Рішення

від 03.04.2024 по справі 642/9108/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №642/9108/21

Провадження № 2/552/1341/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2024 року Київськийрайонний судм.Полтави вскладі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання - Лихошвай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку посилаючись на те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді секретаря. Позивач звільнена із займаної посади за власним бажанням. У день звільнення відповідачем не проведено повний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 111 956 грн. 98 коп з врахуванням податків та зборів. Просила стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки по розрахунку з дня звільнення по день ухвалення судового рішення та судовий збір .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.01.2022 року відкрито провадження в даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Леніського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.05.2023 року справа прийнята до провадження суду за правилами спрощеного позовного провадження по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повіломлена про час та місце розгляду справи, від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство у судове засідання свого представника не направив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причина неявки невідома. Суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що станом на дату подачі позовної заяви заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем складає 90125 грн. 37 коп. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду відповідно до яких суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягненян сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223ЦПКУкраїни для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (ХКЕПОП), працювала на посаді секретаря.

Відповідно до ст.43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Чинним законодавством, а саме ст.115КЗпП України встановлено,щозаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, щоне перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати F 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 КЗпП УкраїниКонституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене врахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно наказу № 58/к від 11 травня 2021 року ОСОБА_1 , секретарь, звільнена ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Позивач у позовній заяві зазначила, що сума заборгованості по заробітній платі, сума компенсації за невикористану відпустку та сума вихідної допомоги позивача у розмірі 90125, 37 грн. нарахована відповідачем вже з утриманням податків та обов`язкових платежів до бюджету та підтверджується довідкою відповідача, ця ж сума без утриманих податків складає 111956,98 грн.

Згідно довідки виданої Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством № 03/732 від 14 травня 2021 року розмір заборгованості по заробітній платі скаладає 90125 грн. 37 коп.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості по заробітній платі.

Згідно довідки виданої Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством № 03/733 від 14 травня 2021 року встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 445 грн. 45 коп.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачеві, в порушенняст.116 КЗпП України, відповідачем не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та є своєрідною санкцією для нього, а також не входить до структури заробітної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону №108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 (провадження №14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6- 113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі №165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).

Згідно зіст. 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до наведених висновків Верховного Суду, при розгляді даної справи необхідно врахувати принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. ЗЦК України).

Суд враховує розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту її звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачкою до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, розглядаючи справу в межах заявленихпозовних вимог, з урахуванням вказаних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв,суд, виходячи з необхідності дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, зменшення розміру суми, яка підлягає стягненнюз відповідача за період затримки виплатиналежних йому при звільненні сум за періодз 12 травня 2021 року по 03.04.2024 року до 15 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Вказане відповідає зазначеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 90 125 грн. 37 коп. та середній заробіток за час затримки по розрахунку у розмірі 15000 грн.

Тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли.

З врахуванням того, що позивача ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду за позовну вимогу щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 908 гривні 00 копійок за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст.10, 12-13,81,141,259,263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платізадовольнити частково.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 90 125 грн. 37 коп. ,середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 15000 грн., судові витрати у розмірі 908 грн., а всього 106 033 грн. 37 коп.

Стягути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати в сумі 9354 грн. 45 коп., решту суми 96 678 грн. 92 коп. стягнути після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (місце знаходження: м. Харків вул. Велика Панасівська, буд. 112, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03187743).

Головуючий Ж.В. Кузіна