Рішення

від 31.01.2024 по справі 915/307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Справа № 915/307/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю представника позивача: Парчевського В. Ю. (поза межами суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Трейд Компані» (код ЄДРПОУ 42592983; 03142, м. Київ, б-р Академіка Вернадського, 57, офіс 98)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елікатний Смак» (код ЄДРПОУ 35048287; 57260, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Котляреве, вул. Комарова, 62)

про: стягнення заборгованості в сумі 256 178,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кантрі Трейд Компані» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 16.02.2023 № 16/02 (вх. № 2024/23 від 20.02.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елікатний Смак» (далі - відповідач) заборгованості у загальній сумі 256 178,06 грн., з якої 151 875,00 грн. основний борг, 64 377,22 грн. пеня, 35223,80 грн. інфляційні витрати, 4 702,04 грн. 3% річних за період прострочення та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на порушення зобов`язання щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки від 04.01.2022 № 661/0122.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 справу № 915/307/23 призначено головуючому судді Ткаченку О. В.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву від 28.03.2023 (вх. № 3855/23), в якому просить суд розстрочити виконання рішення щодо стягнення заборгованості строком на 3 місяці та зменшити розмір пені на 90 %, а саме до 6 437,72 грн. Також просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Позивачем 05.05.2023 надано до суду відповідь на відзив від 28.04.2023 № 28/04 (вх. № 5703/23), в якому просить відмовити в повному обсязі в задоволенні заяв, викладених у відзиві відповідача та задовольнити позовні вимоги.

23.05.2023 Відповідач повідомив суд, що станом на 23.05.2023 ним сплачено суму основного боргу перед позивачем в загальній сумі 151 875,00 грн., на підтвердження зазначеного відповідачем надано копії платіжних інструкцій: № 20363 від 21.04.2023 на суму 10 000,00 грн., № 20487 від 28.04.2023 на суму 40 000,00 грн., № 20605 від 04.05.2023 на суму 60 000,00 грн., № 20690 від 12.05.2023 на суму 30 000,00 грн. та № 20772 від 22.05.2023 на суму 11 875,00 грн. (а. с. 67 - 71).

Також від відповідача надійшло клопотання (вх. № 9034/23) про перехід розгляду справи до загального позовного провадження та призначення судового засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2023 клопотання відповідача задоволено частково, призначено судове засідання на 04.10.2023.

09.08.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №10541/23), в якій позивач підтверджує оплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 151 875,00 грн., та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 125 171,09 грн., з якої 80 719,69 грн. пеня, 38 768,81 грн. інфляційні витрати, 5 682,59 грн. 3% річних за період прострочення. Також просить повернути частину сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 1 158,68 грн.

Відповідач 10.10.2023 надав клопотання, в якому заперечував проти збільшення позивачем суми нарахованої пені, посилаючись на те, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Вважає, що пеня може бути нарахована лише за період з 21.02.2022 по 21.08.2022, тобто за 6 місяців, а не за 15 місяців, як порахував позивач. Також відповідач клопоче про зменшення розміру пені до 6 437,72 грн. (10 % від суми пені, вказаної у первинній позовній заяві) та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

16.10.2023 від позивача надійшла заява, за змістом якої він заперечував щодо зменшення розміру нарахованої пені, посилаючись на норми договору від 04.01.2022 №661/0122, згідно яких нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. Також заперечував щодо зменшення суми витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 20.12.2023 сторони повідомлено про перенесення розгляду справи на 31.01.2024.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 31.01.2024 сторони підтримали свої позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Ухвалою від 31.01.2024 судом закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення 151 875,00 грн. основного боргу за договором від 04.01.2022 № 661/0122.

За таких обставин, судом розглядаються по суті вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 125 171,09 грн., з якої 80 719,69 грн. пеня, 38 768,81 грн. інфляційні витрати, 5 682,59 грн. 3% річних за період прострочення.

У судовому засіданні 31.01.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кантрі Трейд Компані» (позивач у справі, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елікатний Смак» (відповідач у справі, покупець) укладено договір поставки товару № 661/0122 (далі договір), за умовами якого позивач поставив на адресу відповідача обумовлену партію товару, а саме рукавички нітрилові, асортимент, кількість, умови поставки і ціна яких вказуються в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору на підставі заявок відповідача.

Позивачем на виконання умов договору здійснено поставку товару на суму 166 875,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.01.2022 № КТ-00000030 та рахунком на оплату від 20.01.2022 № 36. Податкова накладна від 20.01.2022 № 28 за даною поставкою належним чином складена в електронній формі і зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу відповідач оплатив поставлений товар не в повному обсязі, а саме на суму 15 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 19.08.2022 № 17600 (копія якого наявна в матеріалах справи, а. с. 27).

Факт отримання товару на вище зазначену суму відповідачем не заперечується.

Претензій щодо якості поставлених товарів на адресу позивача від відповідача не надходило.

Відповідач оплату поставленого йому позивачем товару у повному обсязі не здійснив.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 151 875,00 грн., у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині закрито.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару здійснив несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у загальній сумі 125 171,09 грн., з якої 80 719,69 грн. пеня, 38 768,81 грн. інфляційні витрати, 5 682,59 грн. 3% річних за період прострочення.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення стороною зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача, станом на дату подання позову, існував борг в розмірі 151 875,00 грн., який сплачений ним після звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.08.2023, просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 125 171,09 грн., з якої 80 719,69 грн. пеня за період 21.02.2022 по 21.05.2023, 38 768,81 грн. інфляційні витрати за період з березня 2022 року по квітень 2023 року, 5 682,59 грн. 3% річних за період з 21.01.2022 по 21.05.2023, які нараховані на суму основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 682,59 грн. 3% річних та 38 768,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.3, 6.4 Договору, у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за Договором. Нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80 719,69 грн. пені, яка нарахована на суму основного боргу, починаючи з 21.02.2022 до 21.05.2023.

Відповідач заперечує проти розрахунку суми пені, посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України, та зазначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто штрафні санкції у вигляді пені можуть бути нараховані тільки за період з 21.02.2022 по 21.08.2022, тобто за 6 місяців, а не за 15 місяців, як рахує позивач.

Крім того, відповідач просить суд врахувати складне фінансове становище відповідача через утрати ринків збуту товарів після введення військового стану через агресію російської федерації проти України, та перебування відповідача в зоні проведення активних воєнних (бойових) дій, а також те, що суму основного боргу погашено повністю, і що порушенням відповідачем договірних зобов`язань не завдано позивачу збитків.

Викладені обставини, на думку відповідача, є винятковими, які мають істотне значення і дають право суду зменшити суму пені, виходячи із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення. За такого, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 6 437,72 грн. (10 % від суми, вказаної у первинної позовної заяві).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частин 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Суд, здійснивши оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за спірним договором; взявши до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення; обставини, за яких відбулось прострочення відповідачем свого обов`язку зі сплати грошових коштів (триваючі військові дії; окупація частини території, на якій розташовано підприємство; руйнування виробничих приміщень відповідача та релокація виробництва до інших областей тощо) та прийнявши до уваги, що жодних доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати отриманих відповідачем послуг суду не надано, прийшов до висновку, що стягнення усієї нарахованої позивачем суми неустойки, вочевидь не відповідає критерію співмірності.

Отже, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50%, тобто до 40 359,85 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України).

Як визначено у п. 6.3. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

18.10.2022 між адвокатом Парчевським Владиславом Юрійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кантрі Трейд Компані» (далі - клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 07/22 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого адвокат приймає на себе зобов`язання про надання клієнту правової допомоги обумовленого ним виду в його інтересах та на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору зміст зобов`язання, серед іншого, це надання правової допомоги і консультації по веденню адміністративних, господарських, цивільних, кримінальних справ, шляхом складання процесуальних документів, представництво клієнта та захист інтересів клієнта у судах.

Згідно п. 2.1, 2.2 Договору, гонорар винагорода за виконання адвокатом дій по наданню правової допомоги і консультацій, за виключенням коштів на покриття фактичних витрат, які пов`язані з виконанням Договору.

Розмір гонорару орієнтовно складає 10 000,00 грн. та остаточно визначається загальною сумою, зазначеною в актах наданих послуг. Клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду 5 % від грошової суми, присудженої судом на користь клієнта, розрахунок такої суми також зазначається в акті надання послуг. Клієнт сплачує розмір наданих послуг протягом 30 робочих днів з моменту підписання відповідного акту.

14.02.2023 сторонами було підписано Акт наданих послуг, відповідно до п.1. якого визначено розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу у підготовці позовної заяви про стягненню заборгованості за договором від 04.01.2022 № 661/0122 становить 10 000,00 грн.

У вказаному акті сторони визнають, що не мають одна до одної претензій з приводу виконання вказаних послуг.

На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, що підлягає сплаті, позивачем подано суду:

- Договір про надання правничої допомоги від 18.10.2022 № 07/22, укладений між адвокатом - Парчевським Владиславом Юрійовичем та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кантрі Трейд Компані»;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Кантрі Трейд Компані» Серії ВВ № 1033040 від 07.08.2023;

- Акт наданої правничої допомоги від 14.02.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 18.10.2022 № 07/22 з детальним описом наданої адвокатом правничої допомоги.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, судом взяті до уваги рівень складності справи; кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат у суді; кількість та складність документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката, є співрозмірним обсягу робіт, які ним виконані по даній справі.

За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на оплату професійної правової (правничої) допомоги в розмірі 10 000,0 грн, які і належить стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елікатний Смак» (код ЄДРПОУ 35048287, 57260, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Котляреве, вул.Комарова, 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Трейд Компані» (код ЄДРПОУ 42592983; 03142, м. Київ, б-р Академіка Вернадського, 57, офіс 98) 40 359,85 грн. пені, 38 768,81 грн. інфляційні витрати, 5 682,59 грн. 3% річних, які нараховані на суму основного боргу, 2 684,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 02.04.2024 року.

Суддя О. В. Ткаченко