Рішення
від 13.03.2024 по справі 910/17059/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/17059/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром-Інжиніринг"

про стягнення 216492,51 грн

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром-Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС"

про стягнення 86973,91 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Власенко Ю.Д.,Денисова О.В.,

від відповідача - Тивоненко Д.Р., Кіпко С.О., Тимченко В.П.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром-Інжиніринг" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (далі - Позивач) 26746,52 грн пені, 187740 грн штрафу та 2005,99 грн 3% річних за прострочення виконання Відповідачем зобов`язання за договором поставки №16/08/23-1 від 16.08.2023 щодо поставки товару.

Вимоги первісного позову ґрунтуються на тому, що Відповідачем не було поставлено Позивачу Товар у зв`язку із чим, останнім були нараховані санкції за прострочення виконання цього обов`язку.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі №910/17059/23 за вищевказаними позовними вимогами, призначено розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

08.12.2023 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява відповідача у якій він просить суд стягнути 62640 грн боргу несплаченого за переданий товар за договором поставки №16/08/23-1 від 16.08.2023, та нарахованих на суму боргу: 4640,50 грн пені, 18792 грн штрафу, 501,12 грн інфляційних втрат, 391,29 грн 3% річних.

Вимоги зустрічного позову ґрунтуються на тому, що за твердженнями Відповідача він здійснив поставку Товару Позивачу, однак останній не оплатив усю суму його вартості.

Ухвалою суду від 11.12.2023 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/17059/23, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.01.2024.

19.12.2023 позивачем подано відзив на зустрічний позов.

20.12.2023 відповідач подав відповідь на відзив на зустрічний позов.

У судовому засіданні 17.01.2024 було оголошено перерву до 31.01.2024.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 було вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.02.2024.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.02.2024 представник позивача підтримав вимоги первісного позову та заперечив проти задоволення зустрічного позову, представник відповідача просив суд задовольнити вимоги зустрічного позову та відмовити у первісному позові, на стадії дослідження доказів судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 13.03.2024.

У судовому засіданні 13.03.2024 було проведено судові дебати та заключне слово представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2023 між Позивачем як покупцем та Відповідачем як постачальником було укладено Договір поставки №16/08/23-1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача Товар, що є предметом поставки, а Позивач - прийняти та оплатити його.

Асортимент, ціна, кількість Товару погоджується Сторонами у Специфікаціях, згідно умов Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною Договору, встановлена ціна товару у сумі 625800 грн, в тому числі ПДВ 104300 грн.

Сторонами погоджено у п. 2.3 Договору та п. 2 Специфікації №1 умови оплати: Покупець здійснює розрахунки у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 70% (сімдесят) відсотків передплата;

- 30% (тридцять) відсотків по готовності відвантаження продукції.

Поставка Товару здійснюється у порядку, на умовах та у межах строків (графіків), передбачених Договором та підписаними специфікаціями (п. 3.1 Договору).

Якщо інше не визначено у специфікації, Постачальник зобов`язується виготовити та поставити товар Покупцю на умовах EXW, згідно з «Інкотермс-2010» (п. 3.2 Договору).

Строк поставки товару, що є предметом поставки за цим Договором, визначається у специфікації, якою також може бути передбачена можливість поставки товару згідно отриманих від Покупця письмових заявок. Постачальник має право здійснити поставку Товару в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі (п. 3.4 Договору).

За умовами п. 3 та п. 4 Специфікації № 1 умови поставки: EXW - м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Яблунська, 11а. Термін поставки: 20 робочих днів з моменту отримання 70 % передплати.

18.08.2023 Позивач зробив передоплату за Товар у розмірі 70 % від загальної суми Договору, що складає 438060 грн у т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 1572 від 18.08.2023.

19.09.2023 Позивач зробив передоплату за Товар у розмірі 20 % від загальної суми Договору, що складає 125160 грн у т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 1825 від 19.09.2023.

Таким чином позивач зробив передоплату за Товар у розмірі 90 % від загальної суми Договору, що складає 563220 грн у т.ч. ПДВ.

Позивач стверджує, що Товар йому так і не було поставлено, у зв`язку із чим він звернувся до Відповідача із претензією, де заявив про нарахування штрафних санкцій за прострочення строків поставки Товару.

Оскільки нараховані штрафні санкції Відповідачем не було сплачено, Позивач звернувся із даним позовом у якому просить суд стягнути з Відповідача 26746,52 грн пені, 187740 грн штрафу та 2005,99 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за Договором щодо поставки Товару.

Відповідач у свою чергу заперечуючи проти позовних вимог Позивача, зазначає, що 19.09.2023 блочно-модульна будівля (Товар) була передана представникам Позивача на погоджених (п. 3.2 Договору, п. 3 Специфікації) сторонами умовах поставки: EXW, згідно з «ІНКОТЕРМС-2010», склад постачальника за адресою м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Яблунська, 11а. Видаткова накладна на товар була передана представникам Позивача при відвантаженні предмета поставки. Оскільки Позивач не повернув підписану накладну на Товар, документ був додатково переданий йому разом із супровідним листом № 1-10/23 від 10.10.2023. Даний лист був надісланий на юридичну адресу Позивача цінним листом та отриманий останнім 27.10.2023, однак до теперішнього часу Відповідач не одержав підписаний Позивачем екземпляр видаткової накладної № 19-09/23 від 19.09.2023 про постачання товару за Договором.

Відповідач зазначає, що його працівниками неодноразово було здійснено виїзд на об`єкт Позивача (м. Київ, вул. Олекси Довбуша, 35), де останнім було розміщено предмет постачання за Договором.

Також, Відповідач зауважує, що саме 19.09.2023 у той день, коли ним було здійснено поставку Товару, Позивачем було здійснено оплату на суму 125160 грн, що також може підтверджувати факт поставки товару.

Відповідачем заявлено зустрічну позовну заяву у якій він просить стягнути з Позивача решту вартості поставленого товару на суму 62640 грн та нараховує на суму боргу: 4640,50 грн пені, 18792 грн штрафу, 501,12 грн інфляційних втрат, 391,29 грн 3% річних за прострочення строків оплати отриманого Товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України далі - ЦК України) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем було здійснено попередню оплату Товару за Договором разом у сумі 563220 грн у т.ч. ПДВ, що становить 90% від суми Товару.

Позивач зазначає, що сплата ним 19.09.2023 20% вартості товару було волевиявленням Позивача сплатити попередню оплату Товару, та не може розцінюватися як підтвердження поставки йому Товару.

Як вбачається з платіжної інструкції №1825 від 19.09.2023 за якою було перераховано Відповідачу 20 % вартості Товару призначення платежу вказано: «Передоплата 20% за Блочно-модульну будівлю, по дог. №16/08/23-1 від 16.08.2023, зг.рах.№7 від 17.08.2023, у т.ч. ПДВ».

Враховуючи умови Договору та Специфікації №1 до нього, Відповідач мав поставити Позивачу Товар у строк до 15.09.2023 (включно).

Датою поставки товару є дата отримання товару, зазначена у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній на товар (п. 3.5 Договору).

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар. Дата поставки - згідно видаткової накладної на Товар ( п. 3.6 Договору).

Видаткова накладна на Товар повинна бути підписана увповноваженими представниками Сторін, особи яких підтверджуються паспортом або документом що його заміняє (п. 3.7 Договору).

Разом з тим, надана Відповідачем копія видаткової накладної №19-09/23 від 19.09.2023 не містить підпису Позивача, а отже не є тим документом, який би підтверджував факт отримання ним Товару за Договором відповідно до умов цього Договору.

Як вбачається зі змісту листа №1-10/23 від 10.10.2023 який адресований Позивачу, Відповідач зазначив таке: «Враховуючи, що Постачальник отримав другий платіж за Договором, цього ж дня - 19 вересня 2023 року, блочно-модульна будівля була передана представникам ТОВ «ЕКВІВЕС» на погоджених сторонами умовах поставки (EXW, згідно з «ІНКОТЕРМС-2010», склад Постачальника за адресою м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ябдунська, 11а). Оскільки представники ТОВ «ЕКВІВЕС», котрим був вручений предмет поставки, не мали при собі посвідчення повноважень на підписання документів про приймання (видаткової накладної), а між Покупцем та Постачальником встановились сприятливі ділові взаємовідносини, документ про приймання-передачу був підписаний лише з боку ТОВ «ЕНЕРГОПРОМ- ІНЖИНІРИНГ» та переданий для подальшого підписання Покупцю разом із предметом поставки».

Проте на підтвердження того, що Відповідач передав Товару за Договором саме працівникам Позивача, жодного доказу не надано. Жодних заяв свідків, як стверджував Відповідач у відзиві та зустрічному позові, ним не було подано. Суд приймає до уваги, що Відповідач сам у своєму листі зазначив, що ним нібито було передано Товар представникам Позивача які не мали посвідчень на підписання документів про приймання Товару, з цього приводу виникає питання яким взагалі особам Відповідач міг передати Товар.

Натомість, рішення у справі не може ґрунтуватися на основі припущень, а тому суд при вирішенні спору бере до уваги наявні у справі докази, враховуючи їх належність та допустимість.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З наданих доказів до справи не можливо встановити факт передачі Відповідачем Позивачу Товару за Договором у встановленому останнім місці.

Крім того, суд приймає до уваги зауваження Позивача, що Відповідачем були зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ за здійсненими Позивачем двома платежами від 18.08.2023 та від 19.09.2023, тоді як, не було зареєстровано податкову накладну на решту суми Товару, яку, за його твердженнями, він поставив.

Приймаючи до уваги наведене вище, Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факт поставки ним Товару за Договором Позивачу, а отже підстави для стягнення з Позивача несплаченої суми за Товар у розмірі 62640 грн відсутні. Оскільки суд відмовляє у стягненні основної суми боргу, то заявлені Відповідачем похідні вимоги щодо стягнення з Позивача 4640,50 грн пені, 18792 грн штрафу, 501,12 грн інфляційних втрат, 391,29 грн 3% річних нарахованих на суму боргу за порушення строку оплати грошового зобов`язання задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено поставку Позивачу Товару за Договором, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Позивачем на суму непоставленого Товару (625800 грн) було нараховано: 26746,52 грн пені на підставі п. 4.4 Договору, 187740 грн штрафу на підставі п. 4.5 Договору (62580 грн штрафу за прострочення постачання товару більше ніж на 7 календарних днів та 125160 грн штрафу за прострочення постачання товару більше ніж на 30 календарних днів) та 2005,99 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 4.4 Договору за порушення строків поставки Товару передбачені Договором з Постачальника нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідний період.

Дослідивши розрахунок пені (за період з 16.09.2023 по 24.10.2023) суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, а отже, з Відповідача підлягає стягнення пені у сумі 26746,52 грн.

Відповідно до умом п. 4.5 Договору у випадку порушення строків поставки Товару більше ніж на 7 календарних днів, Постачальник за порушення зобов`язаний додатково повинен сплатити Покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого Товару, а у випадку порушення строків поставки більш ніж на 30 календарних днів стягується 20% від вартості непоставленого Товару.

Так, Позивачем було нараховано штраф у сумі 62580 грн, що складає 10 % від вартості непоставленого Товару за прострочення поставки більше ніж на 7 календарних днів та нараховано штраф у сумі 125160 грн що складає 20 % від вартості непоставленого Товару за прострочення поставки більше ніж на 30 календарних днів.

Проте, суд зауважує, що подібне нарахування штрафу є фактично застосуванням подвійної відповідальності до Відповідача.

Враховуючи, що Відповідачем прострочено поставку Товару більше ніж на 30 днів, то у даному випадку до нього може бути застосовано вищу міру відповідальності - штраф 20 % від вартості непоставленого Товару за прострочення поставки більше ніж на 30 календарних днів - у сумі 125160 грн.

У зв`язку із чим, суд відмовляє у стягненні з Відповідача 62580 грн штрафу.

Що ж стосується заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 2005,99 грн нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку за умовами Договору у Відповідача наявне зобов`язання з постачання Товару. Позивач не відмовлявся від поставки йому Товару та не звертався до Відповідача із вимогою повернути йому вартість непоставленого Товару, а отже у Відповідача не виникало грошового зобов`язання з повернення коштів, а тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України у даному випадку не можуть бути застосовані.

У зв`язку із чим, суд відмовляє у стягненні з Відповідача 2005,99 грн 3% річних.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню в частині 26746,52 грн пені та 125160 грн 20% штрафу, у задоволенні стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 2005,99 грн та 62580 грн штрафу слід відмовити. У задоволенні вимог зустрічного позову суд відмовляє посністю.

Судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром-Інжиніринг" (м. Київ, пров. Павла Лі, 2-Б, офіс 9; ідентифікаційний код 42645191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8, офіс 199; ідентифікаційний код 37502259) 26746 (двадцять шість тисяч сімсот сорок шість) грн 52 коп. пені, 125160 (сто двадцять п`ять тисяч сто шістдесят) грн 20% штрафу, а також 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять) грн 80 коп. судового збору.

У решті первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 03.04.2024.

Суддя Р.Б. Сташків

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення13.03.2024
Оприлюднено05.04.2024
Номер документу118129837
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/17059/23

Постанова від 28.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 28.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Рішення від 13.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Рішення від 13.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 17.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 22.11.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні