Ухвала

від 01.04.2024 по справі 904/508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

01.04.2024м. ДніпроСправа № 904/508/24

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до 1. Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «ДОРПРОЕКТ БУД», м. Дніпро

про визнання недійсним договору на виконання робіт та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

прокурор: Масенко А.О.;

від позивача: Гуртовий В.Ю.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Дніпропетровська обласна прокуратура в особі Дніпровської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «ДОРПРОЕКТ БУД», в якому просить суд:

- визнати недійсним договір № 2 від 10.01.2022, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 8» Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДОРПРОЕКТ БУД»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДОРПРОЕКТ БУД» на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 8» Дніпровської міської ради отримані кошти за договором на виконання робіт № 2 від 10.01.2022 у сумі 19 189 004,60 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 19 189 004, 60 грн стягнути в дохід держави.

Ухвалою суду від 08.02.2024 позовну заяву Дніпропетровської обласної прокуратури в особі Дніпровської міської ради залишено без руху.

14.02.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.04.2024.

29.02.2024 від Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме: Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради" (49069, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 19; ідентифікаційний код 01984624).

Клопотання мотивовано тим, що згідно рішення Дніпровської міської ради VIII скликання від 19.04.2023 № 50/36 «Про реорганізацію КНП «МКЛ № 8» ДМР шляхом приєднання до КНП «МКЛ № 16» ДМР» з 01.08.2023 на базі КНП «МКЛ № 8» ДМР, її правонаступником КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, було утворено ФІЛІЮ № 3, як відокремлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи (безбалансове). Всі активи (майно) КНП «МКЛ № 8» ДМР згідно рішення Дніпровської міської ради VIII скликання від 24.05.2023 № 55/37 «Про передачу з балансу КНП «МКЛ № 8» ДМР на баланс КНП «МКЛ № 16» ДМР об`єктів нерухомого майна», власником якого є позивач Дніпровська міська рада, було передано КНП «МКЛ № 16» ДМР. При цьому, згідно рішення Дніпровської міської ради VIII скликання від 24.05.2023 № 32/37 «Про припинення права оперативного управління КНП «МКЛ № 8» ДМР та закріплення на праві оперативного управління за КНП «МКЛ № 16» ДМР об`єктів», все майно лікарні № 8 було передано в оперативне управління КНП «МКЛ № 16» ДМР. Розпорядженням № 1-19/4-р від 19.04.2023 міського голови було утворено склад комісії з припинення КНП «МКЛ № 8» ДМР під головуванням Бородулі В.Л., яка по теперішній час продовжує діяти, припинення КНП «МКЛ № 8» ДМР знаходиться на завершальній стадії, з єдиного державного реєстру юридичних осіб колишня лікарня № 8 на даний момент не є виключеною. Таким чином, на теперішній час балансоутримувачем майна колишньої лікарні № 8, що є відповідачем по справі, є КНП «МКЛ №16» ДМР чиї права та законні інтереси повинні бути враховані під час розгляду цієї господарської справи № 904/508/24.

Розглянувши подане клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд зазначає наступне.

За приписами частин першої, четвертої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу.

Викладені відповідачем обставини справи дозволяють дійти висновку про наявність правових підстав для залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради" (49069, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 19; ідентифікаційний код 01984624).

01.03.2024 від Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради надйішло клопотання про об`єднання позовних вимог.

В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться позовна заява КНП «МКЛ № 8» ДМР до ТОВ «Будівельна компанія Дорпроект Буд», щодо визнання недійсним рішення уповноваженої особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня N8» Дніпровської міської ради, оформлене протоколом уповноваженої особи щодо закупівлі: ДК 021:2015:45450000-6 - «Інші завершальні будівельні роботи» (Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня № 8» ДМР за адресою: вулиця Космічна, 19, м. Дніпро» від 28 грудня 2021; визнання недійсним Договору № 2 від 10.01.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 8» Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Дорпроект Буд» за кодом ДК 021:2015: 45450000-6 Інші завершальні об`єкті будівництва «Реконструкція системи киснепостачання (облаштування кисневої рампи та внутрішньої системи киснепостачання інфекційного) КНП «Маньківська БЛ» смт. Міньківка Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 позовну заяву КНП «МКЛ № 8» ДМР прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3529/23. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2023. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 суд повернув справу № 904/3529/23 на стадію підготовчого провадження. Провадження у справі № 904/3529/23 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 918/1043/21.

Ухвалою від 02.08.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила справу № 918/1043/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, наступна дата розгляду справи 20.03.2024.

За цих обставин, поновлення розгляду позовної заяви КНП «МКЛ № 8» ДМР до ТОВ «Будівельна компанія Дорпроект Буд» у справі № 904/3529/23 буде можливим тільки після розгляду Великою Палатою Верховного Суду господарської справи № 918/1043/21.

Таким чином, з липня 2023 на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває тотожна справа № 904/3529/23, з того ж самого предмету, з тих самих підстав, за участі тих самих учасників судового процесу КНП «МКЛ № 8» ДМР та ТОВ «Дорпроект Буд».

26.03.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло заперечення на клопотання про об`єднання позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про об`єднання позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Враховуючи те, що у справі № 904/508/24 та № 904/3529/23 різні предмети позовів, суб`єктний склад та підстави позовів, що унеможливлює об`єднання зазначених справ в одне провадження, тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про об`єднання позовних вимог.

29.03.2024 від Дніпровської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить суд зупинити розгляд справи № 904/508/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

В судове засідання 01.04.2024 з`явився прокурор та представник позивач. Представник відповідача-1 та представник відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду даної справи є:

- визнання недійсним договір № 2 від 10.01.2022, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 8» Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДОРПРОЕКТ БУД»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДОРПРОЕКТ БУД» на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 8» Дніпровської міської ради отримані кошти за договором на виконання робіт № 2 від 10.01.2022 у сумі 19 189 004,60 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 19 189 004, 60 грн стягнути в дохід держави.

Позивач зазначає, що вказаний вище договір суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки він має фінансуватися за кошти місцевого бюджету. Також позивач звертає увагу на умисне укладання відповідачем оспорюваного договору на конкурсних умовах з порушенням процедури закупівлі (шляхом наданням неправдивої інформації та документів щодо наявності досвіду виконання аналогічних робіт) «з метою уникнення прозорої конкуренції між учасниками та незаконного заволодіння коштами громади міста».

Наслідки вчинення правочину, з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Ухвалою від 13.10.2022 у справі № 918/1043/21 колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду відкрила касаційне провадження за скаргою Підприємства, а ухвалою від 13.06.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної право застосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

На думку колегії суддів КГС ВС, у цій справі існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що Позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 ЦК України.

Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Колегія суддів вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас частина третя статті 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів, закріплення в частині третій статті 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 ЦК України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 ЦК України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на частину першу статті 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі Ліцей просив суд стягнути з Підприємства на свою користь кошти на підставі частини першої статті 216 ЦК України, а суди попередніх інстанцій, визнавши недійсним Договір, стягнули з Підприємства кошти згідно із частиною третьою статті 228 цього Кодексу. При цьому, встановивши умисел на вчинення такого правочину лише у Відповідача, суди не звернули уваги на те, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути Позивачу все одержане Відповідачем за Договором, а й одержане Позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в частині третій статті 228 ЦК України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.

Вказане вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, незважаючи на обґрунтування Ліцеєм позову статтею 216 ЦК України, яка передбачає двосторонню реституцію, фактично застосували односторонню, пославшись на частину третю статті 228 цього Кодексу, яка теж містить норму про «двосторонню реституцію на користь держави».

Колегія суддів вважає, що наразі відсутня стала судова практика щодо застосування статті 203, частини третьої статті 228 та частини першої статті 216 ЦК України, а також частини першої статті 208 ГК України. При цьому на розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ з ідентичними до цієї справи предметом і підставами позову, а також Відповідачем, зокрема: № 918/1004/21, № 918/1063/21, № 918/1064/21, № 918/1016/21, № 918/1058/21 та інші.

Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним, колегія суддів КГС ВС виходила з такого.

У згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив (див. пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

На думку колегії суддів КГС ВС, як у справі № 923/196/20, так і у цій справі, спірним є питання про застосування наслідків недійсності / нікчемності договору. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини виходячи з того, чи їх недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин) чи прямо не встановлена, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, визначених законом (оспорюваний правочин). При цьому визначені статтею 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Колегія суддів посилається на те, що ЦК України визначає такі загальні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція (абзац 2 частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга вказаної статті). Ці наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

На думку колегії суддів КГС ВС, закріплена в абзаці 2 частини першої статті 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які вони вчинили на його виконання. Саме тому за загальним правилом кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Таке взаємне повернення сторонами одержаного ними (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та факту недійсності правочину і забезпечує поновлення попереднього становища сторін за наслідками недійсності відповідного правочину. Таке поновлення можливе тоді, коли майно, передане за вказаним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості повернення сторонами одна одній того, що вони одержали, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони правочину зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи саме двосторонню реституцію. Стаття 216 ЦК України не передбачає односторонньої реституції.

На переконання колегії суддів, установивши недійсність Договору згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов`язати Відповідача повернути Позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь Відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.

Колегія суддів вважає, що підхід, запроваджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, фактично нівелює інститут двосторонньої реституції, закріплений у статті 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Фундаментальне значення цього питання, на думку колегії суддів, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, неправильно застосовуватимуть статтю 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.

Окрім наведеного, колегія суддів КГС ВС вважає, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав / інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 прийнято до розгляду справу № 918/1043/21 (провадження № 12-35гс23) за касаційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «ДАН» на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до Приватного підприємства "Фірма "ДАН" про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн.

Приймаючи справу до розгляду Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що колегія суддів КГС ВС, обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 Цивільного кодексу України), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, посилалась на пункт 72 зазначеної постанови, в якому вказано, зокрема, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором позивачеві, відповідач не заявив. Натомість висновок про те, що приписи статей 216 і 228 Цивільного кодексу України забезпечують справедливий баланс між інтересами позивача та відповідача, який вимогу про повернення сплачених коштів не заявив, міститься в останньому реченні пункту 81.2 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Наведені у пунктах 27-34 цієї ухвали підстави, які стосуються необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, є достатніми для прийняття та призначення цієї справи до розгляду Великою Палатою.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у цьому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин, з метою врахування позиції Верховного Суду щодо подібних правовідносин під час розгляду справи № 904/508/24, суд знаходить достатньо правових підстав для зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, 232 - 235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради" задовольнити.

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня № 16" Дніпровської міської ради" (49069, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 19; ідентифікаційний код 01984624).

В клопотанні Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня № 8" Дніпровської міської ради про об`єднання позовних вимог відмовити.

Зупинити провадження у справі № 904/508/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко