30.11.2022. Більше того, ці обставини свідчать про те, що вказана ІПР не могла бути врахована й самою комісією під час прийняття спірного рішення, на що посилається Апелянт.

26. Твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у цій справі, не врахував роз`яснення завідувача відділу дитячої ендокринології УНПЦЕХ, ТЕОіТ МОЗ України експертині МОЗ України зі спеціальності «Ендокринологія, дитяча ендокринологія» Д.м.н., проф. Н.Б. Зелінської, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані роз`яснення не є обов`язковими до врахування в контексті статті 7 КАС України.

27. Усі зазначені вище обставини не дають суду підстав для висновку про законність спірного рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва, викладене в протоколі засідання від 30.11.2022 №24.

28. Разом з тим, доводи Апелянта про те, що Позивач оскаржив рішення саме до суду, оскільки знав, що рішення центральної комісії МОЗ буде для нього незадовільним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони засновані на припущенні Апелянта. При цьому, Порядок №917 передбачає право Позивача оскаржити рішення комісії безпосередньо до суду.

29. Судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

30. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

31. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Таким чином, апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - без змін.

33. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 квітня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев