Постанова

від 04.04.2024 по справі 914/3013/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Справа №914/3013/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» за № 1002 УНІКА від 23.01.2024 року (вх. №01-05/323/24 від 31.01.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 04.01.2024 року (суддя Н.В. Мороз; повний текст рішення складено 09.01.2024 року)

у справі № 914/3013/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (надалі ПрАТ «СК «Уніка»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоторгсервіс-Захід»</a> (надалі ТзОВ «Теплоторгсервіс-Захід»)

про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 11019,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09.10.2023 року ПрАТ «СК «Уніка» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Теплоторгсервіс-Захід» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 11019,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача виникло право вимагати повернення сплаченого страхового відшкодування з відповідача за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.01.2024 року у справі №914/3013/23 у задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено належними засобами доказування обставину про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 19.03.2021 м. Львові по вул. Садовій, 2А за участі транспортних засобів Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху як визначеної пп. г п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передумови до виникнення у позивача права подання до відповідача регресного позову після виплати страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Просить скасувати його та задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що оскільки на момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «MERCEDES - BENZ SPRINTER 519 CDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була страхована в ПрАТ «СК «Уніка» полісом обов?язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202278454, то ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля «FORD», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 11019 грн 51 коп. Також вказує на те, що оскільки постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністратвине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не з автоматичному режимі серія ЕАН № 3938264 від 19.03.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, то у ПрАТ «СК «Уніка» виникло право вимагати повернення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 11019 грн 51 коп з ТзОВ «Теплоторгсервіс-Захід» як стархувальника за полісом обов?язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202278454. Також апелянтом через систему «Електронний суд» подано пояснення від 13.02.2024 року, в якому просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 04.01.2024 року у справі № 914/3013/23, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами апелянта, наведеними в апеляційній скарзі. Зазначає, що постановою Франківського районного суду м.Львова від 12.04.2021 року у справі № 465/2143/21 встановлено причини дорожньо-транспортної пригоди, які не пов`язані з технічним станом транспортного засобу, не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між технічним станом транспортного засобу та дорожньо-транспортною пригодою. Відповідач звертає увагу суду на те, що безпосередньою причиною спірної дорожньо-транспортної пригоди була не виключна невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам ПДР, у наданих позивачем документах відсутнє зазначення про характер такої невідповідності, натомість постановою Франківського районного суду м.Львова встановлено, що причиною ДТП стало порушення водієм пункту 10.2 ПДР України. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/3013/23 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою у справі №914/3013/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 04.01.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення позивача та відповідача з порядком розгляду даної справи, суд встановив, що 07.02.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року про розгляд справи № 914/3013/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, транспортний засіб легковий автомобіль марки Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві приватної власності громадянину України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06.06.2019 серія НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоторгсервіс-Захід»</a>, пов`язана із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, номер кузова НОМЕР_4 , 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в період з 03.01.2021 по 02.01.2022 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22.12.2022 № 202278454.

Згідно п. 5 полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 260 000 грн; майну 130 000 грн.

Пунктом 6 полісу передбачено розмір франшизи 2 000 грн.

19.03.2023 у м. Львові на вул. Садовій, 2А, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Постановою від 19.03.2021 серія ЕАН № 3938264 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП (керування ТЗ, що не пройшло обов`язковий технічний контроль. Транспортний засіб перебуває в експлуатації з 2017, чим порушив п. 31.3.6 ПДР України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Заявою від 19.03.2021 № 00414294 про виплату матеріального збитку по полісу №202278454 від 22.12.2020 громадянин ОСОБА_2 звернувся до позивача із проханням про відшкодування матеріального збитку, отриманого внаслідок ДТП, яка сталась 19.03.2021 у м. Львів, вул. Садова, 2А/1 за участю автомобілів Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 та Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 .

Протоколом огляду від 19.03.2021 встановлено пошкодження лівого переднього крила, лівих передніх і задніх дверей, ручки дверей, накладки і корпусу лівого дзеркала заднього виду, покажчика повороту та задньої лівої боковини транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 .

Ремонтною калькуляцією від 22.03.2021 № 00414294 визначено вартість відновного ремонту транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , в розмірі 18 714, 42 грн, з врахуванням зношення запчастин 13 019, 51 грн.

Страховим актом/наказом позивача від 22.03.2021 № 00414294 дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 19.03.2023 у м. Львові на вул. Садовій, 2А за участю транспортних засобів Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 11 019, 51 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 .

Платіжним дорученням від 25.03.2021 № 209986 позивачем перераховано на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 11 019, 51 грн. Призначення платежу: «Страх. відшк. зр. дор. № 014042/4440/0001374 від 22/12/20, ОСОБА_2 , В т. ч. ком. бан. -109, 10грн. (дор. № 11/43-2-1-00/249 від 11.09.15 р.) Без ПДВ Страхове відшкодування КЗ00414294».

Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 12.04.2021 у справі № 465/2143/21, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://www.reestr.court.gov.ua/Review/96224347, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмір 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вказаною постановою встановлено:

«… ОСОБА_1 19.03.2021 року о 08 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Садовій, 2А, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_5 , виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не дав дорогу транспортному засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по ній, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, просив суворо не карати, про що подав відповідну письмову заяву….».

З підстав наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11 019, 51 грн виплаченого позивачем потерпілій стороні страхового відшкодування за шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За змістом статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У відповідності до частини 1 статті 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Згідно статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про страхування» до класів страхування іншого, ніж страхування життя, належать: клас 3 - страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного рухомого складу).

За змістом частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Як зазначено вище, постановою Франківського районного суду м. Львова від 12.04.2021 у справі № 465/2143/21 встановлено, що ОСОБА_1 19.03.2021 року о 08 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Садовій, 2А, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_5 , виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не дав дорогу транспортному засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по ній, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Вказані дії ОСОБА_1 визнано порушенням п. 10.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмір 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до пункту 9.1. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає порядок подання регресного позов страховика та МТСБУ.

Згідно підпункту «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Суд встановив, що відомості про неналежний технічний стан транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , в тому числі як підставу до настання ДТП, в постанові Франківського районного суду м. Львова від 12.04.2021 у справі №465/2143/21, відсутні, а відтак не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та технічною несправністю транспортного засобу, що унеможливлює застосування підпункту «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З підстав наведених норм права та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними засобами доказування обставину того, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 19.03.2021 м. Львові по вул. Садовій, 2Аза участі транспортних засобів Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху як визначеної пп. г п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передумови до виникнення у позивача права подання до відповідача регресного позову після виплати страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львіської області від 04.01.2024 року у справі № 914/3013/23.

За приписами частин 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» за № 1002 УНІКА від 23.01.2024 року (вх. №01-05/323/24 від 31.01.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 04.01.2024 року у справі №914/3013/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех