Рішення

від 04.04.2024 по справі 488/4845/23

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4845/23

Провадження № 2-а/488/18/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04.04.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Кралі В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „МАКО ТРАНС ГРУПП, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Могили С.М. звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з даним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серія АА № 00012395 від 21.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що 21.07.2023 року постановою заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренко А.В. серія АА №00012395 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 01.07.2023 о 21.00 год. за адресою Н-11, км 76+702 Дніпропетровська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідальна особа, як вказано у постанові, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон., відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-І КупАП.

Позивач категорично не погоджується з даною постановою, вважає прийняте відповідачем рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованим, з огляду на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу укладеного 23.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКО ТРАНС ГРУПП» транспортні засоби: автомобіль MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп Н/ПР-контейнеровоз KOEGEL SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_3 , передано в тимчасове платне користування (в найм/оренду) останньому строком на 5 років.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

28.11.2023 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, передбаченим ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому спростував доводи наведені відповідачем у відзиві, просив про задоволення позову з підстав наведених у позові.

Третя особа не скористалася правом на подання пояснень, передбаченим ст. 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень ( ч. 1 ст 2 КАС України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , позивач ОСОБА_1 є власником напівпричіпу KOEGEL SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_3 , в графі «особливі відмітки» даного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказано: спеціалізований напівпричіп н/пр- контейнеровоз.

На підставі нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу укладеного 23.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКО ТРАНС ГРУПП» транспортні засоби: автомобіль MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп Н/ПР-контейнеровоз KOEGEL SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_3 , передано в тимчасове платне користування (в найм/оренду) останньому строком на 5 років.

Зазначений договір посвідчений 23.02.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежаном А.В., зареєстрованио в реєстрі за № 297.

21.07.2023 року постановою заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренко А.В. серія АА №00012395 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 01.07.2023 о 21.00 год. за адресою Н-11, км 76+702 Дніпропетровська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідальна особа, як вказано у постанові, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон., відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-І КупАП.

Матеріали розміщені в сервісі перевірки адміністративних правопорушень за посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/AA00012395/, на який має місце посилання в постанові, містять фото автомобіля спереду та напівпричіпу з заду, фото автомобіля з напівпричіпом з боку, а також фото номерних знаків автомобіля НОМЕР_1 та напівпричіпу AO1997XF.

Із фотозображення убачається, що зафіксовано проїзд транспортного засобу MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом KOEGEL SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_3 .

07.11.2023 року позивач дізнався про наявність оскаржуваної постанови після того, як його рахунки було заблоковано і він звернувся до виконавчого органу де отримав оскаржувану постанову 08.11.2023 року.

14.11.2023 року позивач через свого представника звернувся до відповідача з відповідним запитом, скаргою, а також скерував повідомлення про використання транспортних засобів іншою особою на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 23.02.2023 року.

17.11.2023 року відповідачем на електронну адресу представника позивача надано відповідь на запит до якої долучено копію списку поштових відправлень, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, конверту та списку рекомендованих листів, а також копію оскаржуваної постанови.

22.11.2023 року відповідачем надано відповідь на скаргу зі змісту якої вбачається, що постанову залишено без змін, а скаргу без задоволення, а повідомлення про використання транспортних засобів іншою особою залишено не розглянутим.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.

Так, у справі, що розглядається, позивач є власником транспортних засобів: автомобіля MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіпа Н/ПР-контейнеровоз KOEGEL SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_3 , які перевірилися Відділом Укртрансбезпеки, однак, як встановлено судом, на підставі нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу укладеного 23.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКО ТРАНС ГРУПП» транспортні засоби: автомобіль MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп Н/ПР-контейнеровоз KOEGEL SN 24 реєстраційний номер НОМЕР_3 , передано в тимчасове платне користування (в найм/оренду) останньому строком на 5 років.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності притягнення саме позивача як власника транспортного засобу до адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.

Абзацом 3 частини першоїстатті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтями39та48цьогоЗакону, є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника міститься устатті 1 Закону N 2344-IIIта означає фізичну або юридичну особу, яка витрачає на комерційній основі чи за власну вартість перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Своєю чергою згідно з нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне підтверджене встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно достатті 34 Закону N 2344-IIIавтомобільний перевізник зобов`язаний, крім іншого, виконувати вимоги цьогоЗаконута інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правиламистатті 48 Закону N 2344-IIIавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на основі яких забезпечується вантажне перевезення.

До цих документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас перелік інших документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не є вичерпним, післястатті 48 Закону N 2344-IIIвизначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи для здійснення внутрішнього перевезення вантажів.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, є підстави для висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах N 640/39442/21 та N 560/514/22 відповідно.

Така позиція узгоджується також із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленими в постанові від 16 жовтня 2020 року у справі N 910/7554/19, в якій встановлено, що перевізником у спільних правовідносинах є товариство, яким отримано транспортний засіб на підставі укладеного договору суборенди, яким вчинено порушення, що порушує перевищенні транспортних засобів нормативно-вагових параметрів, яке встановлено внаслідок проведення Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля.

Як зазначено вище, водій повинен мати і перед`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких дозволяють вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.

Приписами пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку N 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарів, матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та облік виконаної роботи, та є одним із документів, які можуть бути використані для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що можуть бути складені у паперовій та/ або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, передбачає, що в будь-якому випадку товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити), визначену цими Правилами та відображену в додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а такожпостанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року N 207, якою затверджено Перелік документів, для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково потрібно оформлятися, якщо перевезення вантажу випускається автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Варто зауважити, що в силустатті 48 Закону N 2344-IIIводій був зобов`язаний пред`явити уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну, якщо такий документ прямо передбачений у даній правовій нормі.

Відповідно достатті 800 Цивільного кодексу Українинаймач самостійно визначає використання транспортного ресурсу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Отже, у спірних правовідносинах, що склалися в цій справі, транспортний засіб передано позивачем в орендуТОВ «МАКО ТРАНС ГРУПП», договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, тому самеТОВ «МАКО ТРАНС ГРУПП»є автомобільним перевізником у розумінніЗакону N 2344-IIIв межах спірних правовідносин, а не позивач.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з характеристиками цієї справи суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 17 частини першоїстатті 60 Закону N 2344-III, діє до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

При цьому автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті33,50 Закону N 2344-III).

Незважаючи на те, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортної відповідальності, яка належить іншій особі, але ця інформація не змінює правовий статус перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 17 частини першої.статті 60 Закону N 2344-III. Тому автомобільного перевізника не можна визначити лише на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Однак, суд наголошує, що дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом не встановлено факту того, що саме позивач ОСОБА_1 користувався даним транспортним засобом як автомобільний перевізник.

Натомість, на переконання суду, безпідставними є доводи представника відповідача в тій частині, що саме на власника транспортного засобу належить покласти відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

У свою чергу, посилання представника відповідача на положення абз. 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 року №1388 та пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379 є помилковими в частині обов`язковості отримання тимчасового реєстраційного талону на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом у тому разі, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам). Натомість абз. 4 пункту 16 вказаного вище Порядку свідчить про отримання такого тимчасового реєстраційного талону за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами

А тому, суд вважає, що встановлення факту належності транспортного засобу на праві власності позивачу ОСОБА_1 не робить його на безумовній основі автомобільним перевізником, на якого покладається відповідальність за перевищення габаритно-вагових норм при користуванні таким транспортним засобом.

Відповідачу при прийнятті оскаржуваного рішення слід було врахувати зміст права власності (володію, користуюсь, розпоряджаюся) та природу титульного власника, який фактично користувався автомобілем і саме він мав нести відповідальність за його перевантаження.

Відтак, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт така обставина підлягала обов`язковому з`ясуванню, доказів чому суду надано не було.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5,6 статті 250 КАСУ, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-11, 77, 262, 263, 286, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 доДержавної службиУкраїни збезпеки натранспорті,третя особа-Товариство зобмеженою відповідальністю„МАКО ТРАНСГРУПП,про визнанняпротиправною таскасування постановипро адміністративнеправопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренко А.В. серія АА №00012395 від 21.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (кодЄДРПОУ:39816845,адреса:01135,м.Київ, вул.Антоновича,51)

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „МАКО ТРАНС ГРУПП ( ЄДРПОУ: 43207929, адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавта Біляєва, 23)

Суддя: Я.А. Чернявська