Постанова

від 03.04.2024 по справі 925/1176/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 925/1176/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Зінченко Ю.О.,

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 (повний текст рішення складено 29.12.2023)

у справі № 925/1176/23 (суддя Гладун А.І.)

За позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення 109556,44 грн та зобов`язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про стягнення з відповідача на користь позивача 109 556, 44 грн. за фактично спожиті та не відшкодовані комунальні послуги за 2022 рік та про зобов`язання відповідача укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.09.2023 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

09.10.2023 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову (а.с. 88), у якій просив прийняти до розгляду позовну заяву у новій редакції, зокрема у нові редакції позивач просив визнати договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг між Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області укладеним у редакції, наданій Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області та стягнути з відповідача на користь позивача 109 556, 44 грн. за фактично спожиті та не відшкодовані комунальні послуги за 2022 рік (а.с. 89-99).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.10.2023 року заяву позивача про зміну предмету позовних вимог у справі №925/1176/23 прийнято до розгляду.

15.11.2023 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, у якій просив прийняти до розгляду позовну заяву у новій редакції, зокрема у нові редакції позивач просив визнати укладеним договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг між Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області у редакції, наданій позивачем з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 109 556, 44 грн. за фактично спожиті та не відшкодовані комунальні послуги за 2022 рік (а.с. 185-187). До даної заяви позивач додав проект договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (а.с. 188-190).

У підготовче засідання 27.11.2023 року Господарський суд Черкаської області ухвалив прийняти заяву позивача про зміну предмета позову до розгляду.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг суперечить законодавчо встановленому обов`язку, а також умовам укладеного договору оренди. Крім того позивач здійснив розрахунок боргу пропорційно займаній площі відповідачем від загальної площі, що опалюється та просив стягнути 109 556, 44 грн. за фактично спожиті та не відшкодовані комунальні послуги за 2022 рік.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання на підставі рішення суду укладеним договору, строк дії якого на день набрання рішенням суду законної сили закінчився, а договір є припиненим, - суперечитиме принципу розумності. Також місцевий господарський суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок вартості спожитого газу не підтверджує факту споживання природного газу позивачем та вартості понесених позивачем витрат на його придбання, а лише відображає спосіб та методику нарахування витрат пропорційно до площі, що займає відповідач.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що договір, який є предметом спору, має бути укладеним на підставі правових актів органів державної влади та норм чинного законодавства, а саме Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року №630, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна» від 12.08.2020 року №820. Отже, скаржник наголошує, що Законом в імперативному порядку визначено необхідність дотримання при укладенні договору оренди державного майна певних істотних умов, які визначаються Примірним договором. При цьому, скаржник звертає увагу, що на законодавчому рівні розмежовано нарахування, пропорції та розподіл орендної плати і витрат на утримання орендованого майна, що підлягають сплаті на підставі відповідних типових договорів, укладених з орендарем окремо щодо оренди та щодо витрат на утримання майна і надання комунальних послуг. Окрім того скаржник звертає увагу, що укладання договору про відшкодування витрат за надані послуги пов`язано не з вільним проявом волі позивача до вступу у договірні відносини з відповідачем, а в першу чергу, у зв`язку з необхідністю виконання законодавчо встановленого обов`язку позивача по утриманню та ефективному використанню державного майна, а також виходячи зі встановленого договором оренди обов`язку орендаря укласти такий договір. Відтак, на думку позивача, невиконання такого зобов`язання не звільняє орендаря від обов`язку укласти відповідний договір з огляду на те, що відповідач користувався приміщеннями за договором оренди, не відшкодовуючи балансоутримувачеві майна витрат на отримані комунальні послуги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 року та витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1176/23.

06.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Черкаської області надійшли матеріали справи №925/1176/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 року у справі №925/1176/23 та призначено розгляд справи на 03.04.2024 року.

25.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 року клопотання Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 03.04.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.01.2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України (орендодавець) та ГУ ДФС у Черкаській області (орендар) та ГУ ДПС у Черкаській області (балансоутримувач) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №2125 (а.с. 11-24).

Відповідно до п.1.1 договору балансоутримувач передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення адмінбудівлі, загальною площею 1141,70 кв.м, розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, та частина нежитлових приміщень другого поверху адмінбудівлі загальною площею 104,20 кв.м. за адресою: вул. Соборності, 1А, м. Умань, Черкаська область, що обліковується на балансі ГУ ДПС у Черкаській області (балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з актами оцінки нерухомого майна балансоутримувача та становить 9000,00 грн.

21.01.2021 року сторони підписали акт приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 25).

Відповідно до п. 2.1 акту об`єкт оренди є вільним віл третіх осіб, повний і безперешкодний доступ до об`єкта оренди надається орендарю в день підписання цього акту приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту та технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг у порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Відповідно до пункту 6.5 договору оренди протягом п`яти робочих днів з дати укладання цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірника договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.

Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів балансоутримувача. Орендар зобов 'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.

17.11.2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України (орендодавець) та ГУ ДФС у Черкаській області (орендар) та ГУ ДПС у Черкаській області (балансоутримувач) уклали договір №1 про внесення змін і доповнення до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.01.2021 року №2125. (а.с. 27).

Також 17.11.2021 року ГУ ДФС у Черкаській області (орендар) та ГУ ДПС у Черкаській області (балансоутримувач) склали та підписали акт повернення з оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого орендар повернув, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування майно, а саме: частину адмінбудівлі площею 828,80 кв.м., що розташована за адресою : м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, та частину адмінбудівлі площею 104,20 кв.м., що розташована за адресою: м. Умань, пл. Соборності, 1А (а.с. 29) з додатком - Анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди від 21.01.2021 №2125. (а.с. 30).

Крім того, 17.11.2021 року ГУ ДФС у Черкаській області (орендар) та ГУ ДПС у Черкаській області (балансоутримувач) склали та підписали акт приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 31-32), згідно з яким орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, зокрема нежитлові приміщення адмінбудівлі площею 312,90 кв.м. за адресою м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235.

В подальшому, 16.11.2022 року позивач надіслав відповідачу пропозицію укласти договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, до якого додав проект договору. (а.с. 33).

Згідно з пунктом 1 проекту договору на відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (а.с. 188-190) предметом договору є:

п.1.1 - балансоутримувач забезпечує експлуатацію та утримання будівлі, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик,235, загальною площею 14222,6 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача (договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2021 №2125);

п. 1.2. - користувач користується частиною иежитлового приміщення загальною площею 312,90 кв.м, за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик,235.

Орендовані приміщення використовується для розміщення бюджетної установи;

п. 1.4 - балансоутримувач забезпечує користувача такими послугами:

подача газопостачання;

водопостачання та водовідведення;

вивезення ТПВ;

постачання електричної енергії;

послуги інтернетмережі;

послуги телефонної мережі;

п. 1.5 - користувач відшкодовує балансоутримувачу витрати за подачу газопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення ТПВ, постачання електричної енергії; послуги інтернетмережі; послуги телефонної мережі що передбачається цим договором.

Відповідно до пункту 6 проекту договору на відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг:

п. 6.1 - договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін;

п.6.2 - строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2022. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2022;

п. 6.5 - чинність цього договору припиняється внаслідок:

закінчення строку, на який його було укладено;

загибелі орендованого майна;

достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

в інших випадках, передбачених чинним законодавством України;

За розрахунком позивача в адмінбудівлі спожито всього природного газу: за січень-квітень 2022 року 107,09888 тис.куб.м за ціною 16554,00 грн/1 тис куб.м + розподіл за ціною 684,00 грн/1 тис.куб.м; за жовтень-грудень 2022 року 80,318567 тис.куб.м за ціною 16553,89 грн/1 тис куб.м + розподіл за ціною 684,00 грн/1 тис.куб.м.

Позивач здійснив розрахунок боргу пропорційно займаній відповідачем площі від загальної площі, що опалюється за формулою:

S=Qміс х (S2/ S1),

де S - вартість спожитого природного газу за звітний період,

Q - фактична вартість спожитого природного газу згідно рахунків,

S1 - площа адмінприміщення, що опалюється - 9227,06 кв.м,

S2 - 312,90 кв.м - площа зайнята орендарем.

Отже, за розрахунком позивача основний борг зі сплати комунальних послуг ГУ ДФС за 2022 рік становить 109 556, 44 грн. за споживання та транспортування природного газу (3 230 693, 11 х (312,90/9227,06).

11.01.2023 року відповідач надіслав позивачу лист №6/1/23-06, у якому повідомив, що розмір тарифів, які подані до сплати за розрахунками, відповідно до запропонованих проектів договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, вважає економічно обґрунтованими. Проте, видатки на утримання орендованого нерухомого майна у кошторисі орендаря на 2022 рік не передбачені (а.с. 34-36).

09.06.2023 року Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області повідомило ГУ ДФС у Черкаській області, що рахунки відносяться до КПКВ 3503010 "Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби". Відповідно до Закону України "Про держаний бюджет України на 2023 рік" по вищезазначеному коду програмної класифікації видатків, розподілу видатків не передбачено. Отже, планових показників загального та спеціального фондів державного бюджету та відкритих асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області на виконання програми у 2023 році не надходило (а.с. 176).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник через відсутність Договору про відшкодування витрат балансоутримувача з надання комунальних послуг, на укладенні якого наполягає останній та відповідно просить стягнути з відповідача борг зі сплати комунальних послуг ГУ ДФС за 2022 рік, який становить 109 556, 44 грн. за споживання та транспортування природного газу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626- 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис вміщено в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Колегія суддів зазначає, що частиною першої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження примірних договорів оренди державного майна" від 12.08.2020 року №820 затверджено примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774 "Про затвердження договорів оренди" затверджено примірний договір про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який міг бути використаний сторонами при визначені умов відповідного проекту договору.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року №630 До плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов`язується надавати орендарю балансоутримувач. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Отже, колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні розмежовано нарахування, пропорції та розподіл орендної плати і витрат на утримання орендованого майна, що підлягають сплаті на підставі відповідних типових договорів, укладених з орендарем окремо щодо оренди та щодо витрат на утримання майна і надання комунальних послуг.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що обов`язок відповідача підсипати договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна передбачений у пункті 6.5 договору оренди №2125 від 21.01.2021 року

Як вже зазначалось вище, 16.11.2022 року позивач надіслав відповідачу пропозицію укласти договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, до якого додав проект договору. (а.с. 33), однак відповідач ухилявся від його укладення, що підтверджується листом від 11.01.2023 року №6/1/23-06. (а.с. 34-36).

Так, відповідач, на якого відповідно до пункту 6.5. договору оренди покладено обов`язок укласти спірний договір, всупереч умовам договору оренди та наведеним вище нормам законодавства, не підписав отриманий проект договору, а за наявності заперечень щодо окремих умов договору не склав протокол розбіжностей та у двадцятиденний строк не надіслав його другій стороні разом з підписаним договором, як це передбачено частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим пропозиції позивача вважаються прийнятими.

За висновком колегії суддів, відповідний договір мав бути укладений між сторонами, виходячи, як з умов укладеного сторонами Договору оренди, які є обов`язковими для виконання в силу припису статті 629 Цивільного кодексу України, так і виходячи з норм діючого законодавства.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про визнання договору укладеним 30.08.2023 року, а відповідно до проекту договору, який позивач просить визнати укладеним, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. (п. 6.1.)

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (частина 1 статті 187 Господарського кодексу України).

Враховуючи, що предметом розгляду цієї справи є переддоговірний спір і, відповідно, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у цій справі.

Втім, Відповідно до пункту 6.2. проекту договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2022. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2022.

Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 6.5. проекту договору).

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до запропонованого позивачем проекту договору строк початку його та строк закінчення його дії перебувають за межами дати набрання рішенням суду законної сили.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 року у справі № 906/1205/20 зазначив, що відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування.

Враховуючи, що предметом розгляду у цій справі є переддоговірний спір і, відповідно, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у цій справі.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.09.2021 року у справі № 906/1205/20, від 23.12.2021 року у справі №910/155/21, від 23.12.2021 року у справі № 910/1515/21.

Таким чином, є неможливим укладення спірного договору з моменту набрання рішенням законної сили у редакції позивача, яка передбачає, що договір діє до 31.12.2022 року, оскільки такі умови договору визначають для відповідача зобов`язання, які не існували раніше, а саме до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним.

При цьому колегія суддів зазначає, що умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.

Колегія суддів також зазначає, що у переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору, зміст яких є обов`язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.

Отже, оскільки такого погодження сторонами на попередній період не встановлено, то, відповідно, у суду відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 01.01.2022 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вищезгадані пункти 6.2. та 6.5. суперечить вимогам чинного законодавства.

Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що визнання на підставі рішення суду укладеним договору, строк дії якого на день набрання рішенням суду законної сили закінчився, а договір є припиненим, суперечитиме принципу розумності, чого скаржником в апеляційній скарзі не було спростовано належними та допустимим доказами.

Щодо позовних вимог про стягнення боргу за споживання та транспортування природного газу в розмірі 109 556, 44 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вже було зазначено вище, за розрахунком позивача основний борг по несплаті комунальних послуг ГУ ДФС за 2022 рік становить 109 556, 44 грн. за споживання та транспортування природного газу (3 230 693, 11 х (312,90/9227,06).

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат зі споживання природного газу та витрат з розподілу газу у 2022 році позивач будь-яких доказів не подав.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зокрема, матеріали справи не місять ні договору, на підставі якого у позивач виникло зобов`язання зі сплати за поставлений природний газ та доказів його виконання, ні доказів оплати за спожитий природний газ.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що наданий позивачем розрахунок вартості спожитого газу не підтверджує факту споживання природного газу позивачем та вартості понесених позивачем витрат на його придбання, а лише відображає спосіб та методику нарахування витрат пропорційно до площі, що займає відповідач.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що скаржником не зазначено будь-яких спростувань в апеляційній скарзі щодо відсутності в матеріалах справи відповідних доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 109 556, 44 грн. за фактично спожиті та не відшкодовані комунальні послуги за 2022 рік не підлягає задоволенню.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 року у справі №925/1176/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 року у справі № 925/1176/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1176/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир