Рішення

від 17.01.2023 по справі 758/9214/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9214/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В, за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «ОСОБА_1», про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на її частину, визнання права власності на частину доходів приватного підприємства

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (надалі за текстом - ОСОБА_4 ), приватного підприємства «ОСОБА_1» (надалі за текстом - ПП «ОСОБА_1»), про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на її частину, визнання права власності на частину доходів приватного підприємства.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була заведена спадкова справа №12/2018. По даній справі з заявою звернулася позивач. В своїй заяві вона просила видати їй свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та ПП «ОСОБА_1», посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем до 15.11.2013.

З заявами про прийняття спадщини звернулись, також, ОСОБА_3 (донька померлого від першого шлюбу), ОСОБА_2 (донька померлого від першого шлюбу), ОСОБА_4 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24 травня 2019 приватним нотаріусом Дудкіною Н.В. прийнято постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку у праві сумісної власності на майно подружжя на квартиру АДРЕСА_1 та ПП «ОСОБА_1», у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до обставин справи, за життя ОСОБА_5 належала кооперативна квартира з трьох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 82,6 кв.м, на підставі ордеру від 11.04.1989, проте, право власності у встановленому порядку він за життя не зареєстрував.

Згідно довідки від 06.06.2019 Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7» ОСОБА_5 пайовий внесок за квартиру сплачено в повному розмірі (балансова вартість квартири 16 599,10 крб).

Крім того, спадкодавець був власником (засновником) ПП «ОСОБА_1» (ЄДРПОУ НОМЕР_5), місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3, яке зареєстроване 14.11.2000. Згідно витягу з реєстру юридичних осіб від 22.05.2019 статутний капітал на ПП «ОСОБА_1» не формувався.

В той же час ПП «ОСОБА_1», внаслідок господарської діяльності отримало дохід і відповідно є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності, б/н, 04.08.2006, видане на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 04.07.2006 №109/6). Технічний опис нерухомого майна: виробнича база загальною площею 1 419,4 кв.м.; адміністративний корпус літера «А», металевий склад, цех літера «А1», побутові приміщення літера «Б», заточний цех літера «Б1», механічний склад літера «В», цех №1, механічний склад літера «Г», цех №2, котельня літера «Д», гараж літера «М», вагончики літера «Е», навіси літери «І», «Л», «О», «З», вбиральня літера «Н», сарай літера «К», фундамент літера «П», огорожа № 1-4, водопровід № 5.

Згідно положень статті 70 СК України, статті 372 ЦК України, який діяв на час розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Позивач просить суд: визнати квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності, б/н, 04.08.2006, видане на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 04.07.2006 №109/6). Технічний опис нерухомого майна: виробнича база загальною площею 1 419,4 кв.м.; адміністративний корпус літера «А», металевий склад, цех літера «А1», побутові приміщення літера «Б», заточний цех літера «Б1», механічний склад літера «В», цех №1, механічний склад літера «Г», цех №2, котельня літера «Д», гараж літера «М», вагончики літера «Е», навіси літери «І», «Л», «О», «З», вбиральня літера «Н», сарай літера «К», фундамент літера «П», огорожа №1-4, водопровід №5.

15.07.2019 року на підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Корніловій Ж.О.

28.08.2020 року на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Гребенюку В.В.

24.09.2020 року Ухвалою Подільського районного суду міста Києва позов залишено без руху.

13.11.2020 року Ухвалою Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заяви про визнання позовних вимог, просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

ОСОБА_4 подала до суду заяву про часткове визнання позовних вимог, просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була заведена спадкова справа №12/2018 (а.с. 146-184).

Позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 04.07.1987 до 15.11.2013 (а.с. 11).

24 травня 2019 приватним нотаріусом Дудкіною Н.В. прийнято постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку у праві сумісної власності на майно подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 8).

За життя ОСОБА_5 належала кооперативна квартира з трьох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 82,6 кв.м, на підставі ордеру від 11.04.1989 (а.с. 10).

Згідно довідки від 06.06.2019 Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7» ОСОБА_5 , пайовий внесок за квартиру сплачено в повному розмірі (балансова вартість квартири 16 599,10 крб.(а.с.16).

ОСОБА_5 був власником (засновником) ПП «ОСОБА_1» (ЄДРПОУ НОМЕР_5), місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3, яке зареєстроване 14.11.2000, що підтверджується витягом з реєстру юридичних осіб від 22.05.2019 (а.с. 21-23).

ПП «ОСОБА_1» є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності, б/н, 04.08.2006, видане на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 04.07.2006 №109/6). Технічний опис нерухомого майна: виробнича база загальною площею 1 419,4 кв.м.; адміністративний корпус літера «А», металевий склад, цех літера «А1», побутові приміщення літера «Б», заточний цех літера «Б1», механічний склад літера «В», цех №1, механічний склад літера «Г», цех №2, котельня літера «Д», гараж літера «М», вагончики літера «Е», навіси літери «І», «Л», «О», «З», вбиральня літера «Н», сарай літера «К», фундамент літера «П», огорожа №1-4, водопровід №5 (а.с. 21).

Статтями 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України (який діяв на час сплати пайових внесків за спірну квартиру) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України та статті 60 СК України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно етапі 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Судом установлено, що згідно положень статті 70 СК України, статті 372 ЦК України, який діяв на час розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Корпоративні права, незалежно від форми їх вираження, відносяться до об`єктів цивільних прав (майна), а значить, мають властивість останніх - оборотоздатністю, тобто вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином (ч. 1 ст. 178 ЦК України).

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються також майнові права. Майнові права визнаються речовими правами.

Ч.1 ст.167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації', що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації' та активів у разі ліквідації' останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147,166 ЦК України, статтями 55,69 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України, спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Приватне підприємство у відповідності зі ст. 113 ГК України - це підприємство, що діє на підставі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства і ного (їхньої) праці, або з використанням найманої праці.

Разом із тим з урахуванням положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Виходячи зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст.116, 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий з подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що спірну квартиру слід віднести до об`єкту спільної власності подружжя, а нерухоме майно приватного підприємства до доходів подружжя, які підлягали поділу.

Враховуючи вищенаведене, право власності позивача без виключення з спадкового майна при оформленні спадщини порушується спадкоємцями, а тому, підлягає судовому захисту в обраний спосіб.

За змістом етапі 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилами статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до положень пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом Украйні, положення нього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно положень етапі 112 ЦК Української РСР (який діяв на час набуття прав ня спірну квартиру) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про власність» (який діяв на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду Украйні від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Стапя 41 Конституції' України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеціі» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції' та інші проти Греції) від 23 листопада 2000 року, «Булвсс» АД проти Болгарії) від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Згідно ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Судове рішення яке набрало законної сили не може бути проігноровано, а доводи сторони мають бути оцінені, суди мають обґрунтовувати свої рішення, як неодноразово вказано в рішеннях Європейського сулу з прав людини.(Проніна до України, Белілос проти Швейцарії та інші).

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції-, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції- було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись положеннями чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що в даному спорі є достатні правові підстави для задоволення позову, а тому, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «ОСОБА_1», про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на її частину, визнання права власності на частину доходів приватного підприємства - задовольнити;

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , технічний опис нерухомого майна: виробнича база загальною площею 1 419,4 кв. м. адміністративний корпус літер «А», металевий склад, цех літер «А1», побутові приміщення літер «Б», заточний цех літер «Б1», механічний склад літер «В», цех № 1, механічний склад літер «Г», цех № 2, котельня літер «Д», гараж літер «М», вагончики літер «Е», навіси літер «І», «А», «О», «З», вбиральня літер «Н», сарай літер «К», фундамент літер «П», огорожа № 1-4, водопровід № 5;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 751 (одна тисяча сімсот п`ятдесят одна) гривня 66 копійок;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 751 (одна тисяча сімсот п`ятдесят одна) гривня 66 копійок;

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) гривень 50 копійок;

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позову, в розмірі 4 379 (чотири тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 15 копійок, згідно з квитанціями № 14625184 від 09.07.2019 та № 0.0.1909142744.1 від 17.11.2020;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач 1 - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач 2 - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач 3 - ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач 4 - Приватне підприємство «ОСОБА_1» (адреса: 08298, Київська область, смт Коцюбинське, вул. Залізнична, буд. 7А, код ЄДРПОУ НОМЕР_5);

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк