Постанова

від 14.03.2024 по справі 904/3374/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3374/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 (суддя Владимиренко І.В.)

у справі № 904/3374/15 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 заяву ТОВ "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" від 15.10.2019 про затвердження мирової угоди до якої додано текст мирової угоди та протокол засідання комітету кредиторів від 09.10.2019 про укладання та затвердження мирової угоди задоволено. Затверджено мирову угоду укладену між кредиторами та боржником у справі № 904/3374/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ". Провадження у справі № 904/3374/15 закрито.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 здійснено заміну кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" на правонаступника ОСОБА_1 у справі № 904/3374/15 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.01.2023.

09.10.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі № 904/3374/15.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/3374/15 заяву ОСОБА_1 задоволено. Виправлено описку в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі №904/3374/15 шляхом доповнення резолютивної частини ухвали абзацом наступного змісту: "Ухвала може бути пред`явлена до виконання, як виконавчий документ, в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох років після закінчення строку погашення заборгованості, визначеного в мировій угоді, а саме в строк до - 19.12.2023.".

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/3374/15 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 було затверджено мирову угоду укладену між кредиторами та боржником у справі № 904/3374/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ» та закрито провадження у справі №904/3374/15. Мирова угода набула чинності з дати її затвердження господарським судом Дніпропетровської області, тобто 18.12.2019 та мала бути виконана не пізніше як 19.12.2020. Мирова угода підпадає під ознаки зобов`язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Верховний Суд в постановах від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20, від 05.08.2021 у справі №911/1070/20 зазначав, що у разі ухилення однією із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Частиною 2 ст. 193 ГПК України передбачено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 про затвердження мирової угоди по справі №904/3374/15 не містить передбаченого п. 7 ч. 1 ст. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язкового реквізиту виконавчого документа, а саме, строку пред`явлення її до виконання. Якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. З огляду на викладене ухвала суду підлягає скасуванню.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі № 904/3374/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/3374/15 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн та докази надіслання копії апеляційної скарги на адреси учасників справи про банкрутство.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/3374/15.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 здійснено заміну кредитора ТОВ «Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ» на правонаступника ОСОБА_1 у справі №904/3374/15 про банкрутство ТОВ «ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ» відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.01.2023. Згідно п. 5.7. Мирової угоди термін дії Мирової угоди припиняється після повного виконання її умов, і є обов`язковою для Сторін. ТОВ «Профіль України» не виконано умови мирової угоди, яку затверджено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі № 904/3374/15 та не погасило вимоги кредитора ТОВ «Торговий Дім Профіль України» у загальному розмірі 460 827,00 грн. Під час пред`явлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі № 904/3374/15 про затвердження мирової угоди до виконання було виявлено, що Господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 18.12.2019 помилково не зазначено строк пред`явлення рішення до виконання, що є обов`язковим реквізитом виконавчого документа, зокрема, ухвали про затвердження мирової угоди. З метою усунення перешкод в частині пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, ОСОБА_1 було подано до суду заяву про виправлення помилки. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, крім іншого, строк пред`явлення рішення до виконання. З 19.12.2020 як наступного дня після закінчення строку, встановленого як розстрочка виконання рішення про затвердження мирової угоди, у кредитора та його правонаступника з`явилось право на пред`явлення рішення до примусового виконання. Отже в судовому рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 по справі № 904/3374/15 необхідно було зазначити строк пред`явлення рішення до примусового виконання в термін до 19.12.2023. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Зазначення в резолютивній частині ухвали строку пред`явлення рішення до виконання не може вважатися порушенням принципу правової визначеності. Виправлення судом, допущеної ним помилки, шляхом доповнення судового рішення обов`язковим пунктом не може вважатися як дія, що порушує права чи інтереси учасників справи, тим більше одного із кредиторів боржника. Постановлення оскаржуваної ухвали про виправлення помилки не призвело до зміни змісту мирової угоди, текст якої погоджено 09.10.2019 на засіданні комітету кредиторів ТОВ «ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ» та змісту ухвали 18.12.2019 про затвердження мирової угоди укладеної між кредиторами та боржником у справі № 904/3374/15. Окрім того ОСОБА_1 звертає увагу на те, що чинні норми законодавства (та ті, які підлягають застосуванню до правовідносин, які склалися в день затвердження мирової угоди укладеної між кредиторами та боржником у справі № 904/3374/15 - 18.12.2019) не зобов`язують сторону у справі звертатися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди в тому разі, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить пункту, яким закріплено строк пред`явлення рішення до виконання, та не забороняють стороні у справі скористатися способом захисту у вигляді подання до суду заяви про виправлення помилки, яка допущена при оформленні виконавчого документа - ухвали про затвердження мирової угоди. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» зазначає, що ухвала що винесена із порушенням норм ГПК України, проте не зазначає жодної конкретної норми ГПК України, яку нібито було порушено господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023 розгляд справи № 904/3374/15 призначено на 14.03.2024 о 10 год. 30 хв.

В судове засідання 14.03.2024 з`явився представник апелянта. Інші учасники справи не з`явились в судове засідання. Були повідомлені про час розгляду справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ", м. Дніпропетровськ.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2015 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Профіль України" з вимогами наступних кредиторів: 1. ТОВ "Торговий Дім Профіль України" у сумі 460 827,00 грн. (4 черга задоволення) визнаних ухвалою суду від 28.04.2015р.; 2. ТОВ "МЕТАЛОГРУП" у сумі 1 218,00 грн. (1 черга задоволення); 464 910,43 грн. (4 черга задоволення), 3. Фізична особа - підприємець Савчук Андрій Іванович у сумі 1 218,00 грн. (1 черга задоволення); 459 242,00 грн. (4 черга задоволення), 4. Фізична особа - підприємець Денисенко Андрій Юрійович у сумі 1 218,00 грн. (1 черга задоволення); 464 536,50 грн. (4 черга задоволення), 5. ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" у сумі збір 1 218,00 грн. (1 черга задоволення); 23 152 559,39 грн. (4 черга задоволення); 3 023 972,60 грн. (6 черга задоволення), окремо внесено грошові вимоги забезпечені заставою ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" у розмірі 16 092 305,00 грн., окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", грошові вимоги ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" у розмірі 557 496,04 грн. (пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом) відхилено, грошові вимоги TANSEY HOLDING LIMITED у розмірі 87 582 544,02 грн. відхилено.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 визнано ТОВ "Профіль України" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2019 Заяву ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" про заміну кредитора задоволено. Проведено процесуальне правонаступництво. Ухвалено кредитором по справі № 904/3374/15 замість Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" в частині зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору № 210709-КЛН від 21.07.2009р., Іпотечного договору № 210709-І/2 від 21.07.2009 р. із змінами та доповненнями, викладеними у Додаткових угодах, Договору застави транспортних засобів №02/101212/ЗАВ/1 від 10.12.2012р., Договору застави обладнання №02/101212/ЗО від 10.12.2012р., Договору застави транспортних засобів №02/101212/ЗАВ/2 від 10.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 заяву ТОВ "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" від 15.10.2019 про затвердження мирової угоди, до якої додано текст мирової угоди та протокол засідання комітету кредиторів від 09.10.2019 про укладання та затвердження мирової угоди, задоволено. Затверджено мирову угоду укладену між кредиторами та боржником у справі про банкрутство ТОВ "Профіль України". Провадження у справі закрито.

Згідно із затвердженим текстом мирової угоди до вимог IV черги, крім інших, віднесено вимоги: 4.1. ТОВ "Торговий Дім Профіль України" в сумі 460 827,00 грн.

Згідно із розділом 4 Мирової угоди: 4. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ, УМОВИ НА ЯКИХ ВИКОНУЄТЬСЯ МИРОВА УГОДА ЩОДО БОРЖНИКА І КРЕДИТОРІВ ТА СТРОК ДІЇ МИРОВОЇ УГОДИ; 4.1. Порядок і умови виконання боржником зобов`язань визначаються мировою угодою; 4.2. Боржник приступає до виконання зобов`язань перед кредиторами після затвердження мирової угоди господарським судом та відповідно до умов мирової угоди; 4.3. Погашення вимог кредиторів четвертої черги реєстру вимог кредиторів у сумі 153 332 497,53 гривень (сто п`ятдесят три мільйона триста тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім гривень 53 копійки) здійснюється Боржником не пізніше чим через один рік з дня затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області за рахунок коштів, які надходять до Боржника від господарської діяльності, в тому числі, але не виключно: від продажу частини майна, отримання орендних платежів, залучення кредитних коштів та інвестицій.; 4.4. Погашення вимог кредиторів четвертої черги здійснюється стосовно наступних кредиторів: 4.4.1. ТОВ "Торговий Дім Профіль України" (код ЄДРПОУ 35203742, адреса: 49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Базова, будинок 8) на суму 460 827,00 грн. вимог четвертої черги.

Ухвала господарського суду від 18.12.2019 про затвердження мирової угоди не розірвана та не визнана судом недійсною.

З урахуванням дати затвердження мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області 18.12.2019, останнім днем виконання мирової угоди є 18.12.2020.

Мирова угода щодо кредитора ТОВ "Торговий Дім Профіль України" не виконана, боржником кошти не виплачені.

20.01.2023 між ТОВ "Торговий Дім Профіль України" (Первісний кредитор, Цедент) та ОСОБА_1 (Новий кредитор, Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (Цесії) (далі - Договір про відступлення права вимоги (Цесії)).

Ухвалою суду першої інстанції від 28.03.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 № б/н від 22.02.2023 здійснено заміну кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" (ЄДРПОУ 35203742) на правонаступника ОСОБА_1 у справі № 904/3374/15 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.01.2023.

Як зазначає ОСОБА_1 під час пред`явлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі № 904/3374/15 про затвердження мирової угоди до виконання було виявлено, що Господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 18.12.2019 помилково не зазначено строк пред`явлення рішення до виконання, що стало підставою для звернення з заявою про виправлення описки.

Ухвалою Господарскього суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 заяву ОСОБА_1 від 29.09.2023 задоволено, виправлено описку в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі №904/3374/15 шляхом доповнення резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі №904/3374/15 абзацом наступного змісту: "Ухвала може бути пред`явлена до виконання, як виконавчий документ, в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох років після закінчення строку погашення заборгованості, визначеного в мировій угоді, а саме в строк до - 19.12.2023.".

В обґрунтування прийнятої ухвали господарський суд послався на норми Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та повинна відповідати вимогам виконавчого документу, встановлених даним законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно п. 11 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), зокрема, у разі укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою вказаної статті Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 11 і 12 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 10 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

Статтею 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 3 даної статті передбачено, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, у разі невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

За змістом статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

У статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" наведено вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Ухвала Господарскього суду від 18.12.2019 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі не містить інформації про строк пред`явлення рішення до виконання, що не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 18.12.2019 у справі №904/3374/15.

Відповідно частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №905/2135/19, наголосив, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Враховуючи, невиконання боржником умов мирової угоди в добровільному порядку, обов`язковість виконання судового рішення, з метою забезпечення ефективної реалізації права стягувача на примусове виконання такого рішення, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для про виправлення описки шляхом доповнення резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2019 у справі №904/3374/15 абзацом наступного змісту: "Ухвала може бути пред`явлена до виконання, як виконавчий документ, в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох років після закінчення строку погашення заборгованості, визначеного в мировій угоді, а саме в строк до - 19.12.2023".

Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На момент затвердження господарським судом мирової угоди у даній справі набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, нормами якого передбачено укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України та яка може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Як вже було зазначено Законом України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та відповідно повинна відповідати вимогам виконавчого документу встановлених законом для виконавчих документів.

Отже господарським судом не змінюючи змісту мирової угоди, погодженої учасниками справи, було виправлено описку та приведено ухвалу у відповідність до встановлених законом вимог.

Щодо інших доводів колегія зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, на яку посилається скаржник).

Особа, яка звертається до суду самостійно визначає яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення її порушеного права.

Отже враховуючи вищевикладене, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

У справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 921/555/17-г/14, від 09.07.2021 у справі № 923/713/19.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Мустанг Фінанс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/3374/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 у справі № 904/3374/15 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Мустанг Фінанс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.04.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А.Коваль

Суддя А.Є.Чередко