Ухвала

від 03.04.2024 по справі 331/2755/17

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 331/2755/17 1-кп/335/26/2024

03 квітня 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015080050005774 від 03.12.2015 року

відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, має середню спеціальну освіту, не працює, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 356, ч. 3 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: - ч. 4 ст. 358 КК України, що кваліфікується як використання завідомо підробленого документа; - ст. 356 КК України, що кваліфікується як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника; - ч.3 ст. 197-1 КК України, що кваліфікується як самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди її законному власнику, вчинених за наступних обставин.

11.08.2016 ОСОБА_5 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою укладення договору купівлі-продажу 19/25 частки будівлі літ.А, А-1, А-2 загальною площею 309 кв.м. по АДРЕСА_3 використала, шляхом надання приватному нотаріусу ЗМНО ОСОБА_7 , завідомо підроблений документ рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по управі №2-1570/2006, дата видачі якого - 30.03.2016.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006 задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання договору дійсним, визнання права власності. Зокрема, судом вирішено визнати за ОСОБА_5 право власності на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., літню площадку АДРЕСА_4 .

Під час винесення 18.04.2006 судом рішення у справі №2-1570/2006 ОСОБА_5 особисто була присутня у судовому засіданні, що слідує з протоколу судового засідання від 18.04.2006.

Таким чином, ОСОБА_5 достовірно знала, що рішенням Жовтневого районного суду від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006 за нею визнано право власності виключно на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., літню площадку №1, паркан №2, розташовані по АДРЕСА_3 .

Право власності на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., що розташований по АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_5 05.06.2006 орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації. Для реєстрації права власності на зазначений магазин ОСОБА_5 було надано заяву від 31.05.2006 та вказане рішення суду, у якому міститься відмітка про набрання ним чинності 29.04.2006.

У подальшому, 22.10.2013 ОСОБА_5 подано заяву до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції щодо державної реєстрації прав на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м. по АДРЕСА_3 . Відповідно до картки прийому №7068904 вказаної заяви ОСОБА_5 , нею було подано для проведення реєстрації прав рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006, яким визнано за ОСОБА_5 право власності на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., літню площадку №1, паркан №2, розташовані по АДРЕСА_3 . У рішення міститься відмітка про набрання ним чинності 29.04.2006. На підставі вказаного рішення за ОСОБА_5 22.10.2013 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., що розташований по АДРЕСА_3 .

Аналогічним чином ОСОБА_5 02.02.2016 при поданні до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції заяви щодо державної реєстрації прав на будівлю магазину-кафе літ.А, А-1, А-2 загальною площею 309 кв.м. по АДРЕСА_3 було надано рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006, аналогічне тим, що подавалися раніше до ОП ЗМБТІ у 2006 році та реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції у 2013 році.

Таким чином, ОСОБА_5 усвідомлювала та достовірно знала про те, що рішенням суду від 18.04.2006 за нею визнано право власності виключно на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., літню площадку №1, паркан №2, розташовані по АДРЕСА_3 .

Водночас, 11.08.2016 ОСОБА_5 укладено з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу 19/25 часток будівлі магазину-кафе літ.А, А-1, А-2 загальною площею 309 кв.м. по АДРЕСА_3 , який 11.08.2016 посвідчено приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_7 та щодо якого проведено державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_9 .

Для проведення нотаріальних дій по посвідченню вказаної угоди ОСОБА_5 було надано нотаріусу рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006, дата видачі якого-30.03.2016 року та зміст якого відрізняється від рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, що отримувалося ОСОБА_5 18.04.2006 року у суді та надавалося 31.05.2006 до ОП ЗМБТІ та 22.10.2013 до реєстраційної служби ЗМУЮ, а також від оригіналу рішення, що зберігається в матеріалах справи в суді.

Так, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006, дата видачі якого 30.03.2016 не міститься слів літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., які наявні в оригіналі рішення, а також наявні інші невідповідності оригіналу рішення.

Тобто, ОСОБА_5 , достовірно знаючи та усвідомлюючи те, що рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006 визнано за нею право власності виключно на магазин літ.А-1 загальною площею 74,5 кв.м., літню площадку №1, паркан АДРЕСА_5 , надала приватному нотаріусу ЗМНО ОСОБА_7 завідомо підроблений документ рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі №2-1570/2006, дата видачі якого 30.03.2016 та яке не відповідає оригіналу судового рішення, що міститься в матеріалах справи в суді.

Крім того, ОСОБА_5 , у період часу з листопада 2015 року по березень 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою будівництва будівлі для здійснення підприємницької діяльності, а також подальшої передачі її в оренду чи відчуження її іншим особам, самовільно, тобто на земельній ділянці, що не була для цього відведена та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, збудувала будівлю магазину - кафе літ.А, А-1, А-2 на самовільно зайнятій, тобто за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ), у тому числі за рахунок частини земельної ділянки, яка перебуває на праві оренди у ТОВ «Будівельник» та площа якої, з урахуванням плану встановлення меж земельної ділянки ТОВ Будівельник в натурі від 04.04.2016, складає 1,86 кв.м. та 0,60 кв.м., а загалом 2,46 кв.м., правомірність чого оспорюється вказаним товариством, та внаслідок чого, ОСОБА_5 завдала значної шкоди інтересам ТОВ Будівельник, що полягає у позбавленні товариства можливості належним чином та у повному обсязі використовувати орендовані земельні ділянки кадастрові номери 2310100000:01:007:0182 та 2310100000:01:007:0075 за їх цільовим ті функціональним призначенням, у тому числі шляхом здійснення на них будівництва торговельно-розважального центру з гостьовою автостоянкою у запланованих межах, для чого й отримувалися такі земельні ділянки в оренду, а також у понесенні ТОВ Будівельник витрат у вигляді орендної плати в розмірі 84971,71 грн., яка сплачується за земельні ділянки, використання яких за цільовим призначенням та у відповідності до проектної документації з дотриманням Державних будівельних норм, а також досягненням мети отримання в оренду земельних ділянок, унеможливлено діями ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Тобто, захист права оренди землі, оформлене відповідно до закону, прирівнюється до захисту права власності на земельну ділянку Тому орендарю землі, у випадку посягання та порушення його права, завдається шкода, аналогічна тій, яка завдається такими ж діями власнику землі.

Так, між Запорізькою міською радою та ТОВ «Будівельник» укладено договори оренди земельних ділянок площею 0,1477 га (кадастровий номер 2310100000:01:007:0182) та площею 0,2568 га (кадастровий номер 2:10100000:01:007:0075), що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 для розташування гостьової автомобільної стоянки.

Проте, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 самовільно, всупереч встановленому законом порядку, тобто без отримання дозвільних документів на будівництво та без оформлення земельної ділянки (права власності чи права користування (оренди) побудувала об`єкт нерухомості по вул.Героїв Сталінгра/ вул. Шкільна)/вул.Авангардна/вул.Запорізька (вул.Запорізька, 10), було порушено встановлене законом та договором оренди землі право ТОВ «Будівельник» належним чином реалізувати свої законні права та інтереси (право оренди), у тому числі шляхом будівництва на земельних ділянках об`єктів нерухомості у відповідності до проектної документації на будівництво торговельно-розважального центру, для чого такі земельні ділянки виділялися, що спричинило товариству значну шкоду.

Зокрема, такими незаконними діями ОСОБА_5 були порушені права ТОВ Будівельник» на використання у повній мірі орендованих земельних ділянок для досягнення цілей, для яких вони отримувалися. Так, орендарем (ТОВ «Будівельник»), ще до початку самочинного будівництва, зокрема, у 2010 році був розроблений ескізний проект на будівництво торговельно-розважального центру, але в результаті самоправних дій ОСОБА_10 , було порушено дійсне право ТОВ «Будівельник», що належить йому на підставі зазначених вище договорів оренди землі, оскільки у зв`язку з незаконним розташуванням об`єкту самочинного будівництва, торговельно-розважальний центр з гостьовою автостоянкою не можуть бути побудовані в запланованих проектною документацією межах.

Правомірність вказаних дій ОСОБА_5 оспорюється ТОВ «Будівельник», так як своїми діями вона заподіяла значну шкоду ТОВ «Будівельник», що полягає у позбавленні ТОВ «Будівельник» можливості належним чином та у повному обсязі використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим та функціональним призначенням, шляхом здійснення на ній будівництва торговельно-розважального центру з гостьовою автостоянкою, для будівництва якого така земельна ділянка виділялася та отримувалася в оренду. Тобто, своїми діями ОСОБА_5 позбавила можливості ТОВ Будівельник реалізувати законне право на використання орендованих земельних ділянок за призначенням, шляхом будівництва на них торговельно-розважального центру з гостьовою автостоянкою в запланованих проектною документацією межах без порушення Державних будівельних норм, що завдає ТОВ Будівельник шкоди, яка для товариства є значною.

Крім того, ТОВ Будівельник з 2013 року здійснюється сплата орендної плати за вказані земельні ділянки, у тому числі за ті, що частково самовільно зайняті ОСОБА_5 , які не можуть використовуватися за цільовим та функціональним призначенням. Таким чином, ТОВ Будівельник здійснює витрати, у вигляді орендної плати, за земельні ділянки, які не може використовувати за призначенням. У зв`язку із чим, ТОВ Будівельник завдано також шкоди у розмірі 84971,71 грн., що також є для ТОВ Будівельник значною.

Крім того, ОСОБА_5 у період часу з листопада 2015 року по березень 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою здійснення підприємницької діяльності, а також подальшої передачі будівлі в оренду чи відчуження її іншим особам, здійснила самовільне, тобто на земельній ділянці, що не була для цього відведена та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, будівництво будівлі торговельного призначення (III категорія складності) на самовільно зайнятій, тобто за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ), чим завдала значної шкоди власнику землі - територіальній громаді м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в розмірі 350 753,74 грн., що полягає у позбавленні її можливості вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою вартістю 350 753,74 грн. на власний розсуд, у тому числі шляхом передачі такої земельної ділянки у власність чи у користування, а також продажу іншим особам, та використовувати її за цільовим та функціональним призначенням.

При цьому, ОСОБА_5 усвідомлювала, що самовільно, з порушенням встановленого законом порядку, займає (захоплює) чужу земельну ділянку та бажала цього. Аналогічним чином ОСОБА_5 усвідомлювала, що здійснює самовільне, з порушенням встановленого законом порядку, будівництво та бажала цього.

Згідно з ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянка виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, відповідно до ч.4 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державної архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт- щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності. У будь-якому випадку замовник перед початком будівельних робіт повинен повідомити про це відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Так, незважаючи на відсутність у ОСОБА_5 документів на право власності чи право користування (оренди) на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) та власником якої відповідно до ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України, є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_5 у період часу з листопада 2015 року по березень 2016 року побудувала будівлю торговельного призначення (III категорія складності) без отримання документів, які надають право виконувати будівельні роботи та без подальшого введення об`єкта до експлуатації.

Зокрема, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (надалі - Департамент ДАБІ в області) з грудня 2015 року по жовтень 2016 року проводилися позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва капітальної споруди на перехресті вул.Запорізькій/вул.Авангардній/вул.Героїв Сталінграду (вул.Шкільна) у м.Запоріжжі, про що складено відповідні акти від 22.12.2015, 23.02.2016 та 07.10.2016. Під час перевірок Департаментом ДАБІ в області встановлено, що забудовником земельної ділянки є ОСОБА_5 . Роботи з будівництва об`єкта виконувалися без права на їх виконання, що є порушенням п.2 ч.1 ст.34, п.8 ст.36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, зокрема, без реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.

Проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області у квітні 2016 року документальної перевірки дотримання вимог земельного законодавства по вул.Запорізькій/ вул. Авангардній / вул.Героїв Сталінграду (вул.Шкільна) у м.Запоріжжі встановлено, що ОСОБА_5 самовільно зайняла земельну ділянку, яка з урахуванням акта визначення площ, складеного КП Градпроект, складає 195,27 кв.м.

Відповідно до висновку судового експерта №2255 від 22.02.2017, складеного за результатами проведення оціночно-земельної експертизи, грошова оцінка земельної ділянки площею 195,27 кв.м., що знаходиться під самовільно добудованими частинами будівлі, розташованої по АДРЕСА_3 складає 350 753,74 грн. Таким чином, відповідно до висновку судового експерта №2255 від 22.02.2017, внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки за вказаною адресою, територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради завдано шкоди в розмірі 350 753,74 грн., що є значною.

До судового засідання від захисника обвинуваченої надійшло письмове клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 197-1 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині, оскільки на час розгляду справи з моменту вчинення інкримінованих їй діянь сплинули строки притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що подане клопотання не свідчить про визнання ОСОБА_5 своєї винуватості у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні обвинуваченій, у відповідності до ст. 285 КПК України, роз`яснені суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. ст. ч.4 ст. 358, ст. 356, ч.3 ст. 197-1 КК України та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала подане захисником клопотання про закриття провадження в частині обвинувачення її за ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 358 КК України. Згідно раніше наданих показів в ході допиту обвинуваченої, ОСОБА_5 не визнала свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень у повному обсязі. Разом з тим, враховуючи, що на час розгляду справи закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, просить звільнити її від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити. Наслідки закриття кримінального провадження із зазначених підстав їх відомі і зрозумілі.

Судом такожроз`яснено ОСОБА_5 можливість звільненняїї від кримінальноївідповідальності іза ст.356КК Українина підставіст.49КК України.Обвинувачена відповідних клопотаньне заявляла,захисник наполягав нарозгляді клопотанняпро закриттякримінального провадження відносно ОСОБА_5 в частиніобвинувачення за ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 358 КК України, в іншій частині вважає за необхідне продовжити судовий розгляд в загальному порядку.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника та звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 358 КК України, оскільки з моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_5 діянь сплинули строки, передбачені ст. 49 КК України, що є підставою для закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого у судовому засіданні при вирішенні даного клопотання покладається на розсуд суду.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення обвинуваченої та її захисника, думку прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали провадження в межах вирішуваного питання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 4 ст.286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 197-1 КК України, карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, віднесено до кримінальних проступків, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 197-1 КК України, віднесено до нетяжких злочинів.

Положення ст.49 КК України передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України згідно обвинувального акту, було вчинено 11.08.2016 року, інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 197-1 КК України згідно обвинувального акту, було вчинено в період з листопада 2015 року по березень 2016 року, отже, наразі строки давності притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за ч.3 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України закінчилися, що є підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст.49 КК України.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про обставини, які згідно ч.2, ч.3 ст. 49 КК України, свідчили б про зупинення, переривання перебігу давності.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що суд розглядає кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, а норма ст. 49 КК України носить імперативний характер, тобто є обов`язковою для застосування в разі наявності для цього підстав, суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченої про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 197-1 КК України у зв`язку зі звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Таким чином, ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 197-1 КК України, а кримінальне провадження відносно неї в цій частині - закриттю.

Відповідно до ч.1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_5 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-1, ст. 356, ч.4 ст. 358 КК України, і судом ухвалено рішення про закриття провадження в частині обвинувачення за ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 358 КК України, суд приходить до висновку про необхідність виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та продовження судового розгляду в цій частині обвинувачення в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, ст.ст. 217, 284, 286, 334, 350, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.3 ст. 197-1 КК України, закрити.

Виділити з матеріалів кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12015080050005774 від 03.12.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України в окреме провадження.

Продовжити розгляд кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1