Постанова

від 21.03.2024 по справі 910/10895/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. Справа№ 910/10895/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023

у справі №910/10895/22 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерне товариство "Банк Альянс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

2. ОСОБА_1

про стягнення 2 310 753,42 доларів США,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі - позивач, АТ "Банк Альянс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (далі - відповідач-2, ТОВ "Дейвест", скаржник) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 2 255 150,69 дол. США, з яких 2 200 000,00 дол. США заборгованість по кредиту, 13 561,65 дол. США заборгованість по процентам, 41 589,04 дол. США прострочена заборгованість по процентам.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1, як боржником, та відповідачем 2, як поручителем, взятих на себе зобов`язань за Договором №21-233/ЮК про відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 у частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/10895/22 за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та ОСОБА_1 про стягнення 2 310 753,42 доларів США - позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" та з громадянина України ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" заборгованість по Договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії №21-233/ЮК від 05.11.2021 року в сумі 2 310 753 доларів США 42 центи, з яких сума заборгованості по кредиту - 2 200 000 доларів США; сума заборгованості за процентами - 110 753 доларів США 42 центи. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" витрати по сплаті судового збору в сумі 434 175 грн 00 коп. Стягнуто з громадянина України ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" витрати по сплаті судового збору в сумі 434 175 грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позичальника, підтверджується прострочення повернення позичальником кредиту у розмірі 2 200 000,00 дол. США.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування, суд першої інстанції дійшов висновку про його вірність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест" звернулось до Пвінічного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/10895/22 у частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Альянс" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та з громадянина України ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" суми заборгованості за процентами у розмірі 110 753 доларів США 42 центи. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк Альянс" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та громадянина України ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" суми заборгованості по Договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії №21-233/ЮК від 05.11.2021 року в розмірі 2 255 150,69 доларів США 69 центів, з яких сума заборгованості по кредиту - 2 200 000 доларів США; сума заборгованості за процентами - 55 150,69 долларів США 69 центів. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що неправомірним є нарахування процентів за період з 16.08.2022, однак Господарським судом міста Києва у рішенні від 14.08.2023 не враховано правові позиції Великої Палати та помилково задоволено позовні вимоги щодо нарахування процентів після 15.08.2022.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповіднодо якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що поняття «строк виконання зобов?язання» і «термін виконання зобов?язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов?язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов?язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання

У даному Кредитному договорі сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.8 Кредитного договору нарахування процентів по Договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі Кредиту до дати фактичного повернення Кредиту за цим Договором.

Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2023 справу № 910/10895/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 витребувано справу № 910/10895/22, розгляд питання про рух апеляційної скарги відкладено до надходження справи до суду.

14.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/10895/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/10895/22 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙВЕСТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/10895/22. Зупинено дію Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/10895/22. Розгляд справи призначено на 01.02.2024.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О., у відпустці, враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 розгляд апеляційної скарги призначити на 29.02.2024.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О., у відпустці, враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/10895/22 призначено на 21.03.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного провадження з`явилися у судове засідання 21.03.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно вставлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (далі - Банк або кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (далі - позичальник) укладено Договір №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), за умовами якого Банком було відкрито позичальнику кредитну лінію в розмірі 2 200 000,00 доларів США, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7,5% (сім) процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 24.11.2022.

У п. 1.2.1. кредитного договору сторонами погоджено, що у разі порушення строків повернення Кредиту (в тому числі його частини згідно Графіку зниження ліміту кредитування), що передбачені цим договором, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 11% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню кредиту та/або його частини (в.т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3. Договору), який погоджений сторонами.

Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за цим договором, що здійснюється кредитором в односторонньому порядку, і, відповідно, не потребує укладення окремого договору про внесення змін до цього договору.

У п. 3.1 кредитного договору сторонами передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами (надалі за текстом кожна частина кредиту окремо - транш, а у сукупності - транші) на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п 3.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом: перерахування кредитних коштів (кредиту/траншу) на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в межах доступного ліміту кредитування встановленого п. 1.1 цього договору; оплати розрахункових документів Позичальника.

За умовами п. 3.4. кредитного договору днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку, або день оплати розрахункових документів позичальника.

У п. 3.6 кредитного договору визначено, що погашення кредиту здійснюється відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, якщо Графік не встановлений - відповідно до строків, визначених в п. 1.1 цього Договору, позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п. 1.1 цього договору.

Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, Додатком №1 до Кредитного договору позичальнику було встановлено графік зниження ліміту кредитної лінії.

Зобов`язання за цим договором можуть бути виконані іншою ніж позичальник особою, про що позичальник зобов`язаний письмово повідомити Банк (п. 3.7. кредитного договору).

Згідно з п. 3.8 кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.

Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.

Відповідно до п. 3.10 кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та /або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений в п. 1.1 цього договору.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.

Згідно з п. 3.11 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує проценти за його користування у валюті кредиту. У разі надання кредиту в іноземній валюті: валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором несе позичальник; витрати, пов`язані з купівлею або продажем валюти, здійснюються за рахунок коштів позичальника.

Якщо валюта кредиту є відмінною від національної валюти України, задоволення вимог кредитора за цим договором, в тому числі в примусовому порядку та/або при зверненні стягнення на предмет забезпечення, здійснюється, за вибором кредитора, в валюті зобов`язання за цим договором або в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.12 кредитного договору сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за цим договором:

1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом;

2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії;

3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту;

4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом;

5) в п`яту чергу сплачуються нараховані комісії;

6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту;

7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції;

8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором.

Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.

У випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання (п. 5.2.8 кредитного договору).

Кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості Позичальника за цим Договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), зокрема у випадку: порушення позичальником будь-яких умов цього Договору та/або будь-яких інших зобов`язань за цим Договором, зокрема, передбачених п. 1.6. цього Договору (пп. 5.2.7. п. 5.2. кредитного договору).

Позичальник відповідно до пп. 6.1.2. п. 6.1. кредитного договору, зобов`язується у випадках, передбачених цим договором достроково повернути всю заборгованість. У випадку вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим договором, позичальник зобов`язаний здійснити таке повернення/сплату впродовж 30-ти календарних днів з дня надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

Відповідно до пп. 5.2.9. п. 5.2. кредитного договору кредитор має право: інформувати позичальника будь-якими засобами зв`язку про наявність заборгованості за кредитом, Процентами та іншими платежами за цим договором.

Згідно з п. 11.3. кредитного договору всі листи/повідомлення за цим договором будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій Формі за підписом уповноваженого представника Сторони та надіслані рекомендованим листом, кур`єром або вручені особисто за адресами Сторін, зазначеними у цьому Договорі або за адресами Сторін, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату відправки.

Датою отримання таких листів/повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, а у разі повернення листа на адресу Банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) - дата відправлення такого повідомлення.

Всі листи/повідомлення за цим Договором також будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи «Клієнт-Банк» з використанням електронних підписів у порядку, визначеному законодавством.

Даний кредитний договір, відповідно до п. 7.1, набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, для забезпечення виконання кредитного договору між Банком, відповідачем-1 та ОСОБА_1 (далі - поручитель) 05.11.2021 було укладено договір поруки № 21-233/ЮК/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1. договору поруки в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань за договором про відкриття непоновлювальної кредитної лінії №21-233/ЮК від 05.11.2021, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між Банком та позичальником.

За умовами п. 4, 5 договору поруки за виконання зобов`язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань позичальника за кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед Банком за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

За твердженнями позивача, Банк на виконання умов кредитного договору перерахував позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2 200 000,00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку). Однак, позичальником (відповідачем-1) неналежним чином не виконувалися зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим Банком було направлено на адресу позичальника та поручителя листи-вимоги (про дострокове погашення заборгованості) від 15.07.2022 № 31.1./1675 та №31.1/1676.

У даних листах-вимогах зазначено, зокрема: «даним листом АТ "Банк Альянс" повідомляє ТОВ «Дайвест» про порушення умов кредитного договору, в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами. Станом на 15.07.2022 загальна сума кредитної заборгованості складає 2 219 890,42 дол. США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 2 200 000,00 дол. США, прострочена заборгованість - 13 561,65 дол. США, заборгованість по процентам - 6 327,77 дол. США.

Також вказаними листами звернуто увагу позичальника та поручителя, що у разі не виконання вказаної вимоги до 15 серпня 2022 року (включно), Банк розпочне процедуру стягнення кредитної заборгованості в судовому порядку.

Оскільки, як вказує позивач, вимога не була виконана, заборгованість за кредитним договором не була погашена ані позичальником ані поручителем, Банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості у розмірі 2 255 150,69 дол США, з яких: прострочена основна заборгованість складає 2 200 000,00 дол. США та заборгованість по процентам у розмірі 13 561,65 дол. США та 41 589,04 дол. США сума простроченої заборгованості за процентами.

У подальшому позивачем були подані заяви про збільшення позовних вимог, у частині нарахування процентів, які були прийняті судом до розгляду, а відтак, станом на момент розгляду справи по суті, позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 2 200 000,00 дол. США та заборгованість по процентам у розмірі 110 753,42 дол. США.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка не є предметом апеляційного оскарження.

Стосовно позовних вимог, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем також заявлено вимоги, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за процентами у розмірі 110 753,42 доларів США.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору (п. 123 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17).

Також колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, на яку скаржник посилається у своїй апеляційіній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, при розгляді питання щодо можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, Велика Палата зазначила наступне:

« 112. У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов?язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносип між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

114. Тому сторони не можуть з посиланиям на приниин свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

115. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернения кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водпочас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ШК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

116. Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користувания кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитувания, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернения кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміния скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов?язання. Проценти, які можуть бути параховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України».

При цьому, ВП ВС зауважила, яким чином суд має діяти для встановлення дійсної волі сторін щодо закріплення можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування:

« 122. Для вирішения подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких грунтутються вимоги кредиторів, для з?ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщения в структурі договору (в розділах, які регулоють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (ram. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов?язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулоє наслідки прострочення виконання грошового зобов 'язання.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитувания чи після пред?явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ГПК України. У подібних спорах судом необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчения строку кредитування або після пред?явлення вимоги про дострокове погашения кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (nam. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

140. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

141. З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 1.2.1 Кредитного договору сторони передбачили, що в разі порушення строків повернення Кредиту (в тому числі його частини згідно Графіку зниження ліміту кредитування), що передбачені цим Договором, процентна ставка за користування Кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 11% річних і нараховується виключно на прострочену суму Кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми Кредиту (день погашення простроченої суми Кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст.625 ЦК України), що встановлений цим Договором, у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов язання по поверненню Кредиту та/або його частини в.т.ч. після настання Кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3. Договору), який погоджений Сторонами.

Відповідно до пункту 3.8 Кредитного договору нарахування процентів по Договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі Кредиту до дати фактичного повернення Кредиту за цим Договором.

Зважаючи на вищевикладене, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його вірність, у зв`язку із чим судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 110 753,42 дол. США.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

У відповідності до п. 2 договору поруки згідно цього договору порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, шо випливають з Кредитного договору:

повернути отримані на умовах непоновлюваної кредитної лінії кредитні кошти (далі - Кредит) в розмірі 2 200 000,00 доларів США в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, у строки (погашення Кредиту здійснюється згідно Графіку зниження ліміту та не пізніше « 04» листопада 2022 року (включно), в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені Кредитним договором;

щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 7,5% (сім) процентів річних, інші проценти, як це передбачено Кредитним договором;

сплатити будь-які комісії, передбачені Кредитним договором;

використати грошові кошти (Кредит) на цілі, передбачені Кредитним договором;

у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором;

відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у Банку, в зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору, та які передбачені умовами Кредитного договору;

виконати інші зобов`язання Позичальника, які випливають з Кредитного договору.

Поручитель має право самостійно (за власною ініціативою), без отримання повідомлення/вимоги Банку, протягом дії Кредитного договору, виконувати (в т.ч. достроково) зобов`язання Позичальника за Кредитним договором, в тому числі погасити повністю або частково заборгованість по Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати всі інші зобов`язання по Кредитному договору за Позичальника (п. 3 договору поруки).

За виконання зобов`язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники (п. 4 договору поруки).

Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату Кредиту, процентів за користування Кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним Сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань Позичальника за Кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за Кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього Договору без додаткового повідомлення Поручителя та укладання додаткового договору до цього Договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб Поручитель відповідав перед Банком за виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов`язань з повернення кредиту як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк направив на адресу поручителя - відповідача-2,1 лист-вимогу (про дострокове погашення заборгованості) у якому вимагав усунути порушення кредитного договору шляхом сплати у повному обсязі кредиту та процентів у строк до 15.08.2022.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно доводів відповідача-1 про відсутність заборгованості станом на момент вирішення спору, внаслідок вчинення останнім 14.03.2023 правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Так, у матеріалами справи наявна заява про зарахуванню зустрічних однорідних вимог ТОВ «Дейвест» вих. №222/13-03 від 14.03.2023, яка адресована АТ "Банк Альянс" та докази направлення заяви адресату.

У вказаній заяві за вих. №222/13-03 від 14.03.2023 ТОВ «Дейвест» зазначає, що у АТ "Банк Альянс" наявний солідарний обов`язок разом із ТОВ "Евотерра Трейд" із відшкодування збитків у загальному розмірі 4 822 190,11 доларів США, завданих неналежним виконанням третьою особою своїх зобов`язань за Договором поставки №02092021-1 від 02.09.2021 з поставки аміаку.

За приписами ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено ст. 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз зазначених вище норм, дає підставу стверджувати, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Колегія суддів зазначає, що в даному спорі, грошові вимоги АБ «Банк Альянс» до ТОВ «Дейвест» виникли з кредитного договору, факт боргу та його розмір підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються відповідачами.

В той же час, вимоги ТОВ «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», як стверджує сам відповідач-1, є позадоговірними та Банком повністю заперечується наявності у нього грошового зобов`язання перед третьою особою та відповідно щодо його розміру.

Крім іншого, слід зазначити, що ані до заяви про зарахування, ані до матеріалів справи не долучено жодних доказів реальності вимог ТОВ «Дейвест» до АТ «Банк Альянс», а відтак у суду відсутня можливість оцінити (встановити) факт існування грошових зобов`язань позивача перед ТОВ «Дейвест».

Саме поняття «кредитор» та суб`єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності зустрічного зобов`язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти).

Отже, для висновку про вчинення (укладення) ТОВ «Дейвест» правочину зарахування необхідно достеменно встановити (довести) реальність виникнення між банком та відповідач-1 правовідносин, в яких банк є боржником, а відповідач-1 - кредитором, що може бути здійснено шляхом подання належних доказів, які б доводили реальність виникнення таких правовідносин.

У разі доведення виникнення подібних правовідносин (реальності/дійсності вимог сторін/сторони) може бути укладений (вчинений) правочин зарахування, в той час як питання обсягу та правомірності зарахування підлягають вирішення в спорі щодо оскарження такого правочину.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, зважаючи на відсутність доказів дійсності (реальності) грошових вимог ТОВ «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», у суду відсутні підстави вважати, що відповідач-1 є кредитором в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, а відтак що останній міг вчинити правочин зарахування.

В даному випадку, суд вважає за необхідне керуватись правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, відповідно до якої, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Тобто касаційний суд дійшов висновку, що якщо відсутній предмет правочину чи даний предмет правочину не належить особі, яка вчиняє такий правочин щодо цього предмету, то відповідно такий правочин є неукладеним та не породжує жодних правових наслідків для особи.

З огляду на наведене вище та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування грошових вимог відповідача-1 до позивача, а відтак і доказів наявності у відповідача-1 статусу кредитора у розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що даний правочин зарахування, оформлений заявою вих. №222/13-03 від 14.03.2023, є неукладеним (не вчиненим), тому не створює жодних правових наслідків для позивача.

За таких обставин у колегії суддів відсутні правові підстави для висновку про припинення грошових зобов`язань Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» за договором №21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Альянс» у повному розмірі.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/10895/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/10895/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/10895/22 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/10895/22.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест".

5. Матеріали справи №910/10895/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 04.04.2024

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім