Рішення

від 26.03.2024 по справі 902/1456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2024 р.Cправа № 902/1456/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" (вул. Першотравнева, 9-А, с. Цимбалівка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31413)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" (вул. Шевченка, 2/17, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23262)

про стягнення 1 837 116,45 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Лінкевич Я.Б. за довіреністю (в режимі відеоконференції);

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про стягнення основного боргу в розмірі 1 722 613,53 грн, 3% річних в розмірі 9297,75 грн та пені в розмірі 105 205,17 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В..

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 01.12.2023 постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 06.12.2023, що надійшла через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 07.12.2023 (вх. №01-34/11693/23), позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору.

Суд, ухвалою від 11.12.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/1456/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.01.2023.

25.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 25.12.2023 (вх. № 01-34/12366/23 від 25.12.2023).

04.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронинй суд" надійшла відповідь на відзив №б/н від 03.01.2024 (вх. № 01-34/91/24 від 04.01.2024).

05.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача № б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-34/131/24 від 05.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог.

09.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 08.01.2024 (вх. № 01-34/230/24 від 08.01.2024) представника позивача про долучення до матеріалів справи реєстру банківських документів за 21.09.2023-27.11.2023.

Цією ж датою (09.01.2024) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача № б/н від 08.01.2024 (зареєстрована Загальним відділом "Канцелярія суду" за вхідним номером № 01-34/233/24) про долучення до матеріалів справи реєстру банківських документів за 21.09.2023-27.11.2023, яка за змістом є ідентичною заяві № б/н від 08.01.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/230/24 від 08.01.2024).

За наслідками судового засідання 09.01.2024 судом постановлено ухвалу, якою, серед іншого: прийнято до розгляду заяву представника позивача № б/н від 04.01.2024 (вх. № 01-34/131/24 від 05.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог; задоволено клопотання представника позивача № б/н від 08.01.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/233/24 від 08.01.2024) та долучено реєстр банківських документів за 21.09.2023-27.11.2023 до матеріалів справи; за усним клопотанням представника позивача залишено без розгляду клопотання № б/н від 08.01.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/230/24 від 08.01.2024); підготовче засідання відкладено на 30.01.2024.

15.01.2024 до суду надійшли пояснення №б/н від 10.01.2024 (вх. №01-34/444/24) позивача щодо повноважень його представника - адвоката Лінкевича Я.Б.

У визначену судом дату (30.01.2024) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 05.02.2024 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначив на 29.02.2024.

За результатами судового засідання 29.02.2024, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 29.02.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.03.2024.

Поряд з цим, з огляду на клопотання представника позивача, заявлене в судовому засіданні 29.02.2024, виходячи з положень ч. 7 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.197 ГПК України, суд постановив провести судове засідання призначене на 26.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену судом дату представник позивача з`явився в режимі відеконференції.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 29.02.2024, яка направлена до його електронного кабінету 05.03.2024 та відповідно до положень ч.6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 06.03.2024.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

В судовому засіданні 26.03.2024, суд, заслухавши вступне слово представника позивача, провів стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представника позивача про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 26.03.2024 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №0809/-2 від 08.09.2023 в частині оплати поставленого товару.

Так позивач стверджує, що в період з 13.09.2023 по 26.09.2023 ним було здійснено поставку товарів відповідачу на загальну суму 6 402 220,93 грн, за які останній провів часткові розрахунки в розмірі 4 679 607,40 грн, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1 722 613,53 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення з позовом до суду про примусове стягнення боргу, штрафних санкцій та компенсаційних втрат.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що пунктом 5.1.1. Договору передбачено, що для розрахунку Постачальник має надати (не альтернативно, а усі документи у сукупності): рахунок-фактуру на 100% вартості товару, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; оригінал видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України; податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН відповідно до вимог ст.187 та ст.201 Податкового кодексу України.

Проте, незважаючи на вищезазначені умови Договору, Постачальником не було надано Покупцю рахунки-фактури на 100% вартості товару, заборгованість за поставку якого є предметом спору в даній справі. Також не надано суду їх належним чином засвідчені копії і докази їх надання відповідачу.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 18.06.2021 у справі 910/16898/19, від 31.03.2021 у справі №910/17942/19 та від 09.06.2022 у справі №910/9397/20 та на постанову Верховного суду України від 20.05.2014 у справі №64/366-10, відповідач вважає, що прострочення боржника, на суму стягнення у справі №902/1456/23 не відбулося, а тому відсутні підстави для застосування умов пункту 5.1. Договору щодо оплати вартості товару на суму стягнення у даній справі, так само як і сум похідних від неї, а саме 3% річних та пені.

Позивач, в свою чергу, у відповіді на відзив, заперечує доводи відповідача наголошуючи на тому, що твердження про ненадання позивачем рахунків-фактури на 100% вартості товару не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Слав`янське-5» надавались рахунки на оплату разом із видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Надання рахунків на оплату стверджується і тим, що до 20.10.2023 відповідачем здійснювалась оплата, отриманого товару із зазначенням інформації (призначення платежу) про рахунки, що беззаперечно стверджується реєстром банківських документів за 21.09.2023-27.11.2023. В свою чергу отримання видаткових накладних та товарно-транспортних накладних в комплекті до яких додавалися і рахунки на оплату, беззаперечно підтверджується відтиском печатки відповідача та підписом посадових осіб відповідача на них.

Поміж з тим позивач зауважує на тому, що хоча в Договорі (п.п.5.1.1.) й зазначено, що для розрахунку Постачальник має надати рахунок-фактуру, втім за змістом статті 692 ЦК України та пункту 5.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня відвантаження товару", а не дня отримання рахунку. При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного Суду викладену в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 08.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 0809/-2 (надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Соняшник врожаю 2021-2022 рр. українського походження - код Товару згідно З УКТ ЗЕД 120600 (надалі - Товар ) насипом на умовах, передбачених даним Договором.

Постачальник гарантує, що Товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.. (п. 1.2. Договору)

Пунктом 2.1. Договору визначено кількість (вага) Товару, що складає: 1000 т (одна тисяча тон 000кг)+/-5% за вибором Постачальника.

Ціна Товару складає 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень за одну метричну тону, у тому числі ПДВ 7842,70 грн. (п. 3.1. Договору)

Загальна вартість Договору складає: 15 000 000 гривень, крім того ПДВ - 1 842 100 грн. (п. 3.2. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник здійснює поставку Товару в повному об`ємі на умовах DАР м. Хмельницький, Хмельницька область, м Хмельницький, вул. Шухевича 8 згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року в строк до 01.10.2023 р.

Згідно п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування 100% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника не пізніше 5-го робочого дня з дня відвантаження товару у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника.

Підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. Договору визначено, що для розрахунку Постачальник має надати:

-рахунку-фактури на 100% вартості Товару, із зазначенням кількості Товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- оригінали видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України;

- податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 181 та ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку, якщо Покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого Товару за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу від дати його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного Договору. (п. 9.2. Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Додатковою угодою № 1 до Договору, укладеною 11.09.2023, Сторони погодили наступне:

-змінити пункти 2.1. та 2.2. Договору та викласти його в новій редакції:

«« 2.1. Кількість (вага) Товару складає: 1000 т (Одна тисяча тон 00 кг). Кількість (ваги) Товару може дути зменшена за одностороннім рішенням Постачальника (без обмеження кількості зменшення). Про зменшення кількості (ваги) Товару Постачальник повідомляє Покупця письмово на адресу електронної пошти, яка зазначена в цьому Договорі.

2.2. Якість Товару, що постачається, повинна відповідати вимогам ДСТУ 22391:89. або ДСТУ 4694:2006, або ДСТУ 7011:2009 з урахуванням наступних показників:

Сміттєва домішка не більше 7%

Вологість не більше 8%

Олійна домішка не більше 15%

Кислотне число не більше 3,5мгКОН

Фактична масова частка олії 46%

Зараженість шкідниками і карантинами не допускається

Насіння амброзії не допускається.»

- повністю змінити розділ 3 «Ціна та загальна вартість» Договору та викласти його в наступній редакції:

« 3.1. Ціна Товару складає 13 000,00 (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень за одну метричну тону, у тому числі ПДВ 1596,49 грн.

3.2. Загальна ціна Договору складає 13 000 000 гривень втому числі ПДВ 1 596 491,23 грн.. Загальна ціна Договору може бути зменшена пропорційно зменшеній кількості фактично поставленого Товару».

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).

За змістом статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що в даному між сторонами був укладений договір поставки товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із загальними вимогами до виконання зобов`язань, що виникають у тому числі з договорів, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Однією з умов належного виконання зобов`язання є виконання його у встановлений строк. Так, частина 1 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами та, як вже зазначалось, в силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов Договору поставки №0809/-2 від 08.09.2023 сторони вчинили дії на виконання вказаного правочину, зокрема, Постачальник поставив Покупцю товару на загальну суму 6 402 220,93 грн, а Покупець прийняв поставлений товар, що підтверджується наступними первинними документами:

видаткова накладна № 336 від 13.09.2023 на суму 813 000,33 грн, товарно-транспортні накладні № 207586, № 207594 та № 207585 від 13.09.2023;

видаткова накладна № 337 від 16.09.2023 на суму 319 020,04 грн, товарно-транспортна накладна № 138900 від 16.09.2023;

видаткова накладна № 338 від 18.09.2023 на суму 627 640,06 грн, товарно-транспортні накладні № 182101 та № 182102 від 18.09.2023;

видаткова накладна № 339 від 19.09.2023 на суму 622 700,07 грн, товарно-транспортні накладні

видаткова накладна № 341 від 20.09.2023 на суму 603 980,06 грн, товарно-транспортні накладні № 182103 та № 182105 від 20.09.2023;

видаткова накладна № 354 від 21.09.2023 на суму 628 160,06 грн, товарно-транспортні накладні № 182107 та № 182108 від 21.09.2023;

видаткова накладна № 361 від 22.09.2023 на суму 620 100,07 грн, товарно-транспортні накладні № 182125 та № 182111 від 22.09.2023;

видаткова накладна № 362 від 23.09.2023 на суму 630 760,07 грн, товарно-транспортні накладні № 182113 та № 182114 від 23.09.2023;

видаткова накладна № 363 від 25.09.2023 на суму 931 320,10 грн, товарно-транспортні накладні № 182109, № 182115 та № 182118 від 25.09.2023;

видаткова накладна № 364 від 26.09.2023 на суму 605 540,07 грн, товарно-транспортні накладні № 182117 та № 182103 від 26.09.2023.

Вказані видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

З метою оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за Договором останнім сформовано наступні рахунки-фактури: № 276 від 13.09.2023 на суму 813 00,33 грн; № 277 від 16.09.2023 на суму 319 020,04 грн.; № 278 від 18.09.2023 на суму 627 640,06 грн.; № 280 від 19.09.2023 на суму 622 700,07 грн; № 287 від 20.09.2023 на суму 603 980,06 грн; № 304 від 22.09.2023 на суму 620 100,07 грн; № 305 від 23.09.2023 на суму 630 760,07; № 306 від 25.09.2023 на суму 931 320,10 грн; № 307 від 26.09.2023 на суму 605 540,07 грн.

Як доводить позивач, оплату поставленого товару відповідач здійснив частково, в сумі 4 679 607,40 грн, а саме: 21.09.2023 сплатив 300 000,00 грн; 22.09.2023 сплатив 513 000,33 грн; 25.09.2023 сплатив 200 000,00 грн;02.10.2023 сплатив 1 176 800,00 грн; 03.10.2023 сплатив 529 807,07 грн; 13.10.2023 сплатив 800 000,00 грн; 20.10.2023 сплатив 500 000,00 грн; 25.10.2023 сплатив 180 000,00 грн; 30.10.2023 сплатив 90 000,00 грн; 03.11.2023 сплатив 110 000,00 грн; 09.11.2023 сплатив 100 000,00 грн; 15.11.2023 сплатив 100 000,00 грн.

При цьому, поставлений товар на суму 1 722 613,63 грн залишено відповідачем без оплати.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на ненастання строку для оплати поставленого товару з огляду на відсутність доказів отримання ним від позивача рахунків-фактур.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на наступне.

Так, як зазначено вище, пунктом п. 5.1. Договору визначено, що Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування 100% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника не пізніше 5-го робочого дня з дня відвантаження товару у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Постачальника.

За змістом підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Договору для розрахунку Постачальник має надати:

-рахунку-фактури на 100% вартості Товару, із зазначенням кількості Товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- оригінали видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України;

- податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 181 та ст. 201 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом видаткові накладні, складені Сторонами в межах Договору поставки №0809/-2 від 08.09.2023 підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Сторін в день фактичної поставки товару.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачу так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана без будь - яких зауважень та товарно-транспортна накладна на доставку товару.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість поставленого товару.

Таким чином, підписання Покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Вищенаведене в сукупності дає підстави стверджувати, що виконаний позивачем обов`язок щодо поставки відповідачу товару, кореспондує обов`язок відповідача своєчасної оплати поставленого товару.

При цьому відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату поставленого товару не звільняє Покупця (відповідача) від виконання зобов`язання по оплаті такого товару, позаяк враховуючи положення ст. 692 ЦК України, умова Договору по направленню Постачальником Покупцю рахунку-фактури не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується від дати поставки товару, а не від дати отримання рахунку.

До того ж, згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Більше того, здійснюючи часткову оплату поставленого товару в сумі 4 679 607,40 грн відповідач, згідно банківської виписки по рахунку позивача, в призначеннях платежів зазначав рахунки-фактури, а саме: № 276 від 13.09.2023, № 277 від 16.09.2023, № 280 від 19.09.2023, № 278 від 18.09.2023, № 287 від 20.09.2023, № 297 від 21.09.2023, № 304 від 22.09.2023. Наведене дає підстави для висновку, що відповідач вказаними діями фактично визнав той факт, що строк виконання зобов`язання по оплаті є таким, що настав.

З урахуванням викладеного вище, у його сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неоплати поставленого позивачем товару відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

За встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1 722 613,53 грн боргу за Договором.

Поряд з цим, в період з моменту подання позовної заяву до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору зменшилася на 250 000,00 грн. і становить 1 472 613,53 грн, що підтверджується випискою банку по рахунку позивача за період 21.09.2023-27.11.2023.

З огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості за Договором, позивачем зменшено розмір позовних вимог на 250 000,00 грн основного боргу.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором підтверджується в розмірі 1 472 613,53 грн.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 105 205,17 грн пені та 9 297,75 грн 3% річних.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що у випадку, якщо Покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого Товару за кожний день прострочення.

При цьому суд зважає на положення статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, з врахуванням наведених положень законодавства та умов Договору, судом встановлено, що розмір заявленої до стягнення пені не перевищує розмір пені, розрахований судом. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 105 205,17 грн за період прострочення з 27.09.2023 по 23.11.2023, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 9 297,75 грн 3% річних, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно. За наведеного позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 9 297,75 грн за період прострочення з 27.09.2023 по 23.11.2023, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду з ціною позову 1 837 116,45 грн позивачем за платіжними інструкціями № 131694 від 23.11.2023 та № 31978 від 05.12.2023 сплачено 27 556,75 грн. судового збору, за ставкою 1,5 відсотка ціни позову.

В процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог на 250 000,00 грн основного боргу.

Приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку, з огляду на суму зменшення ціни позову та зважаючи на ставку судового збору на момент звернення з позовом до суду, позивач, за відповідним клопотанням, має право на повернення з бюджету сплаченого судового збору в розмірі 3 750,00 грн.

Решта суми судового збору сплаченого позивачем з позовної заяви в розмірі 23 806,75 грн. підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" (вул. Шевченка, 2/17, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23262; код ЄДРПОУ 44489305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" (вул. Першотравнева, 9-А, с. Цимбалівка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31413; код ЄДРПОУ 32715356) 1 472 613 грн. 53 коп. основного боргу; 9 297 грн. 75 коп. - 3% річних; 105 205 грн. 17 коп. пені та 23 806 грн. 75 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення направити сторонам та адвокату Лінкевичу Я.Б. - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 04 квітня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи