Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/20035/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024Справа № 910/20035/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі»

до Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

про зобов`язання виконати умови договору,

Представники сторін:

від позивача: Занудін С.М.,

від відповідача: Кохан В.О.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» до Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання виконати умови договору № 939 про закупівлю за державні кошти: ДК 021:2015: код 39110000-6 «Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них» (2 лоти) Лот № 2 стільці розкладні для укомплектування найпростіших укриттів та захисних споруд цивільного захисту від 05.10.2023 шляхом прийняття товару у закладах освіти Дарницького району згідно з дислокацією (Додаток № 2 до договору).

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним неприйняттям відповідачем товару, поставленим позивачем на виконання укладеного між сторонами договору № 939 про закупівлю за державні кошти: ДК 021:2015: код 39110000-6 «Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них» (2 лоти) Лот № 2 стільці розкладні для укомплектування найпростіших укриттів та захисних споруд цивільного захисту від 05.10.2023.

Крім того, позивач звернувся із заявою від 03.01.2024 про забезпечення позову, подану через систему «Електронний Суд» адвокатом Литвиненком М.В., у якій заявлено вимогу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 8.6. договору № 939 від 05.10.2023, за яким відбувається стягнення гарантійної суми у розмірі 215 112,10 грн.

Також до суду 04.01.2023 надійшла заява позивача від 04.01.2024 про забезпечення позову, подана та підписана через систему «Електронний Суд» Кручиною А.Б. в порядку самопредставництва юридичної особи, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 8.6. Договору, за яким відбувається стягнення гарантійної суми у розмірі 215 112,10 грн.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Івченко А.М.

Однак, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М. на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/20035/23, за результатами якого для розгляду позовної заяви визначено суддю Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 заяву позивача про забезпечення позову від 03.01.2024 повернуто заявнику.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 04.01.2024.

Також 15.01.2024 суд ухвалою прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» та відкрив провадження у справі № 910/20035/23, підготовче засідання призначив на 12.02.2024. Вказаною ухвалою, з-поміж іншого, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

29.01.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява, яка за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.

09.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких було викладено клопотання про долучення доказів.

В підготовче засідання 12.02.2024 з`явилися представники сторін. Представник позивача у підготовчому засіданні подав клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з необхідністю надання часу для підготовки відповіді на відзив та долучення висновку експерта.

Суд, заслухавши думки представників сторін щодо долучення відповідачем нових доказів у справі разом із додатковими поясненнями від 09.02.2024, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відповідне клопотання відповідача задовольнити та долучити вказані докази до матеріалів справи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, заслухавши думку представника відповідача, ухвалив задовольнити клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, відкласти підготовче засідання на 13.03.2024 та встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом десяти днів з дня підготовчого засідання; відповідачу встановити строк для подання заперечень - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив.

22.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю отримання та долучення до матеріалів справи висновку товарознавчої експертизи.

В підготовче засідання 13.03.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Суд, враховуючи відсутність заперечень представника відповідача щодо задоволення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив вказане клопотання задовольнити та відкласти підготовче засідання на 03.04.2024, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

22.03.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, які містили вимогу про долучення доказів до матеріалів справи.

03.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта.

В підготовче засідання 03.04.2024 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, заслухавши думки представників сторін щодо клопотань сторін про долучення доказів до матеріалів справи, ухвалив клопотання позивача про долучення доказів задовольнити та долучити до матеріалів справи висновок експерта; задовольнити клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи (акт про повернення стільців від 14.12.2023, пояснення директора початкової школи № 332 Дарницького району м. Києва), долучивши вказані докази до матеріалів справи. Крім того, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, встановив відповідачу строк до 15.04.2024 для надання заперечень щодо поданого позивачем висновку експерта та оголосив в підготовчому засіданні перерву до 29.04.2024.

10.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких викладено заперечення щодо поданого позивачем висновку експерта.

В підготовче засідання 29.04.2024 з`явились представники сторін.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 29.05.2024, про що постановлено ухвалу від 29.04.2024, занесену до протоколу судового засідання.

22.05.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке ним відкликано заявою від 23.05.2024.

В судове засідання 29.05.2024 з`явились представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення щодо позовних вимог, відповіли на поставлені запитання.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 24.06.2024.

В судове засідання 24.06.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.10.2023 між Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» (постачальник) укладено договір № 939 про закупівлю за державні кошти: ДК 021:2015: код 39110000-6 «Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них» (2 лоти) Лот № 2 стільці розкладні для укомплектування найпростіших укриттів та захисних споруд цивільного захисту (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується з дня укладання договору та до 30.11.2023 поставити замовнику товар на закупівлю ДК 021:2015: код 39110000-6 «Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них» (2 лоти) Лот № 2 стільці розкладні для укомплектування найпростіших укриттів та захисних споруд цивільного захисту (надалі - товар) у кількості та за цінами, що зазначені в специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору, а замовник зобов`язується прийняти товар відповідно накладної і оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника (п. 1.3. Договору). Закупівля проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами) (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає технічним вимогам замовника (згідно додатку № 3 до Договору).

Товар повинен мати необхідні супроводжуючі документи щодо якості та безпеки товару відносно тих його категорій, для яких вони передбачені згідно чинного законодавства: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, технічну специфікацію та/або паспорт (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що якщо протягом гарантійного терміну товар виявиться неякісним або таким, що не відповідає умовам цього Договору, постачальник зобов`язаний замінити цей товар. Всі витрати, пов`язані із заміною товару неналежної якості (транспортні витрати, тощо) несе постачальник.

Сума Договору становить 4 302 242,00 грн, у т.ч. ПДВ - 717 040,33 грн (п. 3.1. Договору). Пунктом 3.2. Договору визначено, що у вартість товару входить доставка, вантажно-розвантажувальні роботи, занесення в споруду, та збірка товару.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару до управління освіти Дарницького району м. Києва відповідно до накладних (п. 3.5. Договору).

Умовою п. 4.1. Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару з дня укладання договору та до 30.11.2023. Місце поставки (призначення) товару: заклади освіти Дарницького району згідно дислокації (Додаток № 2) (п. 4.2. Договору).

Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними) підписаними закладами освіти (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника та встановлення товару у місці поставки та підписання відповідних документів.

Пунктом 5.1. Договору передбачено такі обов`язки замовника: своєчасно, в терміни обумовлені в цьому договорі та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно накладної за кількістю, якістю, в порядку і терміни, установлені цим Договором і чинним законодавством; при встановленні неякісності товару оповістити про це постачальника протягом 3-х днів з моменту складання акта про неналежну якість товару.

Постачальник, в свою чергу, зобов`язаний: своєчасно забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього Договору; замінити неякісний товар протягом 5 робочих днів з моменту одержання усного повідомлення про виявлену неналежну якість товару за рахунок власних коштів (п. 5.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня укладання і діє до 31.12.2023, та до повного погашення фінансових зобов`язань (п. 10.1. Договору).

Згідно з Додатком № 1 до Договору (Специфікацією) сторони визначили найменування товару - стілець-трансформер (стілець розкладний) у кількості 6200 штук загальною вартістю 4 302 242,00 грн з ПДВ.

Додатком № 2 до Договору (дислокацією закладів освіти Дарницького району м. Києва) сторони погодили перелік закладів, куди товар має бути поставлено.

Технічною специфікацією, яка є Додатком № 3 до Договору визначено технічні характеристики та вимоги щодо якості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2023 позивач поставив відповідачу частину товару у кількості 300 шт загальною вартістю 208 173,00 грн, до початкової школи № 332, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2В, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 144-27 від 27.11.2023.

Позивач зазначає, що 30.11.2023 ним згідно з Додатком № 2 до Договору поставлено залишок товару до решти навчальних закладів, однак товар не було прийнято у зв`язку з відповідним розпорядженням начальниці Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про заборону прийняття товару (стільців) у позивача за Договором.

07.12.2023 позивач отримав від відповідача претензію від 30.11.2023 № 3151, у якій повідомлено, що поставлені 27.11.2023 до початкової школи № 332 Дарницького району м. Києва стільці суттєво відрізняються від визначених, про що представниками закладу освіти у присутності працівників відповідача складено акт від 28.11.2023, у якому зазначено: висота сидіння становить від 43 см до 44 см (у технічних характеристиках визначено 45 см); ширина стільця від 43 см до 44 см (у технічних характеристиках визначено 45 см); на сидінні наповнювач товщиною 15 мм разом з фанерою (у технічних характеристиках визначено 18 мм наповнювача); на спинці наповнювач з однієї сторони (у технічних характеристиках визначено по 10 мм. наповнювача з кожної сторони); фанера для сидінь та спинок деформована та має дефекти. У зв`язку із зазначеним, відповідач відповідно до пунктів 2.5., 5.3.3. Договору просив позивача замінити неякісний товар.

У відповідь на вказану претензію позивач у листі від 12.12.2023 № 12122023 вказав про необґрунтованість такої претензії, оскільки відповідач не дотримався вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (надалі - Інструкція П-7) та не запросив представника позивача для складання двостороннього акта про невідповідність товару. Відтак, позивач відмовив у здійсненні заміни товару.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 05.12.2023 № 051223/01 про виконання умов договору, у якій просив виконати зобов`язання у термін до трьох днів з моменту отримання цієї вимоги шляхом повідомлення про час та дату можливості поставки товару у вказані в Додатку № 2 до Договору навчальні заклади.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, 07.12.2023 позивачем отримано претензію відповідача від 04.12.2023 № 3196 про порушення строків поставки товару за Договором, у якій відповідач із посиланням на п. 5.2.1. Договору повідомив про дострокове його розірвання в односторонньому порядку з 12.12.2023.

Позивач у листі від 12.12.2023 № 12122023/02-П заперечив проти претензії відповідача від 04.12.2023 № 3196 та просив повідомити про дату та час поставки товару.

Оскільки вимоги позивача відповідачем не було виконано, вважаючи такі дії відповідача необґрунтованими, Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» звернулось із даним позовом до суду, у якому просить зобов`язати Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації виконати умови Договору та прийняти товар у закладах освіти Дарницького району згідно дислокації (Додатку № 2 до Договору).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про порушення позивачем умов Договору в частині дотримання строків поставки товару, визначених пунктами 1.1. та 4.1. Договору, а також не здійсненням заміни поставленого 27.11.2023 товару, чим порушено пункти 2.3., 2.5. та підпункти 5.3.2., 5.3.3. п. 5.3. Договору. Крім того, відповідач вказував на те, що фізично неможливо було поставити весь залишок товару в останній день строку виконання зобов`язання (30.11.2023), при цьому, частина товарно-транспортних накладних містить дані про доставку товару поза робочим часом. Відповідач також заперечив проти доводів позивача про відмову 39 закладів освіти отримати поставлений 30.11.2023 товар, оскільки останнім будь-яких розпоряджень про заборону прийняття товару не видавалось, а позивач не повідомляв відповідача про відмови закладів освіти прийняти товар, жодних претензій із цього приводу не заявляв, а у своїх листах лише просив визначити дату та час поставки товару. Водночас, на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, відповідачем до матеріалів справи було долучено відповідні листи керівників закладів освіти Дарницького району, до яких згідно з Додатком № 2 до Договору передбачалось поставити товар, про те, що протягом жовтня-листопада 2023 року до них стільці для укомплектування найпростіших укриттів та захисних споруд цивільного захисту не завозилися. При цьому, відповідач вказав, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки Договір між сторонами є розірваним.

Позивач на підтвердження своїх доводів, викладених у позові, долучив до відповіді на відзив роздруківку електронного листа господарчої групи управління освіти від 30.11.2023, у якому зазначено про заборону прийняття складних стільців для сховищ. Спростовуючи заперечення відповідача щодо неможливості фізичної доставки залишку товару 30.11.2023 до 39 закладів освіти, позивач, зокрема, вказав, що саме для належного виконання ним Договору було укладено із ТОВ «ІНЖИНІРИНГ СЕРВІС ГРУПП» Договір № 23/10/2023-П від 23.10.2023, предметом якого і була поставка товару (стільців розкладних) у кількості 6200 шт, а на підтвердження здійснення такої поставки до позовної заяви долучено відповідні видаткові накладні та товарно-траснпортні накладні.

Також позивачем на підтвердження відповідності технічно-якісних характеристик товару, що був поставлений за Договором, вимогам технічної специфікації Додатку № 3 до Договору, долучено до матеріалів справи Висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 13.03.2024 № 10313.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами у цій справі, мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 673 ЦК України унормовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

Частиною 1 ст. 680 ЦК України передбачено, що покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За приписами ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» про невиконання Управлінням освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації своїх зобов`язань з прийняття товару за Договором.

При цьому, відповідач стверджує, що укладений між ним та позивачем Договір є розірваним в односторонньому порядку відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. Договору, що свідчить про неможливість виконання його умов.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст.188 ГК України).

Так, відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. Договору замовник має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником достроково розірвати договір в односторонньому порядку (ч. 3 ст. 651 ЦК України, ч. ст. 188 ГК України), повідомивши про те постачальника не менше ніж за 5 календарних днів до дня розірвання Договору.

Враховуючи викладене, відповідач за Договором міг реалізувати своє право на розірвання цього правочину в односторонньому порядку лише за наявності порушення умов договору зі сторони позивача.

Так, відповідачем підтверджено, що 27.11.2023 позивач здійснив часткову поставку товару за Договором, а саме до початкової школи № 332 Дарницького району міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Бориса Гмирі, 2В, про що також свідчить підписана представниками сторін видаткова накладна № 144-27 від 27.11.2023.

Втім, перевіривши поставлений у вказану дату товар, відповідач виявив невідповідність його вимогам, зазначеним у технічній специфікації (Додатку № 3 до Договору), про що 28.11.2023 було складено Акт обстеження матеріальних цінностей, який відповідно до вимог п. 5.1.3. Договору 30.11.2023 було направлено позивачу із претензією № 3151, яка містила вимогу про заміну товару.

Суд визнає доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Інструкції П-7 необґрунтованими, оскільки умовами Договору передбачено порядок приймання товару та порядок дій у разі виявлення недоліків такого товару, в той час як Договір не передбачає можливості застосування вказаної Інструкції до правовідносин сторін.

Так, зі змісту умови п. 5.1.3. Договору вбачається, що відповідач зобов`язаний повідомити позивача про недоліки товару зі складанням акта про неналежну якість товару, при цьому, Договором не передбачено, що такий акт має бути складено представниками обох сторін Договору із обов`язковим запрошенням представника постачальника для його складення. При цьому, п. 5.3.3. Договору передбачає обов`язок постачальника здійснити заміну неякісного товару протягом 5 робочих днів з моменту отримання усного повідомлення про неналежну якість товару.

Щодо долученого до матеріалів справи позивачем Висновку експерта від 13.03.2024 № 10313, суд зазначає, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відтак, дослідивши вказаний доказ позивача, суд не може визнати його належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, на які посилається позивача, а саме: відповідності технічно-якісних характеристик товару, що був поставлений, вимогам технічної специфікації Додатку № 3 до Договору, оскільки неможливо встановити, які саме стільці були використані для даного дослідження - ті, що були поставлені відповідачу 27.11.2023, або ті, які передбачалось поставити та які позивач просив прийняти згідно листів від 05.12.2023 № 051223/01 та від 12.12.2023 № 12122023/02-П. При цьому, такий висновок складено поза межами дії Договору.

Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що позивачем було поставлено 27.11.2023 товар, який би відповідач вимогам технічної специфікації (Додатку № 3 до Договору), оскільки будь-яких документів відповідно до п. 2.2. Договору на товар, що підтверджують його якість та відповідність вимогам, визначених у Додатку № 3 до Договору, матеріали справи не містять.

В той же час, суд встановив також відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні пунктів 4.3., 4.5. Договору здійснення позивачем поставки решти товару на суму 4 094 069,00 грн, в той час як долучені позивачем до позовної заяви видаткові накладні підписані лише з боку останнього та з боку відповідача не підписані.

Суд критично ставиться до доводів позивача про відмову керівників закладів освіти отримати товар, що був поставлений позивачем в останній день строку - 30.11.2023, через відповідне розпорядження про заборону прийняття товару, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази такої відмови від прийняття товару.

Слід зазначити, що чинне цивільне законодавство чітко не визначає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару. Наведене не виключає наявності підстав вважати, що відповідна відмова може бути виражена і в діях покупця щодо фактичного повернення поставленого товару без попереднього письмового повідомлення продавця про таку відмову.

Однак, в матеріалах справи відсутні як докази фактичного передання позивачем відповідачу товару, так і докази повернення останнім такого товару у зв`язку з відмовою у його прийнятті. На видаткових накладних також відсутні будь-які відмітки про відмову від прийняття від позивача товару.

Надану позивачем в матеріали справи роздруківку електронного листа від 30.11.2023 в якості «розпорядження управління освіти не приймати стільці складні для сховищ» суд не бере до уваги, оскільки із даного електронного листа неможливо встановити його відправника та ідентифікувати, що даний лист було направлено саме відповідачем. В той же час, із листів/претензій Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, адресованих позивачу, вбачається інша електронна адреса відповідача, аніж та, що зазначена у наданій позивачем роздруківці.

Також судом враховано подані в матеріали справи відповідачем листи/повідомлення керівників закладів освіти про те, що стільці впродовж жовтня-листопада 2023 року, зокрема, 30.11.2023, до них не завозилися.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами обставини поставки позивачем товару у відповідності до вимог, обумовлених Договором та у повному обсязі у встановлені строки, аніж це підтвердив позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено умови Договору та, зокрема, не вжито відповідних заходів для поставки відповідачу товару у визначений Договором строк.

Відтак, у зв`язку з наведеним, відповідач реалізував своє право, визначене п. 5.2.1. Договору, надіславши на адресу позивача претензію від 04.12.2023 № 3196, у якій повідомив про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку з 12.12.2023.

Отже, суд дійшов висновку про те, що укладений між сторонами Договір є розірваним в односторонньому порядку з 12.12.2023 з боку замовника та не діє між сторонами.

Докази протилежного, а також оскарження в судовому порядку позивачем одностороннього правочину відповідача про розірвання Договору та визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні.

В силу ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов`язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 ЦК України припиняються.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання сторін за Договором є припиненими внаслідок його розірвання в односторонньому порядку відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відсутня правова підстава для прийняття товару.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.07.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко