Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/20035/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 910/20035/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Занудін С.М.

від відповідача: Кохан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2024

у справі №910/20035/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі"

до Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

про зобов`язання виконати умови договору,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" до Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання виконати умови договору № 939 про закупівлю за державні кошти: ДК 021:2015: код 39110000-6 "Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них" (2 лоти) Лот № 2 стільці розкладні для укомплектування найпростіших укриттів та захисних споруд цивільного захисту від 05.10.2023 (надалі - Договір) шляхом прийняття товару у закладах освіти Дарницького району згідно з дислокацією (Додаток № 2 до договору).

Одночасно із даним позовом до суду надійшла заява позивача від 04.01.2024 про забезпечення позову, підписана ОСОБА_1 в порядку самопредставництва юридичної особи, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 8.6. Договору, за яким відбувається стягнення гарантійної суми у розмірі 215 112,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20035/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про забезпечення позову відмовлено.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами в порядку приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним ним шляхом може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 січня 2024 року у справі №910/20035/23, та ухвалити нове рішення, яким забезпечити позов позивача, вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити дію п.8.6 Договору №939 від 05.10.2023 за яким відбувається стягнення гарантійної суми у розмірі 215112,10 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта оскаржувана ним ухвала була прийнята судом із порушенням норм процесуального права. Зокрема апелянт стверджує про те, що місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20035/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2024.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Андрієнка В.В. у відпустці, судове засідання призначене на 28.02.2024 о 12-00 год не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 повідомлено сторін про те, що розгляд апеляційної скарги у справі № 910/20035/23 відбудеться 18.03.2024.

28.02.2024 до загального відділу Північного апеляційного господарського суду було подано клопотання позивача про доручення доказу. В даному клопотання апелянт просить суд долучити до матеріалів справи доказ, а саме копію листа розпорядження про неприймання стільців до особливого розпорядження від 30.11.2023.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Судова колегія відзначає, що апелянтом, при зверненні до суду із відповідним клопотанням, не доведено суду апеляційної інстанції наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання відповідних доказів до суду першої інстанції. Колегія суддів наголошує на відсутності таких критеріїв як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про доручення доказу.

Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до місцевого господарського суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що відповідно до п. 8.1. укладеного між сторонами Договору позивач вносить забезпечення виконання договору в розмірі 5% суми (ціни) договору у формі банківської гарантії, право щодо неповернення позивачу якого відповідно до п. 8.6. Договору виникає у відповідача в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) позивачем Договору. Заявник вказує, що 02.10.2023 ним із АТ "Банк інвестицій та заощаджень" укладено договір № 3149/23-ГВ про надання банківської гарантії у розмірі 215 112,10 грн, а 22.12.2023 позивачу надійшло повідомлення-вимога банку про отримання письмової вимоги по банківській гарантії № 3149/23-ГВ від 03.10.2023 бенефіціара та про сплату гарантійної суми.

При цьому заявник вказав, що відповідач ухиляється від виконання своїх договірних обов`язків, що тягне за собою порушення прав позивача в частині списання коштів за банківською гарантією, а тому невжиття запропонованих ним заходів забезпечення даного позову призведе до порушення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Такі правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний заявником захід забезпечення позову не є безпосередньо пов`язаним із предметом спору та не зможе забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого позивачем способу захисту, а саме: зобов`язання виконати умови договору шляхом прийняття товару.

Ураховуючи наведене, оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів відзначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - ТОВ "АДМ Енерджі", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20035/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20035/23 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для її скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20035/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/20035/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран