Постанова

від 13.03.2024 по справі 910/18239/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа№ 910/18239/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Фастів Агро»: Кепич І.В. - за ордером серія АІ №1567193 від 13.03.2024;

від ТОВ «Прувіс»: Григорчук І.О. - за ордером серія АІ №1567291 від 13.03.2024;

приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Варава Р.С. (особисто);

розпорядник майна ТОВ «Прувіс», арбітражний керуючий Клименко Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 (суддя Пасько М.В., повний текст ухвали складено та підписано - 28.12.2023), яка прийнята за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 (суддя Пасько М.В., повний текст ухвали складено та підписано - 28.12.2023) задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2; визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича стосовно подання заявки про проведення аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс», а саме: Групи об`єктів нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості: Ні, реєстраційний номер ОНМ 1993396456212, місцезнаходження: Рівненська обл., Гощанський р., с. Франівка, вул. Бригадна 1/1, що належить боржнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2018 номер лоту 542494 у виконавчому провадженні НОМЕР_2; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича відкликати заявку про проведення аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс», а саме: Групи об`єктів нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості: Ні, реєстраційний номер ОНМ 1993396456212, місцезнаходження: Рівненська обл., Гощанський р., с. Франівка, вул. Бригадна 1/1, що належить боржнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2018 номер лоту 542494 у виконавчому провадженні НОМЕР_2; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича зупинити вчинення усіх виконавчих дій по виконавчому провадженню НОМЕР_2.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2; зупинити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 до моменту винесення апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23; стягнути на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 01.01.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М.,Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 у справі №910/18239/23 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18239/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс» про банкрутство. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

05.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18239/23.

Слід зазначити, що суддя Сотніков С.В. перебував у відпустці з 25.01.2024 по 12.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №910/18239/23, поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у справі №910/18239/23 за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23; розгляд апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 призначено на 13.03.2024.

15.02.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23, а оскаржувану ухвалу залишити без змін; відмовити у задоволенні вимоги про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 до моменту винесення апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23.

07.03.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс», арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, згідно з яким останній просить суд, надати можливість брати участь у судовому засіданні по справі №910/18239/23, призначеному на 13.03.2024 о 16:20 та зазначає, що розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Прувіс», арбітражний керуючий Клименко Руслан Іванович зареєстрований в системі «EasyCon» з використанням електронного підпису, за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв`язку НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 07.03.2024 клопотання розпорядника майна ТОВ «Прувіс», арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та призначено проведення судового засідання 13.03.2024 з розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 в режимі відеоконференції.

Скаржник в судовому засіданні 13.03.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ «Прувіс» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, а також здійснити розподіл судових витрат.

Представники ініціюючого кредитора, боржника та розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Клименко Р.І. проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

13.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18239/23 про банкрутство ТОВ «Прувіс», провадження у якій відкрито ухвалою суду від 14.12.2023 за заявою ТОВ «Фастів Агро», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича.

18.12.2023 ТОВ «Прувіс» звернулось до господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.

Подана боржником скарга мотивована протиправністю дій приватного виконавця щодо розміщення оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Прувіс» у виконавчому провадженні НОМЕР_2, оскільки:

1) вони вчинені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/18239/23;

2) не направлено постанову про опис та арешт майна (коштів) органам, що здійснюють державну реєстрацію прав та обтяжень нерухомого майна;

3) не дотримано п`ятиденного строку з моменту арешту майна для стосовно передачі його на реалізації;

4) не залучено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна;

5) не надіслано боржнику повідомлення про результати визначення вартості оцінки майна;

6) не надано сторонам строку для визначення вартості майна за взаємною згодою.

За наслідками розгляду поданої скарги ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 скаргу ТОВ «Прувіс» задоволено; визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича стосовно подання заявки про проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Прувіс», а саме: Групи об`єктів нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості: Ні, реєстраційний номер ОНМ 1993396456212, місцезнаходження: Рівненська обл., Гощанський р., с. Франівка, вул. Бригадна 1/1, що належить боржнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2018 номер лоту 542494 у виконавчому провадженні НОМЕР_2; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Р.С. відкликати заявку про проведення аукціону з продажу вищевказаного майна ТОВ «Прувіс» та зупинити вчинення усіх виконавчих дій по виконавчому провадженню НОМЕР_2.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 1, 2, 5, 34, 56, 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та мотивоване тим, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. наявні порушення закону при здійсненні стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.

Приватний виконавець з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За твердженням скаржника, місцевий господарський суд дійшов безпідставних, необґрунтованих та помилкових висновків про наявність в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. порушень закону при здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналогічне право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця закріплене в статті 339 ГПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже можливість оскарження до суду дій або бездіяльності державних/ приватних виконавців є гарантією прав сторін виконавчого провадження.

При цьому відповідно до наведених норм закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржити до суду як кожне окреме рішення, дію чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, так і сукупність певних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які на думку скаржника порушують його права, свободи чи інтереси. Заборони на оскарження якихось рішень, дій чи бездіяльності виконавця чинне законодавство не містить.

Завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує господарське судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу приписів п.5 ч.1 ст.2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадження

Положеннями статті 18 вказаного Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №918/1078/22 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 05.11.2021 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прувіс» (ідентифікаційний код 42217874), який посвідчений 05.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко А.В та зареєстрований в реєстрі за №746, а саме на наступне нерухоме майно: група об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франківка, вул. Бригадна, 1/1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 05.10.2018 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (ідентифікаційний код 39430951) перед Акціонерним товариством «Банк Альянс» (ідентифікаційний код 14360506) за договором №21-233/ ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 в розмірі 2282726,03 доларів США (два мільйони двісті вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять шість доларів США три центи), з яких:

- сума заборгованості по кредиту - 2 200 000 доларів США;

- сума заборгованості за процентами - 85 726,03 доларів США.

На примусове виконання даної постанови судом видано відповідний наказ, на підставі якого стосовно ТОВ «Прувіс» приватним виконавцем Варавою Р.С. 12.12.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

В рамках вказаного виконавчого провадження НОМЕР_2 приватним виконавцем Варавою Р.С. 13.12.2023 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів), згідно якої описано та накладено арешт на групу об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою Рівненська область, Гощанський район, с.Франківка, вул. Бригадна, 1/1.

13.12.2023 стягувачем АТ «Банк Альянс» надано приватному виконавцю Вараві Р.С. заяву про недосягнення згоди з боржником щодо вартості описаного майна та призначення суб`єкта оціночної діяльності.

У зв`язку з цим, 13.12.2023 приватним виконавцем Варавою Р.С. винесено постанову про призначення ТОВ «Експертна служба України» суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Також, 13.12.2023 ТОВ «Експертна служба України» був складений звіт про оцінку майна боржника, який надано приватному виконавцю 14.12.2023.

В подальшому 14.12.2023 о 15:54 на офіційному сайті ДП «Сетам» приватним виконавцем Варавою Р.С. розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Прувіс», а саме: групи об`єктів нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості: Ні, реєстраційний номер ОНМ 1993396456212, місцезнаходження: Рівненська обл., Гощанський р., с. Франівка, вул. Бригадна 1/1, що належить боржнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2018 (його елементи описані в характеристиці лота (посилання на лот: https://setam.net.ua/auction/539384).

Вважаючи вищенаведені дії приватного виконавця Варави Р.С. такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а свої права, як боржника у виконавчому провадженні, порушеними відповідними діями приватного виконавця, ТОВ «Прувіс» звернулось до суду першої інстанції у межах справи про банкрутство з даною скаргою.

Відповідно до ч. 1 , абз. 1-3 ч. 2 та ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю правових норм з банкрутства, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.06.2023 у справі №910/21981/16, здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України слід виходити із того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх співставлення із нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.

КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом статті 7 Кодексу критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

Отже, вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339, 340 ГПК України та статтю 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, яку було сформовано на підставі правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 та яка є обов`язковою для застосування у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про те, що розгляд відповідної скарги на дії приватного виконавця Варави Р.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 підлягає розгляду саме у справі №910/18239/23 про банкрутство боржника - ТОВ «Прувіс».

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з приписами частини першої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. (Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №904/3526/20, від 09.02.2022 у справі №17/169-07, від 02.06.2022 у справі №905/1732/20, від 07.06.2022 у справі №922/605/15, від 08.11.2022 у справі №922/2315/16, від 29.11.2022 у справі №15/81, від 31.01.2023 у справі №903/64/22, від 28.02.2023 у справі №914/1661/20).

Отже, оскільки судом було розглянуто скаргу по суті заявлених в ній вимог та зроблено висновки про її задоволення у повному обсязі, суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, тобто розглянути справу повторно.

Щодо вчинення виконавчих дій на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/18239/23

Статтею 41 КУзПБ передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

При цьому, судова колегія наголошує, що за змістом положень, частини третьої статті 41, частин другої, четвертої статті 121 КУзПБ, частини першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та абзацу 4 пункту 1 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 про затвердження Порядку реалізації арештованого майна стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів. Такий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2024 у справі №910/1539/21(910/4002/23).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/18239/23 відкрито провадження у справі про банкрутство і введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Прувіс», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено арбітражного керуючого Клименко Р.І. розпорядником майна ТОВ «Прувіс».

У відповідності до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно протоколу судового засідання від 14.12.2023, на якому оголошено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Прувіс» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, її оголошено об 11:33 год. по виходу головуючого судді з нарадчої кімнати.

Отже, після 11:33 год. 14.12.2023 виконавчі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_2, згідно імперативних приписів чинного законодавства, підлягали зупиненню, а всі дії, вчинені приватним виконавцем Варавою Р.С. після чого часу, є такими, що вчинені всупереч закону.

З матеріалів справи встановлено, що 14.12.2023 о 15:54, тобто після оголошення ухвалі підготовчого засідання, на офіційному сайті ДП «Сетам» приватним виконавцем Варавою Р.С. розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Прувіс».

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скарги про те, що публікація аукціону з продажу майна боржника приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 є протиправною та незаконною, оскільки порушує вимоги частини 1, 3 ст. 41 КУзПБ та здійснена всупереч введеного щодо боржника мораторію.

Твердження скаржника про неповідомлення його належним чином про запровадження мораторію судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки про наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/18239/23 приватного виконавця Вараву Р.С. було повідомлено боржником шляхом надсилання електронного листа на офіційну електронну пошту приватного виконавця ІНФОРМАЦІЯ_2, докази чого містяться в матеріалах скарги.

При цьому, апеляційним судом враховано твердження боржника у відзиві на апеляційну скаргу про те, що хоч даний лист і не містив електронного підпису представника ТОВ «Прувіс», однак він містив особистий підпис представника та відображав правдиву інформацію стосовно ходу розгляду справи №910/18239/23 про банкрутство ТОВ «Прувіс», яку приватний виконавець Варава Р.С. залишив поза увагою, не вжив заходів, щоб дізнатися через відкриті та доступні засоби актуальну інформацію у справі про банкрутство ТОВ «Прувіс» та пересвідчитись у тому, чи дійсно 14.12.2023 був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, та не відклав вчинення виконавчої дії, чим в свою чергу допустив порушення принципу «розумної обачності», який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні.

Доводи приватного виконавця Варави Р.С. стосовно того, що ухвала Господарського суду м. Києва від 14.12.2023 у справі №910/18239/23 не була опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також на сайті Верховного Суду, а приватному виконавцю Вараві Р.С. стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Прувіс» лише 20.12.2023, не можуть братися судом до уваги, оскільки це не нівелює обов`язку приватного виконавця дотримуватися вимог законодавства, проявляти розумну обачність та вчиняти виконавчі дії в рамках закону, оскільки ухвала суду про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Таким чином, дії приватного виконавця Варави Р.С. стосовно подання заявки на публікацію аукціону після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ігнорування законних та прав та інтересів боржника, а також листів, надісланих на його адресу, недотримання принципу «розумної обачності», який проявляється у необхідності відкладенні вчинення виконавчих дій задля перевірки достовірності відомостей стосовно відкриття провадження про банкрутство ТОВ «Прувіс» в даному випадку є протиправними, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги в цій частині.

Щодо не направлення постанови про опис та арешт майна (коштів) органам, що здійснюють державну реєстрацію прав та обтяжень нерухомого майна

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як встановлено судом, 13.12.2023 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 приватним виконавцем Варавою Р.С. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Разом з тим, згідно положень п. 3 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Тобто, у виконавця в даному випадку відсутній обов`язок направляти постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника органам, що здійснюють державну реєстрацію прав та обтяжень нерухомого майна, оскільки приватний виконавець в частині накладення арештів на нерухоме майно сам виступає державним ресторатором.

Більш того, згідно пояснень приватного виконавця, 19.12.2023 на підставі вищенаведеної постанови до реєстру внесено відповідний запис №53006738 про обтяження нерухомого майна ТОВ «Прувіс».

Таким чином, безпідставною є скарга боржника, з якою погодився місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, в частині того, що приватним виконавцем, в порушення вимог ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» не направлено постанову про опис та арешт майна (коштів) органам, що здійснюють державну реєстрацію прав та обтяжень нерухомого майна.

Щодо недотримання п`ятиденного строку з моменту арешту майна для стосовно передачі його на реалізації

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

В даному випадку необхідно враховувати, що за приписами наведеної статті накладення арешту на майно (грошові кошти) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Водночас, слід наголосити, що сам по собі арешт майна боржника ще не означає обов`язковості його (майна) вилучення, реалізації або передачі стягувачу, оскільки у разі достатності для виконання рішення суду коштів боржника, які знаходяться на його рахунках або отримані від реалізації іншого майна, арешти з майна боржника знімаються. (Така правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/18299/16).

Накладення арешту на майно (кошти) боржника для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно такі дії мають різні правові наслідки.

Відповідно до ч.7 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено вище судом, 13.12.2023 у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 приватний виконавець Варава Р.С. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої описав та наклав арешт на групу об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою Рівненська область, Гощанський район, с.Франківка, вул. Бригадна, 1/1, із передачею їх на відповідальне зберігання представнику АТ «Банк Альянс» Буркинцю В.Г.

Зазначену постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника надіслано боржнику 13.12.2023 супровідним листом №6609.

14.12.2023 о 15:54 на офіційному сайті ДП «Сетам» приватним виконавцем Варавою Р.С. розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Прувіс», а саме: групи об`єктів нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості: Ні, реєстраційний номер ОНМ 1993396456212, місцезнаходження: Рівненська обл., Гощанський р., с. Франівка, вул. Бригадна 1/1, що належить боржнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2018 (його елементи описані в характеристиці лота (посилання на лот: https://setam.net.ua/auction/539384).

Відтак, опис нерухомого майна та передача його на відповідальне зберігання було здійснено 13.12.2023, а вже 14.12.2023 вказано майно передано на реалізацію.

Отже, у межах виконавчого провадження, за яким оскаржуються дії приватного виконавця Варави Р.С, встановлені вище обставини дають підстави для висновку про наявність факту вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації на другий робочий день після накладення арешту, чим порушено передбачений ч. 7 ст. 56 Закону мінімальний п`ятиденний строк.

Враховуючи вищевикладене, доведеними є протиправні дії приватного виконавця щодо вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації у дводенний строк, що є порушенням процедури здійснення стягнення у межах виконавчого провадження та є самостійною підставою для визнання протиправними дій приватного виконавця щодо недотримання строків арешту, вилучення та передачі майна на реалізацію, відтак колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимоги скарги ТОВ «Прувіс» в цій частині.

Щодо незалучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна

Вимоги скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються, оскільки апелянтом до відзиву на скаргу надано суду першої інстанції відповідні докази на підтвердження залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна.

Так, 13.12.2023 приватним виконавцем Варавою Р.С. винесено постанову про призначення ТОВ «Експертна служба України» суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та в цей же день укладено з експертом відповідний договір №1944-ПВ/23 про проведення незалежної оцінки.

Місцевий господарський суд наведених обставин, встановлених апеляційним судом, не дослідив та залишив поза увагою, у зв`язку з цим дійшов помилкових висновків про те, що приватний виконавець Варава Р.С. не виконав вимог розділу II Порядку реалізації арештованого майна та ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та не залучив суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна, яке виставлено на аукціон.

Щодо не надіслання боржнику повідомлення про результати визначення вартості оцінки майна

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Водночас, в абзаці першому пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (чинного на дату спірних правовідносин), закріплено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що державний виконавець після прийняття рішення про визначення результатів оцінки майна має повідомити про таке рішення сторін виконавчого провадження.

В свою чергу, сторони у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною державним виконавцем, можуть подати заперечення щодо такої оцінки чи оскаржити вказане рішення суб`єктам владних повноважень до суду.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції з наявних у справі доказів встановлено, що 13.12.2023 приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 13.12.2023 ТОВ «Експертна служба України» складено звіт про оцінку майна боржника; листом від 14.12.2023 приватним виконавцем направлено боржнику та стягувачу звіт про визначення вартості описаного майна боржника; 14.12.2023 приватним виконавцем подано заявки на реалізацію арештованого майна.

Тобто, як свідчать матеріали справи, перехід до реалізації майна боржника (оприлюднення оголошення), відбувся в день направлення йому копії звіту про оцінку майна 13.12.2023 складеного суб`єктом оціночної діяльності (лист від 14.12.2023 №6616).

При цьому, як встановлено колегією суддів, оголошення про продаж майна відбулось о 15:54, тобто ще до моменту направлення боржнику копії звіту про оцінку майна (17:03 год.), що підтверджується накладною відділення поштового зв`язку.

Колегія суддів зазначає, що хоча сторона виконавчого провадження і вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторонни, а виставлення майна на реалізацію за своєю суттю не є складовою процесу визначення вартості чи оцінки майна боржника, а є наступною похідною дією від визначення вартості чи оцінки майна боржника, водночас, враховуючи певну тривалість часу, необхідного для отримання та ознайомлення зі звітом про оцінку майна та надання сторонами заперечень у разі їх наявності, така дія приватного виконавця (виставлення майна боржника на реалізацію в день надсилання боржнику відомостей про таку оцінку) за висновками суду, є передчасною, а отже неправомірною.

Отже, скарга боржника в наведеній частині також є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо не надання сторонам строку для визначення вартості майна за взаємною згодою.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно положень вищенаведеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця і здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах.

Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частини перша та друга цієї статті передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Згідно із ч. 3 ст. 57 Закону у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна (ч. 4 ст. 57 Закону).

Аналіз статті 57 Закону дозволяє дійти висновку, що вартість майна боржника визначається за згодою сторін, про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку.

При цьому, у випадку відсутності згоди сторін у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника щодо вартості майна та письмового не повідомлення виконавця про визначену ними вартість майна, для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 2) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

Слід також наголосили, що зміст наведеної норми чітко визначає момент, з якого починається відлік десятиденного строку, протягом якого сторони виконавчого провадження можуть досягти згоди щодо вартості майна боржника. Цим моментом є винесення виконавцем постанови саме про арешт майна боржника.

При цьому, зазначені положення не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10.08.2022 у справі №2-2262/12).

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що державний виконавець після прийняття рішення про визначення результатів оцінки майна має повідомити про таке рішення сторін виконавчого провадження.

В свою чергу, сторони у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною державним виконавцем, можуть подати заперечення щодо такої оцінки чи оскаржити вказане рішення суб`єктам владних повноважень до суду.

У відповідності до ч. 5 ст. 57 Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах виконавчого провадження міститься лише заява стягувача АТ «Банк Альянс» від 13.12.2023 про недосягнення згоди з боржником щодо вартості описаного майна та призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Проте, жодних доказів про звернення стягувача до боржника до вказаної заяви надано не було. Так само як і відсутні у справі заяви (звернення) від боржника про неможливість досягнення згоди щодо вартості описаного майна, а також будь-які пояснення боржника стосовно даного питання.

Отже, за висновками апеляційного суду, сама лише заява стягувача про відсутність наміру досягти згоди з боржником щодо вартості майна за відсутності пояснень/заяви з цього приводу самого боржника не може вважатись недосягненням згоди сторонами виконавчого провадження щодо вартості такого майна у розумінні положень ст. 57 зазначеного Закону та бути підставою для самостійного визначення вартості майна виконавцем.

Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про порушення приватним виконавцем встановлених Законом строків для досягнення згоди сторонами виконавчого провадження щодо вартості майна.

До того ж, судом було встановлено, що 13.12.2023 приватний виконавець Варава Р.С. виніс постанову про призначення ТОВ «Експертна служба України» суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Звіт про оцінку майна боржника складені ТОВ «Експертна служба України» також 13.12.2023 та вже 14.12.2023 вказаний звіт наданий приватному виконавцю, який в той же день на підставі вказаного звіту подав заявку на реалізацію арештованого майна.

При цьому, апеляційним судом враховано, що опис та арешт нерухомого майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності (з місцезнаходженням у м.Києві), огляд об`єктів нерухомого майна (з місцезнаходженням у Рівненській області), складання звіту про оцінку такого майна (група об`єктів нерухомого майна, загальною площею 3334,30 кв.м.), надсилання боржнику відомостей про таку оцінку та виставлення нерухомого майна на реалізацію відбулося протягом двох днів 13.12.2023 - 14.12.2023, що вочевидь несумісне із вимогами щодо розумних строків, які дозволяють забезпечити належний баланс між інтересами стягувача і боржника.

Враховуючи певну тривалість часу, необхідного для проведення незалежної оцінки арештованого майна боржника та складання відповідного звіту, проведення огляду нерухомого майна, з урахуванням того, що вказаний звіт був направлений боржнику в день скерування заявки на реалізацію майна, а також беручи до уваги порушення приватним виконавцем строків для досягнення згоди сторонами виконавчого провадження щодо вартості майна, колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. порушень закону при здійсненні стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, а тому скарга в зазначеній частині з наведених мотивів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №922/2817/18 (910/1119/16) та від 27.05.2022 у справі №922/82/21 .

Щодо перебування боржника в процедурі банкрутства та впливу зазначеного на процедуру виконавчого провадження

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/18239/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Прувіс», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Справа перебуває на стадії розпорядження майном боржника.

Відносно боржника діє спеціальний передбачений Кодексом України з процедур банкрутства правовий режим, який в тому числі полягає у збереженні активів боржника задля їх спрямування під час реалізації на погашення конкурсної маси боржника та забезпечення справедливого балансу між інтересами кредиторів і боржника, а також максимального погашення пасиву боржника за рахунок його активів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що завданням цих процедур є відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням викладеного, процедура розпорядження майном у справі про банкрутство покликана встановити ефективний контроль та управління над майном боржника з метою відновлення його платоспроможності та задоволення вимог кредиторів.

Відтак, виявлені порушення у виконавчому провадженні НОМЕР_2 становлять ризик для ефективного збереження майна боржника, його оцінки та подальшого управління ним на стадії розпорядження майном та створює очевидні перешкоди для належного задоволення прав кредиторів за рахунок такого майна на підставі та в порядку, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства.

Суд наголошує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Тобто, у цій справі правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) та у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №910/21981/16).

Таким чином, колегія суддів вважає, що розгляд скарги боржника у межах справи про банкрутство на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Варави Р.С. щодо порушень законодавства, яке регулює порядок здійснення виконавчого провадження, в даному випадку спрямоване на забезпечення інтересів як ТОВ «Прувіс», так і його кредиторів.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, частково не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального права, що в свою чергу призвело до помилкових висновків щодо частини вимог скарги боржника.

Втім, оскільки вказані порушення Господарського суду міста Києва з рештою не призвели до прийняття неправильного по суті рішення про задоволення скарги ТОВ «Прувіс» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність в даному конкретному випадку підстав для скасування або зміни правильної за висновками ухвали, що оскаржується, лише з формальних причин, оскільки таке рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак «форми»).

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги кредитора без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін, судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/18239/23 залишити без змін.

3. Справу №910/18239/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 03.04.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

Б.М. Поляков