Рішення

від 26.03.2024 по справі 199/3277/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3277/23

(2/199/178/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., за участі представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Чекідою О.І. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183 площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258672).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року №4898-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га., у тому числі, ріллі площею 2,000 га. (кадастровий номер 1421786600:03:000:1183) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 4898-СГ від 02 жовтня 2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку, розташовану на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

Тобто, зміст наказу № 4898-СГ від 02 жовтня 2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183.

Зазначав, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-306/2-23 від 16.02.2023 року, ОСОБА_3 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3380-СГ від 19 липня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

У подальшому, ОСОБА_3 звернулася до Управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183 площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5372-СГ від 21 жовтня 2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_3 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га., кадастровий номер 1421786600:03:000:1183 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність. Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1183, а остання вибула з державної власності поза її волею. Згодом земельна ділянка була передана її власником в оренду; згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183, згідно договору оренди землі від 22.11.2019 року № 606 передана ОСОБА_3 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34693979).

Зазначав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, тому просив суд ухвалити рішення, яким: витребувати у відповідачів на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст.83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га., із кадастровим номером 1421786600:03:000:1183, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1183, припинивши право оренди на цю земельну ділянку; стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 5368,00 грн.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому та у відповіді на відзив відповідача Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі з посиланням на обставини, викладені у відзиві на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказувала на те, що відсутні підстави для витребування земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас», як орендаря, зазначивши, що підприємство на підставі договору є законним орендарем земельної ділянки, який, починаючи з 24.02.2022 та станом на дату подання цього відзиву незаконно позбавлений фізичної можливості користуватись нею (права володіння) та виконувати свої обов`язки орендаря у зв`язку із військовою агресією РФ та тимчасовою окупацією території Маріупольського району Донецької області її військами. Договір було укладено сторонами у встановлений законодавством спосіб, з дотриманням всіх істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, ЦК України, він є чинним, право оренди відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» належним чином зареєстровано, відповідач ОСОБА_3 з питанням про припинення договору до відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не зверталась.

Підстав вважати, що ОСОБА_3 не мала права власності на нерухоме майно у відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» під час укладення договору не було і бути не могло, інформація про право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку була наявна і наявна зараз у ДРРПНМ, що не заперечується прокурором у його позовній заяві. Належні, достатні та допустимі докази того, що право власності набуте відповідачем ОСОБА_3 у незаконний спосіб або із порушеннями чинного законодавства, як того вимагають приписи ст.ст. 76-81 ЦПК України, прокурором до позовної заяви не долучено. Крім того, прокурор жодним чином не обґрунтував у який спосіб та на підставі чого було встановлено, який саме із наказів, прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, які мають однакову дату та номер, слід вважати підробленим, а який справжнім, та чому виключається можливість існування обох наказів через недбалість в роботі ГУ Держгеокадастр в Донецькій області. Окрім цього, в мережі інтернет наявний текст колективної скарги від 08.11.2019 державних службовців Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на дії в.о. начальника ОСОБА_5 щодо її незаконних дій на посаді. Враховуючи ситуацію, яка відбувалася із прийняттям наказів в ГУ Держгеокадастру у Донецькій області під час перебування на посаді в.о. начальника ОСОБА_5 докази у вигляді копій наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, які надані прокурором, мають оцінюватися критично та з дотриманням вимог ст. 76-81 ЦПК України. Також зазначила, що реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підтверджує законність отримання земельної ділянки власником. Крім того, на думку представника відповідача, прокурор не мав підстав для представництва інтересів держави, а отже і на звернення до суду.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.07.2019 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3380-СГ від 19 липня 2019 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4898-СГ від 02 жовтня 2019 року було затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1183, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

Водночас, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5372-СГ від 21 жовтня 2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_3 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га., кадастровий номер 1421786600:03:000:1183 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Рішенням приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. від 19 листопада 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1183, площею 2,0000 га було зареєстровано за ОСОБА_3

22 листопада 2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 606, за умовами якого остання передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1183 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років.

Рішенням державногореєстратора юридичногодепартаменту Маріупольськоїміської радиДонецької областіСидоренка О.О.від 17грудня 2019року правооренди земельноїділянки,належної ОСОБА_3 на підставідоговору орендиземлі від22листопада 2019року,зареєстровано заДП «Ілліч-АгроДонбас» ПАТ«Маріупольський металургійнийкомбінат іменіІлліча» (номерзапису проінше речове право 34803608).

ДП «Ілліч-Агро Донбас» 13 квітня 2022 року звернулися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратили доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за №22022050000001220.

Відповідно до положень ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Посилання прокурора на те, що наказом № 4898-СГ від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, тобто наказ з вказаним номером і датою має зовсім інший зміст, стосується іншої особи та іншої території, отже рішення щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183 державою ніколи не приймалося, суд не приймає до уваги, оскільки наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.

Оскільки від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами, доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним позивачем суду не надано.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

У наказі про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_3 , і ніщо не вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь. Таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробним чи недійсним.

Доводи прокурора про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21жовтня 2019 року № 5372-СГ ОСОБА_3 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні цієї земельної ділянки у власність, суд не бере до уваги, оскільки вказаний факт не спростовує надання відповідачу державою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Посилання позивача на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183 за гр. ОСОБА_3 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, суд не може прийняти до уваги, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тобто не доведені належними, допустимими та достовірними доказами.

Конституція України у статті 41 гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Принцип непорушності права власності закріплений також у статті 321 ЦК України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність набуття права власності ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1183, позов задоволенню не підлягає, в тому і числі в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, з огляду на прийняття позову до розгляду та відсутність процесуального рішення суду згідно ст.185 ч.4 п.4 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, суд вважає за необхідне судові витрати прокурора у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 386,387 ЦК України,ст.ст.152-155 ЗК України, суд-

УХВАЛИВ:

У позові Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_3 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,-відмовити.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко