Рішення

від 26.03.2024 по справі 910/1385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/1385/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/1385/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «РВТ-Майстер» (код 37570156; 04073, місто Київ, вулиця Сирецька, 96 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Впровадження інженерних зварювальних процесів» (код 35018336; 04655, пр.-т Степана Бандери, 23) про стягнення 1 640 432,00 грн., за участю представника позивача Андрієнко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «РВТ-Майстер» звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Впровадження інженерних зварювальних процесів» про стягнення 1 640 432,00 грн заборгованості за договором поставки № РВТ-170619/1 від 17 червня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки, для подання заяв по суті спору.

01 березня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовчому засіданні 05 березня 2024 року судом оголошено перерву.

У підготовчому засіданні 14 березня 2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26 березня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2019 року сторони уклали договір № РВТ-170619/1 поставки (далі - Договір) за пунктом 1.1. якого постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «РВТ-Майстер») зобов`язується поставити покупцеві (Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Впровадження інженерних зварювальних процесів») продукцію промислового призначення (далі - Товар), окремими партіями, за цінами, в асортименті та кількості, які зазначені в рахунках-фактурах та у видаткових накладних, а продавець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Товар в порядку та строки, передбачені Договором. Загальний об`єм Товару, який постачається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими, на умовах даного Договору, окремими партіями Товару.

Найменування, кількість, асортимент та ціна на Товар вказуються в належним чином оформлених видаткових накладних та відповідних рахунках-фактурах. Загальна сума Договору визначається загальною вартістю Товару, поставленого протягом строку дії Договору (пункти 1.2, 1, 3 Договору).

За змістом пункту 3.1. Договору поставка Товару здійснюється за умови надання покупцем замовлення на поставку Товару. Замовлення можуть надаватись постачальникові в усній або письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв`язку, по електронній пошті або у інший спосіб. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік Товару.

У підтвердження прийняття замовлення постачальник протягом 2-х робочих днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру (пункт 3.2. Договору).

За умовами пункту 3.7. Договору право власності на Товар, та ризик випадкового знищення переходить до покупця від дня отримання Товару та підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця.

Зобов`язання постачальника щодо термінів поставки, номенклатури, кількості Товару, надання документації, вказаної у пункті 3.5. Договору, вважаються виконаними з моменту підписання видаткової накладної та отримання Товару покупцем (пункт 3.8. Договору).

Згідно з пунктом 5.1. Договору ціни на Товар визначаються в рахунках-фактурах постачальника вважаються погодженими покупцем, та є незмінними в разі сплати цих рахунків-фактур протягом терміну їх дії, який вказується у кожному рахунку-фактурі окремо.

Пункт 5.2. Договору - оплата покупцем Товару здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначений у Договорі, на умовах 100% попередньої оплати вартості замовленого Товару.

Датою оплати за цим Договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 5.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року.

За умовами пунктів 8.2. та 8.3. Договору у разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що сторона повинна повідомити іншу сторону письмово під розпис або рекомендованим листом, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань.

У матеріалах справи наявні рахунок-фактура №РМ-30-09-08 від 30 вересня 2019 року на суму 1 080 216, 00 грн та рахунок-фактура №ҐРМ-03-10-01 від 03 жовтня 2019 року на суму 1 080 216, 00 грн щодо поставки гідравлічної системи фіксації.

Рахунки належить сплатити відповідачеві у строк до 09 жовтня 2019 року та до 13 жовтня 2019 року відповідно.

Відповідно до видаткових накладних № РМ-07724 від 03 жовтня 2019 року та № РМ-07738 від 04 жовтня 2019 року позивач поставив відповідачеві Товар на суму 1 080 216, 00 грн та 1 080 216, 00 грн., а всього на 2 160 432, 00 грн. Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

Згідно з платіжним дорученням №20 від 19 грудня 2019 року відповідач перерахував позивачеві 52 000, 00 грн з призначенням платежу «гідравлічні системи згідно рахунку №РМ-30-09-08 від 30.09.2019 у т.ч. ПДВ 20% = 86 666, 67 грн».

Отже, відповідач частково оплатив одержаний товар, заборгувавши позивачеві 1 640 432, 00 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі судові витрати, що складаються із суми судового збору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Вказував що оскільки відповідач не має підтвердження того, що поставка мала місце, а не відбувся обмін документами для створення видимості господарської операції. Також, відповідач зазначив, що у періоді з 2019 по 2024 роки у відповідача змінилися директор та власник корпоративних прав, тому встановити фактичні обставини операції, зокрема, її наявність, відповідач не має можливості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки товару, наявність боргу у відповідача перед позивачем за поставлений товар, обґрунтованість розрахунків позивача.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на зміст спірних правовідносин у даній справі та враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, передав відповідачу товар на загальну суму 2 160 432, 00 грн, термін оплати настав.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати прийнятого Товару відповідно до Договору виконав частково сплативши 52 000, 00 грн.

Отже, у відповідача виникла заборгованість в сумі 1 640 432,00 грн. Доказів оплати поставленого товару на вказану суму відповідач суду не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що вимога про стягнення 1 640 432,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Викладені у заявах по суті справи заперечення відповідача суд відхиляє, оскільки такі зводяться до небажання сплачувати грошові кошти за отриманий товар. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про не отримання відповідачем Товару, натомість, матеріалами справи навпаки підтверджується прийняття відповідачем товару на спірну суму.

Оцінюючи заперечення відповідача в частині відсутності господарської операції з поставки товару, суд зазначає що частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Таким чином, факт поставки товару та його отримання відповідачем підтверджується первинними документами (видатковими накладними), які відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, засвідчують здійснення господарської операції та підписані відповідачем без зауважень.

Заперечення відповідача в яких він посилається на непроведення господарської операції, а лише створення видимості таких дій та неможливість поставки і зберігання товару у житловому приміщенні не спростовують доказів позивача. Втім, відповідач у випадку впевненості у своїх твердженнях зобов`язаний повідомити про дії, що містять ознаки правопорушень у встановленому законом порядку.

Беручи до уваги надані позивачем докази (Договір, видаткові накладні, платіжне доручення, рахунки-фактури), суд вважає суму основного боргу обґрунтованою, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «РВТ-Майстер» (код 37570156; 04073, місто Київ, вулиця Сирецька, 96 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Впровадження інженерних зварювальних процесів» (код 35018336; 04655, пр.-т Степана Бандери, 23) про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Впровадження інженерних зварювальних процесів» (код 35018336; 04655, пр.-т Степана Бандери, 23) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «РВТ-Майстер» (код 37570156; 04073, місто Київ, вулиця Сирецька, 96 ) 1 640 432,00 грн боргу та24606,48грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04 квітня 2024 року.

Суддя Ігор Курдельчук