Постанова

від 18.03.2024 по справі 925/608/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 925/608/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Алчієва І.В.,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023

у справі № 925/608/23 (суддя: Васянович А.В.)

за позовом ОСОБА_2

до:

1) Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради

2) ОСОБА_1

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Градобудкомплект"

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач; ОСОБА_2 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Департамента управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (надалі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (по тексту - відповідач-2; ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Градобудкомплект" (в подальшому - третя особа; ТОВ "Градобудкомплект"; Товариство) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» (код ЄДРПОУ 35579623).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що ліквідація ТОВ "Градобудкомплект" відбулася з порушенням порядку встановленого чинним законодавством України, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача, як спадкоємця померлого учасника товариства та кредитора.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 позов задоволено повністю; відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» (ідентифікаційний код - 35579623) в результаті ліквідації.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновків, що позивач лише 26.12.2022 міг дізнатися про початок процедури ліквідації Товариства, а строк для пред`явлення кредиторських вимог закінчився 28.12.2022 (через два дні).

Відповідачу-2, як ліквідатору та директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» (ТОВ "Градобудкомплект") станом на 28.12.2022 було достовірно відомо про склад та розмір вимог заявлених позивачем у справі № 711/8646/19.

Також матеріалами справи підтверджується, що станом на 15.04.2021 Товариство визнавало вимоги позивача на суму 738 093,00 грн.

Проте, навіть ці раніше визнані Товариством вимоги не були включені ліквідатором до ліквідаційного балансу та не були задоволені при ліквідації юридичної особи.

На переконання суду, ліквідатор фактично ухилився від розгляду кредиторських вимог.

За висновками суду першої інстанції, складання ліквідаційного балансу та затвердження його учасниками юридичної особи до розгляду в суді вимог кредитора, що своєчасно звернувся з вимогами та до суду з позовом (частина п`ята статті 112 Цивільного кодексу України), суперечить частині одинадцятої статті 111 та статті 112 Цивільного кодексу України, яка допускає можливість складання такого балансу після завершення розрахунків з кредиторами, та порушує законний інтерес такого кредитора, який внаслідок ліквідації юридичної особи та проведення державної реєстрації припинення юридичної особи позбавляється права на доступ до суду та вирішення його позову у справі № 711/8646/19, що прямо гарантовано законом. При цьому, обсяг прав, що перейшли до нового кредитора у зобов`язанні в порядку спадкування, оцінка доказів, а також з`ясування вартості частки, що підлягає сплаті позивачу є предметом доказування у справі № 711/8646/19 за позовом позивача, що був поданий до місцевого загального суду задовго до проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт в апеляційній скарзі наголошує на порушення судом першої інстанції приписів ст. 277 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що судом не встановлено дату (і відповідно факт) оприлюднення державним реєстратором оголошення про початок ліквідації ТОВ «Черкасиградобуд». Саме від цього часу, на думку апелянта, позивач та суд мали обліковувати перебіг строку подачі відповідної заяви з майновими вимогами до ліквідатора ТОВ «Черкасиградобуд».

Також апелянт вказує, що незважаючи на обмеження доступу безпосередньо до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач міг дізнатися про початок процедури ліквідації Товариства на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України, який для того і існує, щоб з нього кредитори дізнавалися про такі події.

Так, ще 04.07.2022 було забезпечено оприлюднення повідомлень про рішення щодо припинення юридичної особи на сайті Мін`юсту, з яким можна ознайомитись на офіційному сайті Міністерства за посиланням: https://minjust.gov.ua/news/ministry/ponovleno-oprilyudnennya-povidomlen-pro-rishennya-schodo-pripinennya-yuridichnoi-osobi-na-sayti-ministerstva-yustitsii-ukraini. Але дана обставина судом не досліджена, не описана в рішенні, не вказана позивачем у позовній заяві та не підтверджена жодними доказами.

Щодо вручення вимоги від 16.03.2023 ліквідатору, то ОСОБА_1 зазначається, що судом першої інстанції не вказується про особисте отримання відповідачем-2, як ліквідатором, такої вимоги позивача.

На думку апелянта, суд не мав доказів і підстав робити висновок про ухилення ліквідатора від розгляду вимог кредитора, оскільки вимога не надсилалась.

Також ОСОБА_1 вказується, що суд не зазначив конкретні норми права, які він застосував, визнаючи процедуру ліквідації ТОВ «Черкасиградобуд» неправомірною.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 925/608/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області справу № 925/608/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23; повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 18.01.2024.

12.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої заперечення ОСОБА_2 мотивує необґрунтованістю доводів апелянта, оскільки ліквідація ТОВ "Градобудкомплект" безсумнівно порушує права та майнові інтереси позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 заяву головуючого судді Коробенка Г.П., суддів Кравчука Г.А., Козир Т.П. про самовідвід задоволено; передано справу № 925/608/23 на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 апеляційна скарга у справі № 925/608/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 справу № 925/608/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 на 18.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 заяву представника ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначені дату та час: 18.03.2024.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів та третьої особи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку належним чином.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 01.11.2007 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд».

Учасником ТОВ «Черкасиградобуд» із часткою 14,29% розміру статутного капіталу був ОСОБА_3 .

14.07.2009 ОСОБА_3 помер.

02.08.2017 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецьким В.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво № 18 про право на спадщину за законом, реєстр. № 416, згідно якого ОСОБА_2 одержав у спадщину від ОСОБА_3 майнові права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» в розмірі 14,29%.

27.03.2019 на позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Черкасиградобуд» прийнято рішення № 1-19, згідно якого позивачу відмовлено у прийнятті до складу учасників Товариства та вирішено виплатити ОСОБА_2 вартість успадкованої ним частки ОСОБА_3

31.10.2019 позивач подав до Придніпровського районного суду м. Черкаси позов до ТОВ «Черкасиградобуд» про стягнення вартості частки в статутному капіталі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.11.2019 відкрито провадження у справі № 711/8646/19.

15.04.2021 директором ТОВ «Черкасиградобуд» ОСОБА_1 подано в межах справи № 711/8646/19 додатковий відзив, за яким ТОВ «Черкасиградобуд» визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 738 093,00 грн. (згодом позивачем вимоги збільшені до 1 849 541,84 грн.) та не заперечує проти виплати останньому вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» у розмірі 835 665,00 грн. зі сплатою за рахунок цих коштів грошових (податкових) зобов`язань, що виникнуть у товариства у зв`язку з їх виплатою.

08.02.2023 у справі № 711/8646/19 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій ОСОБА_2 просить стягнути з ТОВ «Черкасиградобуд» частину вартості частки у статутному капіталі товариства в розмірі 1 849 541,84 грн.

Поряд із цим, 07.05.2021 державним реєстратором Гнатиком А.І. Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які до цього належали ТОВ «Черкасиградобуд» (номер відомостей про речове право: 41908934).

14.10.2022 одноосібним учасником ТОВ «Черкасиградобуд» - ОСОБА_1 на позачергових загальних зборах Товариства прийнято рішення № 1-22 про початок процедури припинення ТОВ «Черкасиградобуд» шляхом його ліквідації.

26.10.2022 на позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Черкасиградобуд» одноосібним учасником - директором ТОВ «Черкасиградобуд» - ОСОБА_1 прийнято рішення № 1-22, згідно якого: розпочато процедуру припинення ТОВ «Черкасиградобуд» шляхом його ліквідації; визначено основні робочі питання процесу припинення Товариства, зокрема, підготувати та затвердити ліквідаційний баланс на дату закінчення пред`явлення вимог кредиторів (два місяці); призначено ліквідатором його директора - Черненка А.Г.; визначено термін для пред`явлення вимог кредиторами - на протязі двох місяців з моменту прийняття рішення про ліквідацію та публікації оголошення.

27.10.2022 ОСОБА_1 до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради подано рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд», що підтверджується описом з реєстраційної справи.

16.03.2023 ОСОБА_2 адресовано ТОВ «Черкасиградобуд» вимогу про виплату вартості частки в розмірі 1 849 541,84 грн.

Згідно відмітки на вказаній вимозі, її отримано 20.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд», згідно виправлення - «Черкасиградобуд».

31.03.2023 ОСОБА_1 подано до Департамента «Центру надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради пакет документів для проведення державної реєстрації припинення ТОВ «Черкасиградобуд» в результаті його ліквідації, що вбачається з опису з реєстраційної справи.

03.04.2023 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Черкасиградобуд».

За висновками суду першої інстанції, наявними є правові підстави для відміни державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд» в результаті ліквідації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо оцінки доводів апелянта щодо процедури припинення ТОВ «Черкасиградобуд».

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частинами 8, 9, 11 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу.

Стаття 112 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Таким чином, кредитору гарантується право на розгляд його вимог ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов`язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна.

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов`язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства.

Правила цієї статті застосовуються також до відносин щодо виходу з товариства спадкоємця чи правонаступника учасника.

Статтями 48, 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов`язків іншим господарським товариствам - правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено «Національне положення (стандарт)» бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868, згідно приписів якого витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Форма і склад статей фінансової звітності визначаються цим Національним положенням (стандартом) і наводяться у додатках 1 і 2 до Національного положення (стандарту).

У балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У графах звіту про власний капітал, призначених для наведення складових власного капіталу, зазначаються показники, наведені у розділі I «Власний капітал» балансу. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації звіту про власний капітал підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

До складу звіту про фінансовий стан включаються пасиви: власний капітал; довгострокові зобов`язання і забезпечення; поточні зобов`язання і забезпечення: поточні забезпечення, інші поточні зобов`язання.

З огляду на наведені нормативні положення колегією суддів зазначається, що на товариства покладаються обов`язки з повідомлення спадкоємця про вартість його частки та виплати останньому вартості частки, що перейшла до нього у разі смерті учасника товариства, яка визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Тим самим, у товариства існує перед спадкоємцем зобов`язання зі сплати грошових коштів, яке, в свою чергу, може бути замінено зобов`язанням із передачі іншого майна.

При цьому, у випадку прийняття учасниками юридичної особи рішення про припинення юридичної особи, до ліквідатора з моменту його призначення переходять повноваження щодо управління всіма справами юридичної особи, а ліквідація товариства не може бути завершена до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як вже зазначалось апеляційним судом, 27.03.2019 на позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Черкасиградобуд» прийнято рішення № 1-19 про відмову позивачу у прийнятті його до складу учасників Товариства та про виплату ОСОБА_2 вартості частки ОСОБА_3 .

Через невиплату ОСОБА_2 вартості частки в статутному капіталі позивач подав до Придніпровського районного суду м. Черкаси позов до ТОВ «Черкасиградобуд» про стягнення вартості частки.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.11.2019 відкрито провадження у справі № 711/8646/19.

15.04.2021 директором ТОВ «Черкасиградобуд» ОСОБА_1 у справі № 711/8646/19 подано додатковий відзив, згідно якого ТОВ «Черкасиградобуд» визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 в частині 738 093,00 грн. (згодом позивачем вимоги збільшені до 1 849 541,84 грн.) та не заперечує проти виплати позивачу вартості частини майна ТОВ «Черкасиградобуд» у розмірі 835 665,00 грн. зі сплатою за рахунок цих коштів грошових (податкових) зобов`язань, які виникнуть у Товариства у зв`язку з їх виплатою.

Станом на момент прийняття (26.10.2022) ТОВ «Черкасиградобуд» на позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Черкасиградобуд» одноосібним учасником - директором ТОВ «Черкасиградобуд» - ОСОБА_1 рішення № 1-22 про початок процедури припинення ТОВ «Черкасиградобуд» шляхом його ліквідації, а також станом на момент проведення (03.04.2023) державної реєстрації припинення ТОВ «Черкасиградобуд», останнє не здійснило виплату ОСОБА_2 вартості частки ОСОБА_3 .

Відповідно, в період з моменту прийняття (27.03.2019) ТОВ «Черкасиградобуд» рішення № 1-19 про виплату ОСОБА_2 вартості частки ОСОБА_3 та на день прийняття (26.10.2022) рішення про припинення ТОВ «Черкасиградобуд» шляхом його ліквідації у третьої особи було наявне невиконане зобов`язання з виплати ОСОБА_2 вартості частки ОСОБА_3 , зі сплатою за рахунок цих коштів грошових (податкових) зобов`язань, які виникнуть у Товариства у зв`язку з їх виплатою.

З питань стягнення на користь ОСОБА_2 вартості частки наразі триває судовий спір у Придніпровському районному суді м. Черкаси (справа № 711/8646/19).

Колегія суддів вказує, що з огляду на призначення ОСОБА_1 ліквідатором ТОВ «Черкасиградобуд» до нього перейшли повноваження щодо управління всіма справами юридичної особи, в тому числі, в питаннях зобов`язання Товариства з виплати ОСОБА_2 вартості частки ОСОБА_3 .

Згідно рішення позачергових загальних зборів учасників № 1-22 від 26.10.2022, ОСОБА_1 , як ліквідатор ТОВ «Черкасиградобуд», зобов`язаний був, зокрема: здійснити на 01.11.2022 ревізію активів та пасивів, та пройти всі необхідні перевірки; підготувати проект ліквідаційного балансу по ТОВ «Черкасиградобуд» для попереднього затвердження одноосібним засновником; затвердити ліквідаційний баланс.

Як зазначено судом першої інстанції, доказів складання та затвердження ліквідатором Товариства ліквідаційного балансу матеріали справи не містять.

Протилежного до суду представлено не було.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач-2, як ліквідатор та директор ТОВ «Черкасиградобуд» станом на 28.12.2022 (кінцевий строк для заявлення кредиторами своїх вимог) достовірно знав про склад та розмір вимог заявлених ОСОБА_2 у справі № 711/8646/19, зокрема, з невиплаченої позивачу вартості частки в статутному капіталі Товариства, і у випадку недостатності вартості майна ТОВ «Черкасиградобуд» для задоволення раніше визнаних Товариством вимог ОСОБА_2 , як по суті кредитора, третя особа мала б здійснити всі необхідні дії, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.

В свою чергу, колегією суддів оцінюються критично доводи апелянта щодо не зазначення судом першої інстанції конкретних норм права, які він застосував, при здійсненні правової оцінки процедури ліквідації ТОВ «Черкасиградобуд».

В частині аргументів апелянта щодо подачі позивачем заяви з майновими вимогами до ліквідатора ТОВ «Черкасиградобуд» після прийняття рішення про припинення третьої особи шляхом її ліквідації, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (на момент спірних правовідносин).

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Згідно рішення позачергових загальних зборів учасників № 1-22 від 26.10.2022, визначено термін для пред`явлення вимог кредиторами - на протязі двох місяців з моменту прийняття рішення про ліквідацію та публікації оголошення.

27.10.2022 ОСОБА_1 до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради подано рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиградобуд», що підтверджується описом з реєстраційної справи.

Відповідно по 28.12.2022 кредиторам Товариства визначався строк для пред`явлення ними своїх вимог.

Статтями 5, 7, 8, 12, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначається, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб`єкти державної реєстрації. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр ведеться державною мовою з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Програмне забезпечення Єдиного державного реєстру повинно забезпечувати, зокрема: 1) автоматизацію процесу державної реєстрації та інших реєстраційних дій та відтворення його процедур, у тому числі: автоматичне формування та присвоєння дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі; відображення відомостей про проведені реєстраційні дії, відмову в їх проведенні, про скасування реєстраційних дій, про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру, про суб`єкта державної реєстрації та державного реєстратора; відображення відомостей про результати розгляду документів, поданих для державної реєстрації, про надання відомостей з Єдиного державного реєстру; відображення відомостей про документи, подані для проведення реєстраційних дій, у тому числі дату набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію; автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України; контроль за повнотою внесення записів до Єдиного державного реєстру та проведенням реєстраційних дій; інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів, у тому числі автоматизований, безпосередній доступ державних реєстраторів до реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, у тому числі до тих, що містять персональні дані особи.

Портал електронних сервісів забезпечує, зокрема, оприлюднення результатів надання адміністративних послуг.

Порядок функціонування порталу електронних сервісів, яким визначається зокрема алгоритм формування цифрового коду модельного статуту, затверджується Міністерством юстиції України.

Результати надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації, у тому числі виписки (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних), підлягають обов`язковому безоплатному оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру.

Суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 25: 1) звертається до суду за роз`ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб`єкта державної реєстрації; 2) повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення; 3) проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини); 4) формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.

Згідно «Положення про Міністерство юстиції України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Таким чином, способом отримання відповіді (результату) надання адміністративної послуги державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є оприлюднення інформації на порталі електронних сервісів Міністерства юстиції України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» вільний доступ до Реєстру було обмежено, зокрема, постановлено, що відомості з Єдиного державного реєстру в електронній формі надаються виключно за умови ідентифікації особи, яка бажає отримати такі відомості, з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 № 1422, яка набрала чинності 26 грудня 2022 року, до підпункту 11 пункту 1 вказаної вище постанови були внесені зміни. Постановлено технічному адміністратору Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань протягом двох місяців вжити заходів, необхідних для забезпечення ідентифікації особи, що бажає отримати відомості із зазначеного реєстру, з використанням засобів електронної ідентифікації із середнім або високим рівнем довіри.

Відповідно до вимог підпункту 11 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 16.12.2022 № 1422, яка набрала чинності 26.12.2022), Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновило доступ до порталу електронних сервісів (usr.minjust.gov.ua) - 26.12.2022, інформацію про що опубліковано за посиланням: https://nais.gov.ua/article/dp-nais-ponovilo-dostup-do-portalu-elektronnih-servisiv#.

За таких обставин, з урахуванням приписів постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 1422, та поновлення з 26.12.2022 доступу до порталу електронних сервісів (usr.minjust.gov.ua), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач лише 26.12.2022 міг дізнатися про початок процедури ліквідації Товариства, тоді як строк для пред`явлення кредиторських вимог закінчувався 28.12.2022.

Також апеляційний суд вказує, що 04.07.2022 на сайті Міністерства юстиції України опубліковано (адреса посилання: https://minjust.gov.ua/news/ministry/ponovleno-oprilyudnennya-povidomlen-pro-rishennya-schodo-pripinennya-yuridichnoi-osobi-na-sayti-ministerstva-yustitsii-ukraini) повідомлення, в якому наведено інформацію про те, що з метою належного інформування заінтересованих сторін оприлюднення повідомлень про рішення щодо припинення юридичної особи на підставі внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про перебування юридичної особи у процесі припинення до відновлення функціонування порталу електронних сервісів здійснюватиметься на головній сторінці офіційного вебсайту Міністерства юстиції України у рубриці «Юридичні консультації»/«Рішення про припинення юридичної особи», та доступне за посиланням: https://minjust.gov.ua/other/decision_to_terminate_a_legal_entity.

Поряд із цим, за посиланням: https://minjust.gov.ua/other/decision_to_terminate_a_legal_entity відомості про рішення щодо ліквідації ТОВ «Черкасиградобуд» відсутні. Доказів розміщення на сайті Міністерства юстиції України оголошень щодо припинення ТОВ «Черкасиградобуд» матеріали справи не містять.

Відтак, колегією суддів критично оцінюється твердження апелянта про те, що позивач міг дізнатися про початок процедури ліквідації Товариства на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів вказується про подання 08.02.2023 позивачем по справі № 711/8646/19 заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якій ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Черкасиградобуд» частину вартості частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 1 849 541,84 грн.

16.03.2023 ОСОБА_2 адресовано ТОВ «Черкасиградобуд» вимогу про виплату вартості частки в розмірі 1 849 541,84 грн.

Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України, не виключалась можливість розгляду ліквідатором ТОВ «Черкасиградобуд» заявленої ОСОБА_2 кредиторської вимоги, яка, по суті, пов`язана з невиконаним зобов`язанням Товариства по виплаті ОСОБА_2 вартості частки ОСОБА_3 .

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем-2 зазначається про наявність 28.10.2022 у ТОВ «Черкасиградобуд» майна, вартість якого була достатньою для задоволення можливих вимог кредиторів.

Отже, зважаючи, що в силу приписів Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», припинення товариства не може бути завершене до задоволення вимог, заявлених кредиторами, а вимоги кредиторів, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, зважаючи на наявність невирішеного спору у справі № 711/8646/19 про стягнення з ТОВ «Черкасиградобуд» на користь ОСОБА_2 вартості частки, що розглядається у Придніпровському районному суді м. Черкаси, що свідчить про відкритість правового питання щодо зобов`язання Товариства виплатити ОСОБА_2 вартість частки ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про фактичне ухилення ліквідатором ТОВ «Черкасиградобуд» від розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 в межах ліквідаційної процедури.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.05.2023 в справі № 905/229/21, правові наслідки щодо можливості звернення кредитора до суду за захистом своїх прав у разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог та у разі відмови у їх визнанні: - якщо вимоги кредитора не визнані ліквідаційною комісією (ліквідатором), а кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень ч. 5 ст. 112 ЦК України. При чому такі наслідки стосуються випадків як своєчасного (в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), так і несвоєчасного звернення з кредиторськими вимогами; - у випадку ж ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог, ч. 3 ст. 112 ЦК України не виключає можливості розгляду судом таких вимог навіть у разі, якщо звернення кредитором до суду відбулось поза межами місячного строку, встановленого цією нормою (схожої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14); - якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, однак ліквідаційна комісія (ліквідатор) ухилилася від розгляду цих вимог, то кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ліквідаційної комісії (ліквідатора) про зобов`язання визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог. За тих же обставин, щодо своєчасного звернення, однак у випадку відмови ліквідаційною комісією (ліквідатором) у задоволенні кредиторських вимог, кредитор має право звернутись із зазначеним позовом до суду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову (ч. 5 ст. 105, ч. 8 ст. 111, ч. 3 ст. 112 ЦК України); - якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, то ліквідаційна комісія (ліквідатор) у випадку обґрунтованості таких вимог зобов`язана в силу ч. 4 ст. 112 ЦК України їх погасити (задовольнити) з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. У разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду таких вимог (поданих з пропуском вищезазначеного строку) кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії (ліквідатором) визнати кредиторські вимоги та задовольнити їх з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. За тих же обставин, щодо пропуску строку звернення, однак у випадку відмови ліквідаційною комісією (ліквідатор) у задоволенні таких кредиторських вимог, кредитор має право звернутись із зазначеним позовом до суду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову (ч. 5 ст. 105, ч. 8 ст. 111, ч. 4 ст. 112 ЦК України); - якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення (у зв`язку з чим відбулось затвердження проміжного ліквідаційного балансу та задоволення своєчасно заявлених вимог кредиторів, після чого складення та затвердження ліквідаційного балансу), а майна боржника виявилось недостатньо для повного чи часткового задоволення вимог цього кредитора, то такі вимоги вважаються погашеними в силу положень ч. 5 ст. 112 ЦК України; - в обох випадках (звернення з кредиторськими вимогами в межах та поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), якщо у задоволенні кредиторських вимог за рішенням суду кредиторові відмовлено, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень ч. 5 ст. 112 ЦК України.

Тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2021).

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19)). Цей висновок стосується і ліквідаційної комісії (ліквідатора), який за рішенням органу (особи), яка прийняла рішення про ліквідацію юридичної особи, вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації юридичної особи.

При цьому, слід мати на увазі, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою статті 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (частина шоста статті 13 ЦК України).

Неотримання ліквідатором вимоги кредитора, що своєчасно надіслана на адресу за місцезнаходженням товариства, з причин відмови, відсутності за місцезнаходженням, закінчення строку зберігання є ухиленням ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та порушенням частини другої та третьої статті 13 ЦК України. Такі дії ліквідатора суперечать добросовісності та чесній діловій практиці, тобто не відповідають основним засадам цивільного законодавства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту законного інтересу позивача.

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема, у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, а не скасування реєстраційної дії.

Якщо ліквідація юридичної особи за рішенням власника відбулася із порушенням вимог частини третьої статті 110 ЦК України, частини першої статті 95 Закону про банкрутство, що призвело до порушення прав та інтересів кредитора, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишились незадоволеними, то належним способом захисту прав та інтересів цього кредитора буде звернення до господарського суду із позовом про скасування запису в ЄДР (рішення реєстратора) про припинення цієї юридичної особи з підстав порушення порядку та процедури її ліквідації, про що вказала Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 906/308/20.

При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).

Верховний Суд у своїй постанові від 27 липня 2023 року у справі № 520/4005/2020 також вказав, що вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

З огляду на вказані правові позиції Верховного Суду в питаннях відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним та ефективним, у відповідних правовідносинах, способом захисту прав ОСОБА_2 є відміна державної реєстрації припинення ТОВ «Черкасиградобуд».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічні правові позиції в рамках процесуального питання доказування у господарському судочинстві викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21 та Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 по справі № 904/2063/20 (904/8245/21).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийняв рішення з: нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справах «Серявін та інші проти України» та «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача-2 у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/608/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .

4. Справу № 925/608/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.04.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков