Ухвала

від 01.07.2024 по справі 902/1456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні або розстроченні

виконання судового рішення

"01" липня 2024 р. Cправа № 902/1456/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" (вул. Першотравнева, 9-А, с. Цимбалівка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31413)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" (вул. Шевченка, 2/17, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23262)

про стягнення 1 837 116,45 грн.

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/1456/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про стягнення основного боргу в розмірі 1 722 613,53 грн, 3% річних в розмірі 9297,75 грн та пені в розмірі 105 205,17 грн.

Рішенням суду від 26.03.2024 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5" 1 472 613,53 грн основного боргу; 9 297,75 грн 3% річних; 105 205,17 грн пені та 23 806,75 грн витрат зі сплати судового збору.

25.04.2024 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

19.06.2024 на адресу суду надійшла заява № б/н від 19.06.2024 (вх. № 01-37/33/24 від 19.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23.

Суд, ухвалою від 20.06.2024 призначив судове засідання з розгляду заяви № б/н від 19.06.2024 (вх. № 01-37/33/24 від 19.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23 на 01.07.2024.

25.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення № б/н від 24.06.2024 (вх. № 01-34/6588/24 від 24.06.2024) представника позивача (стягувача) - Лінкевича Я.Б. щодо заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23.

25.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 24.06.2024 (вх. № 01-34/6582/24 від 25.06.2024) представника позивача (стягувача) - Лінкевича Я.Б. про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23.

01.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 28.06.2024 (вх. № 01-34/6792/24 від 01.07.2024) представника позивача (стягувача) - Лінкевича Я.Б. про відкладення судового засідання на іншу дату з підстав перебування останнього 01.07.2024 у відрядженні.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання заяви останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 03.06.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 20.06.2024 о 20:30 год., та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 21.06.2024.

Відповідно до ст. 332 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Процесуальним законом визначено граничний десятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов`язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, а тому, суд вважає за можливе розглянути подану заяву за відсутності представників сторін.

Розглянувши клопотання № б/н від 24.06.2024 (вх. № 01-34/6582/24 від 25.06.2024) представника позивача (стягувача) - Лінкевича Я.Б. про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23, судом встановлено відсутність передбачених законодавцем передумов, оскільки залишення заяви без розгляду є правом та прерогативою суду. До того ж, мотиви визначені у поданому клопотанні, не є підставою залишення заяви без розгляду в розумінні процесуального закону, а тому зазначене клопотання не підлягає до задоволення.

Дослідивши клопотання № б/н від 28.06.2024 (вх. № 01-34/6792/24 від 01.07.2024) представника позивача (стягувача) - Лінкевича Я.Б., суд дійшов висновку про його відхилення як необґрунтоване, позаяк причини неявки у судове засіданні (відрядження) об`єктивно не може вважатися поважною причиною для відкладення судового засідання.

Разом з тим заявник жодним чином не пов`язує необхідність відкладення судового засідання із необхідністю вчинення процесуальних дій, що потребують особистої явки, при цьому явка учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Суд зауважує, що позивач (стягувач) не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представнику, а нез`явлення в судове засідання представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи у такому засіданні.

Суд звертає увагу, що відкладення судового засідання є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка представника учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні заяву № б/н від 19.06.2024 (вх. № 01-37/33/24 від 19.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

В ч. 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що розстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

На обґрунтування заяви боржник посилається на те, що у ТОВ "ЯРОС-АГРО" є намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок ТОВ "СЛАВ`ЯНСЬКЕ-5".

Водночас, на момент подання заяви про розстрочку виконання рішення, підприємство перебуває у складному фінансовому становищі (наприклад, значні зобов`язання перед ТОВ "Сервіс-Агрозахід", ФГ "Украгропол"), що значно утруднює виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024.

Військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану призвело до неритмічності господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" та до проблем з експортом продукції через порти України, а як наслідок - утруднення виконання договірних зобов`язань перед третіми особами.

Крім вказаних факторів загального характеру, важливий вплив на дотримання договірних відносин також мають і труднощі у подальшій реалізації підприємством відповідача виготовленої продукції іншим суб`єктам господарювання та роздрібним споживачам. Внаслідок чого доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану підприємства.

В підприємницькій діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" має місце несприятлива ситуація, яка пов`язана з недобросовісним виконанням контрагентами свої зобов`язань щодо укладених договорів на переробку, реалізацію товару, а саме в частині оплати за відповідними зобов`язаннями. У зв`язку із чим у запланованих періодах Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" не одержало прибуток (дохід) на який сподівався від ведення господарської діяльності (як от виконання договору поставки готової продукції із Consortium Silicon Group, LTD (Великобританія) № 01/04/2024 від 01.04.2024), котрий би дозволив отримати необхідну кількість ліквідності для погашення заборгованості перед кредитором у справі № 902/1456/23.

Водночас, станом на момент подання заяви про розстрочку виконання рішення, Товариством готується касаційна скарга у справі № 921/638/23 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гавришка Володимира Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" 940 453,66 грн, з яких: 900 000 грн - безпідставно збережені кошти; 22 478,32 грн - інфляційне збільшення; 17 975,34 грн - 3% річних.

У зв`язку з такими обставинами, ТОВ "ЯРОС-АГРО" було змушено впродовж попередніх періодів брати фінансову допомогу та позики в інших юридичних та фізичних осіб для можливості подальшого здійснення господарської діяльності, виплати заробітної плати, закупівлю сировини, ремонт і обслуговування устаткування, витрати на електрику та інші комунальні платежі необхідні для виробничих приміщень, та інші витрати, які виникають під час здійснення підприємницької діяльності.

Разом з цим, ТОВ "ЯРОС-АГРО" в межах своєї фінансової спроможності розпочало дії із забезпечення виконання рішення суду у справі № 902/1456/23 про що, свідчить квитанція до платіжної інструкції № 59358647-1 від 27.05.2024. Крім того, для цієї ж мети Товариство підготувало фінансово-економічне обґрунтування платоспроможності ТОВ "ЯРОС-АГРО".

З огляду на викладене, заявник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23 строком на один рік, рівними частинами щомісяця протягом вказаного періоду.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки.

Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Оцінюючи майновий стан суб`єкта господарювання при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на транспортування газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на ці умови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Одне лише посилання заявника на складне фінансове становище та введення воєнного стану не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду. Економічна і політична ситуація у країні відображається не тільки на підприємство відповідача, а рівною мірою і на підприємство позивача.

Необхідність одночасного погашення заборгованості спровокована діями самого відповідача, а саме: порушення договірних умов, накопичення суми боргу.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором поставки №0809/-2 від 08.09.2023 в частині оплати поставленого товару.

При цьому суд, враховує, що додатки, які додані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" до заяви № б/н від 19.06.2024 (вх. № 01-37/33/24 від 19.06.2024) не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що наведені у заяві.

Поряд з цим, суд зважає на пояснення позивача (стягувача) №б/н від 25.06.2024 (вх. № 01-34/6588/24 від 25.06.2024), де останній зауважує на відсутності належних доказів в підтвердження обставин, наведених відповідачем в заяві про розстрочку виконання рішення. Так, відповідачем надана копію контракту, проте не надано доказів його виконання. До того ж позивачем ставиться під сумнів фактичне укладення та відповідно і виконання такого контракту. Також позивач зауважує на відсутності доказів важкого фінансового становища відповідача на даний час.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст.124 Конституції України, 3акону України "Про виконавче провадження", ст.6 Конвенції, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви № б/н від 19.06.2024 (вх. № 01-37/33/24 від 19.06.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОС-АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі № 902/1456/23 відмовити.

Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст ухвали підписано 08.07.2024.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи