Постанова

від 04.04.2024 по справі 910/14135/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Справа№ 910/14135/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мозирко Костянтина Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023, повний текст якого складено та підписано 15.12.2023

у справі № 910/14135/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мозирко Костянтина Олександровича

до Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод"

про стягнення 126 220,03 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В вересні 2023 року фізична особа-підприємець Мозирко Костянтин Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни про стягнення 126 220,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2023, маючи намір укладання договору підряду позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 125 000,00 грн. за ремонт систем нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника. Після здійснення оплати договір підряду між сторонами так і не був укладений. Відповідач отримані ним кошти не повернув, в зв`язку з цим, на підставі статті 1212 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 125 000,00 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 976,03 грн., інфляційні втрати в розмірі 244,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що 30.05.2023 року позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 125 000,00 грн за ремонт систем нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника. У період часу з 26.05.2023 по 12.06.2023 підрядником був виконаний комплекс підрядних робіт загальною вартістю 110 080,00 грн. (без ПДВ). 30.05.2023 року роботи з ремонту плівкового випарника були призупинені з вини позивача так як необхідно було здійснити установку чотирьох мідних шарових вентилів діаметром 65 мм, які позивач не встиг відремонтувати до 30.05.2023р. У подальшому, 12.06.2023 підрядник передав замовнику на розгляд та підписання два примірники акту приймання-передач і виконаних робіт від 12.06.2023 року згідно рахунку на оплату №47 від 26.05.2023 однак позивач відмовився від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт посилаючись на те, що станом на 1 серпня 2023 року договір підряду не укладений, оскільки між нами не було досягнуто істотних умов договору, не узгоджено терміну виконання робіт, об`єму виконання робіт, невизначений кошторис. Такі заперечення відповідач вважає необґрунтованими. Отримані відповідачем кошти не є безпідставно набутим майном, оскільки отримані ним за договором підряду, який виконувався відповідачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що грошові кошти в сумі 125 000,00 грн було набуто відповідачем за наявності правової підстави - договору підряду, а тому їх не може бути витребувано/стягнуто відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 244,00 грн та 3% річних у розмірі 976,03 грн є похідними, то вони також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач зазначив, що суд не вирішив спір по суті та припустився порушень норм матеріального та процесуального права.

А саме, апелянт посилається на те, що:

- договір між позивачем та відповідачем не був укладений, а тому відповідач повинен повернути перераховані йому кошти, як безпідставно набуте майно на підставі ст. 1212 ЦК України;

- роботи відповідачем не виконувались та не приймались позивачем;

- суд не застосував положення ч. 2 ст. 849 ЦК України щодо права позивача вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчити її у строк стає явно неможливим;

- суд припустився порушень норм процесуального права, оскільки залучивши до участі у справі у якості третьої особи ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» не встановив, чи отримало це товариство копію позовної заяви з додатками, чи направило до суду свої заперечення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14135/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/14135/23. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

01.02.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мозирко Костянтина Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/14135/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 18.03.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 18.03.2024.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Аргументи позивача

Позивач у позові послався на те, що 30.05.2023 року маючи намір укладання договору підряду Фізичною особою-підприємцем Мозирко Костянтином Олександровичем було перераховано Фізичній особі-підприємцю Антюховій Тетяні Василівні за ремонт систем нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника 125 000 грн.

Між сторонами велись перемовини щодо укладення та виконання договору підряду з ремонту систем нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника, у зв`язку з чим позивач, маючи на меті зарекомендувати себе як надійний партнер, здійснив вищевказаний платіж на користь відповідача.

Водночас, після здійснення спірної оплати, договір підряду між сторонами так і не був укладений, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, не було узгоджено терміну виконання робіт, об`єму виконання робіт, не був визначений кошторис, а роботи відповідачем не виконувались та не приймались позивачем.

Договір підряду був укладений з іншим суб`єктом господарювання ФОП Соківка О.М., який і виконав роботи, на підтвердження чого позивачем надано:

- договір підряду №02/06-2023 від 02.06.2023, відповідно до п.1.1 якого передбачено, що замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання надати послуги з ремонту системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника на підприємстві ТОВ «Лосинівський маслосирзавод», за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул. Київська, 9, а замовник зобов`язується оплатити кошти на умовах цього договору.

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19/06 від 19.06.2023 на суму 83 000,00 грн.

Матеріально правовою підставою позову позивач зазначив ст. 1212 ЦК України та просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 125 000,00 грн, 3% річних в розмірі 976,03 грн, інфляційні втрати в розмірі 244,00 грн.

Аргументи відповідача

Заперечуючи проти позову у відзиві відповідачем зазначено, що орієнтовно 22-23 травня 2023 року позивач запропонував виконати роботи з ремонту системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника на ТОВ «Лосівський маслосирзавод».

26.05.2023 року відповідач направив позивачеві засобом електронного зв`язку для оплати рахунок №47 від 26.05.2023 року на суму 125 000,00 грн вартості робіт з ремонту системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника.

Отримавши рахунок на оплату №47 від 26.05.2023 року на суму 125 000,00 грн, позивач погодився з вартістю робіт і тимчасовий трудовий колектив приступив 26.05.2023 до виконання робіт з ремонту системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника.

Факт виконання робіт працівниками відповідача на ТОВ «Лосівський маслосирзавод» підтверджується наданою позивачем до суду платіжною інструкцією №6 від 30.05.2023 року на суму 125 000,00 грн, у якій вказується таке призначенням платежу - «Ремонт системи нержавіючих труб плівкового випарника без ПДВ.»

30.05.2023 року роботи з ремонту плівкового випарника були призупинені з вини позивача так як необхідно було здійснити установку чотирьох мідних шарових вентилів діаметром 65 мм., які позивач не встиг відремонтувати до 30.05.2023.

За таких обставин, працівники відповідача, за відсутності відремонтованих чотирьох мідних шарових вентилів діаметром 65 мм. були змушені зупинити виконання робіт, за умови фактичного виконання ремонтних робіт вартістю 110 080,00 грн та поїхали до м. Києва, маючи домовленість з позивачем, що після отримання позивачем з ремонту 4-х шарових мідних кранів діаметром 65 мм, працівники відповідача виконають решту робіт залишковою вартістю 14 920,00 грн.

Проте позивач не повідомив відповідача про бажання завершити роботи та ігнорував звернення відповідача щодо закінчення робіт.

З метою врегулювання договірних відносин щодо виконання робіт з ремонту плівкового випарника на ТОВ «Лосівський маслосирзавод» відповідач направив позивачу лист від 22.06.2023 року з актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2023 за договором підряду.

Проте, примірник підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2023 позивач не надіслав відповідачеві. Також відповідач не отримував від позивача жодної відповіді на лист від 22.06.2023.

Судом першої інстанції встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Антюховою Тетяною Василівною (постачальник) виставлено Фізичній особі-підприємцю Мозирко Костянтину Олександровичу (покупець) рахунок на оплату на суму 125 000,00 грн за послуги: «Ремонт системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника».

30.05.2023 позивачем на рахунок відповідача здійснено оплату в розмірі 125 000,00 грн з призначенням платежу: «Ремонт системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника Без ПДВ».

23.06.2023 відповідачем на адресу позивача направлено лист від 22.06.2023 в якому зазначено, що 26.05.2023 на виконання приписів ст.ст. 837, 843, 853, 875 ЦК України, керуючись нормами ч. 1 ст. 181 ГК України, між замовником, фізична особа-підприємець Мозирко Костянтином Олександровичем, та підрядником, фізична особа-підприємець Антюховою Тетяною Василівною був укладений у спрощений спосіб договір підряду відповідно до якого підрядник зобов`язався виконати за завданням замовника у період часу з 26.05.2023 по 12.06.2023, на виробництві що належить ТОВ "Лосинівськи маслосирзавод" та яке знаходиться за адресом вулиця Київська, 9, Ніжинський район, смт Лосинівка, Чернігівська область роботи з ремонту системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарники, що слідує з рахунку на оплату №47 від 26.05.2023 року на суму 125 000,00 грн, який підрядником був наданий замовнику для оплати. 30.05.2023 року на поточний рахунок підрядника надійшли кошти у сумі 125 000,00 грн. У період часу з 26.05.2023 по 12.06.2023 підрядником був виконаний комплекс підрядних робіт загальною вартістю 110 080,00 грн без ПДВ, що слідує з фото звітності виконаної підрядником на підтвердження факту виконання робіт. 12.06.2023 року підрядник передав замовнику на розгляд та підписання два примірники акту приймання-передач і виконаних робіт від 12.06.2023 року згідно рахунку на оплату №47 від 26.05.2023 року. Примірник підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2023 замовник станом на даний час не повернув підряднику. У зв`язку з чим, відповідач вдруге направив акт приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду від 12.06.2023 на суму 110 080,00 грн для підписання.

У відповідь листом б/н і б/д (направлене відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №02230015455280 від 03.08.2023, отримане відповідачем 07.08.2023) відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2023 з тих підстав, що маючи намір укладання з договору підряду на виконання робіт з ремонту систем нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника позивачем було перераховано авансовий платіж в розмірі 125 000 грн, але станом на 1 серпня 2023 року договір підряду укладений не був, оскільки не було досягнуто істотних умов договору, не було узгоджено терміну виконання робіт, об`єму виконання робіт, не був визначений кошторис. Таким чином між сторонами не було досягнуто фактичних підрядних відносин, роботи виконані не були, у зв`язку з чим позивач вимагав повернути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 125 000,00 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції на підставі сукупності належних та допустимих доказів обґрунтовано дійшов висновку, про те, що між сторонами існували правові відносини по договору підряду. Також суд першої інстанції правильно застосував до встановлених обставин справи положення ст.ст. 11, 205, 207, 626, 638-642 ЦК України, та ст.ст. 180,181 ГК України.

Так, згідно з статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи перелічені норми чинного законодавства, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував, що відповідачем виставлено рахунок на оплату (щодо ремонту системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника на суму 125 000,00 грн), а позивачем його сплачено в розмірі 125 000,00 грн з призначенням платежу: «ремонт системи нержавіючих труб обв`язки плівкового випарника». Отже між сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб. Разом з цим, на підставі договірних зобов`язань відповідач виконував підрядні роботи, про що позивачу надав Акт приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду від 12.06.2023, в якому зазначено об`єм виконаних робіт.

Відповідно до норм статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Щодо матеріально-правової підстави позову, суд першої інстанції також обґрунтовано встановив, що грошові кошти в сумі 125 000,00 грн набуті відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано/стягнуто відповідно до статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно. Отже, вимоги позивача в частині з відповідача грошових коштів в розмірі 125 000,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що договір між позивачем та відповідачем не був укладений судова колегія оцінює критично. Так в апеляційні скарзі, серед іншого апелянт зазначив, що відповідач, пробувши на об`єкті 2 дня, поїхав не виходячи на зв`язок, в подальшому взагалі не виходив на зв`язок понад тиждень, в зв`язку з чим повністю зірвав строки виконання робіт.

Отже доводи позивача викладені ним в апеляційній скарзі фактично підтверджують те, що між сторонами існували договірні відносини підряду, а сторони мали домовленість щодо предмету, вартості на строків виконання підрядником відповідних робіт. Ці обставини не заперечував відповідач. Згідно положень ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

У цьому разі, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже для застосування цієї норми що необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що грошові кошти в сумі 125 000,00 грн було набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано/стягнуто відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно. У зв`язку з чим, вимоги позивача в частині з відповідача грошових коштів в розмірі 125 000,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/5844/17 від 19.03.2018, та у постанові великої Палати Верховного Суду України у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 зроблено висновок про те, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

У зв`язку із відмовою у задоволенні основної вимоги, не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 244,00 грн та 3% річних у розмірі 976,03 грн.

Щодо доводів апелянта про застосування матеріально-правової підстави позову колегія суддів зазначає наступне.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивач має чітко обґрунтувати, як кожна стаття ЦК України пов`язана з його вимогами.

У своєму позові позивач, серед іншого, зазначив посилання на вимоги ч. 2 ст. 849 ЦК України, щодо права замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Одночасно, у позові позивач кваліфікував отримані відповідачем кошти як «безпідставно набуте майно» та, за змістом свого позову, у прохальній частині вимагав їх стягнення з відповідача саме на підставі ст. 1212 ЦК України. (а.с. 3,4).

Водночас, статті 849 та 1212 ЦК України регулюють різні аспекти різних правових відносин, які не пов`язані між собою. Правові відносини, пов`язані з відшкодуванням збитків не є тотожними з відносинами повернення безпідставно набутого майна.

Враховуючи те, що позивач, за змістом свого позову визначив матеріально- правовою підставою статтю 1212 ЦК України, доводи апелянта щодо застосування додатково статті 849 ЦК України визнаються судом необґрунтованими.

Вищевикладені обставини свідчать про ознаки суперечливої поведінки в діях позивача. Наразі, позивач посилається на те, що договір між ним та відповідачем не був укладений, а з іншого боку, (одночасно) наполягає на своєму праві на відмову від договору підряду та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України), що суперечить одне одному.

Наявність констатованої судом апеляційної інстанції суперечливої поведінки позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, колегія суддів наголошує про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливоі? поведінки), базується ще на римськіи? максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своі?и? попередніи? поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесніи? діловіи? практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаціи?ного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що роботи виконувались не відповідачем, а іншою особою. Крім того, колегія зазначає, що ці посилання апелянта не спростовують доводи відповідача про виконання ним укладеного з позивачем договору підряду.

Також колегія суддів, за результатами апеляційного перегляду справи, відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права щодо не з`ясування обставин отримання третьою особою - ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» копії позовної заяви з додатками, та направлення останньою до суду своїх заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції належним чином направив на адресу ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» копію ухвали від 01.11.2023 про залучення цього товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. (а.с. 88-89). Також, суд першої інстанції направив ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» копію ухвали від 21.11.2023 про оголошення перерви та надання пояснень щодо позову або відзиву. Ця ухвала була отримана адресатом 05.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.108,109).

Та обставина, що учасник справи (третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) не скористався своїм право на подання відзиву на позов або пояснень не є перешкодою для розгляду справи по суті та не є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів не встановила порушень норм процесуального права, які могли б вважатися підставою для скасування судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/14135/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова