Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/4861/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4861/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом: БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ДАРУЙ ДОБРО (провулок Поштовий, будинок 5, Харків, 61001) до відповідача - Фізична особа-підприємець Матякіна Олеся Олександрівна ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 741800грн

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ДАРУЙ ДОБРО звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни про стягнення 741800грн.

В обґрунтування позовних вимог БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ДАРУЙ ДОБРО посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1076-23 від 31.08.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовна заява залишена без руху.

15.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/4861/23 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за адресою яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.03.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Благодійний організація «Харківський обласний благодійний фонд «Даруй Добро» (далі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Матякіна Олеся Олександрівна (далі - Відповідач) 31 серпня 2023 року, був укладений договір поставки № 1076-23 (надалі Договір).

У відповідності до п.1.1. Постачальник (ФО-П Матякіна О.О.) зобов`язався передати (поставити) у власність Покупця (БО «Харківський обласний благодійний фонд «Даруй Добро») товар, визначений у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці (асортимент, номенклатура), визначається сторонами в специфікації на товар.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та складає вартість товару, що підлягає поставці, та зазначається у Специфікації на товар. Пунктом 2.4 Договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання покупцем рахунку постачальника в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно п. 3.2. Договору постачальник здійснює поставку товару протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дня 100% оплати покупцем відповідної партії товару, якщо сторонами під час узгодження замовлення не погоджено інший строк поставки товару.

Згідно Специфікації на товар відповідач зобов`язується поставити на умовах 100% передоплати протягом 14 робочих днів в м. Харків на адресу позивача квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 5 штук на загальну суму 345 000,00 грн. та квадрокоптер DJI Mavic 3Т у кількості 2 штуки на загальну суму 396 800,00 грн., всього на суму 741 800,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, позивачем відповідно до платіжної інструкції №361 від 01 вересня 2023 року було здійснено оплату за вказаний товар на рахунок ФОП Матякіна Олеся Олександрівна в сумі 741 800,00 грн. Відповідач в свою чергу свої зобов`язання за Договором не виконав, товар не поставив, попередню оплату не повернув.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, що між Благодійний організація «Харківський обласний благодійний фонд «Даруй Добро» та Фізичною особою-підприємцем Матякіна Олеся Олександрівна 31 серпня 2023 року, був укладений договір поставки № 1076-23.

У відповідності до п.1.1. Постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність Покупця товар, визначений у п. 1.2 цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно Специфікації на товар відповідач зобов`язується поставити на умовах 100% передоплати протягом 14 робочих днів в м. Харків на адресу позивача квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 5 штук на загальну суму 345 000,00 грн. та квадрокоптер DJI Mavic 3Т у кількості 2 штуки на загальну суму 396 800,00 грн., всього на суму 741 800,00 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до платіжної інструкції №361 від 01 вересня 2023 року було здійснено оплату за вказаний товар на рахунок ФОП Матякіна Олеся Олександрівна в сумі 741 800,00 грн. Відповідач в свою чергу свої зобов`язання за Договором не виконав, товар не поставив, попередню оплату не повернув.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 ЦК України)

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Отже, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки товару на суму 741 800,00 грн у строк, визначений договором протягом 14 робочих днів, тобто до 21.09.2023 включно, позивач правомірно вимагає повернення сплаченої суми попередньої оплати за товар тому позовна вимога про стягнення попередньої оплати за товар в розмірі 741800грн. підлягає судом задоволенню повністю.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не повернув, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матякіної Олесі Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ДАРУЙ ДОБРО (провулок Поштовий, будинок 5, Харків, 61001, код ЄДРПОУ 37878302) суму попередньої оплати в розмірі 741800грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11127 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04 квітня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов