Ухвала

від 04.04.2024 по справі 736/1209/20

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 736/1209/20

Номер провадження 2/749/43/24

У Х В А Л А

04 квітня 2024 року Щорський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сновськ цивільну справу № 736/1209/20 за позовом ОСОБА_1 доХолминської селищноїради Корюківського району Чернігівськоїобласті, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

03.04.2024 до суду від представника позивача адвоката Загальця О.М. надійшла заява, в якій просить закрити провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Загалець О.М. підтримав свою заяву та просив закрити провадження у справі. Просив зменшити витрати на правничу допомогу до 2000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позицію свого адвоката.

Представник відповідачки-адвокат КорхО.І. у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі та просив стягнути з позивача на користь відповідачки понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Дослідивши матеріали справи та клопотання представника позивача, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на фактичні обставини по справі, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Вирішуючи клопотання представника відповідачки - адвоката Корх О.І., суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема правила статті 13 ЦПК України зобов`язують суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, з Договору про надання правової допомоги від 17.12.2020, встановлено, що ОСОБА_3 здійснює представництво інтересів ОСОБА_7 в цивільній справі 736/1209/20. Також сторонами визначено обсяг та зміст правової допомоги, розмір гонорару, який відповідно до Додатку №1 до договору, акту здачі-приймання наданої правової допомоги до договору б/н від 17.12.2020 про надання правової допомоги у справі 736/1209/20, становить 10000 грн., та який був оплаченений ОСОБА_7 згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 03.03.2023.

Разом з тим, представник позивача просив зменшити розмір судових витрат понесених відповідачкою з оплати правової дороги та які підлягають стягнення з позивача до 2000 грн.

Однак, враховуючи те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що представником позивача не доведено наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь відповідачки, оскільки представником відповідачки надано беззаперечні докази понесення останньою таких витрат саме у розмірі, заявленому до стягнення.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 255, 258-261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі № 736/1209/20 за позовом ОСОБА_1 доХолминської селищноїради Корюківського району Чернігівсько області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Ухваламоже бути оскарженав апеляційному порядкупротягомп`ятнадцяти днівз дня їїпроголошенняшляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була врученау день її проголошення, має правона поновлення пропущеного строкуна апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 04 квітня 2024 року.

Суддя М.С. Чигвінцев